Постанова № 7751133, 15.01.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2010 р.                                                             Справа № 2а-14088/09/0570

          Донецький окружний адміністративний суд у складі

Головуючий суддя:           Буряк І.В.

судді:          Абдукадирова К.Е., Логойда Т.В.

при секретарі:          Могілевському А.А.

за участю представників сторін:          

позивача:          Амеліна С.В. директор

відповідача-1:          не з’явився

відповідача-2:          Потоцький С.В. дов. від 30.10.2009р. №02/22-2919

відповідача-3:          не з’явився

відповідача-4:          не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

позовну заяву           Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІЛІС»

до                    Міністерства фінансів України

Донецької обласної державної адміністрації

Головного управління державного казначейства України у Донецькій області

Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва в особі представництва в Донецькій області

про          стягнення надміру сплачених коштів

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІЛІС» (надалі – позивач, ТОВ «ВІЛІС») звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Міністерства фінансів України (надалі – відповідач-1), Донецької обласної державної адміністрації (надалі – відповідач-2), Головного управління державного казначейства України у м. Макіївці (надалі – відповідач-3) про стягнення з відповідача-1 та відповідача-3 грошових коштів у розмірі 379465,54 грн., необґрунтовано зарахованих до Державного бюджету України за користування ліцензією Міністерства фінансів України серії АВ № 082999 від 26.06.2006р. за періоди з 07.05.2009р. по 07.06.2009р. та з 25.06.2009р. по 21.05.2011р. та про стягнення з відповідача-2 та відповідача-3 грошових коштів у розмірі 236,29 грн. необґрунтовано зарахованих до Державного бюджету України за користування ліцензією Донецької обласної державної адміністрації серії АВ № 378494 від 15.11.2007р. за періоди з 07.05.2009р. по 07.06.2009р. та з 25.06.2009р. по 14.11.2012р.

Позов мотивовано тим, що дію ліцензій Міністерства фінансів України серії АВ № 08299 строком дії з 22.05.2006р. по 21.05.2011р. на здійснення діяльності по проведенню азартних ігор та ліцензії Донецької обласної державної адміністрації серії АВ № 378494 на організацію та утримання гральних закладів строком дії з 15.11.2007р. по 14.11.2012р. було зупинено відповідно Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо підвищення безпеки рівня громадян» строком на 1 місяць та на підставі наказу Міністерства фінансів України «Про зупинення дії ліцензій Міністерства фінансів України на провадження організації діяльності з проведення азартних ігор», а з 25.06.2009р. у зв’язку із набранням законної сили Законом України «Про заборону грального бізнесу» вказані ліцензії були анульовані. Однак позивачем вартість вказаних ліцензій сплачена у повному обсязі за весь період їх дії. Таким чином, на думку позивача, у зв’язку із неможливістю використовувати такі ліцензії, кошти, сплачені позивачем в оплату їх вартості, є - надмірно сплаченими та підлягають стягненню на його користь.

Донецька обласна державна адміністрація надала заперечення на позовну заяву ТОВ «ВІЛІС» за змістом яких проти вимог позивача заперечувала та просила у їх задоволенні відмовити повністю.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10.11.2009р. у справі № 2а-14088/09/0570 допущено заміну у справі відповідача-2 Управління Державного казначейства у м.Макіївці на належного відповідача Головне управління Державного казначейства України у Донецькій області.

Головне управління Державного казначейства України у Донецькій області надало заперечення на позовну заяву ТОВ «ВІЛІС» у яких зазначило про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення, з огляду на що, просило у задоволенні позову до відповідача-2 відмовити повністю.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16.11.2009р. у справі № 2а-14088/09/0570 до у часті у справі у якості відповідача-4 залучено Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва в особі представництва в Донецькій області.

Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва в особі представництва в Донецькій області надав заперечення на позовну заяву у яких спростовує висновки позивача та, таким чином, зазначає про їх необґрунтованість, просить у задоволенні позову ТОВ «ВІЛЛІС» відмовити повністю.

У судовому засіданні від 13.01.2010р. позивач уточнив позовні вимоги та просить стягнути кошти у розмірі 379465,54 грн. за використання ліцензії Міністерства фінансів України серії АВ № 082999 від 26.06.2006р. з Державного бюджету України, від іншої частини позовних вимог відмовляється.

Представник позивача у судовому засіданні від 15.01.2010р., позовні вимоги підтримав у повному обсязі з мотивів, викладених у позовній заяві, та просив їх задовольнити повністю.

