Рішення № 77500896, 31.10.2018, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2018 року м. Кропивницький Справа № 402/4/18

провадження № 2-іс/811/58/18

Кіровоградський окружний адміністративний суд, у складі судді Хилько Л.І., розглянув у порядку спрощеного (письмового) провадження адміністративну справу

за позовом:

ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1; паспорт серії ЕА 851406, виданий Голованівським РВ УМВС в Кіровоградській області 18.08.2001 року; адреса: вул. Поштова, 44/1, смт. Голованівськ, Кіровоградська область, 26500)

до відповідача:

Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 20632802, адреса: вул. Соборна, м. Кропивницький, 25009)

про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1, позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (далі – ГУПФУ у Кіровоградській області, відповідач) в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (а.с.53-55), просить суд визнати протиправними дії відповідача та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити їй грошову допомогу, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що працює бібліотекарем в районній бібліотеці для дорослих, їй призначено пенсію за віком, вважаючи, що має право на грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 2 Перехідних та Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», однак всупереч вказаному положенню чинного законодавства така допомога нарахована та виплачена не була. Тому, просить суд відновити на її думку, її порушене право.

У судовому засіданні представник позивача вимоги адміністративного позову підтримала у повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представником відповідача подано до суду письмовий відзив на адміністративний позов, в якому відповідач просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог наголосивши на тому, що безпідставним та незаконним є посилання позивача на те, що їй безпідставно відмовлено у нарахуванні та виплаті грошової допомоги, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення у відповідності пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», так як позивачкою не дотримано встановленого порядку звернення із призначенням такої пенсії та відповідно виплаті такої грошової допомоги (а.с.61-62).

Учасники справи у відповідності до процесуальних положень Кодексу адміністративного судочинства України були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, про що свідчать відповідні повідомлення про вручення судової кореспонденції (а.с.113-114).

В судовому засіданні позивачка подала до суду клопотання про продовження розгляду справи у порядку письмового провадження (а.с.121), з огляду на процесуальні приписи КАС України, та на клопотання позивача, суд ухвалив здійснювати подальший розгляд справи у порядку письмового провадження, що відображено у відповідному протоколі судового засідання (а.с.115-117).

Згідно до ст. ст. 262, 263 КАС України, дану справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження.

Дослідивши наявні в справі матеріали суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено та не оспорюється сторонами у справі, що позивач ОСОБА_1 з 20.09.2017 року перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України.

У судовому засіданні встановлено, що позивач працювала та працює бібліотекарем в Комунальному закладі Голованівська бібліотека для дорослих ім.С.В. Шврякова.

20.09.2017 року позивач набула пенсійного віку та звернулась до управляння Пенсійного Фонду України у Кіровоградській області за призначенням пенсій (а.с.155).

З 23.09.2017 року ОСОБА_1 була призначена пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» №1058 від 09 липня 2003 року, з урахуванням стажу - 37 років (а.с.179-180).

При цьому, грошова допомога, яка передбачена Пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивачу не була нарахована.

Вказане підтверджується, також листом Благовіщенського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Кіровоградської області від 30.11.2017 року №1019/04-28 адресоване позивачу, в якому повідомлено, що Голованівський відділ з питань призначення, перерахунку та виплати пенсії Благовіщенського об’єднаного управління Пенсійного фонду України надає позивачу копію протоколу розрахунку пенсії за віком та розрахунку стажу, при цьому повідомляє, що грошова допомога в розмірі 10 місячних пенсій як працівнику робота на яких дає право на пенсію за вислугу років не нараховувалась (а.с.10).

З цим висновком відповідача позивач не погодилась, що зумовило її звернення до суду з даним позовом.

Дослідивши наявні в справі матеріали суд надаючи правову оцінку обставинам справи, дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 46 Конституції України встановлює, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначено Законом України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).

Абзацом 22 ст. 1 Закону №1058-IV визначено, що пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону №1058-IV, заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Згідно з ч. 5 ст. 44 Закону №1058-IV, документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Отже, виплата грошової допомоги здійснюється, зокрема, за умови, що особа працювала на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, за наявності відповідного страхового стажу на таких посадах.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України № 393/96-ВР від 02.10.1996 «Про звернення громадян» (далі - Закон №393/96-ВР), громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Статтею 19 Закону № 393/96-ВР визначено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; відміняти або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи. У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не відміняє вимоги частини дев'ятої цієї статті.

Згідно з ч. 1 ст. 20 Закону № 393/96-ВР, звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

Пунктом 7-1 Розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Протоколу від 27.09.2017 року, ОСОБА_1 призначено пенсію за віком (а.с.180).

