Рішення № 77534577, 30.10.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30 жовтня 2018 року Справа № 0840/2874/18 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши в порядку письмового за правилами спрощеного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

до Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, буд. 6)

про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити певні дії,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі позивач) до Міністерства оборони України (далі відповідач або Міноборони України), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати пункт 30 протоколу засідання комісії Міністерства оборону України з розгляду питань, повязаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 22.06.2018 №65;

- зобов'язати відповідача призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв'язку із настанням інвалідності II групи, внаслідок поранення, контузії та захворювання, пов'язаних з виконанням ним обов'язків військової служби, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 у розмірі 320000,00 грн.

Ухвалою суду від 23 липня 2018 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №0840/2874/18.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є інвалідом війни ІІ групи внаслідок поранення, контузії та захворювання, повязаних з виконанням обовязку військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, що підтверджується відповідними документами. Рішенням Міністерства оборони України, оформленим протоколом від 22.06.2018 №65, позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги у звязку із встановленням позивачу інвалідності понад тримісячний термін звільнення зі служби. Вважає такі дії відповідача протиправними та просить задовольнити позов.

Відповідач позов не визнав, надав відзив (від 30.08.2018 вх. №27107), в якому пояснив, що позивач звільнений з військової служби у 1970 році, а інвалідність встановлено у 2017 році, тобто пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби. Крім того, посилається на постанову Верховного Суду від 26.06.2018 по справі №750/5074/17, відповідно до якої встановлено відсутність підстав для задоволення аналогічних позовів. У задоволенні позову просить відмовити.

За приписами п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Враховуючи приписи п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) проходив військову службу на території Чехословаччини в період з 17.12.1968 по 01.01.1969, при цьому на території даної країни в період з 20.08.1968 по 01.01.1969 велись бойові дії, що підтверджується довідкою Мелітопольського обєднаного міського військового комісаріату від 27.12.2016 №ВО/1283.

Згідно Висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 17.01.2017 №94/ж, при огляді позивача виявлено рубці на тімяній ділянці голови та на долонній поверхні лівого передпліччя. Описані рубці є наслідком загоєння ран, які могли утворитись внаслідок вогнепальних (осколкових) поранень, отриманих у 1968 році.

Відповідно до Витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного звязку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 17.01.2017 №150 встановлено, що позивач має «вогнепальні осколкові поранення голови та лівої руки (контузія головного мозку в 1968 році)…поранення (контузія) і захворювання, ТАК, повязані з виконанням обовязків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії…».

29.03.2017 комісією МСЕК позивачу безстроково встановлено II групу інвалідності у зв'язку з пораненням (контузією) і захворюванням, так, повязаним із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, що підтверджується копіює довідки серії АВ №0825612.

Позивач звернувся до Запорізького обласного військового комісаріату з заявою про направлення до Міністерства оборони України його особистих документів для прийняття рішення щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги згідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 925.

Міноборони України прийнято рішення, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, повязаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 22.06.2018 №65 (пункт 30), відповідно до якого ОСОБА_1 не має права на одержання одноразової грошової допомоги, оскільки згідно з пп. 6 п. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а також пп. 3 п. 6 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, одноразова грошова допомога призначається особам, звільненим зі строкової служби, якщо інвалідність настала не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мало місце в період проходження служби. Крім цього, діючим законодавством не передбачено призначення одноразової грошової допомоги особам, звільненим зі строкової військової служби, інвалідність яким встановлена внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), повязаного з виконанням обовязків військової служби.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.

Розглядаючи спір по суті, суд керується наступними мотивами.

Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Згідно п. 1 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, чинній на момент встановлення позивачу ІІ групи інвалідності) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до пп. 6 п. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобовязаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобовязаному або резервісту при виконанні обовязків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві.

Розмір одноразової грошової допомоги визначає стаття 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідно до п. б) ч. 1 якої одноразова грошова допомога призначається і виплачується, зокрема, у розмірі: 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи.

Пункт другий статті 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачає, що одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому у випадках, зазначених у підпункті 5 пункту 2 статті 16 цього Закону, розмір одноразової грошової допомоги не може бути меншим за 70-кратний прожитковий мінімум,встановлений законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

Призначення і виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, урегульовано Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 (далі - Порядок №975).

Пунктом 3 Порядку № 975 передбачено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Другу групу інвалідності безстроково позивачу встановлено 29.03.2017.

Відповідно до пп. 1 п. 6 Порядку №975 (у редакції, яка діяла до 24.05.2017) одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обовязків військової служби або внаслідок захворювання, повязаного з виконанням ним обовязків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі: 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи.

Відповідно до пункту 11 Порядку №975 військовослужбовець, військовозобовязаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи:

заяву про виплату одноразової грошової допомоги у звязку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності;

довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.

До заяви додаються копії:

постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного звязку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання;

документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не повязане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного спяніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження;

сторінок паспорта з даними про прізвище, імя та по батькові і місце реєстрації;

документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Пункт 15 Порядку № 975 передбачає, що рішення про відмову у призначенні грошової допомоги може бути оскаржено в установленому порядку.

