Постанова № 7754128, 01.02.2010, Донецький окружний адміністративний суд

01

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 лютого 2010 р.                                                             Справа № 2а-19032/09/0570

          розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бонус-М», м. Макіївка

до 1) Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, м. Київ, 2) Головного управління державного казначейства України в Донецькій області, м. Донецьк

про стягнення з Державного бюджету України надмірно сплачених коштів у розмірі 385614 грн. 17 коп.

за участю представників:

від позивача: Джанелідзе О.А. – за дов. від 26.08.2009р.

від першого відповідача: не з'явився

від другого відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Бонус-М» заявлено позов до Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва та Головного управління державного казначейства України в Донецькій області про стягнення з Державного бюджету України надмірно сплачених коштів у розмірі 385614 грн. 17 коп. за видачу ліцензії на організацію діяльності з проведення азартних ігор серії АВ № 082837 у зв'язку з невикористаним у період з 26 червня 2009 року по 18 червня 2011 року строком дії зазначеної ліцензії (з урахуванням зміни позовних вимог).

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на наявність надмірно сплачених коштів у розмірі 385614 грн. 17 коп. за видачу ліцензії на організацію діяльності з проведення азартних ігор у зв'язку з невикористаним у період з 26 червня 2009 року по 18 червня 2011 року строком дії зазначеної ліцензії, оскільки з дня набрання чинності Законом України «Про заборону грального бізнесу в Україні», а саме з 25 червня 2009 року, скасовані видані суб’єктам підприємницької діяльності ліцензії.

Перший відповідач у письмових запереченнях проти позовних вимог заперечує, доводить, що на сьогоднішній день відсутній законодавчо визначений механізм повернення коштів внаслідок прийняття Закону України «Про заборону грального бізнесу в Україні» та перший відповідач не наділений повноваженнями щодо визначення і розрахунку сум, які підлягають поверненню, внаслідок чого відсутні підстави для повернення коштів позивачу. Перший відповідач у судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, суд дійшов висновку щодо можливості розгляду справи по суті за відсутності суб'єкта владних повноважень в порядку статті 128 КАС України.

Другий відповідач у письмових запереченнях проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що до органів державного казначейства не надходили подання першого відповідача про повернення надмірно сплачених коштів позивачу, внаслідок чого у другого відповідача відсутні підстави для здійснення перерахування цих коштів.

Другий відповідач у судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, суд дійшов висновку щодо можливості розгляду справи по суті за відсутності суб'єкта владних повноважень в порядку статті 128 КАС України.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бонус-М» є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 33955917.

22 серпня 2006 року позивачу була видана ліцензія серії АВ № 082837 на вид діяльності – організація діяльності з проведення азартних ігор (діяльність з організації та проведення азартних ігор на гральних автоматах) зі строком дії ліцензії з 19 червня 2006 року по 18 червня 2011 року.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 1 червня 2000 року № 1755-ІІІ ліцензія на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор (крім випуску та проведення лотерей) видається строком на п'ять років. За видачу ліцензії справляється плата, розмір та порядок зарахування якої до Державного бюджету України встановлюються Кабінетом Міністрів України. Плата за видачу ліцензії вноситься після прийняття рішення про видачу ліцензії. Установити розмір плати за ліцензію на провадження діяльності з організації і проведення азартних ігор (крім випуску та проведення лотерей) вартістю 30 000 євро за кожний рік користування такою ліцензією, зокрема, на кожну особу, що провадить діяльність з організації та проведення азартних ігор на гральних автоматах.

Стаття 1 зазначеного Закону передбачає, що плата за ліцензію - разовий платіж, що вноситься суб'єктом господарювання за одержання ліцензії.

Згідно з пунктом 4-1 постанови Кабінету Міністрів України «Про термін дії ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності, розміри і порядок зарахування плати за її видачу» від 29 листопада 2000 року № 1755 плата за ліцензію на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор, яка видається на кожну особу, що провадить таку діяльність на гральних автоматах, на кожний пункт тоталізатора у разі провадження букмекерської діяльності, на кожний електронний сервер у разі провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор в електронному (віртуальному) казино, на кожний гральний зал у разі провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор у казино та інших азартних ігор, справляється після прийняття рішення про видачу ліцензії. Плата вноситься у розмірі, встановленому законом, у національній валюті (за офіційним курсом, установленим Національним банком на день внесення платежу).

