Рішення № 77500416, 06.07.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2018 року № 810/2157/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панченко Н.Д., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Овостар» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Головного управління Державної казначейської служби у Київській області про стягнення пені,

ВСТАНОВИВ:

до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Овостар» (08635, с. Крушинка, вул. Колгоспна, 11) з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11-г), Головного управління Державної казначейської служби України у м.Києві (01601, м. Київ, вул. Терещенківська, 11-а), Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області (01196, м. Київ, площа ОСОБА_1, 1) про стягнення пені, нарахованої на суму заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.05.2018 було відкрито провадження в адміністративній справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в установленому порядку 20.10.2017 та 20.11.2017 подав до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби декларації з податку на додану вартість за вересень та жовтень 2017 року, відповідно, із заявами про повернення сум бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок. Незважаючи на висновки перевірок про відсутність порушень в частині достовірності визначення від’ємного значення та нарахування сум бюджетного відшкодування за вересень та жовтень 2017 року, сума бюджетного відшкодування, станом на 01.05.2018, за вересень 2017 року у розмірі 8600188,00 грн. та за жовтень 2017 року у розмірі 4579838,00 грн. не надійшла на рахунок позивача.

Стверджував, що згідно з вимогами пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість, на суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Тому просить стягнути з Державного бюджету України на його користь пеню у розмірі 871834,05 грн. У тому числі 570439,87 грн. за період з 28.12.2017 по 01.05.2018 на суму заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість за вересень 2017 року та 301394,19 грн. за період з 29.12.2017 по 01.05.2018 на суму заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2017.

Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області правом надати письмові заперечення чи пояснення по суті спору не скористалось.

Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві позов не визнало, до суду надало письмові заперечення, в яких у його задоволенні просило відмовити посилаючись на те, що до Головного управління не надходила інформація з Реєстру про здійснення відшкодування позивачу податку на додану вартість по декларації з ПДВ за вересень 2017 р. у сумі 8600188,00 грн. та по декларації з ПДВ за жовтень 2017 року у сумі 4579838,00 грн. Зважаючи на це стверджувало, що у позивача відсутні підстави для стягнення з Державного бюджету України пені у розмірі 871834,05 грн.

Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби (надалі також відповідач) позов не визнав, подав до суду письмовий відзив в якому у його задоволенні просив відмовити посилаючись на те, що за результатами проведення перевірки позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника податку за червень 2017 встановлені порушення податкового законодавства та прийняті відповідні повідомлення – рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування та нарахування фінансових санкцій. Оскільки, на момент заявлення позивачем суми до бюджетного відшкодування за вересень та жовтень 2017 року суми податкових зобов’язань, визначених у податкових повідомленнях – рішеннях, не набули статусу неузгоджених, Офісом великих платників податків списані податкові зобов’язання позивача за рахунок сум, що належать до бюджетного відшкодування за вересень та жовтень 2017 року. Відтак наполягає на відсутності бюджетної заборгованості перед позивачем.

30 травня 2018 року від Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби через канцелярію суду надійшло клопотання про залучення в якості ще одного відповідача у справі - Головне управління ДФС у Київській області, як контролюючого органу, в якому позивач обліковується з 01.01.2018.

У судовому засіданні, 04.07.2018, представник Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби заявлене клопотання підтримав та просив його задовольнити. Представник позивача заперечував щодо його задоволення.

Оскільки, спірні правовідносини між сторонами виникли до 01.01.2018, тобто у період, коли позивач перебував на обліку в Офісі великих платників податків Державної фіскальної служби, протокольною ухвалою суду відповідачеві відмовлено у задоволенні клопотання про залучення Головного управління ДФС у Київській області в якості ще одного відповідача у справі.

18 червня 2018 року від Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби через канцелярію суду надійшло клопотання про заміну неналежного відповідача у справі. В обґрунтування клопотання зазначив, що з 01.01.2018 ТОВ «Овостар» перебуває на обліку в ГУ ДФС у Київській області і, відповідно, всі облікові матеріали по ТОВ «Овостар» перебувають в цьому органі. Оскільки у Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби відсутня технічна можливість перегляду актуальної інформації щодо залишків переплати (невідшкодованих сум) в інтегрованій картці платника ТОВ «Овостар» і надання актуальної інформації суду, просить замінити неналежного відповідача – Офіс великих платників податків, на належного відповідача – Головне управління ДФС у Київській області.

