Рішення № 77510381, 26.10.2018, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/13899/17

Провадження № 2/369/2076/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

26.10.2018 року Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Ковальчук Л.М.,

за участю секретаря Бугайової М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у місті Києві цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про виселення, -

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що 07.12.2016 року ПАТ КБ "ПриватБанк" в порядку позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки отримав у власність квартиру, загальною площею 67,40 кв.м., житловою площею 30,90 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, на підставі договору іпотеки від 22.09.2016 року, що посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрований у державному реєстрі під номером 3014.

Після отримання права власності на вказану нерухомість, ПАТ КБ «ПриватБанк» намагався отримати доступ до житла, однак перешкодою для вчинення зазначених дій стала реєстрація та проживання у ньому ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, які підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення. Посилаються на вимоги ст.40 ЗУ «Про іпотеку», відповідно до якого звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться в порядку, встановленому законом.

Відповідачам було направлено письмову претензію про добровільне звільнення приміщення та зняття з реєстраційного обліку, однак останніми законні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» були проігноровані та нерухомість не була передана ПАТ КБ «ПриватБанк» у вільне користування.

Враховуючи вищевикладене, позивач просив суд виселити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_3, та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у квартирі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, зі зняттям з реєстраційного обліку у органі МВС України, до повноважень якого входять питання громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу вказаного житлового будинку без надання іншого жилого приміщення.

02.05.2018 представник позивача подав до суду нову редакцію позову, відповідно до якої остаточно просив суд виселити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2, 14.03. ІНФОРМАЦІЯ_4, які зареєстровані та проживають у квартирі житловому будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення

15.12.2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03.10.2017, яким ЦПК України викладеного в новій реакції. У відповідності до п.9 п.1 Розділу ХІII Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції - справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Таким чином, подальший розгляд цієї справи відбувається за правилами, що передбачені новою редакцією ЦПК України.

В судове засідання представник позивача представник позивача не з’явився, через канцелярію суду подав заяву про слухання справи у його відсутності, позов підтримав, просив задовольнити, не заперечував щодо заочного розгляду справи.

Відповідачі в судове засідання не з’явилися, про день та час слухання справи повідомлявся належним, про що свідчать поштові повідомлення, причини неявки суду не повідомили.

Враховуючи згоду представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи.

Вислухавши представника позивача, дослідивши докази, що містяться у матеріалах справи, суд прийшов до наступного.

Судом встановлено, що 07.12.2016 року ПАТ КБ "ПриватБанк" в порядку позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки отримав у власність квартиру, загальною площею 67,40 кв.м., житловою площею 30,90 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, на підставі договору іпотеки від 22.09.2016 року, що посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрований у державному реєстрі під номером 3014.

Зазначена квартира належить Публічному акціонерному товариству комерційному банку «Приватбанк» на підставі Договору іпотеки серії 3014, виданого 22.09.2016, що укладений між позивачем та продавцями ТОВ «ЕСТЕЙТ СЕЛЛІНГ» та посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_3

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна №93866220 від 07.08.2017 року вбачається, що державним реєстратором приватним нотаріусом ОСОБА_4 07.12.2016 року на звернення позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» в порядку позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки, зареєстровано право власності на квартиру, загальною площею 67,40 кв.м., житловою площею 30,90 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за ПАТ КБ «ПриватБанк».

15.08.2017 року на адресу відповідачів ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, було направлено повідомлення з вимогою про звільнення квартири за адресою АДРЕСА_1 із одночасним зняттям з реєстраційного обліку.

На момент подання позовної заяви відповідач та члени його сім'ї добровільно не виконує вимогу іпотекодержателя щодо виселення.

Відповідно до ч.1 ст.575 ЦК України та ст.1 Закону України «Про іпотеку», іпотека як різновид застави, предметом якої є нерухоме майно, це вид забезпечення виконання зобовязання, згідно з яким іпотеко держатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобовязання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, передбаченому цим Законом.

Згідно вимог ст.589 ЦК України, ч.1 ст.33 Закону України «Про іпотеку», в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобовязання іпотеко держатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобовязанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону.

Загальне правило про звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) закріплене у статті 590 ЦК України, передбачає можливість такого звернення на підставі рішення суду в примусовому порядку, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, правове регулювання звернення стягнення на іпотечне майно передбачене Законом України «Про іпотеку».

Згідно з частиною третьою статті 33 цього Закону, звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду здійснюється відповідно до статті 39 Закону України «Про іпотеку».

Так, згідно із частинами першою та другою статті 39 цього Закону в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Частиною першою статті 40 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку встановленому законом.

Нормою, яка встановлює порядок виселення із займаного житлового приміщення, є стаття 109 ЖК України.

Відповідно до частини 2 статті 109 ЖК України громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Таким чином частина 2 статті 109 ЖК України встановлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.

За змістом частини другої статті 40 Закону України «Про іпотеку» та частини третьої статті 109 ЖК УРСР, після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобовязані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідачу була направлена вимога банка відносно виселення з квартири - предмету іпотеки, але мешканець іпотечного майна вимогу про виселення не виконав .

Згідно узагальненої судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин (2009-2010р.р.) у випадку якщо було звернуто стягнення на предмет іпотеки, а Іпотекодержатель надсилав мешканцям іпотечного майна вимогу про виселення які у свою чергу протягом 30 днів не виконали вказаної вимоги, то позови про виселення та зняття з реєстрації підлягають задоволенню.

Враховуючи, що право на розпорядження спірною квартирою належить позивачу, та відповідно проживання в ньому відповідачів є незаконним та порушує права позивача, тому ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2, 14.03. ІНФОРМАЦІЯ_4 мають бути виселені зі спірної квартири.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню понесені та документально підтверджені судові витрати

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12,13,77,81,141,259,263-265,268, 280-283 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про виселення - задовольнити.

Виселити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2, 14.03. ІНФОРМАЦІЯ_4, які зареєстровані та проживають у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 судовий збір на користь акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» у розмірі 800, 00 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 судовий збір на користь акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» у розмірі 800, 00 гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя Л.М.Ковальчук