Ухвала суду № 77511584, 30.10.2018, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Справа № 428/13559/18

Провадження № 1-кс/428/6256/2018

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2018 року м. Сєвєродонецьк

Слідчий суддя Сєвєродонецького міського суду Луганської області Кордюкова Ж.І., за участю секретаря Чумак Ю.А., прокурора Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області ОСОБА_1, слідчого СВ Сєвєродонецького ВП ГУНП в Луганській області ОСОБА_2, підозрюваного ОСОБА_3, захисника ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сєвєродонецького міського суду Луганської області клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та додані до клопотання матеріали кримінального провадження №12018130370002999 від 23.10.2018 року стосовно:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 краю Російської Федерації, громадянина України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, не перебуваючого на обліку у лікарів нарколога і психіатра, не має на утриманні неповнолітніх дітей, не є інвалідом, без місця реєстрації, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, б. 1-а, кв. 50, раніше судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

25.10.2018 року до слідчого судді надійшло вищевказане клопотання.

Обґрунтовуючи внесене клопотання сторона кримінального провадження вказує, що СВ Сєвєродонецького ВП ГУНП в Луганській області здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні, зареєстрованому у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12018130370002999 від 23.10.2018 року за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що в ніч з 21.10.2018 року на 22.10.2018 року, більш точного часу під час досудового розслідування встановити не надалось можливим, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, за попередньою змовою із ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, знаходячись біля приміщення ПК «Хіміків», розташованого за адресою: м. Сєвєродонецьк, б-р Дружби Народів, б. 37, маючи злочинний намір спрямований на таємне викрадення чужого майна, поєднаного із проникненням у житло та інше приміщення, шляхом віджиму вікна, розташованого на першому поверсі, проникли до підвального приміщення вищевказаного палацу культури, реалізуючи свій злочинний намір, з корисних спонукань, скориставшись тим, що за їх злочинними діями ніхто не спостерігає, таємно, скоїли крадіжку майна, а саме: акустичної системи YAMAHA (музикальні колонки у кількості двох штук) чорного кольору, яка належить потерпілому ОСОБА_6 «Сєвєродонецьке об’єднання ОСОБА_1». Після чого з місця вчинення злочину зникли, а викраденим майном розпорядилися на власний розсуд.

Згідно довідки балансової вартості матеріальна шкода складає 5733 грн.

Таким чином, своїми протиправними діями ОСОБА_3 спричинив потерпілому ОСОБА_6 «Сєвєродонецьке об’єднання ОСОБА_1» матеріальну шкоду на суму 5733 грн.

Своїми умисними діями, що виразилися в таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно, групою осіб, поєднаним з проникненням у інше приміщення, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 185 КК України.

23.10.2018 року ОСОБА_3 був затриманий за підозрою у вчинені злочину в порядку ст.ст. 208-210 КПК України.

24.10.2018 року органом досудового розслідування складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, яке відповідно до ч. 1, 2 ст. 278 КПК України вручено останньому.

Сторона кримінального провадження у своєму клопотанні зазначає, що підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_3 є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; вчинити інше кримінальне правопорушення. Про зазначені ризики окрім тяжкості покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним за вчинене кримінальне правопорушення, свідчать обставини, що підозрюваний ОСОБА_3 не має на утриманні неповнолітніх дітей, не одружений, не має офіційного місця роботи і місця реєстрації, раніше судимий та відносно нього у суді перебуває обвинувальний акт щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 342 КК України. Крім того, 22.09.2018 року судом відносно ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Разом із тим, слідчий вказує, що оскільки підозрюваний сприяє органам досудового розслідування у встановлені істини по кримінальному провадженню, для забезпечення його належної поведінки буде достатньо обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Слідчий у судовому засіданні повністю підтримала подане клопотання, підтвердила доводи, викладені в його обґрунтування. На сьогоднішній день обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою буде достатнім для забезпечення належної поведінки підозрюваного ОСОБА_3

Прокурор у судовому засіданні повністю підтримав подане клопотання, підтвердив доводи, викладені в його обґрунтування. Зазначив, що наявні ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_3 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, в тому числі вчинити інше кримінальне правопорушення. Просив застосовувати відносно підозрюваного ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Підозрюваний ОСОБА_3 у судовому засіданні не визнав свою вину у скоєнні кримінального правопорушення. Пояснив, що він не погоджується з клопотанням. Він знаходиться вдома. Вказані колонки приніс його знайомий ОСОБА_5, які вони разом продали. Заперечував щодо застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просив застосувати до запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Захисник ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечував щодо застосування відносно підозрюваного ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляду тримання під вартою. Додатково зазначив, що зазначений у клопотанні ризик про можливість підозрюваним ОСОБА_3 переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, не підтверджений, оскільки останній постійно проживає у ІНФОРМАЦІЯ_6 разом зі своєю співмешканкою та не переховується від органу досудового розслідування. Водночас не підтверджений ризик про вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення, оскільки згідно з практикою Європейського суду сама по собі тяжкість покарання не є підтвердженням ризику. На його думку, доцільним буде застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_3 більш м’який запобіжний захід, у вигляді домашнього арешту.

Вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження, додані до клопотання, слідчий суддя встановив наступне.

Частиною першою ст. 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п’ятою статті 176 цього Кодексу.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Відповідно до п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_3 слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Приходячи до такого висновку судом враховано позицію Європейського суду з прав людини, викладену у п.79 рішення у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 року, згідно якої питання обґрунтованості тривалості тримання під вартою не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних його обставин. Таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи, а також, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу.

Наявність обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, повністю підтверджується матеріалами, доданими до клопотання, а саме:

- заявою ОСОБА_7 про притягнення до кримінальної відповідальності від 22.10.2018 року;

- протоколом допиту представника потерпілого ОСОБА_8 від 24.10.2018 року;

- протоколом огляду місця події від 22.10.2018 року за адресою: м. Сєвєродонецьк, б-р Дружби Народів, б. 37, приміщення ПК «Хіміків»;

- договором про надання фінансового кредиту та застави №ДОН1430006390 від 22.10.2018 року, складений на ім'я ОСОБА_5 та квитанцією про видачу коштів;

- допитом свідка ОСОБА_9 від 24.10.2018 року;

- заявою від ОСОБА_9 про добровільну видачу музичних колонок.

- протоколом огляду предметів, а саме: викраденого майна (музичних колонок у кількості двох штук) від 24.10.2018 року.

- постановою про визнання речовим доказом викрадене майно та долучення його до матеріалів кримінального провадження від 24.10.2018 року.

- протоколом огляду відеозапису з камер спостереження ломбарду від 23.10.2018 року;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_10с. від 23.10.2018 року;

- протоколом пред’явлення особи для впізнання - ОСОБА_3 від 23.10.2018 року;

- протоколом пред’явлення особи для впізнання - ОСОБА_11 від 23.10.2018 року;

- копією квитанції викупу заставного майна з ломбарду «Благо» на суму 3702 грн.

- довідкою ОСОБА_6 «Сєвєродонецьке об'єднання ОСОБА_1» про знаходження музичних колонок (акустичної системи) на балансі підприємства та їх балансової вартості.

На вказаній стадії процесу слідчий суддя позбавлений можливості аналізувати матеріали кримінального провадження та добуті органом досудового розслідування докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише, чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об’єктивно зв’язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Зв’язок підозрюваного ОСОБА_3 з вчиненим кримінальним правопорушенням підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами. Сукупність цих доказів дає підстави вважати, що підозра ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, є обґрунтованою.

ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, за скоєння якого може бути призначене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до шести років, та яке відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлена наявність ризиків, передбачених у ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що ОСОБА_3 може спробувати переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Враховуючи практику Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (справа «Панченко проти Росії»). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов’язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв’язками та усіма видами зв’язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (справа «Бекчиєв проти Молдови»).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 лютого 2015 року по справі «Подвезько проти України» зазначив, що ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання. Він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки переховування, або довести, що така можливість є настільки незначною, що може не виправдати досудове тримання під вартою.

Про наявність існування ризику, що підозрюваний ОСОБА_3 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду свідчить тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному, у разі визнання його винуватим у вчиненому кримінальному правопорушенні, з урахуванням відомостей про попередню протиправну діяльність підозрюваного, який притягувався неодноразово до кримінальної відповідальності, в тому числі, що він не має постійного місця роботи, не одружений і не має на утриманні неповнолітніх дітей, що свідчить про відсутність в нього міцних соціальних зв’язків.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини по справі «Клоот проти Бельгії» серйозність обвинувачення може слугувати для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та тримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідним в аспекті обставин справи, зокрема біографії та характеристики особи, про яку йдеться.

Про наявність існування ризику, що підозрюваний ОСОБА_3 може вчинити інше кримінальне правопорушення свідчить те, що він раніше судимий неодноразово за вчинення злочинів, та вчинив кримінальне правопорушення, за скоєння якого він підозрюється, під час застосовано відносно нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту. Крім того, відносно нього у суді на розгляді перебуває обвинувальний акт щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 342 КК України. Вказані підстави свідчать про стійку упевненість підозрюваного ОСОБА_3 у відсутності невідворотності покарання за скоєне.

При цьому слідчий суддя відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України враховує вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, а також розмір майнової шкоди, у завданні якої він підозрюється, та відомості про особу підозрюваного ОСОБА_3 в їх сукупності, зокрема, його вік та стан здоров’я, наявність судимості, відсутність офіційного місця роботи, соціальний стан, відсутність родини та міцних соціальних зв’язків.

Оцінюючи встановлені в судовому засіданні обставини у сукупності з наданими доказами, слідчий суддя приходить до висновку про доведеність існування ризиків, зазначених в клопотанні. З урахуванням приписів п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України у вказаному випадку до підозрюваного не може бути застосований більш м’який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, оскільки більш м’які запобіжні заходи будуть недостатніми для запобігання доведеним ризикам та не забезпечать належну процесуальну поведінку підозрюваного.

