Рішення № 77526100, 17.10.2018, Київський районний суд м. Одеси

______________________

Справа № 520/4053/16-ц

Провадження № 2/520/2489/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.10.2018

Київський районний суд м.Одеси у складі головуючого судді Бескровного Я.В., при секретарі Бундєвій Я.І., розглянувши в м.Одесі в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» та Приватне акціонерне товариство Страхова компанія «Галицька» про визнання особи винною у ДТП, –

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_2, в якому просить визнати винною особою у скоєння ДТП, яка сталася 16.09.2015р. о 21-30 на перехресті вулиць Ак.Корольова та вул.Люстдорфська дорога м.Одеси водія мотоцикла НОМЕР_1 ОСОБА_2.

У судовому засіданні представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав та просить їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, посилаючись на недоведеність вини його довірителя.

Представник третіх осіб ПрАТ "Страхова група "ТАС" та ПАТ Страхова компанія «Галицька» до судового засідання не з’явився, повідомлявся належним чином.

Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та оглянувши матеріали адміністративної справи Приморського районного суду м. Одеси № 522/22372/15-ц, суд приходить до наступного.

Як встановлено судом, постановою судді Приморського районного суду м. Одеси від 25.03.2016 року закрито провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_4 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України, у зв’язку із закінченням строку накладення адміністративного правопорушення /а.с.16/.

З постанови слідує, що 16.09.2015 року о 21.30 годині ОСОБА_4, керуючи автомобілем НОМЕР_2, рухався по проїзній частині вул. Ак.Корольова у м.Одесі на перехресті з вул.Люстдорфська дорога, здійснив виїзд на перехрестя на заборонений сигнал світлофору, внаслідок чого скоїв зіткнення із водієм мотоцикла НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_2 Внаслідок чого водій ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження, а транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

06.06.2016 року постановою апеляційного суду Одеської області залишено без змін постанову Приморського районного суду м. Одеси від 25.03.2016 року (а.с.129).

Згідно з ч. 4 ст. 82 ЦПК України вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов’язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 4 Постанови №4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» висловив позицію, що у зв'язку із цим у разі прийняття судом постанови про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, наприклад, через закінчення строків накладення адміністративного стягнення (стаття 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення), суд повинен звернути увагу на те, чи містить така постанова суду відповіді на питання про те, чи мала місце дорожньо-транспортна пригода та чи сталася вона з вини відповідача. Відсутність складу злочину, наприклад, у разі відмови у порушенні кримінальної справи, закриття кримінальної справи за правилами Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року чи закриття кримінального провадження за правилами Кримінального процесуального кодексу України 2012 року не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності. При цьому постанова (ухвала) слідчого, прокурора, суду про відмову в порушенні кримінальної справи або її закриття, закриття кримінального провадження є доказом, який повинен досліджуватися та оцінюватися судом у цивільній справі у порядку, передбаченому ЦПК.

Проаналізувавши постанову Приморського районного суду м. Одеси від 25.03.2016 року, яка залишена без змін постановою апеляційного суду Одеської області від 06.06.2016 року, та приймаючи до уваги роз’яснення Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 4 Постанови №4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», судом встановлено, що судовим рішенням не встановлено вини відповідача ОСОБА_4 у скоєнні ДТП, що мала місце 16.09.2015 року.

Згідно полісу обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/5885903 від 05.03.2015 року, автомобіль НОМЕР_4, застрахований в ПрАТ "Страхова група "Галицька".

Представник відповідача пояснював, що мотоцикл НОМЕР_5, на момент ДТП був застрахований у ПрАТ "Страхова група "ТАС" .

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Законом України “Про страхування” договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Згідно з п. 10 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» особи, винними діями яких завдано шкоди майну, яке використовується при здійсненні діяльності, що є джерелом підвищеної небезпеки, якщо таким особам не було завдано шкоди цим джерелом, відповідають за завдану шкоду на підставі статті 1166 ЦК України.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

За клопотанням сторони позивача судом призначено судову автотехнічну експертизу, згідно висновку №17-5132 від 21.05.2018р., дії водія мотоцикла Сузукі, що не відповідали вимогами п.8.7.3 (е) та 16.3 ПДР, з технічної точки зору, перебувають у причинному зв’язку з ДТП (а.с.209).

Суд, оцінивши цей доказ, на підставі ст.89 ЦПК України вважає за необхідне зазначити наступне.

Після призначення зазначеної експертизи на адресу суду надійшло клопотання експерта (а.с.186) у якому він просив задати вихідні дані (циклограму роботи світлофорів, встановити сигнал світлофора на який рухалися учасники пригоди, швидкість транспортних засобів, момент настання небезпеки для кожного з водіїв та інше).

На виконання клопотання суд ознайомив з ним учасників справи та запропонував надати такі дані. Від представника відповідача жодних даних не надійшло. Представник позивача надав суду письмові пояснення (заяву) у якій зазначив необхідні для проведення експертизи дані.

Як зазначив у судовому засіданні представник позивача, вихідні дані, що були зазначені ним у заяві від 22.01.2018р. (а.с.195) він отримав від ОСОБА_4, який був учасником ДТП, особисто.

Оскільки інших доказів на підтвердження позовних вимог стороною позивача не надано, суд, оцінивши висновок експерта №17-5132 від 21.05.20918р., з точки зору вимог ст.78 ЦПК України, вважає його недопустимим, а тому відхиляє його, оскільки вихідні дані для проведення експертизи представник позивача отримав без допиту у судовому засіданні учасника ДТП ОСОБА_4 і клопотань про його допит суду не заявляв.

Таким чином, проаналізувавши встановлені обставини та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 4-13,76-89,258-273 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

У задоволення позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Одеської області через Київський райсуд м. Одеси протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Бескровний Я. В.