Рішення № 77534354, 31.10.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2018 р. Справа№805/1933/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Давиденко Т.В.

при секретарі судового засідання Хавалджи В.О.

за участю представників сторін:

від позивача - Золотухін Р.М. довір. від 27.11.2017 року №55

від відповідача - Гламаздін О.О. довір. від 11.05.2018 року № 5244/9/221010у, Бабак

І.А. - довір. від 27.03.2018 року № 1735/8/28-1010у

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Товариства з

обмеженою відповідальністю «ДТЕК Високовольтні мережі»

до відповідача Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Високовольтні мережі» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень:

- від 18.10.2017 року №0009714606 про збільшення суми грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб в сумі 3262880 грн. 98 коп., в тому числі за податковим зобов'язанням в сумі 1485835 грн. 90 коп., за штрафними санкціями в сумі 1123569 грн. та пені в сумі 653414 грн. 08 коп.,

- від 18.10.2017 року № 0009724606 про сплату штрафної санкції за платежем військовий збір в сумі 510 грн.

Доводи позовної заяви обґрунтовує тим, що, як вважає позивач, податкове повідомлення - рішення, яке оскаржується, винесене відповідачем з перевищенням повноважень та не у спосіб, визначений чинним законодавством з питань оподаткування.

Зазначає, що Указом Президента України від 14.04.2014 року № 405/2014 введене в дію Рішення РНБО України від 13.04.2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України».

Вказує на те, що у період дії Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення АТО» та на території проведення антитерористичної операції встановлена пряма заборона на проведення планових та позапланових перевірок суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність у зоні проведення антитерористичної операції та складання актів чи довідок за результатами перевірки.

Зазначає, що позивач проводить діяльність на території, де органи державної влади України тимчасово не виконують або не виконують в повному обсязі свої повноваження.

Крім того, вказує на те, що акт перевірки складався за результатами перевірки дотримання вимог податкового законодавства в частині сплати військового збору, тоді як спірним податковим повідомленням - рішенням нарахований податок на доходи фізичних осіб.

Наполягає на тому, що спірне повідомлення - рішення про збільшення суми грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб оформлене з порушенням вимог Податкового кодексу України.

Також зазначає, що податковим органом на адресу позивача вимога про надання документів для проведення перевірки не направлялась.

Враховуючи наведене, просить адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказав на її безпідставність та зазначив, що податкові повідомлення - рішення, які оскаржуються, винесені податковим органом в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством з питань оподаткування.

Зазначає, що у разі виявлення під час перевірки платника податків декількох випадків ненарахування (неутримання, несплати) сум податку під час виплати доходу на користь громадян, застосуванню підлягають збільшені розміри штрафних санкцій, передбачені ст. 127 Податкового кодексу України, відповідно до кількості вчинених податкових правопорушень.

Враховуючи наведене, просить в задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні доводи позовної заяви підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним в адміністративному позові, просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідача у судовому засіданні проти доводів позовної заяви заперечували, надали пояснення, аналогічні викладеним в запереченнях, просили в задоволені позовних вимог відмовити.

Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, відзиву, заслухавши представників сторін, суд з'ясував наступні обставини справи.

ТОВ «ДТЕК Високовольтні мережі» зареєстроване в якості юридичної особи, включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (ЄДРПОУ 31018149), місцезнаходження юридичної особи: 84302, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Островського, 8.

27.09.2017 року Офісом великих платників податків державної фіскальної служби здійснена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «ДТЕК Високовольтні мережі» з питань дотримання вимог податкового законодавства України в частині сплати військового збору за період з 01.07.2015 року по 30.06.2017 року, за результатами якої складений акт № 115/28-10-4607/31018149 (а .с. 56-62).

Під час перевірки податковим органом встановлені порушення ТОВ «ДТЕК Високовольтні мережі» вимог чинного законодавства, зокрема:

1. п.п.168.1.1 п.168.1 ст.168, п.п. «а» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, в результаті чого допущені порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування до бюджету військового збору в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1485835 грн. 90 коп., у тому числі:

- за 3 квартал 2015 року в сумі 199280 грн. 24 коп.;

- за 4 квартал 2015 року в сумі 215785 грн. 98 коп.;

- за 1 квартал 2016 року в сумі 197922 грн. 30 коп.;

- за 2 квартал 2016 року у сумі 211053 грн. 48 коп.;

- за 3 квартал 2016 року у сумі 200418 грн. 51 коп.;

- за 4 квартал 2016 року у сумі 237249 грн. 85 коп.;

- за 1 квартал 2017 року у сумі 191486 грн. 06 коп.;

- за 2 квартал 2017 року у сумі 32639 грн. 48 коп.

2. пп. «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, в результаті чого подане не у повному обсязі та з недостовірними відомостями податкову звітність за формою 1-ДФ без зазначення нарахованих та перерахованих сум військового збору за 3 квартал 2015 року - 2 квартал 2017 року (а.с. 56-62).

На підставі акту перевірки Офісом великих платників податків державної фіскальної служби прийняті податкові повідомлення - рішення:

- від 18.10.2017 року №0009714606 про збільшення суми грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб в сумі 3262880 грн. 98 коп., в тому числі за податковим зобов'язанням в сумі 1485835 грн. 90 коп., за штрафними санкціями в сумі 1123569 грн. та пені в сумі 653414 грн. 08 коп.,

- від 18.10.2017 року № 0009724606 про сплату штрафної санкції за платежем військовий збір в сумі 510 грн.(а.с. 96, 101)

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом, позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України.

