Рішення № 77499693, 30.10.2018, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

30 жовтня 2018 року м. ПолтаваСправа №816/1512/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Головного управління ДФС у Полтавській області до ОСОБА_1, третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Державна податкова інспекція у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області про стягнення податкового боргу,

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог.

Головне управління ДФС у Полтавській області звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу у розмірі 17000,00 грн, посилаючись на несплату відповідачем узгодженого грошового зобов'язання у строки, визначені Податковим кодексом України.

2. Позиція відповідача.

Відповідач про розгляд справи повідомлений у визначеному Кодексом адміністративного судочинства України порядку, відзив на позов до суду не надав.

3. Позиція третьої особи.

Представником третьої особи 23.05.18 подані до суду письмові пояснення, у яких просить позов задовольнити, стягнути з відповідача суму податкового боргу /а.с. 39/.

4. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.05.18 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за цим позовом, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників. Крім того, цією ухвалою до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача залучено Державну податкову інспекцію у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області.

Ухвалою суду від 07.06.18 витребувано від виконавчого комітету Полтавської міської ради інформацію про зареєстроване місце проживання (перебування) ОСОБА_1.

18.06.18 судом одержано відповідь управління реєстрації, зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб виконавчого комітету Полтавської області, за змістом якої відомості щодо реєстрації місця проживання відповідача відсутні.

18.07.18 керівником апарату Полтавського окружного адміністративного суду видане розпорядження №67, яким призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №816/1512/18. За результатами повторного автоматизованого розподілу головуючим суддею у справі визначено суддю Кукобу О.О.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.07.18 витребувано від Білецьківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області відомості про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1.

30.07.18 судом одержані відомості про реєстрацію місця проживання відповідача /а.с. 78/.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.08.18 замінено відповідача у справі на фізичну особу ОСОБА_1.

10.10.18 судом відкладено розгляд справи за клопотанням представника відповідача з метою надання часу для оскарження податкового повідомлення-рішення, на підставі якого позивачем заявлено вимогу про сплату податкового боргу.

У судове засідання 30.10.18 відповідач та представник відповідача не з'явились, про дату, час та місце його проведення представник відповідача повідомлений шляхом вручення повістки про виклик у приміщенні суду 10.10.18.

Згідно з частиною десятою статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України вручення повістки представнику учасника справи вважається також врученням повістки і цій особі.

30.10.18 на адресу суду з електронної пошти, що не зареєстрована на офіційному веб-порталі судової влади України, надійшов електронний лист разом із заявою про відкладення судового розгляду у зв'язку з хворобою представника відповідача, що не підписана електронним цифровим підписом.

У відповідності до пункту 3 частини третьої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи мають право: подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Статтею 166 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування тощо щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі. Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

Згідно з підпунктом 15.1 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі.

Разом з цим, одержана судом заява про відкладення судового розгляду подана у формі електронного листа, що не відповідає наведеним вище вимогам Кодексу адміністративного судочинства України.

Як визначено частиною першою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити: 1) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву чи клопотання або заперечення проти них, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України; 2) найменування суду, до якого вона подається; 3) номер справи, прізвище та ініціали судді (суддів), якщо заява (клопотання, заперечення) подається після постановлення ухвали про відкриття провадження у справі; 4) зміст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника; 5) підстави заяви (клопотання, заперечення); 6) перелік документів та інших доказів (за наявності), що додаються до заяви (клопотання, заперечення); 7) інші відомості, які вимагаються цим Кодексом.

А відповідно до частини другої цієї статті, якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.

З урахуванням наведеного, беручи до уваги невідповідність одержаної судом заяви вимогам частини першої статті 167, підпункту 15.1 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про необхідність повернення відповідної заяви без розгляду.

Разом з цим, суд враховує, що згідно з частиною другою статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Відповідач та представник відповідача не вчинили дій щодо завчасного повідомлення суду про неможливість з'явитись у судове засідання 30.10.18 та наявність поважних причин неявки.

