Ухвала суду № 77510390, 31.10.2018, Переяславський міськрайонний суд Київської області (до 25.04.2025 - Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області)

Справа № 1019/1322/12

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2018 р. м. Переяслав-Хмельницький

Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Реви О.І.

за участю секретаря

судових засідань ОСОБА_1

представника відповідача – адвоката ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Переяслав-Хмельницький справу за поданням заступника начальника Переяслав-Хмельницького міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_3 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_4, —

ВСТАНОВИВ:

Заявник звернувся до суду з поданням в якому просить тимчасово обмежити виїзд за межі України, без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, ОСОБА_4 до виконання ним зобов’язань, покладених на нього відповідно до виконавчого листа № 2/373/461/13, 1019/1322/12 виданого 24.07.2013 Переяслав-Хмельницьким міськрайонним судом Київської області про стягнення з нього на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» боргу у розмірі 2 341 563,89 грн.

Посилається на те, що на виконанні у Переяслав-Хмельницькому міськрайонному відділі ДВС знаходиться виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» боргу у розмірі 2 341 563,89 грн. Рішення суду на даний час не виконане, декларація не надана, будь-яких дій, спрямованих на його виконання не здійснено. Всі заходи щодо виконання рішення за рахунок належного йому майна і доходів, вжиті державним виконавцем, результатів не дали.

Згідно наданої інформації ОСОБА_4 документований паспортом громадянина України для виїзду за кордон, серії ЕЕ № 145799, виданим 12.06.2008, а тому просить вжити відносно ОСОБА_4 такий захід примусового виконання рішення суду, як тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України.

Заявник в судове засідання не з’явився, його неявка не є перешкодою для розгляду подання.

Інші заінтересовані особи про розгляд подання, відповідно до ч. 4 ст. 441 ЦПК України, не повідомлялися.

В судове засідання з’явився представник відповідача адвокат ОСОБА_2, який висловив заперечення щодо цього подання. Зазначив про невідповідність суми заборгованості дійсності, посилаючись на ухвалу Господарського суду Київської області від 26.01.2017 в справі № БЗ/095-11. Доказів зменшення суми боргу чи дій відповідача, що свідчать про часткове його погашення не надав.

Дослідивши подання та додані до нього копії матеріалів виконавчого провадження, судом було встановлено наступне.

На виконанні у Переяслав-Хмельницькому міськрайонному відділі Державної виконавчої служби ГТУЮ у Київській області знаходиться виконавче провадження № 50021077 по примусовому виконанню виконавчого листа № 2/373/461/13, що виданий Переяслав-Хмельницьким міськрайонним судом Київської області 24.07.2013 про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» боргу у розмірі 2 341 563,89 грн.

04.02.2016 заступником начальника Переяслав-Хмельницького міськрайонного відділу ДВС ОСОБА_3 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження у даній справі за заявою про примусове виконання від 02.02.2016.

На день звернення державного виконавця до суду з цим поданням за боржником рахується заборгованість по сплаті боргу на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» боргу у розмірі 2 341 563,89 грн., що підтверджується виконавчими документами.

З огляду на додані до подання копії документів вбачається, що боржник на виклики державного виконавця не з’являється, офіційних доходів не отримує, ухиляється від виконання судового рішення.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров’я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Стаття 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачає, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об’єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров’я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Порядок здійснення права громадян України, зокрема, на виїзд з України і в’їзд в Україну, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок вирішення спорів у цій сфері регулюється Законом України «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України».

Примусове виконання рішень судів в Україні покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені у Законі України «Про виконавче провадження».

Відповідно до п. 18 ч. 3 ст. 11 вищезазначеного Закону державний виконавець має право у разі ухилення боржника від виконання зобов’язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника-фізичної особи або керівника боржника-юридичної особи за межі України до виконання зобов’язань за рішенням.

Ухилення від виконання зобов’язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), вжите у п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України» та у п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», означає з об’єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи ? боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов’язків. У зв’язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Суд прийшов до висновку, що невиконання судового рішення боржником в даному випадку, є свідченням його ухилення та дає суду право обмежити його в конституційному праві свободи пересування, та права вільно залишити територію України.

Боржнику відомо про наявність грошового зобов’язання щодо сплати боргу на користь стягувача.

Згідно повідомлення УДМС України в Київській області від 10.02.2016 за № 3/5-1555/3 ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, документований паспортом громадянина України для виїзду за кордон, серії ЕЕ № 145799 виданим 12.06.2008.

Згідно з ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення.

Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.

Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження.

Відповідно до приписів ст. 124 Конституції України судове рішення є обов’язковим до виконання, держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку, що боржник має докласти всіх зусиль щодо виконання судового рішення, а не створювати умови щодо його невиконання. Держава, в особі органу ДВС – вчинити всі дії, що направлені на реальне виконання боржником судового рішення, як невідворотність відповідальності особи, в тому числі і з встановленням обмеження його прав.

Керуючись ст. 441 ЦПК України, п. 2 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України», суд, —

УХВАЛИВ:

Подання заступника начальника Переяслав-Хмельницького міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_3 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_4 задовольнити.

Тимчасово обмежити громадянина України ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, серії ЕЕ № 145799 виданий 12.06.2008 у праві виїзду за межі України до моменту фактичного погашення ним боргу перед ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» боргу у розмірі 2 341 563,89 грн., відповідно до виконавчого листа № 2/373/461/13, що виданий 24.07.2013 Переяслав-Хмельницьким міськрайонним судом Київської області.

Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до пункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України (03.10.2017) до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Київського апеляційного суду через Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя О. І. Рева