Вирок № 77521482, 31.10.2018, Придніпровський районний суд м. Черкас

Справа № 711/917/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2018 року

м.Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді Степаненка О.М.,

за участю

секретаря Чмих І.С.,

прокурорів Шляхова А.В., Корновенка В.С., Шерстобітової Н.Р.,

потерпілої ОСОБА_1,

представника потерпілої ОСОБА_2

обвинуваченої ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси кримінальне провадження №12014250040003543 за обвинуваченням ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Чортків Тернопільської області, громадянки України, не одруженої, пенсіонерки, яка зареєстрованої та проживаючої за адресою АДРЕСА_1, раніше не судимої,

у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 358, ч.4 ст. 358 КК України,

Формулювання обвинувачення, яке пред'явлене особі і визнане судом недоведеним.

За обвинувальним актом ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що вона 09.09.1989 року діючи умисно, усвідомлюючи свої дії, маючи на меті заволодіння майном, яке належить ОСОБА_4, а саме 1/4 частину будинку з відповідною частиною надвірних споруд, що знаходиться в АДРЕСА_1, не маючи відповідних повноважень на здійснення операції від імені ОСОБА_4, за невстановлених досудовим слідством обставин та часу виготовила рукописний текст заяви про відмову від спадщини датований 09.098.1989 від імені ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Олександровіича, який згідно висновку експерта № 1/2671 від 30.11.2017 завірений підписом, що не належить ОСОБА_4, та ймовірно виконаний обвинуваченою ОСОБА_3, таким чином внесла завідомо неправдиві відомості з метою отримання свідоцтва про право на спадщину по закону та заволодінням 1/4 частини вищевказаного будинку з відповідною частиною надвірних споруд, який вподальшому 09.09.1989, перебуваючи в приміщенні Черкаської державної нотаріальної контори за адресою: м.Черкаси, вул. Гоголя, 288, шляхом обману надала для реєстрації державному нотаріусу ОСОБА_7 з метою отримання свідоцтва про право на спадщину, до якої входить вищевказане нерухоме майно, таким чином фактично використала завідомо підроблений документ.

Такі діяння ОСОБА_3 стороною обвинувачення кваліфіковані за ч.1 ст. 358 КК України як підроблення офіційного документа, який видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією і який надає права, з метою використання його підроблювачем; а також за ч.4 ст. 358 КК України як використання завідомо підробленого документа.

На обґрунтування винуватості ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень сторона обвинувачення посилається на наступні докази, а саме: висновок експерта №1/2671 від 30.11.2017; показання потерпілої ОСОБА_4, ОСОБА_1, показання свідків.

Мотиви суду.

Під час розгляду кримінальних проваджень суд зобов'язаний суворо додержуватись закріплений у ст. 62 Конституції України принцип презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком. При цьому неприпустимо покладати на обвинуваченого (підсудного) доведення своєї невинуватості. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з вимогами ст. 91 КПК доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.

Статтею 92 КПК України встановлено, що обов'язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбачених ст. 91 КПК України, покладається на слідчого, прокурора.

За встановлених судом фактичних обставин кримінального провадження, а також виходячи з досліджених в судовому засіданні доказів, суд приходить до висновків про недоведеність наявності у діях ОСОБА_3 складу інкримінованих їй злочинів.

З цього приводу суд констатує наступне:

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 вину не визнала, показала, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її чоловік ОСОБА_6, який являвся сином ОСОБА_4 та батьком її синів ОСОБА_9, 1968 року народження, та ОСОБА_10, 1973 року народження. Після його смерті залишилась спадщина - 3/4 частини будинку АДРЕСА_1. 09.09.1989 за пропозицією ОСОБА_4 вони всі, а саме ОСОБА_11 - мати покійного, вона, ОСОБА_3, - дружина покійного та сини покійного ОСОБА_6 і ОСОБА_12, звернулись до Першої черкаської нотаріальної контори для оформлення спадку. Нотаріус ОСОБА_7 дала необхідні роз'яснення щодо оформлення спадкових прав та нюанси відмови від спадщини. Мати покійного ОСОБА_4 відразу відмовилась від своєї частини спадщини на користь дітей. Ніяких підробок підписів від імені ОСОБА_4 вона не робила. При цьому вона дійсно писала текст заяви від 09.09.1989 в Першу черкаську нотаріальну контору, але ОСОБА_4 підписувала її самостійно усвідомлюючи суть заяви.