Пунктом 5 даної Постанови встановлено, що плата, яка вноситься суб'єктом господарювання за видачу та переоформлення ліцензії, за кожний рік користування ліцензією на провадження діяльності з організації і проведення азартних ігор, а також за видачу копії та дубліката ліцензії, зараховується до Державного бюджету України і вноситься на рахунки територіального органу Державного казначейства.

Як встановлено судом, позивачем була здійснена оплата за користування ліцензією у повному обсязі за весь період її дії з 19 червня 2006 року по 18 червня 2011 року у розмірі 973500 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 11 серпня 2006 року № 79 та довідкою Відділення Державного казначейства у м. Макіївці від 14 серпня 2006 року № 03-11/835 про зарахування коштів до Державного бюджету України за кодом платежу 14060200 «Плата за видачу ліцензій та сертифікатів». Зазначені обставини не заперечувалися відповідачами.

Додатком № 8 до Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» за Державним комітетом України з питань регуляторної політики та підприємництва (перший відповідач у справі) закріплено контроль за справлянням (стягненням) платежів до бюджету за кодом бюджетної класифікації 14060200 «Плата за видачу ліцензій та сертифікатів».

15 травня 2009 року був прийнятий Закон України «Про заборону грального бізнесу в Україні» № 1334-VІ, який набрав чинності 25 червня 2009 року, відповідно до пункту 2 статті 4 якого з дня набрання чинності цим Законом видача ліцензій на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор в Україні припиняється, а ліцензії, видані суб'єктам підприємницької діяльності до дня набрання чинності цим Законом, скасовуються.

Таким чином, з 26 червня 2009 року була скасована ліцензія позивача серії АВ № 082837 на вид діяльності – організація діяльності з проведення азартних ігор (діяльність з організації та проведення азартних ігор на гральних автоматах) зі строком дії ліцензії з 19 червня 2006 року по 18 червня 2011 року. Отже, невикористаний позивачем період строку дії зазначеної ліцензії є період з 26 червня 2009 року по 18 червня 2011 року. Суд приймає розрахунок суми надмірно сплачених коштів, здійснений позивачем. Заперечень на даний розрахунок та щодо розміру суми, заявленої до стягнення, відповідачі суду не надали.

Відповідно до частини 2 статті 50 Бюджетного кодексу України державне казначейство України веде бухгалтерський облік всіх надходжень, що належать Державному бюджету України, та за поданням органів стягнення здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2007 року № 667 Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва (Держкомпідприємництво) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України. Держкомпідприємництво забезпечує реалізацію державної політики у сфері підприємництва. Держкомпідприємництво є спеціально уповноваженим органом з питань державної регуляторної політики, державної реєстрації, ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності.

З урахуванням вищевикладене, перший відповідач у справі є як суб’єктом владних повноважень в розумінні пункту 7 статті 3 КАС України, так і органом стягнення відповідно до Додатку № 8 до Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік».

Згідно з пунктом 1 Положення про Державне казначейство України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1232, Державне казначейство України є урядовим органом державного управління, що діє у складі Мінфіну і йому підпорядковується, та відповідно має власні територіальні органи.

Таким чином, другий відповідач у справі як територіальний орган Державного казначейства України, є як суб’єктом владних повноважень в розумінні пункту 7 статті 3 КАС України, так і органом, який здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету, за поданням органу стягнення.

Наказом Держкомпідприємництва від 7 травня 2009 року № 88 затверджений Порядок оформлення суб'єктам господарювання подання на повернення помилково або надмірно перерахованих коштів до бюджету за кодом класифікації доходів бюджету 14060200 «Плата за видачу ліцензій та сертифікатів».

Відповідно до пунктів 1, 2 даного Порядку подання на повернення суб'єктам господарювання помилково або надмірно перерахованих коштів до бюджету за кодом класифікації доходів бюджету 14060200 «Плата за видачу ліцензій та сертифікатів» оформлюється представництвами Держкомпідприємництва в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Для отримання подання суб'єкт господарювання надає до представництва такі документи: заяву на повернення помилково або надмірно перерахованих коштів; оригінал або копію розрахункового документа, яким підтверджується перерахування коштів.