Відповідач не заперечує дотримання позивачем процедури подання документів, єдиною підставою відмови у наданні одноразової грошової допомоги є встановлення позивачу інвалідності понад тримісячний термін після звільнення з військової служби.

Верховний Суд неодноразово усував розбіжності у застосуванні норм статті 16 Закону №2011-ХІІ, висловивши правовий висновок, що право на отримання вказаної допомоги після звільнення з військової служби мають особи, які отримали інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби незалежно від часу настання інвалідності та часу звільнення (постанови від 22.03.2018 по справі №278/307/17 та від 20.03.2018 по справі №276/322/17).

Тобто, застосування статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» пов'язується не з фактом звільнення позивача зі служби, а з часом встановлення йому інвалідності внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження військової служби, незалежно від строку, що минув після звільнення з військової служби.

За таких обставин, ОСОБА_1 має право на отримання одноразової грошової допомоги.

Щодо суми такої допомоги слід зазначити наступне.

Позивач проходив строкову військову службу, що встановлено в ході розгляду його заяви комісією Міністерства оборони України (п. 30 протоколу від 22.06.2018 №65), отже, відповідно до вимог частини другої статті 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», розмір належної йому грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

18.05.2017 Кабінетом Міністрів України винесено Постанову № 335 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України». Пунктом 14 даної Постанови внесено зміни до Порядку №975, зокрема у підпункті 3 пункту 6: військовослужбовцю строкової служби, військовозобовязаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової служби, військовозобовязаному чи резервісту під час виконання обовязків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження таких зборів, служби у військовому резерві, у розмірі: 90-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення інвалідності II групи.

Також у підпункті 1 пункту 6 абзац перший після слова військовослужбовцю доповнено словами (крім військовослужбовця строкової служби).

Дана постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 1 січня 2017 року.

До винесення 18.05.2017 Постанови № 335, підпункт 1 пункт 6 Порядку №975 передбачав, що військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обовязків військової служби або внаслідок захворювання, повязаного з виконанням ним обовязків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі: 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи.

Тобто, до 18.05.2017 Кабінет Міністрів України не розмежовував в Порядку №975 поняття «військовослужбовець» та «військовослужбовець строкової служби» для цілей призначення одноразової грошової допомоги при настанні інвалідності.

Позивачу другу групу інвалідності встановлено 29.03.2017, тобто на нього розповсюджується дія підпункту 1 пункту 6 Порядку №975.

Згідно із ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Роз'яснення вказаної норми наведено в рішенні Конституційного Суду України №1-рп/99 від 09.02.1999 року, зі змісту якого слідує, що ч. 1 ст. 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Неприпустимість зворотної дії нормативно-правового акта полягає в тому, що запроваджені ним нові норми не можуть застосовуватись до правовідносин, які існували раніше.

У звязку із тим, що Постанова Кабінету Міністрів України від 18.05.2017 №335 набрала чинності з моменту її опублікування (в «Урядовому курєрі» від 24.05.2017 №94), тобто після встановлення позивачу другої групи інвалідності, її дія на дані правовідносини не розповсюджується, а отже позивачу належить виплатити одноразову грошову допомогу у розмірі, передбаченому у редакції Порядку №975 до 24.05.2017, а саме у розмірі: 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» від 21 грудня 2016 року № 1801-VIII установлено, що у 2017 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2017 року складає 1600 гривень.

Таким чином, позивачу має бути нарахована та виплачена одноразова грошова допомога у розмірі 320 000,00 грн. (1600х200).

Суд не бере до уваги посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 26.06.2018 по справі №750/5074/17, відповідно до якої встановлено відсутність підстав для задоволення аналогічних позовів, оскільки в зазначеній справі фактичні обставини є іншими. Позивачем по справі №750/5074/17 є особа, якій повторно встановлено III групу інвалідності 24.10.2013, отже застосуванню до спірних правовідносин у даній справі підлягає законодавство, яке діяло на момент встановлення позивачу інвалідності, а саме Закон України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб» від 03.11.2006 №328, яка діяла з 1 січня 2007 року до 1 січня 2014 року, та Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 N 499.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку субєктів владних повноважень.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1; ІНФОРМАЦІЯ_1.) до Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, буд. 6; код ЄДРПОУ 00034022) задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати пункт 30 протоколу засідання комісії Міністерства оборону України з розгляду питань, повязаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 22.06.2018 №65.

3. Зобов'язати Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, буд. 6; код ЄДРПОУ 00034022) призначити та виплатити ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1; ІНФОРМАЦІЯ_1.) одноразову грошову допомогу у зв'язку із настанням інвалідності II групи, внаслідок поранення, контузії та захворювання, пов'язаних з виконанням ним обов'язків військової служби, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 у розмірі 320 000 (триста двадцять тисяч) гривень 00 копійок.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 30.10.2018.

Суддя Ю.П. Бойченко