Позивач заперечував щодо заміни відповідача по справі, відтак судом ухвалено про відмову у задоволенні клопотання про заміну неналежного відповідача - Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на належного - Головне управління ДФС у Київській області.

06 липня 2018 року від позивача через канцелярію суду надійшла заява, в якій він просить суд розглядати справу в порядку письмового провадження.

На підставі статей 196, 205 Кодексу адміністративного судочинства України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Овостар» (ідентифікаційний код 32086437) зареєстроване 31.07.2002 як юридична особа, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 37).

Позивач є платником податку на додану вартість та до 01.01.2018 перебував на податковому обліку в Офісі великих платників податків Державної фіскальної служби. З 01.01.2018 переведено на облік до Головного управління ДФС у Київській області.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.10.2017 ТОВ «Овостар» надано до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби звітну декларацію з податку на додану вартість за вересень 2017 року з відповідними додатками.

24 жовтня 2017 року позивачем надано відповідачеві уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок до податкової декларації з ПДВ за вересень 2017 року, у якому, як і в основній декларації, визначено суму бюджетного відшкодування, що підлягає поверненню на рахунок платника у банку, у розмірі 8600188,00 грн. (а.с. 67-69).

У період з 20.11.2017 по 18.12.2017 на підставі підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 та пункту 200.11 статі 200 Податкового кодексу України Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питання відповідності формування позивачем від’ємного значення податку на додану вартість за вересень 2017 року.

Результати перевірки оформленні довідкою від 19.12.2017 №4907/28-10/41-02/32086437 (а.с. 91-121), згідно змісту якої порушень в частині достовірності визначення від’ємного значення та нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вересень 2017 року контролюючим органом не встановлено.

20 листопада 2017 року ТОВ «Овостар» надано до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби звітну декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2017 року разом із заявою про повернення суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку у розмірі 30916415,00 грн. (а.с. 73-74).

На підставі пункту 76.3 статті 76 та пункту 200.10 статі 200 Податкового кодексу України, Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби проведено камеральну перевірку декларації позивача з податку на додану вартість за жовтень 2017 року. Згідно інформації, наведеної відповідачем на у відзиві на позовну заяву (а.с. 140-142), результати перевірки оформлені довідкою від 18.12.2017 №4875/28-10-41-02/32086437 про відсутність порушень в частині достовірності визначення від’ємного значення та нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2017 року.

Згідно з положеннями пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Таким чином, за результатами проведених перевірок контролюючий орган встановив відповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій позивачем у податкових деклараціях для повернення на розрахунковий рахунок, а саме: за вересень 2017 року - у розмірі 8600188,00 грн.; за жовтень 2017 року у розмірі 30916415,00 грн.

Судом встановлено, що із суми 30916415,00 грн., зазначеної до відшкодування в податковій декларації за жовтень 2017 року, позивачеві 21.12.2017 повернуто на розрахунковий рахунок суму у розмірі 26339577,00 грн. Решта суми у розмірі 4579838,00 грн., станом на 01.05.2018, не відшкодована.

Крім того, станом на 01.05.2018, позивачеві також не повернуто суми податку на додану вартість у розмірі 8600188,00 грн., заявленої до відшкодування за вересень 2017 року.

Водночас, судом встановлено, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Овостар» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ на поточний рахунок платника податку за червень 2017 року, відповідачем складений акт від 31.10.2017 № 3647/28-10-41-02/32086437 про порушення позивачем податкового законодавства.

На підставі акта від 31.10.2017 № 3647/28-10-41-02/32086437 відповідачем 21.11.2017 прийняті податкові повідомлення – рішення: № НОМЕР_1 (форма «В1») на суму 15257653,5 грн. (за основним платежем 10171769 грн, штрафна санкція 50%: 5085884,5 грн.); № НОМЕР_2 (форма «В1») на суму 613, 00 грн.

Листом від 30.11.2017 № ОВ-30/11/17-1622 ТОВ «Овостар» подано до Державної фіскальної служби України скаргу про скасування податкових повідомлень - рішень від 21.11.2017 № НОМЕР_1 та №0000624102, про що повідомлено Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби листом від 30.11.2017 № ОВ-30/11/17-1623 (вх. від 05.12.2017 № 85957/10-03).

