Рішення № 77534620, 03.10.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03 жовтня 2018 року 14:18Справа № 808/1385/18 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., за участю секретаря судового засідання Гавриленко А.О.

позивача: ОСОБА_1

та представників:

позивача: ОСОБА_2;

відповідача: ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Бердянської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправними дій, зобовязання вчинити певні дії та стягнення незаконно утриманої заробітної плати,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі позивач) до Бердянської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі відповідач або Бердянська ОДПІ), у якому позивач просить суд: визнати незаконними та протиправними дії відповідача щодо здійснення утримань з заробітної плати позивача боргу у сумі 16745,25 гривень; зобов'язати відповідача припинити утримання боргу із заробітної плати позивача; визнати незаконною та протиправною бездіяльність відповідача, що виражається у відсутності перерахунку середньої заробітної плати позивача у зв'язку з підвищеннями посадового окладу з 01 січня 2017 року та 01 січня 2018 року; визнати незаконними та протиправними дії відповідача щодо застосування до розрахунку середнього заробітку позивача за період з 01 вересня 2015 року по 01 березня 2018 року середньоденної заробітної плати визначеної на час другої мобілізації (08 квітня 2015 року); зобов'язати відповідача здійснити перерахунок середньої заробітної плати позивача з 01 вересня 2015 року по 01 березня 2018 року, застосовуючи середньоденну заробітну плату, визначену на час першої мобілізації та підвищуючи її на коефіцієнти підвищення у зв'язку зі збільшенням посадового окладу з 01 вересня 2015 року, з 01 грудня 2015 року, 01 травня 2016 року, з 01 січня 2017 року, з 01 січня 2018 року; стягнути з відповідача на користь позивача недоплачену та незаконно утриману заробітну плату станом на 1 березня 2018 року у загальній сумі 81521,93 гривень.

Ухвалою суду від 23 квітня 2018 року позовну заяву залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви строком 10 днів від дня одержання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху. В межах встановленого строку позивачем надано документи на виконання вимог ухвали суду.

Ухвалою суду від 05 червня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі № 808/1385/18, призначено підготовче засідання на 03 липня 2018 року.

Розгляд справи відкладався.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що 08.04.2015 його повторно призвано на військову службу під час мобілізації на особливий період з посади головного державного ревізора-інспектора відділу перевірок платників податків управління податкового аудиту Бердянської ОДПІ. На період призову наказом начальника Бердянської ОДПІ від 08.04.2015 №434 позивача звільнено від виконання службових обовязків та встановлено заробітну плату на період призову у розмірі середньомісячної заробітної плати, проте розмір виплачуваної заробітної плати не відповідає законодавчо визначеним нормам. Зокрема, на момент другої мобілізації середньоденна заробітна плата становила 64,29 грн., а на момент першої мобілізації 134,50 грн., отже, відповідно до пунктів 4, 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100, при обчисленні середньої заробітної плати до суми 134,50 грн. мав застосовуватися коригуючий коефіцієнт її підвищення, у звязку із неодноразовим підвищенням посадового окладу, проте відповідач вказаної норми не дотримався. Крім того, не здійснювався перерахунок середньої заробітної плати позивача у зв'язку з підвищеннями посадового окладу з 01 січня 2017 року та 01 січня 2018 року. Вказує, що відповідно до наказу відповідача від 30.05.2017 №4Ф, з його заробітної плати протиправно проводяться відрахування у звязку із виявленням факту лічильної помилки, проте обставини нарахування зарплати не повязані із лічильними помилками, а отже підстави для стягнення сум з позивача відсутні. Вважає дії Бердянської ОДПІ протиправними та просить задовольнити позов.

Відповідач позов не визнав, у своєму відзиві (від 03.07.2018 вх. №20606) зазначає, що коригуючий коефіцієнт застосовувався до середньоденної заробітної плати у розмірі 64,29 грн., проте величина, обрахована у такий спосіб, виявилась меншою, ніж середньоденна заробітна плата позивача на момент першого призову, отже для розрахунку використано заробітну плату у розмірі 134,50 грн., що відповідає вимогам Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N100. Відрахування із заробітної плати здійснювались у звязку із допущенням лічильної помилки. Щодо підвищення окладів з 01.01.2017 та з 01.01.2018 зазначає, що посада, яку обіймав позивач, у штатному розписі з 01.01.2017 відсутня, працівники відділу переведені за конкурсом до Головного управління ДФС у Запорізькій області, позивач участі у конкурсі не брав, отже підстави для підвищення окладу відсутні. За таких обставин, просить відмовити у задоволенні позову.

