Постанова № 77514031, 30.10.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/5470/18

Номер справи місцевого суду: 514/1130/17

Головуючий у першій інстанції Тончева Н. М.

Доповідач Кононенко Н. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.10.2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області, у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого: Кононенко Н.А.

суддів: Сегеди С.М., Цюри Т.В.

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за позовом представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 до ОСОБА_4 з залученням тертьої особи - відділу державної виконавчої служби Тарутинського районного управління юстиції про стягнення грошових коштів за прострочення виконання рішення суду за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Тарутинського районного суду Одеської області від 28 лютого 2018 року, -

встановив:

07 вересня 2017 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4, третя особа Відділ державної виконавчої служби Тарутинського районного управління юстиції про стягнення грошових коштів за прострочення виконання рішення суду.

Свої вимоги мотивував тим, що 01 листопада 2016 року Тарутинським районним судом Одеської області було винесено заочне рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 з залученням тертьої особи - Тарутинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про стягнення грошових коштів за прострочення виконання рішення суду, яким з відповідача ОСОБА_4 було стягнуто 3% річних в розмірі 5071 гривня 57 копійок та інфляційне збільшення боргу в розмірі 47680 гривень 42 копійок за прострочення виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25 червня 2013 року №522/2651/13-ц. Відповідач ОСОБА_4 навіть частково борг не погасив, на жодні форми діалогу не виходить, рішення Тарутинського районного суду Одеської області від 01 листопада 2016 року не виконує.

Рішенням Тарутинського районного суду Одеської області від 28 лютого 2018 року у задоволенні позову представника позивача ОСОБА_2 ОСОБА_3 до ОСОБА_4 з залученням тертьої особи - відділу державної виконавчої служби Тарутинського районного управління юстиції про стягнення грошових коштів за прострочення виконання рішення суду - відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати рішення Тарутинського районного суду Одеської області від 28 лютого 2018 року, і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, а також стягнути з відповідача судові витрати.

У відповідності до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення Тарутинського районного суду Одеської області від 28 лютого 2018 року підлягає скасуванню, та приходить до висновку про необхідність ухвалення нового судового рішення, яким позовну заяву необхідно задовольнити у повному обсязі.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 3 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст. 10 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає.

У відповідності до вимог частини другої ст.367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Статтею 376 ЦПК України встановлено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3, районний суд виходив з того, що вимоги чинного законодавства не передбачають нарахування інфляційних витрат та процентів на суму інфляційних витрат.

Проте погодитись з такими висновками районного суду не можна, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи.

Судом встановлено, що 07 жовтня 2016 року винесено постану про закінчення виконавчого провадження серії ВП №49684581 з примусового виконання виконавчого листа №522/2651/13-ц виданого 24 вересня 2013 року Приморським районним судом м. Одеси, у зв'язку з тим, що борг та виконавчий збір боржником сплачено в повному обсязі (а.с.47).

01 листопада 2016 року Тарутинським районним судом Одеської області було винесено заочне рішення №514/1103/16-ц по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 з залученням тертьої особи - Тарутинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про стягнення грошових коштів за прострочення виконання рішення суду, яким з відповідача ОСОБА_4 було стягнуто 52751 гривню 52 копійки за прострочення виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25 червня 2013 року №522/2651/13-ц (а.с.6).

20 січня 2017 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження серії ВП №53264630 з примусового виконання виконавчого листа №514/1103/16-ц виданого Тарутинським районним судом Одеської області 14 грудня 2016 року (а.с.9).

З рішення Тарутинського районного суду Одеської області від 01 листопада 2016 року вбачається, що сумою коштів, які було стягнуто з ОСОБА_7, є 52751 гривня 52 копійки, що складається з : 3% річних в розмірі 5071 гривня 57 копійок та інфляційного збільшення боргу в розмірі 47680 гривень 42 копійок.

З розрахунку ціни даного позову, наданого позивачем (а.с.80) вбачається, що 3 % річних та інфляційні витрати ним розраховувались з суми боргу, який складає 52751 гривня 52 копійки.

Апеляційний суд погоджується із доводами апелянта про те, що борг ОСОБА_4 перед ОСОБА_2 в розмірі 10 573 (десяґть тисяч п'ятсот сімдесят три) грн. 86 коп., що встановлений рішенням Тарутинського районного суду Одеської області від 01 листопада 2016 року по цивільній справі №514/1103/16-ц є зобов'язанням відповідно до норм цивільного права.

Згідно ч.1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України вказує на те, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу.

Відповідно до ч.5 ст. 11 ЦК України, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Стаття 14 ЦК України встановлює, що судові рішення, які набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, оранізацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконаннню на всій території України, а у випадках встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку про те, що борг ОСОБА_4 перед ОСОБА_2 в розмірі 10 573 (десяґть тисяч п'ятсот сімдесят три) грн. 86 коп., що встановлений рішенням Тарутинського районного суду Одеської області від 01 листопада 2016 року, є грошовим зобов'язанням.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаной сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Верховний Суд України у рішенні від 01 жовтня 2014 року по справі № 6-113цс14 зробив правовий висновок про те, що будь-яке зобов'язання, що зводиться до сплати грошей, є грошовим зобов'язанням, незалежно від правових підстав його виникнення і в випадку його порушення підлягає застосуванню ч.2 ст.625 ЦК України. Разом з тим, Верховний Суд України зазначив, що за змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох відсотків річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення суду не відповідає зазначеним вимогам, доводи апеляційної скарги його повністю спростовують, оскільки рішення ухвалено не у відповідності до норм матеріального і процесуального права.

У зв'язку з цим, апеляційну скаргу слід задовольнити, оскаржуване рішення суду скасувати і винести у справі постанову, якою позовні вимоги представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 до ОСОБА_4, з залученням тертьої особи - відділу державної виконавчої служби Тарутинського районного управління юстиції, про стягнення грошових коштів за прострочення виконання рішення суду - задовольнити.

Також, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір, сплачений позивачем при поданні позовної заяви до суду у розмірі 640 грн. та при поданні апеляційної скарги у розмірі 960 грн.

Оскільки зазначена справа згідно п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України є малозначна, тому у відповідності до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись: ст.ст. 368, 374, 376, 381 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - задовольнити.

Рішення Тарутинського районного суду Одеської області від 28 лютого 2018 року - скасувати, і прийняти у справі постанову, якою позовні вимоги представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 до ОСОБА_4, з залученням тертьої особи - відділу державної виконавчої служби Тарутинського районного управління юстиції, про стягнення грошових коштів за прострочення виконання рішення суду - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) заборгованість за прострочення виконання рішення суду у розмірі 10 573 (десяґть тисяч п'ятсот сімдесят три) грн. 86 коп., що складається з:

- інфляційних втрат у розмірі 8 593 (вісім тисяч вісімнадцять) гривень 16 коп.;

- 3% річних у розмірі 1 980 (одна тисяча девятсот вісімдесіт) гривень 70 коп.

Стягнути з ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) судові витрати у розмірі 1600 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді апеляційного суду Одеської області:

Н.А. Кононенко

Т.В. Цюра

С.М. Сегеда