Суд вважає, що документ, а саме заява від ОСОБА_13 та ОСОБА_6 від 09.09.1989 в Першу державну нотаріальну контору про незаперечення проти оформлення частини спадкових прав на ОСОБА_3 та ОСОБА_12, є офіційним документом, так як по суті є завою про відмову від спадщини, яка здатна була та фактично спричинила наслідки правового характеру щодо оформлення спадщини після смерті ОСОБА_14 За цією заявою Першою черкаської державною нотаріальною конторою видано Свідоцтво про право на спадщину за законом від 15.09.1989 спадкоємцям ОСОБА_3 та ОСОБА_12 на 3/4 частини будинку з відповідною частиною надвірних споруд, що знаходиться в АДРЕСА_1.

На спростування доказів сторони обвинувачення судом взято до уваги показання свідка ОСОБА_7, яка показала, що станом на 1989 рік вона працювала державним нотаріусом в Першій державній нотаріальній конторі та видавала спадщину обвинуваченій ОСОБА_3 після смерті її чоловіка. Під час оформлення спадщини вона перевірила наявність спадкового майна, коло спадкоємців. Особи спадкоємців, а саме ОСОБА_4 та ОСОБА_6., які особисто звернулись до неї із заявою від 09.09.1989, вона перевіряла за паспортними даними, про що нею зроблено запис на заяві. Також вона засвідчила, що вони особисто підписали цей документ.

Об'єктивність показань свідка ОСОБА_7 підтверджуються показаннями свідка ОСОБА_15., про те, що обвинувачена ОСОБА_3 є його матір'ю. В 1989 році він разом із матір'ю та бабою ОСОБА_4 прийшли в нотаріальну контору для оформлення спадщини - частини будинку, яка залишилась після смерті батька, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2. Заяву про відмову від спадщини від його імені та від імені баби ОСОБА_4 писала мати, але підписували цю заяву баба та він особисто кожен власноруч. Перед тим як вони підписали заяву, її текст нотаріусом прочитаний їм вголос.

Показання свідка ОСОБА_16 суд до уваги не бере, та допускає, що встановлені неточності у його показаннях, які не узгоджуються із показаннями обвинуваченої ОСОБА_3 та свідків ОСОБА_7, ОСОБА_15, можуть бути покликані давністю досліджуваних подій, які відбувались в 1989 році, та особливостями сприйняття цих подій свідком, якому на час цих подій виповнилось 16 років.

Суд не бере до уваги показання потерпілої ОСОБА_1, свідків ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, які в суді дали показання з чужих слів, а саме усно висловили інформацію зі слів ОСОБА_4, яка за відомостями обвинувального акту померла ІНФОРМАЦІЯ_3, про те, що вона (ОСОБА_4.) ніякої заяви до нотаріальної контори з приводу відмови від спадкового майна не писала, в нотаріальну контору не ходила.

Суд, відхиляючи такі показання, керувався положеннями ч.2 ст. 97 КПК України та враховував, що такі показання хоча і мають значення для з'ясування обставин обвинувачення, однак не підтверджуються іншими доказами. Крім того судом не досліджувались за відсутністю клопотань сторони обвинувачення первинні показання потерпілої ОСОБА_4, а тому суд не може оцінити ступінь довіри щодо їх достовірності. Крім того суд зауважує що показання померлої потерпілої ОСОБА_4, які підтверджені потерпілою ОСОБА_1 та свідками з чужих слів, піддавались критиці з боку обвинуваченої ОСОБА_3 з наданням відповідних доказів, які суд врахував під час ухвалення вироку, а тому стверджувати, що їх було складно спростовувати, підстав не має.

Що стосується висновків експерта №1/2671 від 30.11.2017, якими прокурор обґрунтовував обвинувачення ОСОБА_3 суд встановлює наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 101 КПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на запитання, поставлені особою, яка залучила експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи.

За частиною 10 цієї статті висновок експерта не є обов'язковим для особи або органу, яка здійснює провадження, але незгода з висновком експерта повинна бути вмотивована у відповідних постанові, ухвалі, вироку.

Такий висновок експерта як ймовірне виконання ОСОБА_3, верхнього підпису під текстом заяви про відмову від спадщини до Першої державної нотаріальної контори від імені ОСОБА_4 суд відкидає як такий, що містять у собі припущення про факти, не містить необхідної визначеності, однозначності. Таким чином висновок експерта суд вважає неповним, так як він не дав вичерпної відповіді на постане питання.

Таким чином керуючись положеннями ч. 3 ст. 62 Конституції України, за якими обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, суд не розглядає висновок експерта №1/2671 від 30.11.2017 як джерело доказів.