Розгляд справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Акорд».

У судовому засіданні 03 жовтня 2018 року на підставі ст.250 КАС України судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

12.03.2012 ОСОБА_1 призначено на посаду старшого державного податкового ревізора-інспектора відділу податкового контролю Приморської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області.

19.03.2014 позивач призваний на військову службу під час мобілізації на особливий період.

25.03.2015, після демобілізації, ОСОБА_1 призначено в порядку переведення на посаду головного державного ревізора-інспектора відділу перевірок платників податків управління податкового аудиту Бердянської ОДПІ.

08.04.2015, відповідно до Указу Президента України від 14.01.2015 №15/2015 «Про часткову мобілізацію», позивача повторно призвано на військову службу при мобілізації, у звязку із чим Бердянською ОДПІ того ж дня видано наказ №434, яким передбачено звільнення ОСОБА_1 від виконання обовязків на період призову на військову службу та здійснення виплати заробітної плати на період призову, виходячи із розрахунку середньомісячної заробітної плати (п. 1, 3 наказу).

30.09.2015 ОСОБА_1 підписав контракт на проходження військової служби строком до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про мобілізацію (а.с.149).

16.12.2016 позивач звернувся до Бердянської ОДПІ із заявою про перерахунок та виплату середньомісячної заробітної плати за період перебування на військовій службі з урахуванням абз. 4 п. 4, абз. 1 п. 10 постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100, зокрема здійснивши коригування на коефіцієнт підвищення.

Листом від 27.01.2017 №19/08-22/05-03 позивача повідомлено про проведення перерахунку та виплату під час сплати заробітної плати за січень 2017 року.

06.03.2017 ОСОБА_1 звернувся до відповідача з аналогічною заявою, листом від 28.03.2017 №779/8-22/05-03 його повідомлено про проведення перерахунку та сплату під час виплати заробітної плати за березень 2017 року; перерахунок проведено, позивач отримав заробітну плату.

У травні 2017 року позивач не отримав заробітну плату, та для зясування причин подав заяву від 07.06.2017.

Листом від 23.06.2017 №4178/08-22/05-03 Бердянська ОДПІ повідомила, що на виконання рекомендаційного листа Головного управління ДФС у Запорізькій області від 30.05.2017 №132/08-01-05-00-36, за результатами перерахунку та звірки встановлено, що ОСОБА_1 надмірно виплачено заробітну плату, у звязку з чим перевитрати кошторисних призначень складають 16 745,25 грн., отже виплата заробітної плати здійснюватиметься із урахуванням перевитрат.

Не погоджуючись із вказаними діями, 05.07.2017 позивач звернувся до Бердянської місцевої прокуратури із заявою.

01.08.2017 наказом Бердянської ОДПІ №7-ф внесено зміни до наказу Бердянської ОДПІ від 30.05.2017 №4-ф «Про відрахування зайво отриманої працівником суми заробітної плати», зокрема пункт 2 викладено в наступній редакції: «Відрахування почати із заробітної плати з травня 2017 р. із здійсненням відповідних коригувань в бухгалтерському обліку з урахуванням обмежень, встановлених ст. 128 та ст. 129 КЗпП».

Наказ від 30.05.2017 №4-ф видано у звязку зі встановленням факту виявлення лічильної помилки (бухгалтерська довідка від 30.05.2017) при нарахуванні заробітної плати мобілізованому працівнику Бердянської ОДПІ, з урахуванням листа Головного управління ДФС у Запорізькій області від 30.05.2017 №132/08-01-05-00-36, внаслідок чого заяво виплачено середньомісячну заробітну плату головному державному ревізору-інспектору ОСОБА_1 Пункт 2 наказу первісно викладено в такій редакції: «Відрахування почати із заробітної плати з травня 2017 р. із здійсненням відповідних коригувань в бухгалтерському обліку».

