Рішення № 77535851, 18.10.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2018 р. Справа№0540/5713/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Ушенка С.В.,

при секретарі судового засідання Гуменному М.А.,

за участю

позивача ОСОБА_1 (особисто),

представника позивача ОСОБА_2 (за ордером),

представника відповідача не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Словянського обєднаного управління Пенсійного Фонду України Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобовязання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 16.07.2018 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Словянського обєднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності щодо не зарахування до загального страхового стажу при призначенні пенсії за віком періоду роботи з 11 березня 1992 року по 01 травня 1996 року та зобовязання зарахувати період роботи в Будинку відпочинку Орджонікідзе Виробничого обєднання Орджонікідзевугілля м. Єнакієве Донецької області, а саме: з 11 березня 1992 року по 01 вересня 1993 року завгоспом та з 01 вересня 1993 року по 01 травня 1996 року заступником директора, до загального страхового стажу роботи та зобовязання здійснити перерахунок призначеної пенсії за віком, з урахуванням загального страхового стажу роботи, починаючи з 17 листопада 2017 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 18.01.2018 він звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії. Відповідач, розглянувши заяву та надані документи, прийняв рішення про призначення позивачу пенсії, проте не зарахував до загального стажу період роботи з 11.03.1992 по 01.05.1996, оскільки печатка у трудовій книжці не відповідає назві підприємства.

Позивач вважає таке рішення відповідача протиправним, оскільки воно прийнято із порушенням норм чинного законодавства та його конституційних прав.

Відповідач заперечував проти позовних вимог, надав до суду письмовий відзив на адміністративний позов, у якому зазначив, що до загального стажу роботи позивача не включено період роботи з 11.03.1992 по 01.05.1996, оскільки печатка у трудовій книжці не відповідає назві підприємства, а саме ОСОБА_1 прийнято на роботу у Дім відпочинку «Орджонікідзе», а печатка на записі про звільнення проставлена підприємством «Шахта «Червоний профінтерн». Вказує на відсутність законних підстав для зарахування вказаного періоду роботи та проведення перерахунку пенсії.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 20.07.2018 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30.07.2018 позовну заяву вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26.09.2018 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті.

Позивач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, надали пояснення, аналогічні викладеному у позовній заяві, та просили задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача до суду у визначений час не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, наявні заяви по суті справи, заслухавши пояснення позивача та його представника, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, дослідивши докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування, суд встановив наступне.

Позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, досяг пенсійного віку та перебуває на обліку у Словянському обєднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 18.01.2018 позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком.

Протоколом № 939 від 02.02.2018 ОСОБА_1 з 17.11.2017 призначено пенсію за віком згідно поданої особистої заяви від 18.01.2018 відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування». Загальний страховий стаж склав 37 років 10 місяців 25 днів (а.с. 21).

До загального стажу роботи відповідачем не зараховано період роботи з 11.03.1992 по 01.05.1996, оскільки печатка у трудовій книжці позивача не відповідає назві підприємства, а саме: ОСОБА_1 прийнято на роботу у Дім відпочинку «Орджонікідзе», а печатка на записі про звільнення проставлена підприємством «Шахта «Червоний профінтерн».

Крім того підставою не включення періоду роботи ОСОБА_1 з 11.03.1992 по 01.05.1996 слугувало те, що м. Єнакієве (населений пункт, де розташоване підприємство, на якому працював позивач) належить до населених пунктів, на території яких органи державної влади України тимчасово не виконують свої повноваження.

Про вищезазначені обставини Словянське обєднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повідомило ОСОБА_1 листами від 19.03.2018 № КА-7875536 та від 26.06.2018 № ВВБ-05675-Ф-С-18-013132 (а.с. 18, 19).

Позивач оскаржує зазначені дії відповідача як такі, що порушують норми чинного законодавства та його конституційні права.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування № 1058-IV від 09.07.2003 року, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі Закон № 1058- ІV).

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-ІV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Пунктом 1 частини 1 статті 9 Закону № 1058-ІV визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються у т.ч. пенсія за віком.

Частиною 4 статті 24 Закону № 1058-ІV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

У відповідності зі статтею 26 Закону № 1058-ІV (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Відповідно до положень п. 16 Розділу XV Прикінцеві положення Закону № 1058-ІV, положення Закону № 1788-XII застосовуються в частині визначення права на пенсію зокрема і за вислугу років.

