Рішення № 77502298, 12.10.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

12 жовтня 2018 року справа №826/10220/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Яцюти М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" (далі по тексту - позивач, ПАТ "ПУМБ")доПечерської районної в місті Києві державної адміністрації (далі по тексту - відповідач, Печерська РДА)третя особаОСОБА_2 (далі по тексту - третя сторона, ОСОБА_2.) про1) визнання протиправним та скасування рішення головного спеціаліста відділу реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Печерської районної в місті Києві державної адміністрації ОСОБА_3 від 11 травня 2017 року, щодо відмови ПАТ "ПУМБ" у знятті ОСОБА_2 з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1; 2) зобов'язання відповідача зняти ОСОБА_2 з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, оскільки вважає протиправним рішення головного спеціаліста відділу реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Печерської районної в місті Києві державної адміністрації ОСОБА_3 від 11 травня 2017 року, щодо відмови у знятті з реєстрації місця проживання колишнього власника - ОСОБА_2 з квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, обгрунтовуючи позовні вимоги тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням вимог Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання" та Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року №207, внаслідок чого позивача, як власника квартири обмежено у праві на вільне користування та розпорядження своєю власністю.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 серпня 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/10220/17; закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 березня 2018 року замінено первісного відповідача - Відділ з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Печерської районної в місті Києві державної адміністрації належним відповідачем - Печерською районною в місті Києві державною адміністрацією.

Відповідач надав до суду письмове заперечення проти позову, в якому зазначає, що позивачу правомірно відмовлено у знятті з реєстрації ОСОБА_2, оскільки разом з нею у квартирі зареєстрована її неповнолітня дитина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, а відповідно до вимог чинного законодавства, особа, що не досягла 14-річного віку не може бути зареєстрована окремо від батьків, тому посадові особи Печерської РДА діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, у зв'язку з чим вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Третя особа письмового відзиву або пояснень з приводу позовних вимог до суду не надала.

В судовому засіданні 01 жовтня 2018 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представники відповідача та третьої особи до суду не прибули; представником позивача подано клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження; на підставі частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Судом встановлено, що 11 травня 2017 року позивач, як власник квартири АДРЕСА_1, звернувся до Печерської РДА із заявою про зняття з реєстрації місця проживання колишнього власника вказаної квартири - ОСОБА_2

За результатами розгляду вказаної заяви, відповідачем відмовлено у знятті з реєстрації місця проживання ОСОБА_2 на підставі абзацу другого пункту 11 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року №207 та зазначено, що за вказаною адресою разом з колишнім власником, зареєстровано неповнолітню доньку, яка не досягла 14 років; про факт відмови у знятті з реєстрації місця проживання зроблено відповідний запис у поданій ПАТ "ПУМБ" заяві.

Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи з меж позовних вимог, звертає увагу на наступне.

Відносини, пов'язані зі свободою пересування, вільним вибором місця проживання в Україні, та порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання регулюються Законом України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні".

Механізм здійснення реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування осіб в Україні, а також форми необхідних для цього документів встановлюються Правилами реєстрації місця проживання, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року №207 (далі по тексту - Правила).

В силу пункту 3 Правил, реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання/перебування здійснюється виконавчим органом сільської, селищної або міської ради, сільським головою (у разі коли відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено) (далі - орган реєстрації) на території відповідної адміністративно - територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" та пункту 26 Правил зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: заяви особи або її представника, що подається до органу реєстрації; судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою; свідоцтва про смерть; паспорта або паспортного документа, що надійшов з органу державної реєстрації актів цивільного стану, або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку та інших документів, які свідчать про припинення: підстав для перебування на території України іноземців та осіб без громадянства; підстав для проживання або перебування особи у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту; підстав на право користування житловим приміщенням.

Зняття з реєстрації здійснюється в день звернення особи. За заявою особи зняття з реєстрації може бути здійснено одночасно з реєстрацією нового місця проживання з урахуванням вимог, визначених частиною одинадцятою статті 6 цього Закону.

Зняття з реєстрації місця проживання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб, стосовно яких встановлено опіку чи піклування, здійснюється за погодженням з органами опіки і піклування.

Разом із заявою особа подає: документ, до якого вносяться відомості про зняття з реєстрації місця проживання. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження; військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).