Листом від 10.08.2017 №5101/08-22/05-03 позивача повідомлено про те, що відповідно до наказу від 30.05.2017 №4-ф із змінами здійснено перерахунок його заробітної плати за травень-липень 2017 року та перераховано заробітну плату на особистий банківський рахунок платіжним дорученням від 10.08.2017 №422.

У звязку із зверненням позивача до органів прокуратури, на підставі направлення від 11.08.2017 №647 Головним управлінням Держпраці у Запорізькій області здійснено перевірку додержання Бердянською ОДПІ законодавства про працю, за результатами якої складено акт від 15.08.2017 №08-08-0582/0069. В ході перевірки виявлено порушення відповідачем ч. 1 ст. 128 КЗпП, а саме встановлено, що загальний розмір відрахувань із заробітної плати ОСОБА_1 складав більше двадцять відсотків при кожній виплаті заробітної плати. На час проведення перевірки 14.08.2018 порушення усунуто, ОСОБА_1 здійснено перерахунок середньомісячної заробітної плати за травень-липень 2017 року (з відрахуванням 20%) та сплачено на особистий рахунок 5 283,70 грн. та 800 грн. (заробітна плата за першу половину серпня 2017 року).

15.08.2017 Головним управлінням Держпраці у Запорізькій області винесено припис №08-08-0582/0069-0027, яким приписано вжити заходи щодо недопущення в подальшому порушення чинного законодавства України про працю (привести у відповідність з законодавством) вказані у пункті 1 описової частини припису.

Не погоджуючись з діями Бердянської ОДПІ при нарахуванні та виплаті йому заробітної плати, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.

Розглядаючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Частиною 5 ст. 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частинами третьою та четвертою статті 119 Кодексу законів про працю України, а також частиною першою статті 51, частиною пятою статті 53, частиною третьою статті 57, частиною пятою статті 61 Закону України "Про освіту".

Відповідно до частин третьої, четвертої ст. 119 Кодексу законів про працю (у редакції, чинній на момент повторної мобілізації позивача) за працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію, але не більше одного року, зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

За працівниками, які були призвані під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у звязку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у звязку з прийняттям на військову службу за контрактом, зберігаються місце роботи (посада), середній заробіток на підприємстві, в установі, організації незалежно від підпорядкування та форми власності, більше ніж на один рік.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку проходження військової служби» від 6 грудня 2016 року № 1769-VIII частину третю ст. 119 Кодексу законів про працю викладено в такій редакції:

"За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Частину четверту ст. 119 Кодексу законів про працю виключено.

З аналізу вказаних правових норм випливає, що місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, тощо, зберігається у разі призову на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення.

При залученні працівників до виконання військових обов'язків, для обрахування середньої заробітної плати застосовується Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100 (далі Порядок №100).

Абзацами третім, четвертим пункту 2 Порядку №100 встановлено, що у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Працівникам, які були звільнені в запас з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та повторно призвані для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, обчислення середньої заробітної плати проводиться з урахуванням норм цього Порядку. У разі коли розрахована в установленому порядку середня заробітна плата є нижчою від середньої заробітної плати, яка зберігалась за працівником протягом періоду попередньої військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, для розрахунку компенсації застосовується середня заробітна плата, яка зберігалась за працівником протягом періоду попередньої військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період (пункт 4 Порядку №100 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 29 липня 2015 року № 542; набрав чинності з 07.08.2015).

Згідно пункту третього Порядку №100 при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.

Відповідно до пункту пятого Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (пункт 8 Порядку №100).

Відповідно до абзаців 1 та 2 пункту 10 Порядку №100 у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. На госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей.

Виходячи з відкоригованої таким чином заробітної плати у розрахунковому періоді, за встановленим у пунктах 6, 7 і 8 розділу IV порядком визначається середньоденний (годинний) заробіток. У випадках, коли підвищення тарифних ставок і окладів відбулось у періоді, протягом якого за працівником зберігався середній заробіток, за цим заробітком здійснюються нарахування тільки в частині, що стосується днів збереження середньої заробітної плати з дня підвищення тарифних ставок (окладів).