Пунктом 1 частини 1 статті 45 Закону № 1058-ІV визначено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

На підставі частини 1 статті 44 Закону № 1058-ІV, заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Закон № 1788-XII відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих.

Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування та надав відповідні документи.

Згідно статті 62 Закону № 1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Зазначеній нормі відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637), відповідно до якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку № 637, визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до п. 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5).

Як вже зазначалось судом, відповідачем не зарахувано до загального страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 11.03.1992 по 01.05.1996, оскільки печатка у трудовій книжці не відповідає назві підприємства, а саме: ОСОБА_1 прийнято на роботу у Будинок відпочинку «Орджонікідзе», а печатка на записі про звільнення проставлена підприємством «Шахта «Червоний профінтерн».

Крім того, підставою не включення періоду роботи ОСОБА_1 з 11.03.1992 по 01.05.1996 до його загального стажу слугувало те, що м. Єнакієве (населений пункт, де розташоване підприємство, на якому працював позивач) належить до населених пунктів, на території яких органи державної влади України тимчасово не виконують свої повноваження.

В матеріалах справи наявна копія трудової книжки позивача серії НОМЕР_2, в якій за спірні періоди є наступні відомості:

№ 15 від 11.03.1992 про прийняття на посаду завгоспа у «Будинок відпочинку «Орджонікідзе»;

№ 16 від 01.09.1993 про переведення на посаду заступника директора;

№ 17 від 01.05.1996 про звільнення за переводом (а. с. 10-16)

Зазначені відомості трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 засвідчені печаткою підприємства «Шахта «Червоний профінтерн».

Крім того, в матеріалах справи наявний наказ Виробничого обєднання «Орджонікідзевугілля» шахта «Красний профінтерн» м. Єнакієве Донецької області від 11.03.1992 № 46-к, згідно якого, ОСОБА_1 прийнято на роботу з 11.03.1992 на шахту завгоспом та направлено в будинок відпочинку (а.с. 22).

Також, з наявного в матеріалах справи наказу Виробничого обєднання «Орджонікідзевугілля» шахта «Красний профінтерн» м. Єнакієве Донецької області від 29.09.1993 № 684, вбачається, що ОСОБА_1 переведений 3 01.09.1993 на посаду заступника директора Будинку відпочинку «Орджонікідзе» (а.с. 23)

З наведених документів вбачається, що Будинок відпочинку «Орджонікідзе» входив до складу «Шахти «Червоний профінтерн», яка, в своє чергу, є структурним підрозділом Виробничого обєднання «Орджонікідзевугілля» м. Єнакієве Донецької області та рішення у формі наказу про прийняття позивача на роботу, його переведення та звільнення приймалось керівником зазначеної шахти, відповідно до наведених вище наказів.

Згідно статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

У Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки Намібії зазначено, що держави члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконним і недійсним, ця недійсність не може бути застосована до таких дій як, наприклад реєстрації народжень, смертей і шлюбів. Так, у справі Лоізіду проти Туреччини (Loizidou v. Turkey 18.12.1986 &да) ЄСПЛ обмежився коротким пунктом посилання на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то, у правах Кіпр проти Туреччини (Cyprus v. Nurkey 10.05/2001) та Мозер проти Республіки Молдови та Росії (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та в подальшої міжнародної практики. При цьому, ЄСПЛ констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de fackto та інститутів (окупаційної влади) далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш смертним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше, означало б зовсім позбавити людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать (Cyprus v. Turkey 10.05.2001&й ). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі Мозер проти Республіка Молдова та Росії наголосив, що першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої договірної сторони (тобто є окупованою) (Mozer v . the Republic of Moldova and Russia 23022016 & 142).

Отже, оскільки право позивача, як право на пенсію, ґрунтується на положеннях Закону України Про пенсійне забезпечення, Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, стандарти ЄСПЛ можуть і повинні бути застосовані до цього випадку.

ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі Ковач проти України, п.59 рішення у справі Мельниченко проти України, п.50 рішення у справі Чуйкіна проти України тощо).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Таким чином, позивач опинився в ситуації, що відповідно позбавляє його можливості забезпечити належний захист своїх прав.

У відповідності до частини 2 статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Згідно із статтею 21 Конституції України, усі люди є вільними у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Виходячи із зазначеного принципу та гарантування Конституцією судового захисту конституційних прав і свобод, судова діяльність має бути спрямована на захист цих прав і свобод від будь-яких посягань шляхом забезпечення своєчасного та якісного розгляду конкретних справ.

