Постанова № 7754149, 22.01.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2010 р.                                                                       справа № 2а-20214/09/0570

час прийняття постанови: 11 год.15 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Абдукадирової К.Е.

при секретарі                                                   Лакушевій Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євромар», м. Маріуполь

до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції, м. Маріуполь, Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя

про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 19 травня 2009 року № 0001812343

за участю представників сторін

від позивача:           - не н’явився

від першого відповідача: Дмитрієвої О.О. - за дов. від 11.01.2010 року

від другого відповідача: не з’явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Євромар» звернулося до суду з позовом до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 19 травня 2009 року № 0001812343.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він використовує при здійсненні своєї діяльності реєстратор розрахункових операцій, який відповідає встановленим діючим законодавством нормам, а саме, постанові Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2001 року № 121. Також, посилався на те, що поняття гральний автомат та реєстратор розрахункових операцій діючим законодавством не ототожнюються, оскільки відповідно до статті 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» автомат з продажу товарів (послуг) – реєстратор розрахункових операцій, який в автоматичному режимі здійснює видачу (надання) за готівкові кошти або із застосування платіжних карток, жетонів тощо товарів (послуг) і забезпечує відповідний облік їх кількості та вартості. Крім того, пояснив, що згідно із пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2001 року № 121, Міністерство промислової політики зобов’язано забезпечити до 1 лютого 2003 року організацію розроблення автоматів з продажу товарів (послуг), які відповідатимуть зазначеним вимогам, а також запам’ятовуючих пристроїв (фіскальної пам’яті) для оснащення автоматів, що вже діють. Але, на момент перевірки органами державної податкової служби гральних автоматів, які б відповідали вимогам реєстраторів розрахункових операцій та запам’ятовуючих пристроїв (фіскальної пам’яті) для оснащення гральних автоматів, які включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій не встановлено. Позивачем було звернуто увагу на те, що актом перевірки взагалі не встановлений факт проведення чи не проведення розрахункових операцій через гральні автомати, а лише зафіксована наявність таких автоматів в залі. Однак, саме, за таке порушення застосовані штрафні (фінансові) санкції. Тому, вважав, що застосування відповідачем штрафних (фінансових) санкцій згідно з пунктом 2 статті 17 вказаного Закону є безпідставним та просив скасувати рішення суб’єкта владних повноважень.

Представник позивача у судове засідання не з»явився, надав через канцелярію Донецького окружного адміністративного суду письмову заяву про підтримання позовних вимог у повному обсязі та просив розглянути справу без його участі. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник першого відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, зазначивши, що обов’язок застосування гральних автоматів, які переведені у фіскальний режим роботи, є нормою закону, якою мають керуватися суб’єкти господарювання при здійсненні діяльності у сфері грального бізнесу. Просив в задоволенні позову відмовити.

Представник другого відповідача у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Через канцелярію Донецького окружного адміністративного суду надав заперечення, згідно з якими заперечував проти позову, вважав, що ним перевірка здійснена у відповідності до діючого законодавства, тому просив відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Євромар» є юридичною особою і як платник податків перебуває на обліку в Жовтневій міжрайонній державній податковій інспекції.

За результатами проведеної Державною податковою інспекцією у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя позапланової перевірки з питань дотримання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій зала гральних автоматів, що розташований за адресою м. Маріуполь, пр. Перемоги, 7 і належить позивачу, складено акт від 24 квітня 2009 року № 0085/05/83/23/35853401 (арк. справи 8-11), в якому вказувалося на порушення ним вимог пункту 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР, а саме, в залі розташовані шістнадцять гральних автоматів у робочому стані, використання не переведених у фіскальний режим роботи шістнадцяті гральних автоматів, які знаходяться на перевіряємому об’єкті у робочому стані, підключені до електромережі з грошовим виграшем.

Перевірка проводилася на підставі направлень Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя від 22 квітня 2009 року №№ 00441/179, 00447/189.

На підставі зазначеного акту перевірки Жовтневою міжрайонною державною податковою інспекцією прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 19 травня 2009 року № 0001812343, яким накладено штраф у розмірі 5 440 грн. 00 коп. (арк. справи 7), у відповідності до пункту 2 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме, за здійснення розрахункових операцій, які підлягають обов’язковому проведенню через реєстратор розрахункових операцій.

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачено, що контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

Згідно з пунктом 1 статті 3 вказаного Закону суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані, зокрема, проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Статтею 12 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» на території України у сферах, визначених цим Законом, дозволено реалізовувати та застосовувати лише ті реєстратори розрахункових операцій вітчизняного та іноземного виробництва, які включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій та конструкція і програмне забезпечення яких відповідає конструкторсько-технологічній та програмній документації виробника.

Пунктом 3 статті 3 вказаного Закону на суб'єктів підприємницької діяльності покладено обов’язок застосовувати реєстратори розрахункових операцій, що включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, з додержанням встановленого порядку їх застосування.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2001 року №121 «Про терміни переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій» на Міністерство промислової політики покладено обов’язок забезпечити до 1 лютого 2003 року організацію розроблення автоматів з продажу товарів (послуг), які відповідатимуть зазначеним вимогам, а також запам'ятовуючих пристроїв (фіскальної пам'яті) для оснащення автоматів, що вже діють. До цього часу Міністерством промислової політики України доручення не виконано.