Керуючись наведеними вище нормами, Бердянською ОДПІ проведено розрахунок середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 у березні 2015 року (на час повторного призову), а саме: оклад 1235,00 грн.; надбавка за спеціальне звання 115,00 грн.; робочі дні 21. З розрахунку фактично відпрацьованих позивачем 5 робочих днів середньоденна зарплата склала 64,29 грн. (1235+115/21).

Зауважень з приводу даної суми позивач не висловлював.

Надалі, з урахуванням вимог абз. 1 п. 10 Порядку №100, беручи до уваги лист Міністерства праці та соціальної політики від 24.10.2008 N 696/13/84-08, відповідно до якого у випадку, коли посадові оклади були підвищені не на один відсоток, коефіцієнт коригування визначається шляхом ділення окладу, який встановлено працівникові після підвищення, на оклад, який був у працівника до підвищення, Бердянською ОДПІ розраховано коефіцієнт підвищення заробітної плати позивача.

Так, з урахуванням підвищення посадового окладу до 1378 грн. на місяць з 01.01.2015 (наказ БОДПІ від 23.09.2015 №34-0); до 1544 грн. на місяць з 01.12.2015 (наказ БОДПІ від 22.12.2015 №47-0); до 1723 грн. на місяць з 01.12.2015 (наказ БОДПІ від 21.03.2016 №24-о); до 2585 грн. на місяць з 01.01.2016 (наказ БОДПІ від 14.06.2016 №38-о), з урахуванням посадового окладу позивача у квітні 2015 року (на момент повторної мобілізації) у розмірі 1235 грн., шляхом ділення підвищеного окладу на попередній оклад обраховано коригуючи коефіцієнти, що підтверджується бухгалтерською довідкою (а.с. 130).

Позивач в своїх розрахунках, наведених в адміністративному позові, помилково розраховує коригуючий коефіцієнт шляхом ділення підвищених окладів на незмінну суму 1218 грн. (посадовий оклад на час першої мобілізації), що суперечить вимогам абз. 1 п. 10 Порядку №100.

В подальшому Бердянською ОДПІ застосовано визначений коригуючий коефіцієнт до середньоденної заробітної плати позивача на час повторної мобілізації 64,29 грн., при цьому добуток виявився меншим, ніж 134,50 грн. середньоденна заробітна плата позивача на час першого призову.

Розрахунок вказаної заробітної плати зроблено Приморською ОДПІ, з урахуванням заробітної плати за січень та лютий 2014 року (1199,70 грн. та 1809,08 грн. відповідно), включаючи оклад, надбавки за спеціальне звання та високі досягнення, враховуючи 12 відпрацьованих робочих днів у січні та 19 у лютому, премію у січні 852,60 грн. та у лютому 548,10 грн., що склало 134,50 грн. Спору щодо зазначеної величини між сторонами немає.

За таких обставин, застосовуючи норми пункту 4 Порядку №100, для обчислення середньомісячної заробітної плати позивача Бердянською ОДПІ застосовувалась середня заробітна плата, яка зберігалась за ОСОБА_1 протягом періоду попередньої військової служби за призовом під час мобілізації з розрахунку 134,50 грн. на день; іншого Порядком №100 не передбачено та не зобовязано роботодавця застосовувати коригуючий коефіцієнт при повторному призові для проходження військової служби у випадку, якщо застосовувалась середня заробітна плата, яка зберігалась під час попередньої мобілізації. Оскільки з квітня 2015 року і до цього чого часу позивач не працював, обрахована відповідачем величина середньоденної заробітної плати позивача є незмінною та становить 134,50 грн.

Щодо відрахувань з заробітної плати позивача у загальному розмірі 16 745,25 грн. слід зазначити наступне.

Відповідно до положень статті 127 Кодексу законів про працю України відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу, зокрема, для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати; для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок; для погашення невитраченого і своєчасно не повернутого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості; на господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування. У цих випадках власник або уповноважений ним орган вправі видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості, або з дня виплати неправильно обчисленої суми.

За даними бухгалтерської довідки (а.с.130) позивачу протягом травня 2016 року квітня 2017 року зайво нараховано та виплачено 16 745,25 грн.