Суд враховує висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини (зокрема, Loizidou V. Turkey, Cyprus v. Turkey), а також Молдови та Росії (зокрема, Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, Ilascu and Others v. Moldova and Russia), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), згідно яких ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони. Застосовуючи намібійський виняток у справі Кіпр проти Туреччини, ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.

Суд зазначає, що наведені відомості у трудовій книжці про роботу позивача за вказаний період та інші надані до суду докази у їх сукупності свідчать про зайнятість останнього на відповідних посадах. Записи про спірні періоди роботи засвідчені відповідними печатками підприємств і дефектів їх вчинення не мають, а відтак факт роботи позивача у спірні періоди підтверджується відповідними записами, які були внесені відповідно до діючого законодавства.

Крім того, доказів, які б спростовували факт роботи позивача на визначених посадах та інших доказів, які підтверджували б не виконання позивачем роботи за зазначеною професією у спірні періоди, до суду не надано.

У відповідності до пункту 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (пункт 3 вказаної Постанови).

Пунктом 17 Постанови № 637 передбачено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливість їх одержання у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.

Згідно з частиною 3 статті 44 Закону № 1058-ІV, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Отже, з наведених норм чинного законодавства вбачається дуже великий обсяг прав та обовязків у органів Пенсійного фонду при вирішенні питання про призначення пенсії та перевірки наявного стажу роботи для її призначення.

Враховуючи викладене, суд вважає, що пенсійні органи повинні використовувати всі передбачені законом повноваження за для повного та обєктивного розгляду заяви про призначення пенсії, виходячи з тих обставин, що склалися.

Крім того, суд не приймає до уваги посилання відповідача на недотримання позивачем порядку звернення за призначенням (перерахунком) пенсії, так як він не звертався із відповідною заявою встановленого зразка, та на прийняття відповідачем рішення про відмову в перерахунку пенсії, оскільки, як вже було судом наведено, позивач 18.01.2018 звертався до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком, а предметом даного спору фактично є дії відповідача щодо не зарахування певних періодів роботи до загального страхового стажу, а отже призначення пенсії в меншому розмірі.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Розглянувши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Словянського обєднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобовязання вчинити певні дії - підлягають задоволенню.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується квитанцією № 1 від 16.07.2018, позивач за подання адміністративного позову сплатив 704,80 грн. судового збору (а.с.3).

Отже, суд повертає позивачу судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань Словянського обєднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області у розмірі 704,80 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 9, 72-77, 139, 241-246, 255, 263, 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; РНОКПП НОМЕР_1) до Словянського обєднаного управління Пенсійного Фонду України Донецької області (84122, Донецька область, м. Словянськ, пл. Соборна, б.3; ЄДРПОУ 37803258) про визнання бездіяльності протиправною та зобовязання вчинити певні дії задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними дії Словянського обєднаного управління Пенсійного Фонду України Донецької області (84122, Донецька область, м. Словянськ, пл. Соборна, б.3; ЄДРПОУ 37803258) щодо незарахування ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; РНОКПП НОМЕР_1) до загального страхового стажу при призначенні пенсії за віком періоду роботи з 11 березня 1992 року по 1 травня 1996 року.

Зобовязати Словянське обєднане управління Пенсійного Фонду України Донецької області (84122, Донецька область, м. Словянськ, пл. Соборна, б.3; ЄДРПОУ 37803258) зарахувати ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; РНОКПП НОМЕР_1) до загального страхового стажу роботи період роботи в Будинку відпочинку «Орджонікідзе» Виробничого обєднання «Орджонікідзевугілля» м. Єнакієве Донецької області з 11 березня 1992 року по 01 травня 1996 року відповідно до записів у трудовій книжці серії НОМЕР_2 та здійснити перерахунок раніше призначеної пенсії за віком, з урахуванням загального страхового стажу роботи, починаючи з 17 листопада 2017 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань зі Словянського обєднаного управління Пенсійного Фонду України Донецької області (84122, Донецька область, м. Словянськ, пл. Соборна, б.3; ЄДРПОУ 37803258) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; РНОКПП НОМЕР_1) здійснені ним документально підтверджені судові витрати у сумі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 29 жовтня 2018 року.

Суддя Ушенко С.В.