Вирок № 77501155, 31.10.2018, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/3678/18

Провадження № 1-кп/206/422/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"31" жовтня 2018 р. Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Поштаренко О.В.

за участю секретаря Чабаненко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро кримінальне провадження під № 12018040700000566, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.05.2018 за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка м. Луганська, громадянка України, маюча середню освіту, не заміжня, маюча на утриманні двох неповнолітніх синів - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, пенсіонерка, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, проживаючу за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судиму,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України,

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора Лихолата Б.Д.

представника потерпілого ОСОБА_4

обвинуваченої ОСОБА_1

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, 20.05.2018, о 15 годині 02 хвилини, прийшла до супермаркету «VARUS-40» ТОВ «ОМЕГА» (код ЄДРПОУ 30982361), який розташований за адресою: м. Дніпро, вул. 20-річчя Перемоги, буд. № 43 Д. Знаходячись у приміщенні вказаного супермаркету, 20.05.2018, о 15 годині 04 хвилини, у ОСОБА_1 виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, а саме банки кави «Jacobs Monarch» розчинна вагою 190 г, що належить «VARUS-40» ТОВ «ОМЕГА» (код ЄДРПОУ 30982361).

В цей же день, тобто 20.05.2018 в період часу приблизно з 15 години 02 хвилини о 15 годин 07 хвилин, ОСОБА_1, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, таємно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправних характер своїх дій, передбачаючи спричинення майнової шкоди та бажаючи її настання, знаходячись у приміщенні супермаркету «VARUS-40» ТОВ «ОМЕГА» (код ЄДРПОУ 30982361), у відділі із кавою, впевнившись, що за її діями ніхто не спостерігає, взяла з полиці з товарами банку кави «Jacobs Monarch» розчинну вагою 190 г вартістю 206 грн. 5 коп., після чого поклала вказаний товар у свою жіночу сумку чорного кольору, яка на той час знаходилась на її лівому плечі.

Далі, ОСОБА_1, доводячи свій злочинний умисел до кінця, не розплатившись за вказаний товар, перетнула лінію касової зони та покинула приміщення супермаркету, отримавши змогу розпорядитися чужим майном на власний розсуд.

Своїми умисними, незаконними діями ОСОБА_1 завдала супермаркету «VARUS-40» ТОВ «ОМЕГА» (код ЄДРПОУ 30982361), відповідно до висновку судово-товарознавчої експертизи № 11/12.1/515 від 21.06.2018, матеріальний збиток на загальну суму 192 грн. 22 коп.

Таким чином, умисні дії ОСОБА_1, виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), кваліфікується за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України.

В судовому засідання обвинувачувана ОСОБА_1 свою вину у вчиненні вказаного кримінального правопорушення визнала у повному обсязі та надала пояснення суду, що 20.05.2018, приблизно о 15 годині 00 хвилини, прийшла до супермаркету «VARUS-40», який розташований за адресою: м. Дніпро, вул. 20-річчя Перемоги, буд. № 43 Д. Знаходячись у приміщенні вказаного супермаркету, викрала банку кави «Jacobs Monarch» та поклала її до своєї сумки. Після чого, вийшла з супермаркету. В подальшому розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.

Окрім, того обвинувачена ОСОБА_1, підтвердила, що всі обставини, викладені в обвинувальному акті відповідають дійсним обставинам справи, у вчиненому щиро кається.

Представник потерпілого ОСОБА_4 в судовому засіданні підтвердив всі обставини викладені в обвинувальному акті та суду пояснив, що про вказану подію йому стало відомо зі слів працівників супермаркету, а саме що 20.05.2018, приблизно о 15 годині 00 хвилини, обвинувачена ОСОБА_1 викрала з супермаркету «VARUS-40», який розташований за адресою: м. Дніпро, вул. 20-річчя Перемоги, буд. № 43 Д. банку кави «Jacobs Monarch» та зникла з викраденим майном. Міру покарання останній просив визначити на розсуд суду.

Показання обвинуваченої в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів у суду в правильності і логічності її показань про обставини злочину, добровільності та істинності її позиції.