Додатком до постанови визначено термін переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій, зокрема, за формою та умовами діяльності «використання гральних автоматів» - 31 грудня 2006 року.

З 8 червня 2007 року у Державному реєстрі реєстраторів розрахункових операцій з’явився реєстратор розрахункових операцій для застосування в казино, залах гральних автоматів, торгівлі та послугах гральних закладів.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 01 липня 2008 року №430 та наказом Державної податкової адміністрації України від 10 вересня 2009 року № 581 «Про затвердження Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій у новій редакції» до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій включено комп'ютерно-касову систему «ФІСКАЛ», яка призначена для застосування в сфері казино, залах гральних автоматів, торгівлі та послугах гральних закладів.

До прийняття вказаного наказу у Державному реєстрі реєстраторів розрахункових операцій не було передбачено реєстратора розрахункових операцій, що забезпечував би технічну можливість гральних автоматів виконувати фіскальні функції.

З аналізу зазначених норм вбачається, що саме з 01 липня 2008 року у суб’єктів господарювання виникла об’єктивна можливість застосовувати спеціально передбачений для сфери грального бізнесу реєстратор розрахункових операцій, який проводить розрахункові операції саме через гральні автомати.

Разом з тим, після включення до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій комп'ютерно-касової системи «ФІСКАЛ», яка призначена для застосування в сфері казино, залах гральних автоматів, торгівлі та послугах гральних закладів, реєстратор розрахункових операцій MINI-600.2 МЕ, що передбачений для застосування в казино, залах гральних автоматів, торгівлі та послугах гральних закладів, з Реєстру виключено не було.

Процедура переобладнання гральних автоматів, придбаних до 01 липня 2008 року, для забезпечення технічної можливості виконувати фіскальні функції через зміни в законодавстві - введення комп'ютерно-касової системи «ФІСКАЛ», законодавством передбачена не була.

Крім того, відповідних змін до Ліцензійних умов провадження організації діяльності з проведення азартних ігор, що затверджені наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва Міністерства фінансів України від 18 квітня 2006 року № 40/374 та встановлюють вимоги до провадження організації діяльності з проведення азартних ігор всіма суб'єктами господарювання, - внесено не було, і залишилися чинними положення, які не передбачали наявності у гральних автоматів фіскальних функцій, та вказували на те, що у ліцензіата повинна бути каса - спеціально обладнане ліцензіатом місце з реєстратором розрахункових операцій, де здійснюються продаж та обмін ігрових замінників гривні, поповнення ігрових рахунків або приймання ставок від гравців, розрахунки за результатами гри.

Судом встановлено, що наявні у позивача гральні автомати придбані та введені в експлуатацію до включення в Державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій комп’ютерно-касової системи «ФІСКАЛ». Також до цього часу на господарську одиницю позивача зареєстровано реєстратор розрахункових операцій, який був включений до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій та передбачений для застосування в казино, залах гральних автоматів, торгівлі та послугах гральних закладів, та на час проведення податковим органом перевірки з реєстру виключений не був, і застосовувався суб’єктом господарювання відповідно до призначення, а саме, MINI-600.2 МЕ, заводський № 62101047, фіскальний № 0581003973, (реєстраційне посвідчення № 058/003973 від 25 вересня 2008 року.

Як свідчать матеріали справи, безпосередньо перевіркою встановлено, що 16 гральних автоматів мали один на всіх реєстратор розрахункових операцій, зареєстрований належним чином, який був перевірений податковим органом та порушень стосовно застосування цього реєстратору розрахункових операцій встановлено не було, що відповідачем не спростовується.

Згідно з пунктом 2 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції, зокрема, у розмірі двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі застосування при здійсненні розрахункових операцій непереведеного у фіскальний режим роботи, незареєстрованого, неопломбованого або опломбованого з порушенням встановленого порядку реєстратора розрахункових операцій.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що відсутність фіскалізації кожного грального автомату, не визначена як порушення, яке тягне за собою застосування фінансових санкцій у розмірі двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, в діях суб’єкта господарювання відсутня вина в не проведенні розрахункових операцій через гральні автомати, придбані ним і введені в експлуатацію до вказаних змін у законодавстві та які не забезпечені можливістю виконувати фіскальні функції.

Відповідно до вимог статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

При прийнятті рішення податковим органом не враховано те, що в діях суб’єкта господарювання відсутня вина, що призвело до помилкового прийняття ним рішення про застосування фінансових санкцій з наведених у ньому підстав.

Відповідно до частини 1статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Враховуючи вищенаведене, та керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 45-46, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 227, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Євромар» до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 19 травня 2009 року № 0001812343 задовольнити повністю.

Скасувати рішення Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції від 19 травня 2009 року № 0001812343 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 5440 грн. 00 коп.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євромар» судові витрати в розмірі 3 (три) грн. 40 (сорок) коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 22 січня 2010 року. Постанова у повному обсязі складена 27 січня 2010 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.           Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.           Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.           Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                       Абдукадирова К.Е.