Разом з тим, слідчим суддею не приймаються доводи захисника ОСОБА_4, оскільки вказані ним обставини не спростовують доведені стороною кримінального провадження та встановлені у судовому засіданні ризики. При цьому, враховується тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні злочину, вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення, а також те, що в матеріалах справи не встановлено відомостей про існування достатніх стримуючих факторів, які б свідчили про протилежне.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, згідно якої питання про обґрунтованість періоду тримання під вартою не можна розглядати абстрактно. Оцінювати, наскільки виправданим є подальше тримання обвинуваченого під вартою, в кожній справі потрібно з огляду на конкретні обставини. У тій чи іншій справі безперервне тримання під вартою можна виправдати лише в разі, якщо існують конкретні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, попри презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, викладений у статті 5 Конвенції. Конвенція гарантує основоположне право на свободу та недоторканність, яке є найважливішим у «демократичному суспільстві» у розумінні Конвенції. Кожен має право на захист цього права, що означає не бути позбавленим або не мати продовження позбавлення свободи, крім випадків, коли таке позбавлення відбувалось за умов, встановлених у п. 1 ст. 5 Конвенції. Цей перелік винятків є вичерпним і лише вузьке тлумачення цих винятків відповідає цілям цього положення, а саме: гарантувати, що нікого не буде свавільно позбавлено свободи.

За таких обставин з урахуванням наявності обґрунтованої підозри, існування ризиків та особи підозрюваного слідчий суддя вважає можливим клопотання задовольнити та застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

На виконання положень ч. 3 ст. 183 КПК України, та враховуючи, що не встановлено обставин, передбачених ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя вважає за можливе при застосуванні відносно підозрюваного ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити розмір застави, достатній для забезпечення належної поведінки підозрюваного та виконання ним обов’язків, передбачених КПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов’язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 7 ст. 182 КПК України передбачено, що у випадках, передбачених частинами 3 або 4 ст. 183 цього Кодексу підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до абзацу першого ч. 4 ст. 202 КПК України підозрюваний, обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, якщо в уповноваженої службової особи місця ув’язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

За таких обставин, слідчий суддя вважає за необхідне при постановленні ухвали про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з урахуванням обставин, встановлених у судовому засіданні, а також відносно особи підозрюваного та його репутації, визначити розмір застави у 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто у сумі 52860 грн. 00 коп., яку підозрюваний має право у будь-який момент внести на спеціальний рахунок у порядку, визначеному Кабінетом міністрів України, після чого може бути звільнений з-під варти та на нього можуть бути покладені обов’язки, зазначені в ст. 194 КПК України і він буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Застава у розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб забезпечить виконання підозрюваним ОСОБА_3 передбачених законом обов'язків під час досудового розслідування у кримінальному провадженні, враховуючи майновий, сімейний стан підозрюваного та тяжкість вчинення злочину.

Окрім цього, застосовуючи відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді застави, слідчий суддя вважає за необхідне відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на підозрюваного обов'язки, необхідність покладення яких вбачається з наведеного в обґрунтування даного клопотання.

Керуючись вимогами ст. ст. 40, 110, 131-132, 176-179, 182, 183, 184, 193-194, 196-197, 205, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити.

Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, а саме з 23.10.2018 року по 21.12.2018 року, включно.

Ухвала діє протягом 60 днів, а саме з 23.10.2018 року по 21.12.2018 року, включно, та підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Встановити ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, заставу у розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 52860 (п’ятдесят дві тисячі вісімсот шістдесят) гривень, яку необхідно внести у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому КМУ, одержувач – ТУ ДСА України в Луганській області, ЄДРПОУ – 26297948, банк одержувача – Держказначейська служба України м. Київ, МФО – 820172, рахунок 37317017002672, призначення платежу: застава № ухвали суду, П.І.Б. платника застави, ЄДРПОУ суду – 05381484.

У разі внесення застави уповноваженій службовій особі місця ув’язнення необхідно негайно звільнити ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з-під варти та повідомити про це слідчого, прокурора та слідчого суддю або суд.

З моменту звільнення з-під варти у зв’язку з внесенням застави ОСОБА_3 буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

В разі внесення застави покласти на ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, наступні обов’язки:

- прибувати до слідчого СВ Сєвєродонецького ВП ГУНП в Луганській області, який здійснюватиме досудове розслідування, прокурора та суду за першою вимогою;

- не відлучатися із м. Сєвєродонецьк Луганської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну місця проживання.

Вказані обов’язки в разі внесення застави покладаються на ОСОБА_3 строком на два місяці, який починається з моменту внесення застави.

У разі невиконання вищеперелічених обов’язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України.

Копію ухвали направити до відповідного слідчого ізолятора для виконання.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Луганського апеляційного суду протягом п’яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали оголошений 30.10.2018 року.

Слідчий суддя Ж. І. Кордюкова