Постанова № 77514028, 30.10.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/6664/18

Номер справи місцевого суду: 523/12286/17

Головуючий у першій інстанції Сувертак І. В.

Доповідач Кононенко Н. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.10.2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області, у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого: Кононенко Н.А.

суддів: Гірняк Л.А., Сегеди С.М.

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 07 травня 2018 року, -

встановив:

30 серпня 2017 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги мотивує тим, що 11 березня 2014 року ОСОБА_2 уклала з позивачем кредитний договір № б/н, отримала кредит у розмірі 4000, 00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30%. Відповідно до даного кредитного договору банк повністю та в строки виконав зобов'язання по даному договору перед відповідачем, видав йому платіжну картку із встановленим лімітом. Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інших витрат згідно умов договору.

Відповідач взяла на себе зобов'язання щомісячно сплачувати кредит, відсотки за користування ним, комісію, а також інші витрати згідно договору. Однак у зв'язку з тим, що відповідач не надала своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, станом на 30 червня 2018 року виникла заборгованість на загальну суму 59748,32 гривень, яка складається із заборгованості за кредитом на суму 4118, 49 гривень, заборгованості по процентам за користування кредитом 48658, 48 гривень, заборгованості за пенею та комісією 3650, 00 гривень, штрафу (фіксована частина) 500,00 гривень та штрафу (процентна складова) 2821, 35 гривень.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 07 травня 2018 року позов ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 11.03.2013 року в розмірі 59748,32 грн. - залишено без задоволення.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ПАТ КБ «Приватбанк» подало апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, судові витрати покласти на відповідача.

18 вересня 2018 року представником відповідача надано відзив на апеляційну скаргу, у якому відповідач наголошуючи на тому, що Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 07 травня 2018 року винесене із дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги позивача є необґрунтованими, просить рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 07 травня 2018 року залишити без змін та відхилити апеляційну скаргу ПАТ КБ «Приватбанк».

У відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 3 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст. 10 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає.

У відповідності до вимог частини другої ст.367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Статтею 376 ЦПК України встановлено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», районний суд виходив з того, що останній платіж за кредитним договором відповідач здійснила 15.04.2014 року, і відповідно прострочена заборгованість по картці у відповідачки виникла 30 квітня 2014 року. Таким чином, строк позовної давності щодо звернення до суду із позовом про стягнення заборгованості закінчився 30 квітня 2017 року, а позивач подав до суду позов лише 30 серпня 2017 року.

Проте погодитись з такими висновками районного суду не можна, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи.

Судом встановлено, що 11 березня 2014 року ОСОБА_2 уклала з позивачем кредитний договір № б/н, отримала кредит у розмірі 4000, 00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідно до Умов та правил надання банківських послуг, договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього терміну жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично вважається продовженим на такий же термін.

Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що заява разом із «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою», затверджених наказом № СП-2010-250 від 06.03.2010 року та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між нею та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві.

Згідно умов договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інших витрат згідно умов договору. (а.с. 6-32).

Банк повністю та в строки виконав зобов'язання по даному договору перед відповідачем, видав йому платіжну картку НОМЕР_2 із встановленим лімітом та строком дії - листопад 2016 року, що підтверджується витягом з програмного комплексу (а.с.180) і більше банком картка з новим терміном дії не перевипускалась та відповідачу не видавалась.

11 березня 2013 року відповідачка почала використовувати картку, що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с.4-5). У зв'язку з неналежним виконанням узятих на себе зобов'язань за договором кредиту, у відповідачки виникла заборгованість у розмірі 59748,32 грн., яка складається з:

- заборгованість за кредитом у розмірі 4118,49 гривень;

- заборгованість по процентами за користування кредитом у розмірі 48658,48 гривень,

- заборгованість зі сплати пені та комісії у розмірі 3650,00 гривень.

А також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг:

- штраф (фіксована частина) у розмірі 500,00 гривень;

- штраф (процентна складова) у розмірі 2821,35 гривень.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 визнала факт наявності у неї заборгованості за договором кредиту.

