Рішення № 77496829, 31.10.2018, Лиманський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Краснолиманський міський суд Донецької області)

Справа № 236/2699/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2018 року Краснолиманський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді - Саржевської І.В.,

за участю секретаря - Олійник С.М.,

розглянувши у судовому засіданні в місті Лиман цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення заборгованості по заробітній платі за час вимушеного простою, вихідної допомоги при звільненні, компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розрахунку добутку середньоденного(годинного) заробітку та кількості робочих днів за період із 18.07.2017 по день ухвалення рішення судом, компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати станом на місяць ухваленого рішення судом,

В С Т А Н О В И В:

15.08.2018 до Краснолиманського міського суду Донецької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення заробітної плати за час вимушеного простою, вихідної допомоги при звільненні, компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Просив стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі за час вимушеного простою з 20.03.2017 по 17.07.2017 на підставі розрахунку, витребуваного у відповідача; вихідну допомогу при звільненні на підставі розрахунку, витребуваного у відповідача; компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки на підставі розрахунку, витребуваного у відповідача; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розрахунку добутку середньоденного(годинного) заробітку та кількості робочих днів за період із 18.07.2017 по день ухвалення рішення судом, на підставі розрахунку, витребуваного у відповідача. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що перебував в трудових відносинах з відповідачем до 17.07.2017, звільнений у зв'язку зі скороченням штату працівників п. 1 ст. 40 КЗпП України. При звільненні відповідач не виплатив йому зазначені виплати(а.с.2-5).

03.09.2018 позивач збільшив позовні вимоги, просив стягнути з відповідача: заборгованість по заробітній платі за час вимушеного простою з 20.03.2017 по 17.07.2017 на підставі розрахунку, витребуваного у відповідача; вихідну допомогу при звільненні на підставі розрахунку, витребуваного у відповідача; компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки на підставі розрахунку, витребуваного у відповідача; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розрахунку добутку середньоденного(годинного) заробітку та кількості робочих днів за період із 18.07.2017 по день ухвалення рішення судом, на підставі розрахунку, витребуваного у відповідача, компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати станом на місяці ухваленого рішення судом на підставі витребуваних у відповідача даних про заробітну плату (а.с.29-32).

Належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи позивач ОСОБА_1 до суду не прибув, надав заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити у повному обсязі(а.с. 85).

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про проведення судового засідання без його участі(а.с.86-87); представником надано відзив на позовну заяву (а.с.40-63), в якому позовні вимоги не визнав, посилався на те, що у зв'язку з захопленням невідомими особами адміністративної будівлі та виробничих обєктів ПАТ «Укрзалізниця», розташованих, зокрема, у м. Луганськ, у відповідача з 20 березня 2017 року відсутній доступ до документації підприємства (кадрової, первинної, технічної, договірної, податкової, архівної) до комп'ютерних баз та втрачено контроль над господарською діяльністю за фактом чого порушене кримінальне провадження № 12017050420001019 за ст.357 ч. 1 КК України; нарахування заробітної плати та інших виплат працівникам є неможливим, зважаючи на те, що воно проводиться на підставі документів з первинного обліку праці та заробітної плати: штатного розпису, розцінок та норм праці, табелю обліку використання робочого часу, розпоряджень про надбавки та премії за умови, що господарська діяльність здійснювалась. Через захоплення підприємства невідомими особами відповідач втратив контроль, в тому числі і над вказаною документацією; висновком Торгово-промислової палати України № 126/2/21-10.2 від 16.01.2018 засвідчено настання форс-мажорних обставин для відповідача при здійсненні господарської діяльності на території непідконтрольній українській владі, в тому числі, м. Луганськ. З 20.03.2017 господарська діяльність та управління виробничими потужностями відповідача унеможливлено неправомірними діями третіх осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З'ясувавши позицію сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 перебував у трудових правовідносинах з відповідачем по справі, що підтверджується записами в його трудовій книжці серії НОМЕР_1, з 04.07.2016 по 17.07. 2017 обіймав посаду електромеханіка дільниці 2 групи ВП «Луганська дистанція електропостачання» СП «Луганська дирекція залізничних перевезень» РФ «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» (а.с.8-10).