Інформація про скаргу ТОВ «Овостар» від 30.11.2017 № ОВ-30/11/17-1622 про скасування податкових повідомлень – рішень до інформаційної підсистеми АІС «Скарги» була внесена о 17:44:34 28.12.2017 та, з урахуванням установленого строку для опрацювання, з 02.01.2018 в інтеграційній картці платника ТОВ «Овостар» зазначена переплата (за кодом платежу 14010100) у розмірі 15257653,5 грн.

Оскільки відповідач не уповноважений відображати інформацію щодо скарг на податкові повідомлення – рішення, які направляються до Державної фіскальної служби України, в інтеграційній картці платника ТОВ «Овостар», станом на дату внесення даних про суму відшкодування в Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, значився податковий борг, який виник на підставі податкових повідомлень – рішень від 21.11.2017 № НОМЕР_1 та №0000624102.

Згідно з пунктом 200.12 статті 200 Податкового кодексу України, у разі наявності у платника податку податкового боргу, бюджетному відшкодуванню підлягає сума податку, зменшена на суму такого податкового боргу.

Тому, заявлена позивачем до бюджетного відшкодування сума за вересень та жовтень 2017 року була зменшена відповідачем на суму податкового боргу. Зокрема, у розмірі: 2080627,00 грн. - за рахунок існуючої переплати, що не стосується бюджетного відшкодування; 8600188,00 грн. – за рахунок суми бюджетного відшкодування за вересень 2017 року; 4576838,00 грн. – за рахунок частини суми бюджетного відшкодування за жовтень 2017 року. Загалом: 2080627,00 грн.+8600188,00 грн.+4576838,00 грн.=15257653,5 грн.

Відтак відповідач наполягає на необґрунтованості позовних вимог.

У зв'язку з триваючим порушенням строків бюджетного відшкодування податку на додану вартість, вважаючи несплачені суми бюджетною заборгованістю на яку, відповідно до вимог пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України, підлягає нарахуванню пеня, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, бюджетне відшкодування – це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків закріплено у статті 200 Податкового кодексу України.

За приписами пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Відповідно до пункту 200.10 статті 200 Податкового кодексу України у строк, передбачений абзацом першим пункту 76.3 статті 76 цього Кодексу, контролюючий орган проводить камеральну перевірку даних податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання).

Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу.

Зазначена у заяві сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зокрема, з дня, наступного за днем закінчення граничного строку проведення перевірки, в разі, якщо контролюючим органом внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про відсутність порушень під час такої перевірки (підпункт «а» пункту 200.12 статті 200 Податкового кодексу України).

Згідно абзацу восьмого пункту 200.12 статті 200 Податкового кодексу України у випадках, передбачених підпунктами «а», «г» і «ґ» цього пункту, інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування контролюючим органом на наступний робочий день після виникнення такого випадку.

Відповідно до пункту 3 Порядку ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 2017 р. № 26, формування Реєстру здійснюється автоматично на підставі баз даних ДФС та Казначейства.

На підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п'яти операційних днів (пункт 200.13 статті 200 Податкового кодексу України).

Таким чином, законом чітко та безальтернативно установлений обов’язок контролюючого органу відображати в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування інформацію про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму після узгодження ним заявленої суми за результатами перевірки, проведеної у поряду, визначеному Податковим кодексом України.

Перерахування узгодженої суми бюджетного відшкодування на поточний банківський рахунок платника податку здійснюється органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти операційних днів після дня набуття цією сумою статусу узгодженої.

Як зазначалось, згідно довідки №4907/28-10/41-02/32086437 Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби 19.12.2017 встановлена відповідність формування позивачем від’ємного значення податку на додану вартість за вересень 2017 року у сумі 8600188,00 грн., що заявлена для повернення на рахунок платника податків. Відтак, така сума має бути відображена контролюючим органом в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, як узгоджена сума відшкодування, на наступний робочий день після граничного строку проведення перевірки, тобто з 20.12.2017.

Відповідно, з урахуванням вихідних та святкових днів, до 27.12.2017, включно, ця сума мала бути перерахована органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, на розрахунковий рахунок позивача.