До того ж, суд враховує, що у судовому засіданні 10.10.18 судом задоволено клопотання представника відповідача та відкладено розгляд справи з метою надання часу відповідачу для оскарження податкового повідомлення-рішення, на підставі якого позивачем заявлено вимогу про сплату податкового боргу.

Разом з цим, відповідачем не надано доказів подання до суду позову про скасування податкового повідомлення-рішення.

Так само, відповідач не скористалась правом на подання відзиву на позов.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що відповідні дії відповідача та представника відповідача спрямовані на безпідставне затягування строків розгляду справи.

Згідно з частиною першою статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до пункту 1 частини третьої цієї статті, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За вищевикладених обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача та її представника.

Зважаючи на достатність наданих сторонами письмових доказів, беручи до уваги відсутність потреби заслухати в судовому засіданні свідка чи експерта, суд завершив розгляд справи у порядку письмового провадження.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

На момент виникнення спірних відносин ОСОБА_1 була зареєстрована як фізична особа - підприємець, що підтверджено витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань /а.с. 30/.

18.09.17 на підставі наказу Головного управління ДФС у Полтавській області від 11.09.17 №2153 "Про проведення фактичної перевірки" та направлень від 11.09.17 №№ 2718, 2719, 2720 /а.с. 16-19/ фахівцями Головного управління ДФС у Полтавській області проведено фактичну перевірку у кафе "Шахерезада" по вул. Пушкіна, 31/25, у якому здійснювала господарську діяльність відповідач.

За результатами перевірки виявлені порушення вимог абзацу третього частини четвертої статті 11 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а саме - тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.

18.09.17 позивачем складено акт перевірки №135/16/40/НОМЕР_1, від підписання кого відповідач відмовилась, про що складено акт від 18.09.17 №1019/16-31-40-02-49 /а.с. 13-14, 21, 22/.

25.10.17 Головним управлінням ДФС у Полтавській області сформовано податкове повідомлення-рішення №0003664002 про застосування до відповідача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 17000,00 грн /а.с. 25/.

Дане податкове повідомлення-рішення надіслане відповідачу рекомендованим листом на адресу, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, однак поштове відправлення повернулось до контролюючого органу із зазначенням причини невручення "за закінченням терміну зберігання" /а.с. 27, 30/.

18.12.17 Головним управлінням ДФС у Полтавській області сформовано та 21.12.17 надіслано на податкову адресу відповідача податкову вимогу №20720-17 про сплату узгодженої суми грошового зобов'язання у розмірі 17000,00 грн /а.с. 12/. Поштове відправлення повернулось до контролюючого органу із зазначенням причини невручення "за закінченням терміну зберігання" /а.с. 12 - зворот/.

24.01.18 Головним управлінням ДФС у Полтавській області одержано заяву відповідача від 22.01.18, у якій ОСОБА_1 повідомляла про зміну місця проживання та просила повідомити про причини нарахування штрафу /а.с. 29/.

31.01.18 за вих. №ФОП/А/221/16-31-40-02-34 відповідачу надіслано листа разом з роз'ясненням підстав нарахування штрафних санкцій /а.с. 28/.

Посилаючись на несплату відповідачем податкового зобов'язання у строки, визначені Податковим кодексом України, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення податкового боргу.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

У відповідності до пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Статтею 45 Податкового кодексу України визначено, платник податків - фізична особа зобов'язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси. Податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

За змістом підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

При цьому, підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг визначено як суму узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

За приписами частини першої статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Абзацом шістнадцятим частини другої цієї статті визначено, що до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку, або з використанням тари, що не відповідає вимогам, визначеним частиною першою статті 11 цього Закону, - 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000 гривень.

За змістом частин четвертої, п'ятої статті 17 названого вище Закону, рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються органами доходів і зборів. У разі невиконання суб'єктом господарювання рішення органів, зазначених у частині третій цієї статті, сума штрафу стягується на підставі рішення суду.

