Рішення № 77535260, 30.10.2018, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2018 року м. ПолтаваСправа № 1640/2944/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Удовіченка С.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Кисличенко О.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника третьої особи - Муравйова О.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Полтавський обласний військовий комісаріат про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

27 серпня 2018 року ОСОБА_3 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України про:

- визнання протиправним рішення Міністерства оборони України щодо відмови у призначенні та виплаті ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги внаслідок настання II групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності - 01 липня 2016 року,

- скасування пункту 1 протоколу №31 від 23 березня 2018 року Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум,

- зобов'язання Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_3 одноразову грошову допомогу внаслідок настання II групи інвалідності, пов'язаної в виконанням обов'язків військової служби, у 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності - 01 липня 2016 року,

- встановлення судового контролю.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2018 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що доводи відповідача про неподання документів, що свідчать про обставини поранення, є необгрунтованими та такими, що спростовуються довідкою Кременчуцького об'єднаного міського військового комісаріату від 21 квітня 2016 року, відповідно до якої ОСОБА_3 проходив військову службу з 09 травня 1983 року по 07 серпня 1985 року в лавах Збройних Сил на території Афганістану у складі обмеженого контингенту радянських військ, на посаді рядового складу; висновком спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 05 травня 2016 року, яким за результатами огляду позивача встановлено обставини та період отриманого поранення, а також випискою з акту огляду МСЕК серії АВ №0494384 від 12 липня 2016 року, згідно якої позивачу встановлено II групу інвалідності безтерміново, у зв'язку з пораненням (контузією) захворюванням, пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

25 вересня 2018 року до суду надійшов відзив Міністерства оборони України, у якому відповідач зазначив, що позивачем надано до військового комісаріату неповний пакет документів, а саме останнім не було надано жодного документу, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі ушкодження (а.с. 57-66).

Також у відзиві на позов відповідачем заявлено клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Полтавський обласний військовий комісаріат.

25 вересня 2018 року ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду залучено до розгляду справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Полтавський обласний військовий комісаріат.

03 жовтня 2018 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшли пояснення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Полтавського обласного військового комісаріату, в яких зазначено, що Полтавським ОВК на виконання судового рішення по справі №537/3072/17 подано Міністерству оборони України, як розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати заявнику одноразової грошової допомоги. Згідно з рішенням комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум рядовому в запасі ОСОБА_3 відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки відповідно до пункту 11 Порядку 975 заявником не подано документа, що свідчить про причини та обставини поранення. Полтавський ОВК погоджується з таким висновком комісії Міністерства оборони України і просить у задоволенні позову відмовити (а.с. 83).

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Міністерство оборони України про дату, час та місце розгляду справи повідомлялося належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 104).

Представник третьої особи у судовому засіданні проти задоволення позову заперечив.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідно Довідки Кременчуцького об'єднаного міського військового комісаріату ОСОБА_3 проходив службу в Збройних Силах з 09 травня 1983 року по 07 серпня 1985 року та являється учасником бойових дій, так як під час проходження військової служби брав участь в бойових діях в республіці Афганістан з 05 листопада 1983 року по 05 серпня 1985 року (а.с. 18).

Протоколом засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №1981 від 05 травня 2016 року встановлено, що множинні вогнепальні осколкові поранення голови та обох рук (контузія головного мозку в 1984 році) майора у відставці ОСОБА_3, наслідком яких рубці шкіри в зазначених анатомічних областях, що підтверджено висновком спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи №1190/ж від 05 травня 2016 року Київського міського клінічного бюро СМЕ, які у подальшому призвели до розвитку: "Стійких залишкових явищ перенесеної ЗЧМТ, МВТ у вигляді післятравматичної та дисциркуляторної енцефалопатії II-III ст., прогресуючого перебігу з вираженим церебростенічним синдромом, вестибуло-координаторними розладами, емоційно-вольовою нестійкістю, мнестичним зниженням, вегето-судинною дисфункцією, частими лікворо-динамічними кризами, стійко вираженим цефалічним синдромом. Післятравматичного церебрального арахноїдиту з розсіяною органічною симптоматикою, вираженими лікворо-динамічними порушеннями, центральної вестибулярної дисфункції III ст. Гіпертонічної хвороби II ст. IXC. Дифузного кардіосклерозу", що підтверджено військово-обліковими та медичними документами. Поранення (контузія) і захворювання, ТАК, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с. 86).

