Постанова № 77537528, 25.09.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/1866/18

Головуючий у 1-й інстанції: Блонський В.К.

Суддя-доповідач: Совгира Д. І.

25 вересня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Совгири Д. І.

суддів: Курка О. П. Загороднюка А.Г. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Ременяк С.Я.,

позивача: ОСОБА_2,

представника відповідача: Роюк В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 червня 2018 року (повний текст якої складено в м. Хмельницькому) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 червня 2018 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні позивач заперечувала проти задоволення апеляційної скарги відповідача та просила суд залишити її без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 червня 2018 року - без змін.

Представник відповідача підтримала доводи апеляційної скарги та просила суд задовольнити її.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 16.04.2018 року позивач звернулась до Ярмолинецького сектору обслуговування громадян Хмельницького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області із заявою щодо призначення їй пенсії за вислугу років як працівнику охорони здоров'я.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 17.04.2018 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років як працівнику охорони здоров'я, у зв'язку із відсутністю необхідного спеціального стажу роботи.

В подальшому, позивач звернулась до Пенсійного фонду України із електронною заявою про зарахування до страхового стажу періоду роботи на посаді лікаря - нарколога поліклінічного відділення Ярмолинецької центральної районної лікарні з 20.12.2005 року по 31.12.2015 року в подвійному розмірі відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року № 1788-XII.

Листом 23.04.2018 року № 951/В-5 відповідач повідомив позивача, що ним розглянуто звернення ОСОБА_5, яке надійшло від Пенсійного фонду України.

У листі зазначається про те, що відповідно до статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року № 1788-XII робота, зокрема, у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі до 01.01.2004 року. Починаючи з 01.01.2004 року пільгове обчислення стажу застосовується лише для визначення права на пенсію.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про психіатричну допомогу" від 22.02.2000 року № 1489-III, заклад з надання психіатричної допомоги - це психіатричний, наркологічний чи інший спеціалізований заклад охорони здоров’я, центр, відділення, кабінет тощо, інші заклади та установи будь-якої форми власності, діяльність яких пов’язана з наданням психіатричної допомоги.

Пунктом 2 Інструкції про проведення обов'язкових попередніх та періодичних психіатричних оглядів, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 17.01.2002 року № 12 передбачено, що обов'язкові попередній та періодичний психіатричні огляди проводяться лікарем-психіатром у психіатричних закладах, закладах охорони здоров'я, що мають у своєму складі спеціалізовані психоневрологічні центри, відділення, кабінети.

Позивача повідомлено про те, що згідно із записами її трудової книжки, ОСОБА_5 у період з 20.12.2005 року по 15.04.2018 року працювала на посаді лікаря-нарколога поліклінічного відділення Ярмолинецької центральної районної лікарні.

Однак, із штатного розпису Ярмолинецької центральної районної лікарні за 2005-2015 роки не прослідковується структурно виділеного у поліклінічному відділенні наркологічного кабінету, а передбачена лише посада лікаря-нарколога. Починаючи з 2016 року штатним розписом передбачений структурно виділений кабінет нарколога.

Зважаючи на це, період роботи позивача з 20.12.2005 року по 31.12.2015 року зарахований їй до спеціального стажу в календарному обчисленні, а з 01.01.2016 року по 15.04.2018 року - в подвійному розмірі.

Відповідно до пункту 2-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 року № 1058-IV особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Згідно із пунктом "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року № 1788-XII, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров’я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров’я та соціального забезпечення, які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту.

Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджений постановою Кабінету міністрів України від 04.11.1993 року № 909.

Відповідно до пункту 2 вказаного Переліку лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад) лікарняних закладів, лікувально - профілактичних закладів особливого типу, лікувально-трудових профілакторіїв, амбулаторно-поліклінічних закладів, закладів швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладів переливання крові, закладів охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладів, установ з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальні органи Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно-епідеміологічних закладів, діагностичних центрів мають право на пенсію за вислугу років при наявності спеціального стажу роботи не менше 25 років.

Згідно із приміткою 2 до цього Переліку робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.

У відповідності із статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення", робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Згідно із статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За приписами пунктів 1, 3, 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Як вбачається із матеріалів справи, на підставі наказу № 86-к від 15.12.2005 року у трудовій книжці позивача вчинено запис № 14, згідно якого позивача прийнято на посаду лікаря-нарколога поліклінічного відділення Ярмолинецької центральної районної лікарні.

У відповідності з посадовою інструкцією лікаря-нарколога поліклінічного відділення Ярмолинецької центральної районної лікарні, затвердженої головним лікарем Ярмолинецької ЦРЛ 12.01.2015 року, Положенням про наркологічний кабінет райполіклініки, затвердженого головним лікарем Ярмолинецької ЦРЛ 12.01.2015 року, такий лікар здійснює профілактику, лікування, реабілітацію та деспансеризацію хворих на алкоголізм, наркоманію та токсикоманію, надає їм швидку та невідкладну медичну допомогу.

Довідкою Ярмолинецької центральної районної лікарні № 19 від 17.05.2018 року засвідчено, що працюючи лікарем-наркологом поліклінічного відділення з 20.12.2005 року по 15.12.2015 року позивач отримувала надбавку у розмір 25 % та додаткову відпустку за особливий характер роботи тривалістю 25 календарних днів.

Наведене дає підстави вважати доведеним право позивача на зарахування її трудового стажу на посаді лікаря-нарколога поліклінічного відділення Ярмолинецької центральної районної лікарні у подвійному розмірі в силу вимог частини 1 статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Суд критично оцінює доводи представника відповідача щодо неможливості застосування до позивача пільги по обчисленню стажу у зв'язку із тим, що остання не працювала у наркологічному кабінеті, відділенні або закладі, оскільки частина 1 статті 60 Закону №1788-ХІІ встановлює право на ці пільги саме за роботу, яку виконує працівник закладу охорони здоров'я, і не ставить таке в залежність від найменувань штатної структури такого закладу.

Враховуючи вищевикладене, відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо зарахування ОСОБА_5 до страхового стажу період роботи на посаді лікаря - нарколога поліклінічного відділення Ярмолинецької центральної районної лікарні з 20.12.2005 року по 31.12.2015 року в подвійному розмірі відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року № 1788-XII, викладена у листі від 23.04.2018 року № 951/В-5 є протиправною.

Суд звертає увагу на те, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1, 3, частиною 2 статті 6, 8, частиною 2 статті 19, 22, 23 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене або обмежене.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) зазначено, що зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.

Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісних вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.

Тому, враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 червня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Постанова суду складена в повному обсязі 26 вересня 2018 року.

Головуючий Совгира Д. І. Судді Курко О. П. Загороднюк А.Г.