При цьому, як визначено пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно з пунктом 58.3 статті 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг. У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Пунктами 42.1, 42.2 статті 42 Податкового кодексу України визначено, що податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу. Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

В силу положень абзацу шостого пункту 42.4 статті 42 Податкового кодексу України у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Згідно з пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Пунктом 87.11 статті 87 Податкового кодексу України визначено, що орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

ОЦІНКА СУДОМ ОБСТАВИН СПРАВИ

Суд враховує, що відповідач в ході судового розгляду справи не заперечила обставин проведення фактичної перевірки господарської одиниці, у якій нею здійснювалась підприємницька діяльність.

Відзив на позов відповідач не надала.

Разом з цим, матеріалами справи підтверджено, що податкове повідомлення-рішення від 25.10.17 №0003664002 та податкова вимога від 18.12.17 №20720-17 надіслані на адресу відповідача, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань /а.с. 30/.

Поштові відправлення повернуті до контролюючого органу у зв'язку з їх не запитом та закінченням терміну зберігання, тобто, з незалежних від позивача причин.

Відтак, зазначені поштові відправлення вважаються врученими платнику податків.

Суд враховує, що за повідомленням Білецьківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області від 30.07.18 №18-1419 гр. ОСОБА_1 зареєструвала місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 30.11.17 /а.с. 88/.

Водночас суд зауважує, що про зміну податкової адреси відповідач повідомила контролюючий орган лише 24.01.18 шляхом направлення заяви від 22.01.18 /а.с. 29/.

За таких обставин, зважаючи на недотримання відповідачем вимог статті 66 Податкового кодексу України щодо обов'язку платника податків повідомити контролюючий орган про зміну податкової адреси упродовж десяти календарних днів після відповідних змін, до спірних відносин не можуть бути застосовані приписи пункту 42.3 статті 42 зазначеного Кодексу, відповідно до яких передбачено звільнення платника податків від виконання вимог документів, надісланих йому контролюючим органом за попередньою податковою адресою та в подальшому повернених як таких, що не знайшли адресата.

Доказів оскарження податкового повідомлення-рішення від 25.10.17 №0003664002 та податкової вимоги від 18.12.17 №20720-17 суду не надано.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що визначена зазначеним податковим повідомленням-рішенням сума податкового зобов'язання є узгодженою.

У зв'язку з несплатою відповідачем податкового зобов'язання у визначені Податковим кодексом України строки, дане зобов'язання набуло статусу податкового боргу.

Залученим до матеріалів справи витягом з інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 підтверджено, що за відповідачем обліковується податковий борг зі сплати штрафних санкцій у розмірі 17000,00 грн.

З приводу посилань представника відповідача на постанову апеляційного суду Полтавської області від 23.04.18 у справі №554/8267/17, якою провадження у адміністративній справі відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 164-5 КУпАП закрито у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення, суд зауважує, що даним судом рішенням не встановлено преюдиційних фактів, що могли бути використані як докази у цій справі.

Так, згідно з частиною шостою статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Разом з цим, провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно відповідача закрито на підставі статті 38, пункту 7 частини першої статті 247 КУпАП у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення. При цьому оцінка діям відповідача судом не надавалась.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідач відзиву на позовну заяву, жодних заперечень чи доказів сплати суми податкового боргу до суду не надав.

Разом з тим, наявність у відповідача податкового боргу за узгодженими грошовими зобов'язаннями підтверджено матеріалами справи у їх сукупності.

За таких обставин, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог Головного управління ДФС у Полтавській області.

Отже, позов належить задовольнити у повному обсязі.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Згідно з частиною другою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Відповідні витрати у справі відсутні.

Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 90, 241-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Головного управління ДФС у Полтавській області до ОСОБА_1, третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Державна податкова інспекція у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області про стягнення податкового боргу задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1; АДРЕСА_1, 39760) податковий борг ззі сплати штрафних санкцій у розмірі 17000,00 грн (сімнадцять тисяч гривень) на розрахунковий рахунок 31415561700002; код отримувача 38019610, банк отримувача - ГУДКС України у Полтавській області, МФО 831019, код класифікації доходів бюджету 21081500.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Полтавський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.О. Кукоба