Згідно довідки №4875/28-10-41-02/32086437 Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби 18.12.2017 встановлена відповідність формування позивачем від’ємного значення податку на додану вартість за жовтень 2017 року у сумі 30916415,00 грн., що заявлена для повернення на рахунок платника податків. Відтак, така сума має бути відображена контролюючим органом в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, як узгоджена сума відшкодування, на наступний робочий день після граничного строку проведення перевірки, тобто з 21.12.2017. Відповідно, з урахуванням вихідних та святкових днів, до 28.12.2017, включно, ця сума мала бути перерахована органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, на розрахунковий рахунок позивача.

21 грудня 2017 року позивачеві повернуто на розрахунковий рахунок суму, відображену в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, за вересень 2017 року у розмірі 26339577,00 грн. Решта заявленої позивачем до відшкодування суми у розмірі 4579838,00 грн. не була перерахована на розрахунковий рахунок позивача в строк до 28.12.2017 через її невідображення контролюючим органом в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Судом встановлено, що на підставі акта від 31.10.2017 № 3647/28-10-41-02/32086437 відповідачем 21.11.2017 прийняті податкові повідомлення – рішення: № НОМЕР_1 (форма «В1») на суму 15257653,5 грн. (за основним платежем 10171769 грн., штрафна санкція 50%: 5085884,5 грн.); № НОМЕР_2 (форма «В1») на суму 613, 00 грн.

30 листопада 2017 року позивачем засобами поштового зв’язку з повідомленням про вручення та описом вкладення подана до Державної фіскальної служби України скарга від 30.11.2017 № ОВ-30/11/17-1622 на вказані податкові повідомлення – рішення, яка отримана контролюючим органом 18.12.2017 (вх. № 77508/6).

Крім цього, 05.12.2017 Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби отримано письмове повідомлення позивача про оскарження податкових повідомлень – рішень від 21.11.2017 № НОМЕР_1 та №0000624102.

Однак, інформація про адміністративне оскарження вказаних рішень контролюючого органу була внесена до інформаційної підсистеми АІС «Скарги» 17:44:34 28.12.2017.

Рішенням Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги від 13.02.2018 № 5073/5/99-9911-0102-25 податкові повідомлення – рішення від 21.11.2017 №0000614102 та № НОМЕР_2 залишені без змін, а скарга без задоволення.

Оскільки, станом на дату внесення даних про суму відшкодування за вересень та жовтень 2017 року в Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, за позивачем обліковувався податковий борг, який виник на підставі податкових повідомлень – рішень від 21.11.2017 № НОМЕР_1 та №0000624102, відповідач, керуючись положеннями пункту 200.12 статті 200 Податкового кодексу України, заявлену до бюджетного відшкодування суму було зменшено на суму цього податкового боргу, а саме, у розмірі: 2080627,00 грн. - за рахунок існуючої переплати, що не стосується бюджетного відшкодування; 8600188,00 грн. – за рахунок суми бюджетного відшкодування за вересень 2017 року; 4576838,00 грн. – за рахунок частини суми бюджетного відшкодування за жовтень 2017 року. Загалом: 2080627,00 грн.+8600188,00 грн.+4576838,00 грн.=15257653,5 грн.

Відповідно до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, в разі визначення грошового зобов’язання контролюючим органом за результатами перевірок, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення (пункт 56.2 статті 56 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 56.3 статті 56 Податкового кодексу України, скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Платник податків одночасно з поданням скарги контролюючому органу вищого рівня зобов'язаний письмово повідомляти контролюючий орган, яким визначено суму грошового зобов'язання або прийнято інше рішення, про оскарження його податкового повідомлення-рішення або будь-якого іншого рішення (пункт 56.5 статті 56 Податкового кодексу України).

В силу положень пункту 56.15 статті 56 Податкового кодексу України скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Згідно з пунктом 2 Розділу V Порядку оформлення і подання скарг платниками податків, та їх розгляду контролюючими органами, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 21 жовтня 2015 року № 916, днем подання платником податків скарги є: при поданні скарги безпосередньо до контролюючого органу - день фактичного отримання скарги контролюючим органом; при надсиланні скарги поштою - дата отримання відділенням поштового зв'язку від платника податків поштового відправлення зі скаргою, яка зазначена відділенням поштового зв'язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті.

