Постанова № 77522240, 24.10.2018, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2018 року м. Чернівці

справа № 727/10345/16

Апеляційний суд Чернівецької області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Перепелюк І. Б.

суддів : Яремка В.В., Лисака І.Н.

секретар Скакун К.В.

розглянувши апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м.Чернівців від 25 липня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1, треті особи на стороні позивача: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, до ОСОБА_3, Чернівецької міської ради, третя особа ОСОБА_7, про усунення перешкод у безоплатній приватизації та користуванні земельною ділянкою, звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, визнання нечинним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним договору дарування земельної ділянки, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку (головуючий в 1-й інстанції Смотрицький В.Г.)

встановив :

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3, Чернівецької міської ради про усунення перешкод у безоплатній приватизації та користуванні земельною ділянкою, звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, визнання нечинним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним договору дарування земельної ділянки, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку.

Посилалася на те, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності їй та третім особам: ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 18.02.2013р., виданим Департаментом житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради згідно з розпорядженням №49487.

Провадження 22-ц/794/912/18 Категорія 47

На підставі рішення №296 виконавчого комітету Чернівецької міської ради депутатів трудящих від 26.03.1954р. за власниками даного домоволодіння закріплена земельна ділянка площею 2202 кв.м.

Відповідно до п.18 рішення 39 сесії Чернівецької міської ради 6 скликання №956 від 29.08.2013р. їй та третім особам ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6 надано дозвіл на складання проекту відведення у власність земельної ділянки площею 0,10га по АДРЕСА_1 для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

28.10.2013р. між нею та Чернівецьким МКБТІ укладеного договір на виконання робіт із розроблення технічної документації із землеустрою щодо відведення у власність вищевказаної земельної ділянки.

Чернівецьке МКБТІ листом №1832 від 18.12.2015р. повідомило їй про те, що на даний момент роботи по виготовленню проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність по АДРЕСА_1 призупинені у зв'язку із перекриттям земельних ділянок по АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2, тому реалізувати право на приватизацію земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 немає можливості.

Рішенням сесії Чернівецької міської ради V скликання від 28.02.2008р. №521 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано ОСОБА_7 земельну ділянку по АДРЕСА_2, площею 0,10га, в оренду до 27.09.2010 р. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. На підставі цього ж рішення між Чернівецькою міською радою та ОСОБА_7 укладено договір оренди землі від 02.04.2008р. №4674, який неодноразово був поновлений.

Рішенням сесії Чернівецької міської ради VI скликання від 03.02.2015р. №1497 припинено договір оренди землі з ОСОБА_7 у зв'язку з переходом права власності на незавершене будівництво до відповідачки ОСОБА_8, та передано вказану земельну ділянку їй у власність.

Відповідач ОСОБА_8 не замовляла проект землеустрою по відведенню земельної ділянки у власність, земельна ділянка була передана їй на підставі проекту землеустрою, що замовлявся та був виготовлений ОСОБА_7

Під час погодження зовнішніх меж землекористування в натурі на місцевості складався протокол від 01.11.2007р., в якому зазначено, що інженером геодезистом ПП «Букінфозем» в присутності представників суміжних власників (землекористувачів): ОСОБА_1 та ОСОБА_9 проведено погодження меж земельної ділянки по АДРЕСА_2. Також, в даному протоколі містяться підписи суміжних власників (землекористувачів) з якими погоджено межі земельної ділянки, де одним з них зазначено її, однак вона не була присутня та підпис, що виконаний навпроти її прізвища їй не належить, а виконано невідомою їй особою.

Перевіркою проведеною Державною інспекцією сільського господарства Чернівецькій встановлено, що ОСОБА_8 самовільно зайняла та використовує частину земельної ділянки (землекористування) площею 0,0054га за адресою АДРЕСА_1 із земельної ділянки, що перебуває у користуванні та обліковується за цим будинковолодінням.

Самовільне зайняття частини земельної ділянки ОСОБА_8, здійснено шляхом будівництва огорожі (стрічкового фундаменту з елементами зварених металоконструкцій) та приєднання до власного землеволодіння по АДРЕСА_2 впритул до стіни гаражу літ.«Б» будинковолодіння АДРЕСА_1, що унеможливлює відповідну експлуатацію даної господарської будівлі. Стрічковий фундамент огорожі відповідачки має наскрізні отвори (зливні труби), через які вся волога та атмосферні опади у вигляді дощу потрапляють на земельну ділянку, якою користується вона та треті особи, у зв'язку з чим руйнується стіна гаража.

Площа земельної ділянки самовільно зайнятої ОСОБА_8 визначена СП «Західно-Український Експертно-Консультативний Центр», у зв'язку із цим державними інспекторами складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 11.12.2015р.