З 01 липня 2016 року ОСОБА_3 визнано інвалідом II групи у зв'язку із пораненням (контузією), захворюванням, яке пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, що підтверджується довідкою МСЕК від 12 липня 2016 року серії АВ 0494384 (а.с. 17).

16 травня 2017 року ОСОБА_3 звернувся до Кременчуцького об'єднаного міського військового комісаріату із заявою, в якій просив направити розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку із інвалідністю другої групи, яка пов'язана з виконанням обов'язків військової служби в порядку статті 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" (а.с. 15).

Листом №8/2734 від 24 травня 2017 року Кременчуцький об'єднаний міський військовий комісаріат повідомив позивача, що згідно з переліком документів, передбачених пунктом 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, є документ, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. За отриманням необхідних документів можливе та доцільне особисто звернутися до Центрального архіву Міністерства оборони Російської Федерації та філії військово--медичних документів Центрального архіву Міністерства оборони Російської Федерації (а.с. 16).

Не погоджуючись із такою відмовою, ОСОБА_3 звернувся до Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області.

Постановою Крюківського районного суду від 09 листопада 2017 року по справі №537/3072/17 визнано бездіяльність Полтавського обласного військового комісаріату в особі Кременчуцького об'єднаного міського військового комісаріату, що полягає у не направленні розпорядникові бюджетних коштів висновку щодо виплати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, одноразової грошової допомоги внаслідок настання другої групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби - протиправною. Зобов'язано Полтавський обласний військовий комісаріат в особі Кременчуцького об'єднаного міського військового комісаріату направити розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, одноразової грошової допомоги внаслідок настання другої групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби (а.с. 98-101).

Постанова Крюківського районного суду від 09 листопада 2017 року по справі №537/3072/17 набрала законної сили 15 січня 2018 року.

Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

30 січня 2018 року Полтавський обласний військовий комісаріат направив до Департаменту фінансів Міністерства оборони України висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_3 (а.с. 84).

До висновку додано копію постанови Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області по справі №537/3072/17 від 09 листопада 2017 року; копію ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2018 року; копію довідки МСЕК про встановлення інвалідності серія АВ №0494384 від 01 липня 2016 року; копію витягу з протоколу ВЛК про встановлення причинного зв'язку поранення (травми, контузії, каліцтва); копію висновку судово-медичного експерта; копію військового квитка; копію паспорта; копію ідентифікаційного номеру.

23 березня 2018 року комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийнято рішення, оформлене протоколом №31, яким рядовому в запасі ОСОБА_3 (Полтавський ОВК), якого 07 серпня 1985 року звільнено зі строкової служби та 01 липня 2016 року під час первинного огляду органами МСЕК визнано інвалідом II групи внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велися бойові дії (довідка МСЕК серія АВ №0494384 від 12 липня 2016 року), оскільки заявником не подано документ, що свідчить про причини та обставини травми, який передбачено пунктом 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги ..., затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975. Висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 05 травня 2016 року та висновок Центральної ВЛК Міністерства оборони України від 05 травня 2016 року №1981, які подано разом з іншими документами, не є документами, що свідчать про обставини поранення (а.с. 90).

Позивач не погоджуючись із фактичною відмовою Міністерства оборони України прийняти рішення щодо виплати одноразової грошової допомоги, звернувся до суду.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Завданням адміністративного судочинства, згідно частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися, судом встановлено наступне.

Частиною п'ятою статті 17 Конституції України встановлено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" №2232-ХІІІ від 25 березня 1992 року (далі по тексту - Закон України №2232-ХІІІ).

Визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII від 20 грудня 1991 року, тут і надалі в редакції на момент виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Закон України №2011-XII).

Відповідно до статті 1 Закону України №2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини першої статті 16 Закону України №2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Пунктом 4 частини другої статті 16 Закону України №2011-XII передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Згідно з пунктом б) частини першої статті 162 Закону України №2011-XII, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі по тексту - Порядок), яким визначено механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Пунктом 11 Порядку передбачено, що військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності. До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Пунктом 13 Порядку передбачено, що керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку. Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Доводи відповідача, що позивачем не надано повного переліку документів, а саме документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що поранення не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, суд вважає необґрунтованими, оскільки надані позивачем документи мають виклад обставин та причин поранення.