Таким чином, з 30.11.2017 – дати отримання відділенням поштового зв'язку скарги позивача на податкові повідомлення – рішення від 21.11.2017 № НОМЕР_1 та №0000624102, сума визначених в них грошових зобов’язань є неузгодженою, зокрема, до закінчення процедури адміністративного оскарження. Відтак, у цей період вона не є податковим боргом в незалежності від наявності або відсутності інформації про адміністративне оскарження в автоматизованих системах контролюючого органу.

Більш того, 05.12.2017 Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби отримано повідомлення позивача про оскарження податкових повідомлень – рішень від 21.11.2017 № НОМЕР_1 та №0000624102 в адміністративному порядку. А відтак, станом на 20.12.2017 та на 21.12.2017, тобто дат з яких заявлена позивачем сума бюджетного відшкодування за вересень 2017 року та жовтень 2017 року, відповідно, має вважатися узгодженою, був обізнаний про відсутність податкового боргу «ТОВ «Овостар» у розмірі грошових зобов’язань визначених податковими повідомленнями – рішеннями від 21.11.2017 №0000614102 та №0000624102.

Тому, суд вважає безпідставним зменшення відповідачем заявленої суми бюджетного відшкодування за вересень та жовтень 2017 року на суму, визначену в оскаржуваних податкових повідомленнях – рішеннях від 21.11.2017 № НОМЕР_1 та №0000624102.

Відтак дійшов висновку, що з 28.12.2017 узгоджена сума бюджетного відшкодування за вересень 2017 року у розмірі 8600188,00 грн., а з 29.12.2017 узгоджена сума бюджетного відшкодування за жовтень 2017 року у розмірі 4579838,00 грн. вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість перед позивачем.

Поряд з цим, згідно з пунктом 200.23 Податкового кодексу України, суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

На підставі аналізу зазначеної норми суд дійшов висновку, що невідображення Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування інформації про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму і непогашення заборгованості бюджету з податку на додану вартість, не позбавляє платника податку права пред'явити вимоги про стягнення зазначеної пені.

Після спливу законодавчо визначеного строку для проведення зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок платника, відповідна сума відшкодування податку на додану вартість набуває статусу заборгованості, що є підставою для нарахування пені.

З огляду на викладене, а також враховуючи встановлені в ході розгляду даної справи обставини, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача пені на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України.

Такі висновки суду узгоджуються з позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 03 червня 2014 року у справі N 21-131а14.

Таким чином, судом встановлено, що протягом 125 днів, тобто з 28.12.2017 (початку перебігу строку нарахування пені) по 01.05.2018 включно, заборгованість бюджету перед позивачем з відшкодування податку на додану вартість за вересень 2017 року у розмірі 8600188,00 грн., є непогашеною.

Крім цього, протягом 124 днів, тобто з 29.12.2017 (початку перебігу строку нарахування пені) по 01.05.2018 включно, заборгованість бюджету перед позивачем з відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2017 року у розмірі 4579838,00 грн. також є непогашеною.

За порушення строків повернення бюджетного відшкодування за вересень 2017 року у розмірі 8600188,00 грн., позивач просить суд стягнути пеню за 125 днів прострочення у сумі 570439,87 грн. За порушення строків повернення бюджетного відшкодування за жовтень 2017 року у розмірі 4579838,00 грн., позивач просить суд стягнути пеню за 124 дні прострочення у сумі 301394,19 грн. Загалом: 570439,87 грн. + 301394,19 грн. = 871834,05 грн.

При перевірці заявленої суми пені, яка підлягає стягненню з держави на користь позивача за порушення строків повернення бюджетного відшкодування, суд враховує вимоги пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України. Зокрема, при обчисленні пені має враховуватися облікова ставка НБУ, встановлена на момент виникнення пені, протягом строку дії такої пені, включаючи день погашення. Отже, облікова ставка НБУ фіксується на момент виникнення пені та, у разі зміни розміру ставки протягом строку нарахування пені, такі зміни при обчисленні не враховуються.

Таким чином, у даному випадку, при обчисленні пені має враховуватися облікова ставка на рівні 14,5 % річних, яка запроваджена рішенням Правління Національного банку України від 14 грудня 2017 року № 793-рш «Про розмір облікової ставки».

Правильність визначення позивачем суми пені перевірена судом шляхом здійснення самостійного розрахунку.