Позивач зазначає,що співвласники будинку не можуть приватизувати земельну ділянку, яка перебуває в їхньому користуванні. Власник суміжної земельної ділянки умисно ігнорує вимоги по добровільному звільненню самовільно зайнятої частини земельної ділянки.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просила суд усунути перешкоди у безоплатній приватизації та користуванні земельною ділянкою по АДРЕСА_1 шляхом: визнання нечинним та скасування п.7 рішення 60 сесії VI скликання Чернівецької міської ради №1497 від 03.02.2015р. щодо передачі ОСОБА_8 безоплатно у власність земельної ділянки по АДРЕСА_2, площею 0,10га; визнання недійсним договору дарування земельної ділянки, що укладений між ОСОБА_8 та ОСОБА_3 та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку; звільнення ОСОБА_3 самовільно зайнятої земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 0,0054га, демонтажу огорожі (стрічкового фундаменту з елементами зварених металоконструкцій) земельної ділянки по АДРЕСА_2; приведення межі земельних ділянок АДРЕСА_2 і АДРЕСА_1 у відповідність до земельно-кадастрової документації, а також вирішити питання про стягнення судових витрат.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівців від 25 липня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2500грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги. Вважає, що судом порушені норми матеріального та процесуального права. Апелянт посилається на обставини, зазначені в позові. Вважає, що суд першої інстанції не звернув увагу на порушення прав позивача та зробив безпідставний висновок про відсутність підстав для задоволення позову.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 просить змінити рішення суду в частині вирішення питання про розподіл судових витрат та стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на правничу допомогу в сумі 17130грн.

Вважає, що висновки суду першої інстанції про необґрунтованість та непропорційність вартості витрат на правничу допомогу до предмета спору з урахуванням ціни позову є помилковими, оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 мають немайновий характер. Зазначає, що судом безпідставно зменшено майже в 7 разів витрат на правничу допомогу, оскільки відповідно до рішення Конституційного Суду України від 16.11.2000р. №13-рп/2000 можливість фізичній особі отримати компенсацію таких витрат гарантовано Конституцією України.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 задовольнити, рішення суду в частині стягнення витрат на правничу допомогу - змінити, виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлені такі обставини справи.

Квартира №1 в житловому будинку АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності позивачу та третім особам: ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 18.02.2013р., виданим Департаментом житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради згідно з розпорядженням №49487.

На підставі рішення №296 виконавчого комітету Чернівецької міської ради депутатів трудящих від 26.03.1954р. за власниками даного домоволодіння закріплена земельна ділянка площею 2202 кв.м.

Відповідно до п.18 рішення 39 сесії Чернівецької міської ради 6 скликання №956 від 29.08.2013р. позивачу та третім особам ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6 надано дозвіл на складання проекту відведення у власність земельної ділянки площею 0,10га по АДРЕСА_1 для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

28.10.2013р. між позивачем та Чернівецьким МКБТІ укладеного договір на виконання робіт із розроблення технічної документації із землеустрою щодо відведення у власність вищевказаної земельної ділянки.

З листа Чернівецького МКБТІ №1832 від 18.12.2015р. вбачається, що на даний момент роботи по виготовленню проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність по АДРЕСА_1 призупинені у зв'язку із перекриттям земельних ділянок по АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2, тому реалізувати право на приватизацію земельної ділянки для обслуговування житлового і будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 немає можливості.

Встановлено, що рішенням сесії Чернівецької міської ради V скликання від 28.02.2008р. №521 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано ОСОБА_7 земельну ділянку по АДРЕСА_2, площею 0,10га, в оренду до 27.09.2010р. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. На підставі цього ж рішення між Чернівецькою міською радою та ОСОБА_7 укладено договір оренди землі від 02.04.2008р. №4674, який неодноразову був поновлений.

Рішенням сесії Чернівецької міської ради VI скликання від 03.02.2015р. №1497 припинено договір оренди землі з ОСОБА_7 у зв'язку з переходом права власності на незавершене будівництво до відповідачки ОСОБА_8, та передано вказану земельну ділянку їй у власність.

Відповідно до ч.1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами.

Згідно з пунктами «а», «б», «в», «г» ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Положеннями ч.1 ст. 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до ч.3 ст. 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Встановлено, що орган місцевого самоврядування надав дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3, затвердив технічну документацію в порядку, визначеному статтею 118 ЗК України, тобто у порядку безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, з урахуванням положень статей 120, 121 ЗК України.

Встановлено, що відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №50652233 від 23.12.2015р., право власності на земельну ділянку площею 0,10га по АДРЕСА_2 в м.Чернівцях зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі укладеного та нотаріально посвідченого договору дарування.

Правовою підставою укладення договору дарування земельної ділянки по АДРЕСА_2 між ОСОБА_8 та ОСОБА_3 було рішення сесії Чернівецької міської ради від 03.02.2015р. № 1497, на підставі якого ОСОБА_8 набула у власність зазначену земельну ділянку.

Відповідно до ст. 120 ЗК до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Статтею 121 ЗК України визначено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам.

