Постанова № 77537529, 25.09.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/254/18-а

Головуючий у 1-й інстанції: Жданкіна Наталія Володимирівна

Суддя-доповідач: Совгира Д. І.

25 вересня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Совгири Д. І.

суддів: Загороднюка А.Г. Курка О. П. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Ременяк С.Я.,

позивача: не з'явився,

представника відповідача: Скляра О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2018 року (повний текст якої складено в м. Вінниця) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Могилів-Подільського районного відділу Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Могилів-Подільського районного відділу Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2018 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В судове засідання представник позивача не з'явився, однак на адресу суду надіслала заяву про перенесення розгляд справи. Однак, колегія суддів апеляційної інстанції, на місці розглянула вказану заяву прийшла до висновку про відмову у задоволені вказаної заяви, оскільки належних та допустимих доказів про поважної причини не прибутя до судового засідання представником позивача суду не надано. Крім того, враховуючи те, що справа на розгляді в суді перебуває у же довгий час з квітня 2018 року доказів того, що адвокат ОСОБА_4 в іншому судовому засіданні суду не надано, а також враховуючи ліквідацію суду та припинення Єдиної державної системи діловодства у Вінницькому апеляційному адміністративному суду, а тому підстав для відкладення розгляду справи не має.

Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги позивача та просив суд залишити її без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2018 року - без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача, який прибув в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у 2005 ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 переїхав до Російської Федерації та отримав паспорт громадянина Російської Федерації.

У 2009 році на підставі Дозволу на імміграцію №314783 (а.с. 25) позивач повернувся проживати на територію України, одружився, та на час звернення до суду з даним позовом має двох неповнолітніх дітей, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 24.04.2010, свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 26.11.2010, свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 09.01.2014, Відомостями (довідкою) №1523 "Про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, які мешкають у приватному домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1, Договором оренди квартири №б/н від 10.10.2017, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 21-23, 28-29).

13 вересня 2017 року позивач звернувся до Могилів-Подільського РВ УДМС України у Вінницькій області із заявою про видачу паспорта громадянина України замість втраченого.

За наслідком розгляду вказаної заяви відповідач, керуючись пп.1 п. 100 Розділу "Підстави для відмови в оформленні та видачі паспорта" Постанови Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2016 року №745 "Про затвердження зразка бланку, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України", листом за вих. № 37/280 від 15 вересня 2017 року (а.с. 30) відмовив ОСОБА_3 у задоволенні його заяви, покликаючись на те, що позивач є громадянином Російської Федерації. Крім того, повідомив позивача, що Управлінням ДМС України у Вінницькій області буде перевірено законність та підстави видачі Могилів-Подільським МРВ УМВС України у Вінницькій області паспорта громадянина України НОМЕР_4 від 10.12.2001 на ім'я ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та за результатами перевірки законності видачі паспорта Громадянина України заявника буде повідомлено додатково.

Незгода позивача із викладеною в листі за вих. № 37/280 від 15 вересня 2017 року відмовою у видачі йому паспорта громадянина України, зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 5 Закону України «Про громадянство України» визначено, що документом, який підтверджує громадянство України, є зокрема паспорт громадянина України.

Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503-ХІІ затверджено Положення про паспорт громадянина України (далі - Положення № 2503-ХІІ).

Відповідно до п. 1, 2 Положення №2503-ХІІ паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт громадянина України (далі - паспорт) видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку.

Відповідно до ч.2 ст.21 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 року № 302 затверджено Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України (далі - Порядок).

Пунктом 1 Порядку визначено, що паспорт громадянина України (далі - паспорт) є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.

У разі втрати або викрадення паспорта особі замість втраченого або викраденого оформляється та видається новий паспорт (пункт 5 Порядку).

Документи для оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміну паспорта подаються до центрів надання адміністративних послуг, державного підприємства, що належить до сфери управління ДМС, і його відокремлених підрозділів (далі - уповноважені суб’єкти), територіальних органів та територіальних підрозділів ДМС (пункт 19 Порядку).

В свою чергу, пунктом 16 Порядку встановлено, що ДМС має право отримувати інформацію про особу з наявних державних та єдиних реєстрів, інших інформаційних баз, що перебувають у власності держави або підприємств, установ та організацій, в обсязі, необхідному для ідентифікації особи у зв’язку з оформленням (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміном паспорта.

Згідно з п.100 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 року № 302, територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС має право відмовити особі в оформленні або видачі паспорта, якщо: 1) особа не є громадянином України; 2) особа вже отримала паспорт (у тому числі паспорт зразка 1994 року), який є дійсним на день звернення (крім випадків обміну паспорта у зв'язку з виявленням помилки в інформації, внесеній до нього; звернення для обміну протягом одного місяця до дати закінчення строку дії паспорта; непридатності для подальшого використання); 3) дані, отримані з баз даних Реєстру, картотек, не підтверджують надану заявником інформацію; 4) за видачею паспорта звернувся законний представник, який не має документально підтверджених повноважень на отримання паспорта; 5) особа подала не в повному обсязі документи та інформацію, необхідні для оформлення і видачі паспорта; 6) особу не встановлено за результатами проведення процедури встановлення особи.

Таким чином, з аналізу наведених положень слідує, що законодавцем чітко передбачено підстави за яких ДМС має право відмовити особі в оформленні або видачі паспорта, зокрема у випадку, якщо особа яка звертається із заявою про видачу паспорта не є громадянином України.