Розрахунок пені на заборгованість бюджету з відшкодування податку на додану вартість за вересень 2017 р. у розмірі 8600188,00 грн. за 125 днів прострочення: 8600188*(14,5 % * 120 % ставки НБУ) *125/365 = 512 476,96 грн.

Розрахунок пені на заборгованість бюджету з відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2017 р. у розмірі 4579838,00 грн. за 124 дні прострочення: 4579838*(14,5 % * 120 % ставки НБУ) *124/365 = 270724,89 грн.

Загалом: 512 476,96 грн+270724,89 грн = 783 201,85грн.

Таким чином, судом установлена невідповідність розрахунку пені, проведеного позивачем у позовній заяві, положенням пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України, на суму: 871834,05 грн. - 783 201,85 грн. = 88 632,20 грн.

Суд звертає увагу сторін на ту обставину, що позивачем допущена помилка у визначенні розміру пені внаслідок її розрахунку за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов'язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день, як то установлено пунктом 129.4 статті 129 Податкового кодексу України при нарахуванні суми грошового зобов’язання, визначеного контролюючим органом.

Однак, суд підкреслює, що згідно з вимогами пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України, при визначенні пені має враховуватися облікова ставка НБУ, встановлена саме на момент виникнення пені на суму заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість, а не ставка НБУ, діючої на кожний день прострочення.

Частиною першою статті 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

В силу частини четвертої статті 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Таким чином особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою матеріального права або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом.

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02)).

Отже, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Суд зазначає, що суми податку, не відшкодовані або несвоєчасно відшкодовані платникам, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість, а отже пеня, яка нараховується на такі суми підлягає стягненню саме з Державного бюджету України, а не з податкового органу. Тому, з метою повного і ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне стягнути вищевказані суми пені саме з Державного бюджету України.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч цьому, Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби не довів правомірність своєї бездіяльності.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим частково та підлягає задоволенню частково.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, яка регулює питання розподілу судових витрат, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з того, що частка задоволених позовних вимог в даній справі становить 89,84 відсотка (783 201,85грн з 871834,05грн), позивач має сплатити судові витрати в сумі 1328,68 грн., а решта судових витрат в сумі 11748,86 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби.

Відповідно до прохальної частини позовної заяви, позивач просить суд зобов’язати Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби подати до суду звіт про виконання судового рішення.

Так, згідно із частиною 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З метою здійснення належного судового контролю за виконанням рішення суду та забезпечення належного захисту прав позивача, на переконання суду, слід задовольнити прохання позивача, та встановити Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби місячний строк з моменту набрання рішення законної сили, для подання звіту про його виконання.

Суд вертає увагу також на приписи частини 2 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до якої, за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету на користь ТОВ «Овостар» (ідентифікаційний код 32086437, місцезнаходження 08635, Київська область, Васильківський район, с. Крушина, вул. Колгоспна, 11) суму пені по бюджетній заборгованості з податку на додану вартість по декларації за вересень 2017 року за період з 28.12.2017 по 01.05.2018 включно, у розмірі 512 476 (п’ятсот дванадцять тисяч чотириста сімдесят шість) грн. 96 коп. на поточний рахунок у ПАТ «УкрСиббанк» МФО 351005, р/р 26004527283800.

Стягнути з Державного бюджету на користь ТОВ «Овостар» (ідентифікаційний код 32086437, місцезнаходження 08635, Київська область, Васильківський район, с. Крушина, вул. Колгоспна, 11) суму пені по бюджетній заборгованості з податку на додану вартість по декларації за жовтень 2017 року за період з 29.12.2017 по 01.05.2018 включно, у розмірі 270724 (двісті сімдесят тисяч сімсот двадцять чотири) грн. 89 коп. на поточний рахунок у ПАТ «УкрСиббанк» МФО 351005, р/р 26004527283800.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Овостар» (ідентифікаційний код 32086437, місцезнаходження 08635, Київська область, Васильківський район, с. Крушина, вул. Колгоспна, 11) за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників Державної фіскальної служби, судовий збір у розмірі 11748,86 (одинадцять тисяч сімсот сорок вісім) грн. 86 коп.

Зобов’язати Офіс великих платників Державної фіскальної служби подати у місячний строк, з моменту набрання цього рішення законної сили, звіт про виконання судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.

Дата складення повного рішення суду – 06.07.2018.

Суддя Панченко Н.Д.