13 вересня 2018 року до апеляційного суду від апелянта надійшли письмові пояснення щодо розрахунку заборгованості. Апелянт зазначає, що в межах загального строку позовної давності з ОСОБА_2 підлягає стягненню заборгованість зі сплати щомісячних платежів, право на отримання яких у Банка виникло починаючи з серпня 2014 року, та просить стягнути заборгованість за кредитом відповідно до доданого до пояснень розрахунку.

З розрахунку заборгованості за договором № б/н від 11.03.2013 р., укладеного між ПриватБанком та клієнтом - ОСОБА_2, в межах строку позовної давності, вбачається, що з відповідачки підлягає стягненню заборгованість у розмірі 56076,53 грн., яка складається з:

-заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) у розмірі 3804,82 гривень;

-заборгованість за відсотками у розмірі 47982,35 гривень;

-заборгованість за комісією у розмірі 1200 гривень;

-штраф у розмірі 3089,359 гривень.

Згідно рішення єдиного акціонера банку від 21 травня 2018 року № 516 було змінено тип банку з публічного на приватне акціонерне товариство та змінено найменування банку на АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК».

Як вбачається із матеріалів справи, АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (скорочена назва - AT КБ «ПРИВАТБАНК») є правонаступником усіх прав та зобов'язань ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», про що зазначено у п.1.7 Статуту АТ КБ «ПРИВАТБАНК».

Доводи апелянта про те, що висновок районного суду щодо пропуску позивачем строку позовної давності для стягнення заборгованості за кредитом в повному обсязі є помилковим через неврахування судом строку дії картки до останнього дня листопада 2016 року, є обґрунтованим та підтверджується матеріалами справи.

Із матеріалів справи (а.с.180), вбачається, що для платіжної картки НОМЕР_2, зареєстрованої на ім'я ОСОБА_2, ІНН НОМЕР_1 встановлено строк дії «11 16», що слід розуміти як листопад 2016 року.

Статтею 261 ЦК України встановлено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Аналогічна позиція щодо строку виконання зобов'язань по кредитах, що надаються у вигляді встановленого кредитного ліміту на кредитні картки висловлена Верховним Судом України 19.03.2014 року у справі №6-14цс14 та 18.06.2014 року у справі №6-61цс14 - «Відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного у ній строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст.257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору».

Таким чином, як вірно зазначає апелянт, перебіг позовної давності щодо повернення кредиту ОСОБА_2 у повному обсязі починається з 01 грудня 2016 року, а позовна заява ПАТ КБ «Приватбанк» від 30 серпня 2017 року є поданою в межах строку позовної давності.

З огляду на вказані обставини, апеляційний суд не може погодитися із позицією районного суду про те, що строк позовної давності щодо звернення до суду із позовом про стягнення заборгованості закінчився 30 квітня 2017 року, а позивач подав до суду позов поза межами строку позовної давності.

Відповідно до змісту ст. 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно умов договору й вимог Цивільного кодексу, а згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. За ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п. п. 1 та 3 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки. Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення суду не відповідає зазначеним вимогам, доводи апеляційної скарги його повністю спростовують, оскільки рішення ухвалено не у відповідності до норм матеріального і процесуального права.

У зв'язку з цим, апеляційну скаргу слід задовольнити, оскаржуване рішення суду скасувати і винести у справі постанову, якою позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити.

Також, відповідно до ст. 141 ЦПК України, стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір, сплачений банком при поданні позовної заяви до суду у розмірі 1600 грн. та при поданні апеляційної скарги у розмірі 2400 грн.

Оскільки зазначена справа згідно п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України є малозначна, тому у відповідності до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись: ст.ст. 368, 374, 376, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 07 травня 2018 - скасувати, і прийняти у справі постанову, якою позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі розмірі 56076,53 грн., яка складається з:

- заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) у розмірі 3804,82 гривень;

- заборгованості за відсотками у розмірі 47982,35 гривень;

- заборгованості за комісією у розмірі 1200 гривень;

- штраф у розмірі 3089,359 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судові витрати в розмірі 4000 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді апеляційного суду Одеської області:

Н.А. Кононенко

Л.А. Гірняк

С.М. Сегеда