Постанова № 77537466, 25.09.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/1730/18

Головуючий у 1-й інстанції: Петричкович А.І.

Суддя-доповідач: Матохнюк Д.Б.

25 вересня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Полотнянка Ю.П. Гонтарука В. М.

за участю:

секретаря судового засідання: Хлистун С.В.,

позивача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Хмельницького обласного військового комісаріату на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 липня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Хмельницького обласного військового комісаріату про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

у травні 2018 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Хмельницького обласного військового комісаріату (Хмельницький ОВК) про визнання протиправною відмову Хмельницького ОВК №14/925 від 19 квітня 2018 року у наданні позивачу статусу «Ветеран військової служби» та зобов’язання відповідача надати позивачу статус «Ветеран військової служби».

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 липня 2018 року позов задоволено.

Не погоджуючись з судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати вказане рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

У судовому засіданні позивач про задоволення апеляційної скарги заперечив, посилаючись на її необгрунтованість та безпідставність.

Відповідач в судове засідання не з’явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, згідно витягу з наказу Міністерства оборони України №86 від 01 квітня 2004 року ОСОБА_2 звільнений з військової служби у запас за станом здоров’я. Вислуга років у ЗС: календарна – 18 років 07 місяців; пільгова – 20 років 03 місяці.

Так, з 03 листопада 2017 року позивачу встановлено ІІ групу інвалідності (захворювання пов’язане з проходженням військової служби), що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК від 08.11.2017 серії АВ №1082447.

12 лютого 2018 року позивач звернувся до військового комісара Хмельницького ОВК із заявою, у якій просив згідно Закону України "Про статус ветеранів військової служби" надати йому статус ветерана військової служби. До заяви додано: копію посвідчення інваліда армії ІІ групи, копію довідки МСЕК.

Так, листом №14/372 від 15.02.2018 Хмельницький ОВК зазначив, що для вирішення даного питання надіслано лист директору Департаменту військової освіти, науки, соціальної та гуманітарної політики Міністерства оборони України.

Відповідно до листа №14/925 від 19.04.2018 Хмельницький ОВК повідомив позивача, що згідно з листом з Департаменту військової освіти, науки, соціальної та гуманітарної політики Міністерства оборони України №404/5/1555 від 03.04.2018 року та Закону України “Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист” надати статус ветерана військової служби не має законних підстав, оскільки у п.3 ст.5 Закону України “Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист” не згадується пільгова вислуга років, як це передбачено пунктами 1 та 5 статті 5 Закону, для встановлення статусу ветерана військової служби на підставі пункту 3 статті 5 Закону вислуга на військовій службі повинна складати 20 років у календарному обчисленні.

Вказана відмова слугувала підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на присвоєння йому статусу ветерана військової служби, оскільки має достатню вислугу військової служби , що відповідає п. 3 ст. 5 Закону України Законом України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» №203/98-ВР від 24.03.1998 року.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, правові та організаційні засади реалізації громадянами прав, пов'язаних із отриманням ними статусу ветеранів органів внутрішніх справ, визначені Законом України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» №203/98-ВР від 24.03.1998 року (Закон №203).

Згідно з ст. 4-1 Закону №203 сфера дії цього Закону поширюється на громадян України, які віднесені до категорій ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції, ветеранів податкової міліції, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранів служби цивільного захисту, ветеранів Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України відповідно до цього Закону і які постійно проживають на території України.

Відповідно до п. 1, п. 3 ч. 5 Закону №203 ветеранами військової служби, ветеранами органів внутрішніх справ, ветеранами Національної поліції, ветеранами податкової міліції, ветеранами державної пожежної охорони, ветеранами Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранами служби цивільного захисту, ветеранами Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України визнаються громадяни України:

- які бездоганно прослужили на військовій службі, в органах внутрішніх справ, Національній поліції, податковій міліції, державній пожежній охороні, Державній кримінально-виконавчій службі України, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України 25 і більше років у календарному або 30 та більше років у пільговому обчисленні (з яких не менше 20 років становить вислуга у календарному обчисленні) і звільнені в запас або у відставку відповідно до законодавства України або колишнього Союзу РСР чи держав СНД;

- інваліди I та II групи, інвалідність яких настала внаслідок захворювання, одержаного в період проходження військової служби і служби в органах внутрішніх справ, Національній поліції, податковій міліції, державній пожежній охороні, Державній кримінально-виконавчій службі України, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, і які мають вислугу військової служби і служби в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній кримінально-виконавчій службі України, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України 20 років і більше.

Таким чином, з аналізу наведених вище норм законодавства встановлено, що ветеранами органів внутрішніх справ визнаються особи за умови наявності таких фактів: громадянство України; бездоганна служба; 25 і більше років вислуги у календарному або 30 та більше років у пільговому обчисленні (з яких не менше 20 років становить вислуга у календарному обчисленні); звільнення в запас або у відставку (а) відповідно до законодавства України, (б) відповідно до законодавства колишнього Союзу РСР, (в) відповідно до законодавства держав СНД».

При цьому, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що п. 3 ст. 5 Закону №203 не містить вимог про наявність календарної або пільгової вислуги служби для надання статусу ветерана внутрішніх справ, а містить лише вимоги про наявність вислуги служби в органах внутрішніх справ 20 років і більше, оскільки ст. 5 Закону №203 чітко передбачає наявність 20 років календарної вислуги і не містить виключень, а тому суд першої інстанції не наділений повноваженнями тлумачити норми закону з метою захисту конкретного права позивача.

Враховуючи те, що станом на дату звільнення вислуга позивача в календарному обчисленні становить 18 років 07 місяців, що недостатньо для надання йому статусу ветерана військової служби відповідно до статті 5 Закону № 203/98-ВР.

Аналогічного висновку дійшов Вищий адміністративний суд України в своєму рішенні від 19.10.2016 року по справі К/800/12312/16.

Враховуючи викладене вище колегія суддів дійшла висновку про правомірність прийняття комісії Хмельницького обласного військового комісаріату відмови у визнанні позивача учасником бойових дій, яка ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права та відповідає встановленим обставинам справи.

З огляду на вищенаведене, у спірних правовідносинах відповідач здійснював свої повноваження в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, доводи апеляційної скарги спростовують висновки рішення суду, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Хмельницького обласного військового комісаріату задовольнити.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 липня 2018 року, - скасувати.

Прийняти нову постанову.

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Хмельницького обласного військового комісаріату про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії, - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 25 вересня 2018 року.

Головуючий Матохнюк Д.Б. Судді Полотнянко Ю.П. Гонтарук В. М.