ОСОБА_8 отримала у власність земельну ділянку площею 0,10га по АДРЕСА_2 на підставі проекту землеустрою, що замовлявся та був виготовлений під час передачі земельної ділянки в оренду ОСОБА_7

Отже, висновок суду першої інстанції, зроблений керуючись ст.79-1 ЗК України, про те, що при передачі земельної ділянки в оренду ОСОБА_7 вже була сформована земельна ділянка та присвоєний кадастровий номер, і при передачі вказаної земельної ділянки при умові, що її межі не змінювались, не потрібно було виготовляти новий проект землеустрою чи технічну документацію, є правильним.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції правильно зазначив, що оскільки земельна ділянка по АДРЕСА_2 площею 0,10га передавалась у власність ОСОБА_8 згідно з п.7 рішення сесії Чернівецької міської ради від 03.02.2015р. №1497 на підставі проекту землеустрою в якому дані про погодження меж є достовірними, рішення міської ради є чинним, отже відсутні підстави для визнання нечинним та скасування п.7 зазначеного рішення.

Суд першої інстанції зробив правильний висновок, що ОСОБА_3 набуто право на земельну ділянку в порядку встановленому нормами чинного законодавства.

Посилання апелянта ОСОБА_1 на те, що в протоколі погодження зовнішніх меж землекористування в натурі від 01.11.2007р., який є складовою проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_7, підпис належить не їй, є безпідставним, оскільки дані доводи спростовано висновком судової - почеркознавчої експертизи №1280-К від 09.08.2017р. та висновком повторної судово-почеркознавчої експертизи №20760/20761/17-32 від 25.05.2018р., якими встановлено, що підпис від імені ОСОБА_1 у протоколі погодження зовнішніх меж землекористування в натурі від 01.11.2007р. виконаний самою ОСОБА_1 При цьому слід враховувати, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 є власністю Чернівецької міської ради, і позивач є користувачем земельної ділянки.

Відповідно до листа СП «Західно-Український Експертно-Консультативний Центр» №01 від 04.01.2016р. в процесі виготовлення ситуаційного плану земельних ділянок станом на 23.09.2015р., що знаходяться за адресою: м.Чернівці, АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 та належать відповідно ОСОБА_1, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 допущена помилка. В зв'язку з відсутністю координат поворотних точок земельної ділянки, що знаходиться в користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_7 встановити за рахунок якої земельної ділянки відбулась невідповідність межі між земельними ділянками ОСОБА_1, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не надається можливим. Дана невідповідність межі зазначена в графічних матеріалах ситуаційного плану з даних інвентарної справи на будинковолодіння по АДРЕСА_1, 1954 року виготовлення.

Отже, доводи ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_8 самовільно зайняла та використовує частину земельної ділянки площею 0,0054га із земельної ділянки, що згідно з рішенням виконавчого комітету від 26.03.1954р. перебуває у користуванні та обліковується за буд. АДРЕСА_1, де здійснила будівництво огорожі (стрічкового фундаменту з елементами зварених металоконструкцій) та приєднала до власного землеволодіння по АДРЕСА_2 є необґрунтованими та безпідставними.

Таким чином, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам, правильно визначив характер правовідносин між сторонами та застосував закон, що їх регулює.

Проте апеляційний суд не може погодитися з рішенням суду в частині стягнення витрат на правову допомогу з наступних підстав.

Відповідно до положень Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Згідно ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження понесених витрат суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу.

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 13 січня 2017 року між адвокатським обєднанням «Поляк Кирилюк і Партнери» та ОСОБА_8 було укладено договір про надання юридичної допомоги, а 8 лютого 2017 року укладено договір з відповідачкою ОСОБА_3

Згідно звітів АО «Поляк і партнери» адвокатом ОСОБА_2 надано послуги ОСОБА_3 за період часу з 09.02.2017р. по 02.07.2018р. в обсязі 15 годин 40 хвилин на суму 10026 грн., а ОСОБА_8 в особі керуючого партнера ОСОБА_11 за період часу з 13.01.2017р. по 26.06.2017р. в обсязі 11 годин 10 хвилин на суму 7104грн. Вказана вартість робіт була оплачена, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера та фіскальним чеком.

Отже, належними та допустимими доказами підтверджено витрати апелянта на правничу допомогу в сумі 17130грн. за розгляд справи в суді першої інстанції. Клопотань сторони, щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу, відповідно до положень ст.137 ЦПК України заявлено не було. Таким чином, рішення суду першої інстанції в частині стягнення витрат на правничу допомогу слід змінити та стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на правничу допомогу в розмірі 17130грн.

Відповідно до положеннь ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Враховуючи зазначені норми та задоволення апеляційної скарги ОСОБА_3, з позивача на користь відповідача слід стягнути 5200грн. витрат на правничу допомогу пов»язану з апеляційним розглядом справи. Зазначені витрати підтверджені розрахунками, що є належними та допустимими доказами.

Керуючись ст.ст.374, п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м.Чернівців від 25 липня 2018 року в частині стягнення витрат на правничу допомогу змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на правничу допомогу в сумі 17130грн.

В решті рішення залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 5200грн. витрат на правничу допомогу пов»язану з апеляційним розглядом справи.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Дата складення повної постанови 31 жовтня 2018 року.

Головуючий (підпис)

Судді: (підписи)

З оригіналом вірно :