В судовому засіданні на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України за клопотанням обвинуваченої та за відсутності заперечень інших учасників процесу, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин вчиненого обвинуваченим злочину, які ніким не оспорювалися, а також роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Прийняття такого рішення свідчить про те, що обставини, які сторони не оспорюють, будуть вважатися встановленими в судовому засіданні і суд буде це враховувати при постановленні вироку. Крім того, це повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно з яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощенного і скороченого розгляду.

Суд, вважає вину обвинуваченої ОСОБА_1 доведеною і кваліфікує її дії за ч. 1 ст.185 КК України, тобто у таємному викраденні чужого майна (крадіжка).

Суд оцінивши показання обвинуваченої ОСОБА_1 та представника потерпілого ОСОБА_4 в сукупності з відомостями про предмет злочинів і про обстановку їх виявлення, прийшов до переконання в істинності встановлених вище обставин, визнаних обвинуваченою добровільно, значення змісту яких вона правильно розуміє, що згідно зі ст. 18 та ч. 2 ст. 95 КПК України виключає будь-які сумніви у свободі самовикриття.

При призначенні покарання обвинуваченій згідно з вимогами ст.ст. 65-67 КК України та роз'ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» (з наступними змінами), суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно ст. 12 КК України є злочином середнього ступеню тяжкості, особу обвинуваченої, яка раніше не судима, на обліку у лікаря - психіатра та лікаря-нарколога не перебуває (т. 1 а.п. 55-56), за місцем мешкання характеризується посередньо (т. 1 а.п. 57), двох неповнолітніх синів - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, (т. 1 а.п. 61), пенсіонерка, матеріальна шкода не відшкодована, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Згідно ст. 66 КК України обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_1, є її щире каяття.

Згідно ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_1, судом не встановлено.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України щодо законності, справедливості, обгрунтованості та індивідуалізації покарання, п. 2 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 року № 7 (із змінами) «Про практику застосування судами кримінального покарання», суди повинні призначати покарання менш суворе - особам, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, тощо.

Крім того, ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - Європейський суд) передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи».

Враховуючи викладене, приймаючи наявність обставин, які пом'якшують покарання, враховуючи ставлення самого обвинуваченої до вчиненого злочину, суд приходить до висновку про те, що її виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства з призначенням обвинуваченому покарання в межах санкції ч. 1 ст. 185 КК України ще можливо без ізоляції від суспільства, в зв'язку з чим, вважає за необхідне призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік із застосуванням вимог ст. 75 КК України, звільнивши її від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 1 (один) рік, та покладенням на неї обов'язків, передбачених п. п. 1, 2 ч. 1, ст. 76 КК України.

Дане покарання, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої і попередження вчинення нових злочинів. Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженої, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженими, так і іншими особами.

Цивільний позов не заявлено.

Крім того, згідно з вимогами ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку, суд стягує з обвинуваченої документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Питання речових доказів суд вирішує у відповідності до ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 50,65,66,67, 75, 76 КПК України, ст.ст. 100,124, 342-380 КПК України суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати винною у скоєні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України та призначити їй покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік; На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, засуджену від відбування призначеного покарання, якщо вона протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов'язки.

На підставі п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на засуджену ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 наступні обов'язки:

- періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, витрати на користь судового Дніпропетровського НДЕКЦ МВС України (УДКСУ у Шевченковському районі м. Дніпро Дніпропетровській області) номер рахунку: 31118115700004, МФО:805012, код ЄДРПОУ:37989274, найменування установи банку: ГУДКСУ у Дніпропетровській області, призначення платежу:

- за судово-товарознавчу експертизу від 21.06.2018 № 11/12.1/515 у розмірі 572,00 грн;

Речові докази:

- диск Nanotex DVD+R RW 1-8 X 4.7 GB 120 min білого кольору з 8 файлами записів з відеокамер магазину ТОВ «Омега» «Варус-40», що знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. 20-річчя Перемоги,43д, який визнаний речовим доказом та зберігається у матеріалах кримінального провадження під № 12018040700000566 відповідно до постанови про визнання речових доказів (т.1 а.п.2) - залишити зберігати в матеріалах кримінального провадження під № 12018040700000566.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подачі апеляції через Самарський районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя О.В. Поштаренко