Представник відповідача-2 у судовому засіданні від 15.01.2010р., проти задоволення позовних вимог заперечував.

Представники відповідача-1, відповідача-3, відповідача-4 у судове засідання від 15.01.2010р. не з’явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином, надали клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача-2, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову,-

ВСТАНОВИВ:

29 грудня 1998р. виконавчим комітетом Макіївської міської ради Донецької області зареєстровано ТОВ «ВІЛІС», що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 722539.

26 червня 2006р. позивач з метою організації грального бізнесу отримав ліцензію Міністерства фінансів України серії АВ № 082999 строком дії з 22.05.2006р. по 21.05.2011р. на здійснення діяльності по проведенню азартних ігор (діяльність по організації та проведенню азартних ігор на гральних автоматах).

15 листопада 2007р. ТОВ «ВІЛІС» отримало ліцензію Донецької обласної державної адміністрації серії АВ № 378494 на організацію та утримання гральних закладів строком дії з 15.11.2007р. по 14.11.2012р.

16.06.2006р. ТОВ «ВІЛІС» здійснило оплату до Державного бюджету України вартість ліцензії Міністерства фінансів України серії АВ № 082999 у розмірі 955207,50 грн., що підтверджується платіжними дорученнями та оплату вартості ліцензії Донецької обласної державної адміністрації серії АВ №378494 у розмірі 340,00грн.

Вказані грошові кошти зараховані до Державного бюджету України на рахунок 31119050600068 по коду платежу 140602200 «Плата за видачу ліцензій та сертифікатів», підтверджується довідкою відділу Державного казначейства у м. Макіївці Державного казначейства України від 19.06.2006р.

У матеріалах справи наявні копія заяви позивача вих. № 11-08/4 від 11.08.2009р. до Управління державного казначейства України у м. Макіївка, яким позивач просить повернути із Державного бюджету грошові кошти у розмірі 379456,54 грн. на рахунок позивача та копія заяви позивача вих. № 11-08/3 від 11.08.2009р. до Міністерства фінансів України, якою позивач просить видати подання до Управління державного казначейства України у м. Макіївка про повернення позивачу грошових коштів у розмірі 379465,54 грн. надмірно зарахованих до державного бюджету України за користування ліцензією Міністерства фінансів України Серія АВ № 082999 на рахунок позивача.

Також, у матеріалах справи наявна копія заяви позивача на повернення помилково або надмірно перерахованих коштів, яка направлена до Представництва Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємства в Донецькій області про повернення помилково або надмірно сплачених коштів у розмірі 379465,54 грн. з Державного бюджету за Ліцензію Серія АВ № 082999, відповідно до Порядку оформлення суб’єктам господарювання подання на повернення помилково або надмірно сплачених коштів до бюджету за кодом класифікації доходів бюджету 14060200 «Плата за видачу ліцензій та сертифікатів».

Як вбачається із матеріалів справи, зазначені заяви задоволені не були.

Копії перелічених документів наявні у матеріалах справи.

Щодо фактичних обставин спір між сторонами відсутній.

Відповідно до п.2 ч.3 Розпорядження Кабінету Міністрів України, від 07.05.2009, № 494-р «Про заходи щодо підвищення рівня безпеки громадян» зупинено строком на один місяць дію ліцензій, виданих суб'єктам господарювання, які провадять діяльність у сфері грального бізнесу (крім лотерей), для забезпечення їх перевірки МНС, Держгірпромнаглядом, іншими контролюючими та наглядовими органами з питань забезпечення їх безпечного використання.

До переліку суб'єктів господарювання, яким зупинено дію ліцензій Міністерства фінансів України на провадження організації діяльності з проведення азартних ігор, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 08.05.2009р. № 650 «Про зупинення дії ліцензій Міністерства фінансів України на провадження організації діяльності з проведення азартних ігор» внесено ТОВ «ВІЛІС».

Згідно із Законом України, від 15.05.2009р. № 1334-VI «Про заборону грального бізнесу в Україні» в Україні забороняється гральний бізнес та участь в азартних іграх.

Частиною 2 ст. 4 вказаного закону передбачено, що з дня набрання чинності цим Законом видача ліцензій на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор в Україні припиняється, а ліцензії, видані суб'єктам підприємницької діяльності до дня набрання чинності цим Законом, скасовуються.