При цьому як на джерело права суд посилається на положення в справі «Барбера, Мессегуе і Хабардо проти Іспанії» (Barbera, Messegue and Jabardo v. Spain), в рішенні від 06.12.1988 суд зазначив, що: «п. 2 статті 6 вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що підсудний вчинив злочинне діяння, так як обов'язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь підсудного».

Не може залишитись поза увагою рішення судів, яким надана оцінка за клопотанням обвинуваченої ОСОБА_3 під час дослідження письмових документів.

З цього приводу суд дослідив матеріали цивільної справи №2-1062/2003 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання відмови від спадщини недійсною, а тому встановлені апеляційним судом Черкаської області обставини у своєму рішенні від 02.09.2003, яке залишено в силі Верховним Судом України (ухвала від 23.11.2005), судом оцінені як преюдиційні та покладені в основу вироку на спростування доказів сторони обвинувачення.

Так колегія суддів апеляційної інстанції встановила, що в своїй заяві на ім'я голови Черкаського обласного суду від 02.01.1999 ОСОБА_4 вказала, що невістка, відповідачка по справі ОСОБА_3, підмовила її підписати відмову від частки в спадщині на користь внука ОСОБА_16. В цій же заяві позивачка стверджує, що саме вона підписала відмову від спадщини. Таким чином апеляційним судом достовірно встановлено, що позивачка ОСОБА_4 власноручно засвідчила свою відмову від прийняття спадщини і знала про наявність такої заяви в матеріалах спадкової справи. При цьому апеляційним судом також надана оцінка висновку експерта про ймовірність виконання підпису не ОСОБА_4 а іншою особою з наслідуванням будови її підпису, як документ який не має переважної сили над іншими доказами у справі.

Вищезгадана заява від 02.01.1999, яка міститься в матеріалах цивільної справи, також досліджена судом, її відомостям судом надана оцінка разом із висновками апеляційного суду.

За встановлених судом фактичних обставин кримінального провадження, а також виходячи з досліджених в судовому засіданні доказів, суд вимушений констатувати про недоведеність наявності у діях ОСОБА_3 складу інкримінованих їй злочинів, передбачених ч. 1 ст. 358, ч.4 ст. 358 КК, та приходить до переконання, що її необхідно визнати невинуватою та виправдати.

Рішення щодо речових доказів та про відшкодування процесуальних витрат.

Долю речового доказу та документів необхідно вирішити згідно з вимогами ч. 9 ст. 100 КПК України, а саме оригінал заяви про відмову від спадщини від 09.09.1989 залишити на зберіганні в Черкаському обласному державному нотаріальному архіві. Квитанції ПТУЄС май-июнь, квитанція ПТУЄС январь-февраль, квитанція ПТУЄС июль, август-сентябрь, квитанція ПТУЄС март, сповіщення №1-542, копія листа про відпуск, накладна від 13.12.1988, копія талона (СБЕРКАСА) на суму 3859, лист ОСОБА_6 своїм рідним від 28.12.1988 залишити при матеріалах кримінального провадження.

У зв'язку з винесенням судом виправдувального вироку не підлягають стягненню з обвинуваченої в порядку ст. 124 КПК України процесуальні витрати.

З цих же підстав не підлягає задоволенню цивільний позов ОСОБА_1

Запобіжний захід ОСОБА_3 не обирався.

Керуючись ст.ст. 373-376 КПК України, суд

ухвалив:

Визнати невинуватою ОСОБА_3 у пред'явленому їй обвинуваченні за ч. 1 ст. 358, ч.4 ст. 358 КК України, та виправдати її у зв'язку з недоведеністю наявності в її діях складів вказаних злочинів.

Речові докази: оригінал заяви про відмову від спадщини від 09.09.1989 залишити на зберіганні в Черкаському обласному державному нотаріальному архіві.

Квитанції ПТУЄС май-июнь, квитанція ПТУЄС январь-февраль, квитанція ПТУЄС июль, август-сентябрь, квитанція ПТУЄС март, сповіщення №1-542, копія листа про відпуск, накладна від 13.12.1988, копія талона (СБЕРКАСА) на суму 3859, лист ОСОБА_6 своїм рідним від 28.12.1988, - залишити при матеріалах кримінального провадження.

Процесуальні витрати компенсувати за рахунок Державного бюджету України.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Черкаської області через Придніпровський районний суд м. Черкаси протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченій та прокурору.

Головуючий: О. М. Степаненко