Згідно з пунктом 3 Порядку Представництва на підставі розгляду документів, зазначених у пункті 2 Порядку, та виписок з бюджетних рахунків за кодом класифікації доходів бюджету 14060200 «Плата за видачу ліцензій та сертифікатів» оформлюють подання на повернення помилково або надмірно перерахованих коштів до органів Державного казначейства України.

Як встановлено судом, 25 серпня 2009 року позивач звернувся до Представництва Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва в Донецькій області із заявою № 42 про повернення надмірно перерахованих коштів за ліцензію. Листом від 8 жовтня 2009 року Представництво надіслало до відома позивачу лист Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 23 вересня 2009 року № 11464, у якому зазначено, що питання про повернення коштів, які надмірно сплачені суб'єктами господарювання за користування ліцензіями на провадження діяльності з організації і проведення азартних ігор, після скасування ліцензій Законом України «Про заборону грального бізнесу в Україні» ще не опрацьовано, і про подальший механізм повернення цих коштів буде повідомлено додатково.

Така сама позиція стосовно відсутності законодавчо врегульованого механізму повернення суб’єктам господарювання коштів, надмірно сплачених за ліцензії, після їх скасування Законом України «Про заборону грального бізнесу в Україні», викладена першим відповідачем у письмових запереченнях, надісланих до суду.

З цього приводу суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 8 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини. Відсутність законодавчо врегульованого механізму повернення суб’єктам господарювання коштів, надмірно сплачених за ліцензії, після їх скасування Законом України «Про заборону грального бізнесу в Україні», не позбавляє особу права звернутися до суду за захистом своїх прав та інтересів та ухвалення судом відповідного судового рішення. Головним у спірних правовідносинах є такі обставини як наявність ліцензії, наявність факту оплати позивачем за користування ліцензією у повному обсязі за весь період її дії, та факт надмірно сплачених кошів за невикористаний позивачем період строку дії зазначеної ліцензії. Всі дані обставини є наявними у спірних правовідносинах і підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до частини 4 статті 105 КАС України позовна заява може містити інші вимоги на захист прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин.

Як вже зазначалося судом, відповідачі у справі є суб'єктами владних повноважень, і мають відповідну компетенцію, пов’язану із поверненням надмірно сплачених коштів.

Положення Порядку подання на повернення суб'єктам господарювання помилково або надмірно перерахованих коштів до бюджету за кодом класифікації доходів бюджету 14060200 «Плата за видачу ліцензій та сертифікатів» встановлюють взаємодію першого та другого відповідачів, які діють як органи державної влади, представники одного відповідача – держави, через які держава набуває і здійснює свої права та обов’язки.

Суд зазначає, що саме бездіяльність відповідачів у спірних правовідносинах спричинила звернення позивача за судовим захистом, внаслідок чого суд дійшов висновку, що позивач вправі скористатись свої правом на судове оскарження бездіяльності шляхом звернення з позовом про стягнення суми коштів з Державного бюджету України.

Таким чином, відповідачі як суб’єкти владних повноважень, у правовідносинах, пов’язаних із поверненням надмірно сплачених коштів з бюджету, реалізують надані їм владні управлінські функції, а тому спори за участі цих органів є публічно-правовими і відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі.

В порядку статті 94 КАС України судові витрати присуджуються позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бонус-М» до Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва та Головного управління державного казначейства України в Донецькій області про стягнення з Державного бюджету України надмірно сплачених коштів у розмірі 385614 грн. 17 коп. за видачу ліцензії на організацію діяльності з проведення азартних ігор серії АВ № 082837 у зв'язку з невикористаним у період з 26 червня 2009 року по 18 червня 2011 року строком дії зазначеної ліцензії задовольнити повністю.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бонус-М» надмірно сплачені кошти у розмірі 385614 грн. 17 коп. за видачу ліцензії на організацію діяльності з проведення азартних ігор серії АВ № 082837 у зв'язку з невикористаним у період з 26 червня 2009 року по 18 червня 2011 року строком дії ліцензії.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бонус-М» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп. та 1700 грн.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 21 січня 2010 року. Постанова у повному обсязі складена 26 січня 2010 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня складення постанови у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Головуючий суддя                                                                       Смагар С.В.           

Судді                                                                                          Кірієнко В.О.

                                                                                          Головіна К.І.