Основні напрями та форми участі держави і місцевого самоврядування у сфері господарювання в частині ліцензування у господарській діяльності встановлені ст.14 Господарського кодексу України, відповідно до якої:

1. Ліцензування, патентування певних видів господарської діяльності та квотування є засобами державного регулювання у сфері господарювання, спрямованими на забезпечення єдиної державної політики у цій сфері та захист економічних і соціальних інтересів держави, суспільства та окремих споживачів.

2. Правові засади ліцензування, патентування певних видів господарської діяльності та квотування визначаються виходячи з конституційного права кожного на здійснення підприємницької діяльності, не забороненої законом, а також принципів господарювання, встановлених у статті 6 цього Кодексу.

3. Ліцензія - документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання - ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов. Відносини, пов'язані з ліцензуванням певних видів господарської діяльності, регулюються законом.

Нормативно-правове регулювання господарської діяльності встановлено ст.7 Господарського кодексу України, згідно якої відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.

Пунктом 29 ст. 9 Закону України, від 01.06.2000, № 1775-III «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» передбачено, що підлягає ліцензуванню організація та утримання тоталізаторів, гральних закладів, випуск та проведення лотерей, організація діяльності з проведення азартних ігор.

Статтею 19 вказаного закону передбачено, що за видачу ліцензії справляється плата, розмір та порядок зарахування якої до Державного бюджету України встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Плата за видачу ліцензії вноситься після прийняття рішення про видачу ліцензії.

Установлено розмір плати за ліцензію на провадження діяльності з організації і проведення азартних ігор (крім випуску та проведення лотерей) вартістю 30000 євро за кожний рік користування такою ліцензією:

на кожну особу, що провадить діяльність з організації та проведення азартних ігор на гральних автоматах;

на кожний пункт тоталізатора - при провадженні букмекерської діяльності;

на кожний електронний сервер - при провадженні діяльності з організації та проведення азартних ігор в електронному (віртуальному) казино;

на кожний гральний зал - при провадженні діяльності з організації та проведення азартних ігор у казино та інших азартних ігор.

Ліцензія на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор (крім випуску та проведення лотерей) видається строком на п'ять років.

Тобто вбачається, що плата вноситься за можливість використання ліцензії протягом 5 років.

Фактичною підставою для зарахування коштів до Державного бюджету в даному випадку є - факт видачі суб’єкту господарювання відповідної ліцензій.

А юридичною підставою – норма ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»

З фактичних обставин вбачається позивач з 07.05.2009р. по 07.06.2009р. не мав можливості використовувати надану йому ліцензію Міністерства фінансів України серії АВ № 082999 у зв’язку із зупиненням її дії, а з 25.06.2009р. не має можливості її використовувати у зв’язку із її скасуванням, незважаючи на те, що позивач здійснив плату за отримання ліцензії на провадження діяльності з організації і проведення азартних ігор у загальному розмірі 955207,50грн., строком на п’ять років, а саме з 22.05.2006р. по 21.05.2011р.

Будь-яких обмежень щодо строку використання ліцензії протягом терміну її дії, крім встановлених ст. 21 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» не встановлено.

Виходячи із аналізу норм Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» анулювання ліцензій, тобто фактичне її скасування, передбачено тільки внаслідок допущення порушення ліцензіатом вимог законодавства України, невиконання законних вимог уповноважених органів влади.

Також, зазначеним Законом не встановлена можливість зупинення, припинення або скасування виданих ліцензій у разі відповідних змін у законодавстві України.

Слід зазначити, що згідно ч.4 ст. 15 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» встановлено, що ліцензія на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор (крім випуску та проведення лотерей) видається строком на п'ять років.

Тобто ТОВ «Вілліс» не мало можливості отримати ліцензію на менший строк.

Таким чином, ТОВ «Вілліс» сплатило 955207,50 грн. за видачу ліцензії на організацію діяльності з проведення азартних ігор (діяльність з організації та проведення азартних ігор на гральних автоматах) Серія АВ № 082999 з метою її використання протягом п’яти років – до 21.05.2011р., при цьому позивач не був усвідомлений та не міг бути усвідомленим про можливість анулювання, припинення дії або скасування виданої йому ліцензії у випадках інших, ніж передбачених Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» або іншими нормативно-правовими актами, що діяли під час отримання зазначеної ліцензії.