Так, відповідно до пункту 21.5 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року №402 встановлено, що постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій , травм, каліцтв приймаються в таких формах:

а) "Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини" - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане під час захисту Батьківщини або виконання обов'язків військової служби під час служби у складі діючої армії і флоту у роки Громадянської війни, Великої Вітчизняної війни та війни з Японією (Другої світової війни), участі у бойових діях з розмінування боєприпасів часів Великої Вітчизняної війни (Другої світової війни), а також при безпосередній охороні державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні у складі прикордонного наряду, екіпажу корабля (катера), екіпажу літака (вертольота) або під час проведення оперативно-розшукових заходів, або здійснення самостійно чи в складі підрозділу відбиття збройного нападу чи вторгнення на територію України військових груп і злочинних угруповань.

б) "Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби" - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане (крім випадків протиправного діяння), у разі фактичного виконання службових обов'язків під час проходження військової служби в частинах, які не входили до складу діючої армії.

Відповідно до пункту 21.21 зазначеного Положення, за наявності тілесних ушкоджень (відсутність кінцівки, дефекти кісток черепа, рубці після поранень, наявність чужорідних тіл) у колишніх військовослужбовців - учасників бойових дій у роки Великої Вітчизняної війни, в інші періоди ведення бойових дій, у тому числі при проходженні військової служби в країнах, де велися бойові дії, а також у колишніх військовополонених у разі відсутності даних про їх медичний огляд ВЛК з цього приводу в період військової служби ці особи, незалежно від причини звільнення із Збройних Сил і ступеня придатності до військової служби у даний час, для встановлення характеру і давності тілесних ушкоджень за направленням військового комісара підлягають огляду судово-медичним експертом (за необхідності після обстеження у лікувально-профілактичному закладі). Результати медичного обстеження судово-медичним експертом заносяться в акт судово-медичного дослідження (висновок експерта) за наслідками поранення та разом з довідкою про проходження військової служби і перебування у частинах діючої армії, з посиланням на Перелік країн, посвідченням учасника бойових дій, військово-обліковими і медичними документами направляються до штатних ВЛК для встановлення причинного зв'язку поранення (каліцтва).

Судом досліджено Висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи №1160/ж від 05 травня 2016 року, відповідно до змісту якого: "Спеціаліст у галузі судово-медичної експертизи, лікар судово-медичний експерт П.П.Ткач вищої кваліфікаційної категорії, зі стажем роботи за фахом 31 рік склав висновок відносно ОСОБА_3. При огляді - лінійний рубець довжиною 1,8 см. - в лівій надбрівній ділянці з переходом на брівну ділянку, білого кольору, м'який, рухомий; подібних властивостей рубці лінійної та дугоподібної форми розташовані - на тильнобоковій поверхні проксимальної фаланги 1-го пальця лівої кисті (два) довжиною 1,6 см. в 2,8 см., тильно-боковій поверхні проксимальної фаланги 1-го пальця правої кисті довжиною 3,3 см.

Описані рубці є наслідком загоєння ран, які могли утворитися внаслідок вогнепальних (осколкових) поранень, отриманих у 1984 році" (а.с. 87).

Згідно Витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №1981 від 05 травня 2016 року встановлено, що множинні вогнепальні осколкові поранення голови та обох рук (контузія головного мозку в 1984 році) майора у відставці ОСОБА_3, наслідком яких рубці шкіри в зазначених анатомічних областях, що підтверджено висновком спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи №1190/ж від 05 травня 2016 року Київського міського клінічного бюро СМЕ, які у подальшому призвели до розвитку: "Стійких залишкових явищ перенесеної ЗЧМТ, МВТ у вигляді післятравматичної та дисциркуляторної енцефалопатії II-III ст., прогресуючого перебігу з вираженим церебростенічним синдромом, вестибуло-координаторними розладами, емоційно-вольовою нестійкістю, мнестичним зниженням, вегето-судинною дисфункцією, частими лікворо-динамічними кризами, стійко вираженим цефалічним синдромом. Післятравматичного церебрального арахноїдиту з розсіяною органічною симптоматикою, вираженими лікворо-динамічними порушеннями, центральної вестибулярної дисфункції III ст. Гіпертонічної хвороби II ст. IXC. Дифузного кардіосклерозу", що підтверджено військово-обліковими та медичними документами. Поранення (контузія) і захворювання, ТАК, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с. 86)

З вищевикладеного слідує, що спеціально створеною комісією ВЛК підтверджено причинно-наслідковий зв'язок травм, контузії, поранень, захворювань ОСОБА_3 із виконанням ним обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велися бойові дії, що по своїй суті свідчить, що поранення та захворювання позивача не пов'язані із вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Більш того, на думку суду, додатковим підтвердженням отримання позивачем поранення (контузії) та захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби є довідка МСЕК №0494384 від 12 липня 2016 року, згідно якої позивачу надано ІІ групу інвалідності у зв'язку з пораненням, контузія, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с. 85).

