Рішення № 77540630, 26.10.2018, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Провадження № 2/359/2138/2018

Справа № 359/5394/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2018 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі :

головуючої судді Яковлєвої Л.В.,

при секретарі Івченко В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Борисполі Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сошниківської сільської ради Бориспільського району Київської області про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом,-

В С Т А Н О В И В :

10 липня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, яким просить визнати за ним право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по вул. Шевченка, 4 в с. Сошників Бориспільського району Київської області, що успадкований ним після смерті 08.06.2014 року ОСОБА_2

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 08 червня 2014 року померла ОСОБА_2 Після її смерті відкрилась спадщина, до складу якої увійшло нерухоме майно : земельна ділянка та житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою : Київська область, Бориспільський район, с. Сошників, вул. Шевченка, 4. На випадок своєї смерті ОСОБА_2 склала заповіт, яким все своє майно заповіла ОСОБА_1 У встановлений законом строк позивач звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. 01 лютого 2018 року ОСОБА_1 звернувся до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом разом із правовстановлюючими документами на земельну ділянку та довідкою сільської ради про реєстрацію за померлою права власності на будинок. Проте, державний нотаріус видав позивачу свідоцтво про право власності лише на земельну ділянку, а щодо житлового будинку відмовив, посилаючись на те, що право власності на вказаний будинок за померлою ОСОБА_2 не зареєстровано в установленому порядку та правовстановлюючий документа на будинок відсутній. У зв’язку з цим, позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх спадкових справ.

Позивач в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Натомість подав заяву, якою позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Представник відповідача, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, до суду не з’явився. Сільська рада направила лист, яким просила провести розгляд справи без участі їх представника, проти позову не заперечують, просили позов задовольнити.

Суд на підставі ст. 223 ЦПК України розгляд справи здійснив у відсутність вказаних сторін.

Дослідивши подані заяви та матеріали справи, в тому числі належним чином завірену копію спадкової справи за № 371/2014 відкритої після смерті 08.06.2014 року ОСОБА_2, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 08 червня 2014 року померла ОСОБА_2, про що в Книзі реєстрації актів про смерть 10 червня 2014 року зроблено відповідний актовий запис №11. Наведене підтверджується свідоцтвом про смерть ОСОБА_3 1-ОК № 310064 виданим виконавчим комітетом Сошниківської сільської ради Бориспільсь-кого району Київської області (а.с. 8).

Після її смерті відкрилась спадщина, яка складається із земельної ділянки та житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою : Київська область, Бориспільський район, с. Сошників, вул. Шевченка, 4

За життя, а саме 05 жовтня 2012 року, ОСОБА_2 склала заповіт, яким все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що буде належати їй на день смерті і на що вона за законом матиме право, заповіла ОСОБА_1 (а.с.9).

Після смерті ОСОБА_2, у встановлений законодавством строк, спадщину прийняв ОСОБА_1 Наведене підтверджується заявою від 21 жовтня 2014 року зареєстрованої за №1219 у Бориспільській районній державній нотаріальній конторі (а.с. 42 на звороті).

01 лютого 2018 року ОСОБА_1 звернувся до державного нотаріуса Бориспільської районної державної нотаріальної контори Київської області із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом (а.с. 19).

15 червня 2018 року державний нотаріус Бориспільської районної державної нотаріальної контори Київської області ОСОБА_4 видав позивачу свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 0,2172 га, кадастровий номер 3220887001:01:018:0242, розташованої на території с. Сошників, вул. Шевченка, 4 Бориспільського району Київської області (а.с. 20-21).

Разом з тим, у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок № 4 по вул. Шевченка в с. Сошників Бориспільського району Київської області, державний нотаріус відмовив, посилаючись на те, що право власності на вказаний будинок за померлою ОСОБА_2 не зареєстровано в установленому порядку та правовстановлюючий документа на будинок відсутній, що підтверджується постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 15 червня 2018 року № 975/02-31 (а.с. 22).

З виданої Сошниківською сільською радою Бориспільського району Київської області довідки № 161 від 18 червня 2014 року вбачається, що згідно запису погосподарської книги виконавчого комітету Сошниківської сільської ради за № 0835-1 померлій ОСОБА_2 належав на праві особистої власності житловий будинок, який розташований в с. Сошників Бориспільського району Київської області по вул. Щорса, 4 та розташований на земельній ділянці розміром 0,23 га. Будинок побудований в 1935 році (а.с.16).

Згідно довідки Сошниківської сільської ради № 160 від 06 березня 2018 року померла ОСОБА_2 проживала та була зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_1 з 1935 року по день смерті 08.06.2014 року (а.с. 17).

08 вересня 2017 року КП БРР БР БТІ на ім’я ОСОБА_1 виготовлено технічний паспорт на житловий будинок, який розташований за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Сошників, вул. Шевченка, 4 (а.с. 10-14).

З даного технічного паспорту вбачається, що за адресою: Київська область, Бориспільсь-кий район, с. Сошників, вул. Шевченка, 4, збудовані наступні об’єкти: 1) А-1 житловий будинок – 1935 року, площею – 72,90 кв. м.; 2) а1 веранда – 1970 року, площею 17,80 кв. м.; 3) Б сарай – 1964 року, площа 27,80 кв. м.; 4) В погріб – 1964 року, площею 10,20 кв. м.; 5) N1 огорожа – 1960 року, площею 82,50 кв.м.; 6) а2 ганок – 1970 року, площею 0,90 кв. м.; 11) К колодязь питний – 1964 року, площею 5 м/п. Інвентаризаційна вартість всіх об’єктів становить 96909 гривень (а.с. 14).

На момент смерті спадкодавець ОСОБА_2 не отримала свідоцтво про право власності на зазначений житловий будинок та не зареєструвала його в Бориспільському районному бюро технічної інвентаризації.

Інших спадкоємців щодо майна померлої ОСОБА_2 не виявлено, про них не заявлено і сторонами у справі. Доказів протилежного суду не надано.

Згідно ст. ст. 1216, 1218 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належать спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст. ст. 1216, 1218 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належать спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 331 ЦК, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно ч. 3 ст. 3 Закону України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювала-ся Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої заступником Міністра комунального господарства Української РСР від 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджено-го наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року №7/5 .

Відповідно до вказаних нормативних актів передбачалась державна реєстрація будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

За змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріаль-ними конторами Української РСР підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.

За змістом наведених норм виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

До компетенції виконкомів місцевих Рад відносилось, крім іншого, питання узаконення будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад.

Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку. Записи у погосподарських книгах визнаються в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.

Таким чином, судом встановлено, що у відповідності до законодавства, яке діяло на момент закінчення будівництва житлового будинку та регулювало відносини пов'язані із виникненням права власності на споруджений житловий будинок у спадкодавця ОСОБА_2 виникло право власності на вказаний житловий будинок.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивач, який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_2, в тому числі на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, набув право власності в порядку спадкування за заповітом з моменту відкриття спадщини.

За змістом позовної заяви, судові витрати по сплаті судового збору (а.с.1) позивач залишає за собою.

На підставі викладеного та керуючись ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст. 331, 1268, 1269, 1270, 1296-1299 Цивільного кодексу України, ст. 258, 259, 263-265, 268, 353 Цивільного процесуального України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Сошниківської сільської ради Бориспільського району Київської області про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючого за адресою : ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП – 1544010) право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться по вул. Шевченка, 4 в с. Сошників Бориспільського району Київської області, після смерті 08 червня 2014 року ОСОБА_2.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Відповідно п.п. 15.5 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя Л. В. Яковлєва