Частиною 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 7 ст. 9 КАС України передбачено, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Частиною 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

З урахуванням ст. 6 Господарського кодексу України, якою встановлено, що загальними принципом господарювання в Україні є забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб'єктів господарювання, та ст. 3 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» відповідно до якої основним принципом державної політики у сфері ліцензування є забезпечення рівності прав, законних інтересів усіх суб'єктів господарювання, суд вважає за можливе застосувати норму ч.1 ст.1212 ЦК України та повернути позивачу грошові кошти у розмірі 379465,54 грн. оскільки підстава, у зв’язку з якою вони були зараховані до Державного бюджету - відпала.

Тобто, повернути позивачу зазначені кошти внаслідок неможливості продовжувати використовувати ліцензію на організацію діяльності з проведення азартних ігор (діяльність з організації та проведення азартних ігор на гральних автоматах) Серія АВ № 082999 у зв’язку із прийняттям Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо підвищення рівня безпеки громадян» та Закону України «Про заборону грального бізнесу в Україні».

Суд вбачає на необхідне зазначити, що відсутність прямого порядку повернення коштів у розмірі вартості ліцензій, анульованих у зв’язку із набранням чинності Законом України «Про заборону грального бізнесу в Україні», не може бути розцінено судом у якості виключної обґрунтованої підстави для відмови у задоволенні позову, за наявності фактичних та юридичних підстав для визнання у особи права на повернення таких коштів.

Враховуючи викладене, суд вбачає достатність підстав для визнання у особи права на повернення коштів у розмірі 379465,54 грн.

У судовому засіданні від 13.01.2010р. позивачем подана заява про відмову від позовних вимог на суму 236,29 грн. необґрунтовано зарахованих до Державного бюджету України за користування ліцензією Донецької обласної державної адміністрації серії АВ № 378494 від 15.11.2007р. за періоди з 07.05.2009р. по 07.06.2009р. та з 25.06.2009р. по 14.11.2012р.

Згідно п. 2 ч.1 ст.157 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі якщо позивач відмовився від адміністративного позову і відмову прийнято судом.

Обставин, що унеможливлюють прийняття судом вказаної заяви не встановлено.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про закриття провадження щодо даної частини позовних вимог.

Частиною 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до ч. 3 зазначеної статті, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 112, 136, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІЛІС» про відмову від частини позовних вимог прийняти.

В частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІЛІС» про стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІЛІС», грошових коштів у розмірі 236 (двісті тридцять шість) гривень 29 (двадцять дев’ять) копійок, зарахованих до Державного бюджету України за користування ліцензією Донецької обласної державної адміністрації серії АВ № 378494 від 15 листопада 2007 року за періоди з 07 травня 2009 року і по 07 червня 2009 року, з 25 червня 2009 року по 14 листопада 2012 року, провадження у справі закрити.

2. Позовні вимоги про стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІЛІС» сплачених коштів у розмірі 379465 (триста сімдесят дев’ять тисяч чотириста шістдесят п’ять) гривень 54 (п’ятдесят чотири) копійки за користування ліцензією Міністерства фінансів України Серії АВ № 082999 від 26 червня 2006 року з Державного бюджету України задовольнити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІЛІС» (86157, Донецька обл. м. Макіївка вул. Московська буд. 28/131, код ЄДРПОУ 24327988, р/р 26004210732880 в Донецькому ОФ АКБ «Укрсоцбанк» м. Донецька, МФО 334011, ОКПО 24327088) грошові кошти у розмірі у розмірі 379465 (триста сімдесят дев’ять тисяч чотириста шістдесят п’ять) гривень 54 (п’ятдесят чотири) копійки за користування ліцензією Міністерства фінансів України Серії АВ № 082999 від 26 червня 2006 року з Державного бюджету України.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІЛІС» (86157, Донецька область, м. Макіївка вул. Московська, б.28/131, код ЄДРПОУ 24327088, р/р 26004210732880 в Донецькому ОФ АКБ «Укрсоцбанк» м. Донецька, МФО 334011, ОКПО 24327088) 1 697(одну тисячу дев’яносто сім) гривень 28 (двадцять вісім) копійок судового збору.

4. Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України

5. Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частина проголошена у судовому засіданні 15 січня 2010 року, повний текст виготовлено 20 січня 2010 року.

6. Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий суддя                                                                       Буряк І. В.           

Судді                                                                                          Абдукадирова К.Е.

                                                                                          Логойда Т.В.