Відповідно до п.п. 41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби, є органи державної податкової служби.

Таким чином, відповідач у справі - суб'єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством покладені владні управлінські функції стосовно контролю у сфері податкових взаємовідносин.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно пп. 9.1.2. п. 9.1 ст. 9 Податкового кодексу України податок на доходи фізичних осіб віднесений до загальнодержавних податків та зборів.

Відповідно до пп. 14.1.180. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Згідно п. 57.2. ст. 57 Податкового кодексу України податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.

Відповідно до пп. 168.1.1. п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Згідно пп. 168.1.2. п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Відповідно до пп. 168.1.5. п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Згідно пп. 168.4.4. п. 168.4 ст. 168 Податкового кодексу України юридична особа за своїм місцезнаходженням та місцезнаходженням не уповноважених сплачувати податок відокремлених підрозділів, відокремлений підрозділ, який уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) до бюджету податок, за своїм місцезнаходженням одночасно з поданням документів на отримання коштів для виплати належних платникам податку доходів, сплачує (перераховує) суми утриманого податку на відповідні рахунки, відкриті в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, за місцезнаходженням відокремлених підрозділів.

Відповідно до пп. 168.4.7. п. 168.4 ст. 168 Податкового кодексу України відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного бюджету несе юридична особа або її відокремлений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід.

Згідно п. 171.1. ст. 171 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Відповідно до п. 176.2. ст. 176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані:

а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок;

б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

в) подавати на вимогу платника податку відомості про суму виплаченого на його користь доходу, суму застосованих соціальних податкових пільг та суму утриманого податку;

г) подавати контролюючому органу інші відомості про оподаткування доходів окремого платника податку в обсягах та згідно з процедурою, визначеною цим розділом та розділом II цього Кодексу;

ґ) нести відповідальність у випадках, визначених цим Кодексом.

Як зазначалось раніше, позивачем допущені порушення вимог податкового законодавства щодо правильності утримання та своєчасності перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору в період з 01.07.2015 року по 30.06.2017 року.

Згідно пп. 54.3.5 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом.

Відповідно до п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян).

Оскільки під час перевірки податковим органом встановлене порушення позивачем строків сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору, податкові повідомлення - рішення винесені в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством з питань оподаткування.

Суд не приймає до уваги доводи позивача щодо того, що Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення АТО» передбачене звільнення суб'єктів господарювання від відповідальності за неналежне виконання зобов'язань, зокрема, щодо порушення строку сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору, враховуючи наступне.

Указом Президента України від 14.04.2014 року № 405/2014 введене в дію рішення РНБО України від 13.04.2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочате проведення Антитеррористичної операції на території Донецької і Луганської областей.

Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення визначає Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

Абзацем 2 статті 1 зазначеного Закону визначено, що територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Розпорядженням від 02.12.2015 року № 1275-р Кабінет Міністрів України затвердив перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція, м. Покровськ Донецької області віднесене до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція.

Статтею 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» визначено, що на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Згідно абз. 1 ст. 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

На час вирішення справи Президентом України Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не приймався, тобто, період проведення АТО триває.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

З системного аналізу вищенаведених норм законодавства вбачається, що вони не ставлять перебіг строку, встановленому для сплати податку з доходів фізичних осіб, в залежність від проведення антитерористичної операції та не містять обмежень на виконання податковими органами функцій щодо нарахування штрафних санкцій та пені за порушення строку сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

Щодо доводу позивача про те, що податковим органом на адресу позивача вимога про надання документів для проведення перевірки не направлялась, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Оскільки правомірність проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства України в частині сплати військового збору не є предметом розгляду у даній справі, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог з цих підстав.

Щодо доводу позивача про те, що спірне повідомлення - рішення про збільшення суми грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб оформлене з порушенням вимог Податкового кодексу України, суд зазначає, що податкове повідомлення - рішення оформлене згідно Додатку №12 до Порядку надіслання контролюючим органам податкових повідомлень - рішень платниками податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 року № 1204.

Згідно ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідачем надані суду належні докази правомірності висновків про порушення позивачем норм чинного законодавства з питань оподаткування та застосування штрафу за встановлені порушення в розумінні зазначеної норми Закону.

Враховуючи наведене та те, що нормами чинного законодавства передбачений обов'язок позивача сплачувати податок на доходи фізичних осіб у межах строків, визначених Податковим кодексом України, під час розгляду справи встановлена правомірність висновків органу владних повноважень про порушення позивачем норм чинного законодавства та застосування штрафу та пені за встановлені порушення, суд вважає позовні вимоги такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України питання про перерозподіл судових витрат не розглядається.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Податковим кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Високовольтні мережі» (ЄДРПОУ 31018149, юридична адреса: 84302, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Островського, 8) до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (ЄДРПОУ 39440996, юридична адреса: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11г) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень:

- від 18.10.2017 року №0009714606 про збільшення суми грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб в сумі 3262880 грн. 98 коп., в тому числі за податковим зобов'язанням в сумі 1485835 грн. 90 коп., за штрафними санкціями в сумі 1123569 грн. та пені в сумі 653414 грн. 08 коп.,

- від 18.10.2017 року № 0009724606 про сплату штрафної санкції за платежем військовий збір в сумі 510 грн. - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

У судовому засіданні 31.10.2018 року проголошена вступна та резолютивна частина рішення, повний текст рішення виготовлений 01.11.2018 року.

Суддя Давиденко Т.В.