Ухвала суду № 7749967, 27.01.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 22-а-34783/08 Головуючий у 1-й інстанції:

Суддя-доповідач: Швед Е. Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

"27" січня 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді                               Шведа Е.Ю.,

суддів                                                   Малиніна В.В., Маслія В.І.,

при секретарі                                         Черненко О.В.,

розглянувши апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва та Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Київ» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 3 вересня 2008 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Київ» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання не чинними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2008 року позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання не чинними податкових повідомлень-рішень ДПІ у Печерському районі м. Києва №0004312312/0, №0004292304/0, №0002681750/0, №0004332312/0 від 25 травня 2007 року, №0004312312/1, №0004332312/1 від 08 серпня 2007 року, №0004292304/1 від 10 серпня 2007 року, №0002681750/1 від 20серпня 2007 року, №0004292304/2, №0008412304/2 від 30 жовтня 2007 року, №000588/1750/2 від 19 жовтня 2007 року, №0004332312/2, №0004312312/2 від 24 жовтня 2007 року, №00000/1750/3 від 08 січня 2008 року, №0004332312/3, №0004312312/3 від 15 січня 2008 року, №0009412304/3 від 22 січня 2008 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 вересня 2008 року позов задоволено частково, а саме: визнано не чинними податкові повідомлення-рішення №0004312312/0 від 25 травня 2007 року, №0004312312/1 від 08 серпня 2007 року, №0004332312/2 від 19 жовтня 2007 року, №0004312312/3 від 15 січня 2008 року; №0002681750/0 від 25 травня 2007 року, №0002681750/1 від 20 серпня 2007 року, №000588/1750/2 від 19 жовтня 2007 року, №000002/1750/3 від 08 січня 2008 року; визнано не чинним податкові повідомлення-рішення №0004292304/0 від 25 травня 2007 року, №0004292304/1 від 10 серпня 2007 року, №0004292304/2 від 30 жовтня 2007 року, №0009412304/3 від 22 січня 2008 року в частині донарахування податку на прибуток в сумі 50598,00грн., штрафних санкцій в сумі 25299,00грн.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Сторони в судове засідання не з’явилися, про день, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Київ» підлягає залишенню без задоволення, апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва – частковому задоволенню, а постанова суду – скасуванню в частині.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Печерському районі м. Києва було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства за період з 01.07.2004 року по 31.12.2006 року.

За результатами перевірки був складений Акт № 272/23-4/00308146 від 16.05.07 року.

Відповідно до Акту перевірки, відповідачем встановлено, що позивач в порушення п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в третьому кварталі 2005 року не включив до складу валового доходу суму поворотної фінансової допомоги, яка залишилась на кінець звітного періоду не повернута. У третьому кварталі 2005 року Фурсіним Іваном Геннадійовичем згідно договору позики №4 від 08.08.2005р була надана фінансова допомога в сумі 100000 грн., повернуто – 30000 грн., залишок – 70000 грн., який підлягає включенню до валового доходу. У зв'язку з виявленим порушенням відповідач здійснив донарахування у склад податкового повідомлення-рішення № 0009412304/3 від 22.01.2008 року 17500,00 грн. податку на прибуток та 8750,00 грн. штрафу.

Відповідно до п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход включає, зокрема, суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податкове повідомлення рішення в цій частині є обґрунтованим та скасуванню не підлягає.

Відповідно до п.п. 5.4.8 п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що до складу валових витрат включаються витрати на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, у межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (включаючи перевезення багажу) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження, оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), найом інших жилих приміщень, телефонних рахунків, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в’їзд (віз), обов'язкового страхування, витрат на усний та письмовий переклади, інших документально оформлених витрат, пов'язаних з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, включаючи будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку зі здійсненням таких витрат.

Зазначені витрати можуть бути включені до складу валових витрат платника податку лише за наявності підтверджуючих документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), рахунків з готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, страхових полісів тощо. Не включається до складу витрат платника податку готівка, витрачена на цілі, визначені підпунктами 5.3.1 та 5.4.4 цієї статті, а також на цілі, не пов'язані з відшкодуванням особистих витрат фізичної особи, яка перебуває у відрядженні.

В матеріалах справи містяться копії рахунків, авансових звітів, квитанцій, що були надані позивачем на підтвердження правомірності поданої ним податкової звітності.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції про те, що вказані вище документи є належним доказом, що підтверджує зв'язок відрядження з господарською діяльністю товариства.

Будь-які витрати на відрядження можуть бути включені до складу валових витрат платника податку за наявності підтверджуючих документів щодо зв'язку такого відрядження з основною діяльністю такого платника податку - запрошень приймаючої сторони, діяльність якої збігається з діяльністю платника податку; укладеного договору (контракту); інших документів, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документів, що засвідчують участь особи, яка відряджена стороною, у переговорах, конференціях або симпозіумах, які проводяться за тематикою, що збігається з основною діяльністю платника податку.