Крім того, у дослідженому в ході розгляду справи військовому квитку №НОМЕР_2 відсутні будь-які записи про вчинення ОСОБА_3 кримінального чи адміністративного правопорушення; навмисного чи в стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння спричинення собі тілесного ушкодження (а.с. 88-89).

Твердження відповідача, щодо відсутності у поданих матеріалах документу, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, не є обґрунтованими, оскільки форма такого документу законодавчо не визначена, а тому, за приписами наведеної норми такими документами можуть бути будь-які відомості, які свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва).

До такого ж висновку дійшов Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 22 січня 2015 року у справі К/800/7338/13 та в ухвалі від 14 квітня 2017 року у справі К/800/6994/17.

Констатуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що подані Полтавським обласним військовим комісаріатом до Міністерства оборони України документи разом із висновком щодо можливості виплати ОСОБА_3 у своїй сукупності дають достатньо підстав вважати, що травма, контузія, поранення, захворювання позивача пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, що не спростовано жодними аргументами відповідача.

Крім того подані документи не містять будь-яких застережень визначених пунктом 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975.

Так, відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач не довів суду правомірності відмови ОСОБА_3 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, а тому позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України, оформлене протоколом №31 від 23 березня 2018 року, яким відмовлено у призначенні та виплаті ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги внаслідок настання II групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності - 01 липня 2016 року є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно позовної вимоги про зобов'язання Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_3 одноразову грошову допомогу внаслідок настання II групи інвалідності, пов'язаної в виконанням обов'язків військової служби, у 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності - 01 липня 2016 року, суд зазначає наступне.

За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги щодо зобов'язання Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_3 одноразову грошову допомогу внаслідок настання II групи інвалідності, пов'язаної в виконанням обов'язків військової служби, у 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності - 01 липня 2016 року не підлягають задоволенню, з огляду на втручання в дискреційні повноваження Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних виплат і виходять за межі завдань адміністративного судочинства.

Однак, враховуючи те, що в ході розгляду справи судом встановлено, що рішення Міністерства оборони України, оформлене протоколом №31 від 23 березня 2018 року є протиправним, суд з метою повного та належного захисту прав позивача, вважає за необхідне зобов'язати Міністерство оборони України повторно розглянути питання щодо призначення та виплату ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги внаслідок настання II групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності - 01 липня 2016 року, з урахуванням висновків суду.

Зазначене узгоджується з положеннями частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Щодо зобов'язання відповідача подати протягом 15 днів з дня набрання законної сили рішення суду звіт про його виконання, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, за приписами вказаної норми покладення таких зобов'язань на суб'єкта владних повноважень є правом, а не обов'язком суду.

У спірних правовідносинах суд не вбачає підстав для застосування зазначеної форми контролю за виконанням судового рішення, оскільки не вважає, що відповідачем після набрання рішенням суду законної сили не будуть добровільно вживатися заходи з метою виконання даного судового рішення.

Таким чином позов підлягає частковому задоволенню.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 11, 77, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, адреса місця проживання: АДРЕСА_1) до Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ 00034022, адреса місцезнаходження: Повітрофлотський проспект, 6, м.Київ, 03168), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Полтавський обласний військовий комісаріат (код ЄДРПОУ 078551296, адреса місцезнаходження: вул. Шевченка, 78а, м.Полтава, 36039) про визнання протиправними рішення та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ 00034022, адреса місцезнаходження: Повітрофлотський проспект, 6, м.Київ, 03168), оформлене протоколом №31 від 23 березня 2018 року, яким відмовлено у призначенні та виплаті ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, адреса місця проживання: АДРЕСА_1) одноразової грошової допомоги внаслідок настання II групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності - 01 липня 2016 року.

Зобов'язати Міністерство оборони України (код ЄДРПОУ 00034022, адреса місцезнаходження: Повітрофлотський проспект, 6, м.Київ, 03168) повторно розглянути питання щодо призначення та виплату ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, адреса місця проживання: АДРЕСА_1) одноразової грошової допомоги внаслідок настання II групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності - 01 липня 2016 року, з урахуванням висновків суду.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подається учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Повне рішення складено 01 листопада 2018 року.

Суддя С.О. Удовіченко