З огляду на наведені правові норми суд зауважує, що як свідчить зміст доданих до матеріалів справи доказів, ОСОБА_3, як станом на момент звернення до Могилів-Подільського РВ УДМС України у Вінницькій області із заявою про видачу паспорта громадянина України замість втраченого (13.09.2017), так і станом на час розгляду справи в суді, є громадянином Російської Федерації. Наведена обставина підтверджується доданими до матеріалів справи копіями наступних документів:

- паспортом громадянина Російської Федерації НОМЕР_5, виданого 07.05.2005 на ім'я ОСОБА_3 (а.с. 70);

- копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 24.04.2010, укладеного між ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянином Росії, та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянкою України (а.с. 21);

- свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 26.11.2010, згідно якого ІНФОРМАЦІЯ_3 народилась ОСОБА_9, батьком якої зазначено громадянина Росії ОСОБА_3 (а.с. 22);

- свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 09.01.2014, згідно якого ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_10, батьком якого зазначено громадянин Росії ОСОБА_3 (а.с. 23).

Як вказувалось вище, підстави для відмови особі в оформленні та видачі паспорта громадянина України визначені п. 100 Порядку. Зокрема, відповідач має право відмовити особі в оформленні або видачі паспорта громадянина України у випадку якщо останній не є громадянином України.

В ході розгляду справи судом встановлено, що на час виникнення спірних правовідносин позивач був, та залишається громадянином Російської Федерації, отже відповідач, в даному випадку, відмовляючи ОСОБА_3 у видачі паспорта громадянина України, діяв у межах правового поля та правомірно застосував положення п. 100 Порядку.

В свою чергу, суд критично оцінює покликання представника позивача, як на підставу для визнання протиправними дії відповідача щодо відмови у видачі паспорта громадянина України ту обставину, що ОСОБА_3 вже отримував паспорт громадянина України серії НОМЕР_4, виданий 10 грудня 2001 року, який в 2004 році Могилів-Подільським МРВ УМВС України у Вінницькій області у позивача був вилучений, з огляду на наступне.

Так, предметом розгляду в дані адміністративній справі є надання оцінки правомірності діям Могилів-Подільського РВ УДМС України у Вінницькій області щодо відмови ОСОБА_3 у видачі паспорта громадянина України замість втраченого.

Як вказує позивач у поданому до суду позові, він 13.09.2017 звернувся до відповідача із заявою про видачу паспорта громадянина України замість втраченого. Натомість, зі змісту доданих до матеріалів справи доказів, а також отриманих в судовому засіданні від представників сторін пояснень по суті спору вбачається, що паспорт громадянина України НОМЕР_4 від 10.12.2001, виданий на ім'я ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, був саме вилучений у позивача працівниками Могилів-Подільського МРВ УМВС України у Вінницькій області ще у 2004 році, а не втрачений, як то вказано у поданій до відповідача заяві від 13.09.2017.

При цьому, звертаючись до відділу громадянства імміграції та реєстрації фізичних осіб ГУМВС України у Вінницькій області із Заявою від 08.06.2010 про надання дозволу на імміграцію в України, позивач власноруч вказав, що має громадянство (підданство) Росії та раніше у громадянстві України чи інших держав не перебував. Достовірність та обізнаність позивача щодо змісту заяви від 08.06.2010 підтверджується наявним на останній особистим підписом позивача.

Таким чином, зміст документів, які були у розпорядженні відповідача на час розгляду заяви ОСОБА_3 від 13.09.2017 про видачу йому паспорта громадянина України замість втраченого, безумовно підтверджували, що позивач у громадянстві України не перебував, натомість мав громадянство (підданство) Російської Федерації.

В свою чергу, відмовляючи позивачу у задоволенні його заяви про видачу паспорта громадянина України, відповідач у листі за вих. № 37/280 від 15 вересня 2017 року повідомив, що Управлінням ДМС України у Вінницькій області буде перевірено законність та підстави видачі та вилучення Могилів-Подільським МРВ УМВС України у Вінницькій області паспорта громадянина України НОМЕР_4 від 10.12.2001 на ім'я ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та додатково повідомлено про результати перевірки заявника.

В контексті наведеного слід зазначити, що у випадку підтвердження факту набуття ОСОБА_3 громадянства України на законних підставах, останній, відповідно до положень ст. 10 Закону України "Про громадянство України", матиме змогу повторно звернутись до відповідних органів Державної міграційної служби України із заявою про поновлення у громадянстві України, із наданням комплекту документів, перелік яких визначений даним Законом та іншими нормативно-правовими актами, в тому числі із письмовою заявою про зобов'язання припинити іноземне громадянство.

Таким чином, за умови доведеності факту, що на час розгляду заяви ОСОБА_3 від 13.09.2017 про видачу йому паспорта громадянина України замість втраченого, останній був громадянином Російської Федерації, суд доходить до висновку, що Могилів-Подільський РВ УДМС України у Вінницькій області приймаючи рішення про відмову позивачу у видачі паспорта громадянина України, діяв у межах та у спосіб визначений чинним, на момент виникнення спірних правовідносин, законодавством.

Тому, враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 26 вересня 2018 року.

Головуючий Совгира Д. І. Судді Загороднюк А.Г. Курко О. П.