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, зокрема, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

З матеріалів пенсійної справи встановлено, що ОСОБА_1 зверталася до відповідача з проханням для з’ясування чи була їй виплачена грошова допомога в розмірі 10 місячних пенсій як працівнику робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, на що їй надана була відповідь відповідачем, що відображена у листі від 30.11.2017 року №1019/04-28 (а.с.10).

Однак, суд встановив і це не заперечують сторони, що заяви про виплату грошової допомоги передбаченої п. 7-1 Розділу XV Прикінцеві положення Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду не подавала (а.с.64-65), тому, з огляду на встановлене, суд приходить до висновку, що відповідач не порушив закон і прав позивача, вирішивши її звернення в порядку, визначеному Законом № 393/96-ВР, надавши їй роз’яснення, що вона і просила.

Тобто, відповідач не приймав рішень та не вчиняв протиправних дій відносно позивача.

При цьому, суд вважає, за належним звернути увагу позивача на наступні норми чинного законодавства.

Як вже було вказано вище, саме відповідно до п.7-1 розділу ХI «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058, особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах, державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» - статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у в розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою КМУ від 23.11.2011 року №1191 затверджено порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати. Відповідно до п. 2 вказаного порядку до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року №909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» (із змінами, внесеними постановою КМУ від 26.09.2002 року №1436 та від 17.11.2004 року №1567).

Відповідно до п. 5 вказаного порядку грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Згідно з п. 6 вказаного порядку для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно зі статтями 27 і 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», станом на день її призначення.

Відповідно до п. 7 вказаного порядку виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства ("Stretch - United Kingdom" № 44277/98).

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("Von Maltzan and Others v. Germany" № 71916/01, 71917/01 та 10260/02).

У пункті 52 рішення у справі «Щокін проти України» (№23759/03 та №37943/06) Європейський суд з прав людини зазначив, що тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд однак зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі «Скордіно проти Італії» («Scordino v. Italy» № 36813/97).

Відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення такого важливого фінансового питання, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника.

У вказаному рішенні Європейський суд з прав людини, з посиланням на закріплений в законодавстві України принцип in dubio pro tributario, зазначив, що органи державної влади віддали повинні віддавати перевагу найбільш сприятливому для людини та громадянина тлумаченню національного законодавства.

Крім того, практикою Європейського суду з прав людини сформовано підхід щодо розуміння правової визначеності як засадничої складової принципу верховенства права. Зокрема, у пункті 61 Рішення "Брумареску проти Румунії" Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип правової визначеності є складовою верховенства права ("Brumarescu v. Romania" № 28342/95). Крім цього, у пункті 109 справи "Церква Бессарабської Митрополії проти Молдови" суд зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку ("Judgment in the Case of Metropolitan Church of Bessarabia and Others v. Moldova" № 45701/99).

Відповідач стверджує, що за даними трудової книжки, позивач працювала на посаді бібліотекаря, бібліотеки, що належить до закладу культури, оскільки вказаний заклад та посада на якій працювала позивач, не віднесений до закладів освіти згідно постанови Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 року №433, тому позивач не має права на грошову допомогу в розмірі 10 розмірів пенсій (а.с.64-65).

Натомість, суд зауважує, що Постановою Кабінету Міністрів України «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» від 04.11.1993 р. №909 затверджено вичерпний перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.

Відповідно до п.1 Переліку № 909, до посад в бібліотеках, відносяться завідуючі, бібліотекарі.

Відтак, суд бере до уваги, що Переліком № 909 передбачені посади, які дають право на пенсію за вислугу років, зокрема, бібліотекарі.

З огляду на законодавчі положення Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років від 04.11.1993 р. №909, твердження відповідача щодо відсутності у працівників бібліотек права на пенсію за вислугою років та права на виплату грошової допомоги у розмірі 10 розмірів пенсії, судом не беруться до уваги та оцінюються критично.

Так само, оцінюються критично покази допитаної у судовому засіданні свідка ОСОБА_2, оскільки такі не стосуються предмету даного спору та з огляду на те, що пенсійні виплати мають індивідуальний характер відносно кожного окремо.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Отже, суд приходить до висновку, що позивач не довів позовні вимоги, а суб'єкт владних повноважень, який заперечує проти позову довів, що не порушив вимоги закону та прав позивача, що підтверджено доказами, які перевірено судом.

За сукупністю наведених обставин, з огляду на вказане, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Відтак, судові витрати, відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії щодо нарахування та виплатити їй грошової допомоги, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до пункту 2 Перехідних та Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - відмовити повністю.

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтями 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції в 30-денний строк з дня отримання його копії.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Кіровоградський окружний адміністративний суд.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду ОСОБА_3