Суд відхиляє доводи позивача про те, що відповідач не мав правових підстав для утримання з його заробітної плати зайво виплаченої суми, оскільки таке право роботодавця передбачене положеннями статті 127 Кодексу законів про працю України; вимоги щодо видання відповідного наказу (від 30.05.2017 №4ф) дотримані; строки стягнення не порушені (остання виплата здійснена у квітні 2017 року, наказ про відрахування сум видано у травні 2017 року); лист Мінсоцполітики України від 23.10.2009 N 248/06/186-09, на який посилається позивач, носить рекомендаційний характер.

Крім того, суд бере до уваги, що Головним управлінням Держпраці у Запорізькій області, яке реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, в ході проведення перевірки за зверненням позивача, не встановлено порушень в частині обрахунку середньомісячної заробітної плати ОСОБА_1

Щодо перерахунку середньої заробітної плати позивача у зв'язку з підвищеннями посадового окладу з 01 січня 2017 року та 01 січня 2018 року слід зазначити про таке.

24.02.2016 у звязку із змінами у штатному розписі позивач призначений на посаду головного державного ревізора-інспектора відділу перевірок платників основних галузей управління аудиту Бердянської ОДПІ.

Наказом Бердянської ОДПІ від 22.02.2017 №55 введено в дію з 01.01.2017 організаційну структуру та штатний розпис на 2017 рік, які не передбачають посаду, яку обіймає позивач.

28.02.2017 ОСОБА_1 попереджено про наступне вивільнення з 28.04.2017 (а.с. 184, 185).

13.08.2018 ОСОБА_1 повторно попереджено про наступне вивільнення з 16.10.2018 та надано пропозицію щодо працевлаштування до ГУ ДФС у Запорізькій області шляхом проходження конкурсу (а.с. 202, 203).

Проте, станом на день розгляду справи, позивач продовжував обіймати посаду головного державного ревізора-інспектора відділу перевірок платників основних галузей управління аудиту Бердянської ОДПІ, інших даних трудова книжка позивача не містить.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2017 року № 15 «Питання оплати праці працівників державних органів» затверджено схеми посадових окладів на посадах державної служби за групами оплати праці з урахуванням юрисдикції державних органів у 2017 та 2018 роках.

Зокрема встановлено, що до групи 7 оплати праці віднесено посади головних спеціалістів державних органів, а саме головні державні ревізори-інспектори.

Вказана постанова передбачає підвищення посадових окладів протягом 2017-2018 років.

Відтак, враховуючи, що позивач протягом даного періоду перебував на державній службі, хоча і був відсторонений від виконання обовязків у звязку із призовом на військову службу, проте вказані гарантії підвищення посадового окладу на нього розповсюджуються.

Посилання відповідача на те, що посада головного державного ревізора-інспектора відділу перевірок платників основних галузей управління аудиту Бердянської ОДПІ не передбачена штатним розписом, суд відхиляє, оскільки посадові оклади визначені вищевказаною постановою для конкретних посад, зокрема головних державних ревізорів-інспекторів, з урахуванням території, на яку поширюється юрисдикція державного органу, без привязки до відділу, в якому вони працюють. Відповідачем не доведено неможливість провести такий перерахунок, право позивача на нього є беззаперечним.

З урахуванням вищенаведених висновків, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку субєктів владних повноважень.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі. Відтак, питання щодо розподілу судових витрат не розглядається.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Бердянської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (71118, Запорізька область, м. Бердянськ, пр. Праці, 20; код ЄДРПОУ 39500075) щодо не перерахунку середньої заробітної плати ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ІПН НОМЕР_1) у звязку з підвищенням посадового окладу з 01 січня 2017 року та з 01 січня 2018 року.

3. Зобовязати Бердянську обєднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Запорізькій області (71118, Запорізька область, м. Бердянськ, пр. Праці, 20; код ЄДРПОУ 39500075) здійснити перерахунок середньої заробітної плати ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ІПН НОМЕР_1) у звязку з підвищенням посадового окладу з 01 січня 2017 року та з 01 січня 2018 року.

4. В іншій частині адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 31.10.2018.

Суддя Ю.П. Бойченко