У разі подання заяви представником особи додатково подаються: документ, що посвідчує особу представника; документ, що підтверджує повноваження особи як представника (законного представника). Зняття з реєстрації місця проживання особи за заявою законного представника здійснюється за згодою інших законних представників.

Особа може доручити в установленому законодавством порядку подати заяву про зняття з реєстрації місця проживання відповідній посадовій особі виконавців послуг з управління (утримання) багатоквартирного будинку (гуртожитку), об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельного кооперативу, управителя багатоквартирного будинку за місцем її проживання.

Пунктом 27 Правил, зокрема встановлено, що працівник органу реєстрації або центру надання адміністративних послуг перевіряє належність документа, до якого вносяться відомості про місце проживання, особі, що його подала, його дійсність, правильність заповнення заяви про зняття з реєстрації місця проживання та наявність документів, необхідних для зняття з реєстрації місця проживання, про що зазначений працівник робить відповідний запис у цій заяві.

Працівник органу реєстрації у день звернення особи (її представника) або в день отримання документів від центру надання адміністративних послуг, представника спеціалізованої соціальної установи, закладу соціального обслуговування та соціального захисту, посадової особи виконавців послуг з управління (утримання) багатоквартирного будинку (гуртожитку), об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельного кооперативу, управителя багатоквартирного будинку: приймає рішення про зняття з реєстрації або про відмову у знятті з реєстрації місця проживання особи.

Відповідно до пункту 11 Правил орган реєстрації відмовляє в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання, якщо: особа не подала необхідних документів або інформації; у поданих документах містяться недостовірні відомості або подані документи є недійсними; звернулася особа, яка не досягла 14 років.

Рішення про відмову в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання приймається в день звернення особи або її представника шляхом зазначення у заяві про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання підстав відмови. Зазначена заява повертається особі або її представнику.

Згідно довідки ЖЕК 9А від 21 жовтня 2016 року №18, в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_3) та її діти: ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_4) та ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_2).

Частиною третьою статті 29 Цивільного кодексу України визначено, що місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

Згідно пункту 26 Правил, у разі реєстрації місця проживання батьків за різними адресами зняття з реєстрації місця проживання дитини, яка не досягла 14 років, разом з одним із батьків здійснюється за письмовою згодою другого з батьків у присутності особи, яка приймає заяву, або на підставі засвідченої в установленому порядку письмової згоди другого з батьків (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування).

З аналізу наведених правових норм вбачається, що особа яка не досягла чотирнадцятирічного віку, не може бути зареєстрована за місцем проживання окремо від батьків або одного з них.

За таких обставин, зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_2 без її неповнолітньої дитини ОСОБА_4 та відповідної згоди другого з батьків суперечить вищенаведеним правовим нормам.

Крім того, суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні документи, на підставі яких здійснюється зняття з реєстрації місця проживання особи, встановлені статтею 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" та пунктом 26 Правил.

При цьому, заява про зняття з реєстрації місця проживання від 11 травня 2017 року, копія якої міститься в матеріалах справи, не є належним документом в розумінні вказаних правових норм, оскільки така заява є підставою для зняття з реєстрації за місцем проживання виключно особи, яка звертається з відповідною заявою або її малолітньої дитини, а подання відповідної заяви третіми особами, вимогами чинного законодавства не передбачено.

Не приймаються також судом до уваги посилання позивача на те, що рішення відповідача щодо відмови у знятті з реєстрації місця проживання колишнього власника квартири - ОСОБА_2, порушує його права, як нового власника, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із частиною першою статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З аналізу наведених норм Цивільного кодексу України, враховуючи положення статті 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" вбачається, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 30 червня 2015 року у справі №21-1438а15.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про правомірність відмови позивачу у знятті ОСОБА_2 з реєстрації місця проживання.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведено правомірність своїх дій з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ПАТ "ПУМБ" задоволенню не підлягає.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову Публічному акціонерному товариству "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" відмовити повністю.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Публічне акціонерне товариство "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" (04070, м. Київ, вул. Андріївська, 4, ідентифікаційний код 14282829);Печерська районна в місті Києві державна адміністрація (01010, м. Київ, вул. М. Омеляновича - Павленка, 15; ідентифікаційний код 37401206);

ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1).

Суддя В.А. Кузьменко