Рішення № 77521630, 26.10.2018, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/3191/18

2/703/1877/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2018 року суддя Смілянського міськрайонного суду Черкаської області Кирилюк Н.А., розглянувши в порядку письмового спрощеного позовного провадження в м. Смілі справу за позовом акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

встановив:

АТ КБ «Приватбанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 11 жовтня 2010 року ПАТ КБ «Приватбанк» уклало з нею договір, яким надало кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок у розмірі 1000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом.

Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява на отримання кредиту разом із запропонованими ПАТ КБ «Приватбанк» Тарифами банку, Умовами та правилами надання банківських послуг складають між нею та банком договір про надання банківських послуг.

Посилаючись на те, що ОСОБА_1 станом на 22 серпня 2018 року має заборгованість за тілом кредиту в сумі 1283 грн. 75 коп., за відсотками в сумі 10687 грн. 44 коп. у зв’язку з чим йому було нараховано 8097 грн. 49 коп. пені, 500 грн. штрафу (фіксована частина) і 1003 грн. 43 коп. штрафу (процентна складова), АТ КБ «Приватбанк», як правонаступник ПАТ КБ «Приватбанк», просило стягнути з неї ці кошти.

Ухвалою суду від 20 вересня 2018 року вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін.

Клопотань чи заяв про розгляд справи в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін до суду не надійшло, а тому суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідач у наданий йому строк не направив до суду відзиву на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в позові належить відмовити з наступних підстав.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності із ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Отже, передумовою для виникнення у позичальника обов’язку повернути кредитні кошти та сплатити проценти за користування ними має бути встановлений факт отримання і використання кредитних коштів відповідачем.

На підтвердження того, що між банком і ОСОБА_1 було укладено договір про надання кредиту, позивачем приєднано до матеріалів справи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку.

Згідно з п. 1.7 Статуту АТ КБ «Приватбанк» рішенням Єдиного акціонера Банку від 21 травня 2018 року № 519 було змінено тип банку з публічного на приватне акціонерне товариство та змінено найменування банку на акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк». Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» став правонаступником всіх прав та зобов’язань публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк».

Зі змісту анкети-заяви вбачається, що ОСОБА_2 заповнила анкету-заяву із зазначенням даних про її особу, дати народження, місця проживання, контактної інформації.

Ознайомившись із умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами Приватбанку, з перерахованих у заяві послуг вона просила надати їй заробітну картку, про що міститься відмітка у відповідній графі. Аналогічна відмітка також міститься і у графі «ідентифікація з паспортом».

Графа про бажання отримати платіжну картку кредитка «Універсальна» залишилась не заповнена, так само, як графа із зазначенням бажаного кредитного ліміту за цією карткою.

Судом також встановлено, що ОСОБА_2 своїм підписом у анкеті-заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку погодила, що ця заява разом із Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами та Пам'яткою клієнта становить між нею та АТ КБ «Приватбанк» договір про надання банківських послуг.

До позовної заяви також приєднано довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», підписану ОСОБА_2

Частиною 1 статті 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

У відповідності з ч. 1 ст. 79, ч.1 ст. 80 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Судом встановлено, що як на доказ укладення кредитного договору між банком та ОСОБА_1 позивачем надана анкета-заява ОСОБА_2 про бажання отримати заробітну картку та довідку про умови кредитування, підписану ОСОБА_2

Суд відхиляє ці докази як належні, достовірні та достатні на підтвердження існування договірних кредитних відносин між сторонами по справі, оскільки вони не містять відомостей про укладення договору між банком і ОСОБА_1 Доказів того, що ОСОБА_2 і ОСОБА_1 є однією і тією ж особою суду не надано.

Позивачем також не надано будь-яких інших доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 отримала кредитну картку «Універсальна», які, крім того, мають бути скріплені підписом позичальника.

Надані банком Умови і правила надання банківських послуг не містять відомостей про умови, на яких видавався кредит, розмір відсотків, які нараховувались банком за користування кредитними коштами.

Згідно ст. 1 ЗУ «Про платіжні системи» платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для лініювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунку банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

Тобто, з урахуванням вищевикладеного, вбачається, що використання платіжної картки можливе лише за наявності відкритого рахунку.

Позивач не надав суду належним чином оформлений розрахунковий документ, який підтверджує факт видачі/перерахування кредитних коштів та згідно якого можна було б встановити суму, яку позивач надав/перерахував відповідачу як кредитні кошти та встановити рахунок, на який були перераховані вищезазначені кошти.

Умови та правила надання банківських послуг повинні містити підпис позичальника, та саме з цього моменту такі умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору.

Аналогічна позиція висловлена в правових висновках, що викладені в ухвалах Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (№6-16цс15), від 22 березня 2017 року (6-2320цс16) та постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року (№ 61-787св18).

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Згідно з ч. 5 наведеної статті докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

У відповідності з ч. 7 наведеної статті суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи і згідно з ч. 2 ст. 13 ЦПК України це не є обов’язком суду.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позивачем не доведено факту укладення кредитного договору, умов, на яких він укладався, в тому числі і щодо розміру відсотків за користування кредитними коштами.

Наданий позивачем розрахунок не може слугувати підтвердженням укладення кредитного договору, оскільки по суті є письмовим обґрунтуванням заявлених вимог.

Суд зазначає, що стягнення відсотків і штрафних санкцій є похідним від основного зобов’язання.

Оскільки судом не встановлено факту укладання кредитного договору, суми кредитної заборгованості, розміру відсотків, під які видавався кредит, та строку дії кредитного договору, суд вважає, що позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» є не доведеними, відповідно такими, що не підлягають задоволенню.

Суд також враховує, що відповідно до частини першої статті 550 ЦК України право на неустойку (штраф, пеню) виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Згідно з статтею 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Позивач по суті за одне і теж порушення строків платежів просить стягнути з відповідача одночасно і штраф, і пеню.

Відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення порушує закріплені у статті 61 Конституції України положення щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

На підставі наведеного та ст. 526, 527, 530, 549, 1054 ЦК України, керуючись ст. 4, 5, 12, 13, 141, 263, 265, 268 ЦПК України суд,-

вирішив:

Відмовити акціонерному товариству комерційному банку «Приватбанк» (м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) в позові до ОСОБА_1 (с. Мала Смілянка Смілянського району Черкаської області, вул. Центральна, 12, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) про стягнення заборгованості в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Черкаської області через Смілянський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Н. А. Кирилюк