Ухвала суду № 77499521, 30.10.2018, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

30 жовтня 2018 р.Справа №160/8039/18

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Горбалінський В.В., розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельна компанія «Трест Реконструкції та розвитку» про забезпечення адміністративного позову у справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельна компанія «Трест Реконструкції та розвитку» до Головного управління держпраці у Дніпропетровській області Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу, -

ВСТАНОВИВ:

29.10.2018 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельна компанія «Трест Реконструкції та розвитку» до Головного управління держпраці у Дніпропетровській області Державної служби з питань праці, в якій позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління держпраці у Дніпропетровській області Державної служби з питань праці «Про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами» №ДН1709/24/АВ/ТД-ФС/633 від 25.10.2018 року.

Судом встановлено, що разом із позовною заявою Товариством з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельна компанія «Трест Реконструкції та розвитку» подано до суду клопотання про забезпечення адміністративного позову, в якому останній просить суд:

- призупинити виконання Постанови «Про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами» №ДН1709/24/АВ/ТД-ФС/663 від 25.10.2018 року;

- заборонити відповідачу здійснювати дії щодо примусового стягнення з Позивача штрафу, встановленого Постановою «Про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами» №ДН1709/24/АВ/ТД-ФС/663 від 25.10.2018 року до вирішення питання її законності та винесення рішення по адміністративній справі за позовом ТОВ «Проектно-будівельна компанія «Трест реконструкції та розвитку» до Головного управління держпраці у Дніпропетровській області Державної служби України з питань праці про скасування постанови про накладення штрафу;

- заборонити Новокадацькому відділу державної виконавчої служби м. Дніпро приймати до виконання Постанову «Про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами» №ДН1709/24/АВ/ТД-ФС/663 від 25.10.2018 року до вирішення питання її законності та винесення рішення по адміністративній справі за позовом ТОВ «Проектно-будівельна компанія «Трест реконструкції та розвитку» до Головного управління держпраці у Дніпропетровській області Державної служби України з питань праці про скасування постанови про накладення штрафу.

Необхідність забезпечення позову позивач мотивує тим, що до набрання рішенням суду законної сили у даній справі існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Вирішуючи клопотання по суті, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Частина 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України визначає види забезпечення позову, згідно з якою позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" від 22.12.2006 року № 9 та постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ" від 06.03.2008 року № 2, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

З викладеного слідує, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Заявник обов'язково повинен обґрунтувати своє клопотання і з цією метою подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язує застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому тягар доказування при розгляді клопотання покладається виключно на заявника.

Дослідивши наявні матеріали справи, слід дійти висновку, що на час розгляду клопотання про забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельна компанія «Трест Реконструкції та розвитку» не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Посилання на вірогідність таких дій у майбутньому не може бути підставою для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

Клопотання позивача не містить фактичних обставин, за наявності яких суд може дійти висновку про необхідність забезпечити позов. Окрім цього, позивач не обгрунтовує, які саме підстави забезпечення позову необхідно застосувати для цього. До клопотання про забезпечення позову не додано жодних доказів про наявність загрози правам та інтересам позивача або можливості виникнення такої загрози.

Суд зазначає, що сам факт подання позову не може бути підставою для забезпечення адміністративного позову. Водночас, при розгляді клопотання про забезпечення позову не вирішується питання про правомірність постанови відповідача, що є предметом оскарження. Оцінка протиправності останніх буде надана під час розгляду справи по суті.

За таких обставин, суддя вважає, що клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельна компанія «Трест Реконструкції та розвитку» про забезпечення адміністративного позову є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 150-154, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельна компанія «Трест Реконструкції та розвитку» про забезпечення адміністративного позову - відмовити.

Відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Пунктом 2 частини першої статті 294 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, скасування забезпечення позову, відмови у забезпеченні позову, відмови у заміні заходу забезпечення позову або скасування забезпечення позову.

Згідно ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, проте, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя ОСОБА_1