В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували зв'язок відряджень з господарською діяльністю підприємства, а також відсутні запрошення приймаючої сторони, розрахункові документи, які підтверджують отримання працівниками позивача готельних послуг та здійснення витрат на відрядження до Єгипту, а також доказів перетинання кордону. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що позивачем необхідно було утримати податок з доходів фізичних осіб із сум добових, компенсованих працівнику за відрядження в Єгипет.

Судом першої інстанції встановлено, що 04.07.2003р. між позивачем та ТОВ «Будівельна компанія «Нігма» було укладено лізинговий договір для ведення торгівельної діяльності. Після розірвання вказаного договору, на підставі угоди від 28.01.05, позивачем було компенсовано ТОВ «Будівельна компанія «Нігма» вартість поліпшень нежитлового будинку за адресою: м. Київ, вул. Січневого Повстання, 34 «Л» на загальну суму 2908,7 тис. грн. без ПДВ, шляхом видачі простих векселів на суми 2 236,8 тис.грн., 630,2 тис.грн., 41,6 тис.грн. в 1 кварталі 2005 р.

Відповідно висновків податкового органу, поліпшення основних засобів були фактично здійснені позивачем у 1 кварталі 2006 року, в той час як амортизація нарахована у 2005 році, у зв’язку з чим позивачу було донараховано 13450,00 грн. податку на прибуток та 8750,00 грн. штрафу, шляхом прийняття податкового повідомлення – рішення №0009412304/2.

Відповідно до п.п. 8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» під терміном «амортизація» основних фондів і нематеріальних активів розуміється поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Згідно з п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8 цього ж Закону передбачено, що амортизації підлягають витрати на: придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення; самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів; проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність витрат позивача у 1 кварталі 2005 року на поліпшення приміщення за адресою м. Київ, вул. Січневого Повстання, 34 «л», а тому податкове повідомлення - рішення №0009412304/3 від 22.01.2008 року підлягає скасуванню.

Відповідно до Договору купівлі-продажу нежилої будівлі б/н від 06.01.2005р. укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Джі Ем Сі Аллайенс ЛЛП» та Акту прийому-передачі нежилої будівлі до вказаного договору від 14.01.2005р. право власності на нежилу будівлю, яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Московська, буд. 43/11 перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «Джі Ем Сі Аллайенс ЛЛП».

Відповідно до ч.1 ст. 15 Закону України «Про плату за землю» власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Статтею 120 Кодексу встановлено, що до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.

Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Таким чином, в разі придбання об’єкта нерухомості покупець набуває право власності або право користування земельною ділянкою, яке має бути оформлене відповідно до вимог законодавства.

Статтею 13 Закону України «Про плату за землю» встановлено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що позивачем неправомірно не нараховувався податок на землю за період з 15.06.2005р по 31.12.2006р.

Проаналізувавши надані позивачем Положення про відокремлений структурний підрозділ - житлове господарство Колективного виробничо-торговельного взуттєвого підприємства «Київ», Довідку № 8672 від 08.06.2000 р. про внесення до ЄДРПО, Акт від 28.08.2000 р. про передання житлових будинків для утримання та експлуатації, Договори на надання житло-комунальних послуг, колегія суддів приходить до висновку, що останні підтверджують статус підприємства, як житлово-експлуатаційної організації.

Рішенням Київської міської Ради від 28.12.2004 р. № 1050/2460 «Про бюджет м. Києва на 2005 рік» та Рішенням від 27.12.2005 № 621/3082 «Про бюджет м. Києва на 2006 рік», а саме у додатках до них передбачено, що пільга на сплату земельного податку у розмірі 99% надається Житлово-експлуатаційним організаціям усіх форм власності.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що пільга по земельному податку позивачем застосована правильно.

Відповідно до Розділу III Положення про збір за право на використання символіки міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 9 березня 2006 року № 149/3240, платниками збору є юридичні особи, включаючи підприємства з іноземними інвестиціями, філії та інші відокремлені підрозділи підприємств і організацій, які здійснюють діяльність на території м. Києва, а також окремі громадяни, які у встановленому порядку займаються підприємницькою діяльністю і використовують символіку м. Києва з комерційною метою, крім підприємств, установ та організацій, а також інших суб'єктів підприємницької діяльності, які використовують в найменуваннях слово Київ та похідні від нього для визначення свого місцезнаходження.

В матеріалах справи відсутні докази того, що позивач має пільгу по сплаті цього місцевого збору. Доводи позивача про продаж виключно продукції власного виробництва судом першої інстанції правомірно не були прийняті до уваги, оскільки не підтверджені наданими суду доказами.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заявлені позовні вимоги по визнанню нечинним цього податкового повідомлення-рішення є неправомірними та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.196, 198, 202, 205, 206, 207 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Київ» - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва – задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 вересня 2008 року в частині визнання нечинними податкових повідомлень №000002/1750/3 від 08 січня 2008 року та №0004312312/3 від 15 січня 2008 року – скасувати, постановити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В решті постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 вересня 2008 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

                    Головуючий суддя                                                            Е.Ю. Швед

Суддя                                                                                В.В. Малинін

Суддя                                                                                В.І. Маслій

(Повний текст постанови виготовлений 01.02.2010 року.)