17.07. 2017 ОСОБА_1 звільнено із займаної посади у зв'язку із скороченням штату згідно п.1 ст.40 КЗпП України (а.с.10).

Трудова книжка позивача за вказаний період не містить даних щодо припинення трудового договору. Останній запис в трудовій книжці позивача зроблений відповідачем. Таким чином, суд прийшов до висновку про те, що ПАТ «Українська залізниця» є належним відповідачем у справі.

Позивачем надані суду в підтвердження не виплаченої заробітної плати відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів за період з 01.01.2016 по 31.12.2017, з 01.10.2017 по 31.03.2018, сума нарахованого доходу позивачу за 2,3,4 квартал 2017 року дані відсутні(а.с.11-12); та індивідуальні відомості про застраховану особу(формаОК-5) від 10.05.2018, інформація про отриманий дохід позивача у вигляді заробітної плати за 3 квартал 2017 року відсутня, внески за цей період на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування - не зазначені(а.с. 13-16).

Із змісту висновку Торгово-промислової палати України від 16.01.2018 № 126/2/21-10.2 вбачається, що унеможливлення виконання ПАТ «Українська залізниця» регіональною філією «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» обов'язків, передбачених законодавством України про працю, зокрема, ст.ст.115,116 КЗпП України спричинено впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), а саме: актами тероризму на територіях міста Донецька Донецької області; тривалими перервами в роботі транспорту, регламентованими умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, які на поточну дату продовжують діяти і дату закінчення їх дії встановити неможливо. Ці форс-мажорні обставини є надзвичайними, непередбаченими і мають неминучий характер, їх дії не можна уникнути за звичайних обставин при всій обачливості зобов'язальної сторони за трудовим договором, якою є ПАТ «Українська залізниця» регіональна філія «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця», вони об'єктивно впливають на її обов'язки, передбачені законодавством України про працю, зокрема ст.ст.115, 116 КЗпП України та унеможливлюють їх виконання. Такі форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) є підставами для звільнення від відповідальності зобов'язальної сторони, якою є ПАТ «Українська залізниця регіональна філія «Донецька залізниця ПАТ «Українська залізниця» за невиконання обов'язків, передбачених законодавством України про працю, зокрема ст.ст. 115, 116 КЗпП України, враховуючи субсидіарне застосування ст.4 КЗпП України та ст.ст.9, 263, 617 ЦК України.

Відповідно до зазначеного висновку Торгово-промислової палати України від 16.01.2018 втрата контролю і доступу ПАТ «Українська залізниця» до виробничих потужностей та іншого майна, за адресою: м. Донецьк, вул. Артема, 68, в тому числі, до оригіналів наказів, особових справ працівників, посадових інструкцій, табелів обліку робочого часу, примірників звітів, що подавались до контролюючих органів, комп'ютерної техніки із встановленим програмним забезпеченням трудових відносин з працівниками, починаючи з 20.03.2017 щодо структурного підрозділу «Луганська дирекція залізничних перевезень», коли фактично вийшло з-під контролю управління вищевказаними виробничими потужностями, позбавило можливості ПАТ «Українська залізниця» виконати зобов'язання перед вивільненими працівниками згідно зі ст.ст.47, 83, 115, 116 КЗпП України, а саме кожному звільненому працівнику структурного підрозділу «Луганська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця ПАТ «Українська залізниця» видати належно оформлену трудову книжку і провести розрахунок (а.с.45-61).

Згідно зі статтею 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами,а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо (частина друга статті 14-1Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»).

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року у справі № 2159цс15, від 23 березня2016 року у справі № 6-364цс16, від 11 травня 2016 року, у справі № 6-383цс15, від 25 травня 2016 року, у справі № 6-948цс16, в яких були встановлені подібні правовідносини та аналогічні фактичні обставини.

Згідно зі статтею 4 КЗпП України законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно частина перша статті 9 ЦК України кореспондується з вищевказаною статтею КЗпП України щодо застосування ЦК України до врегулювання відносин, зокрема трудових, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

З огляду на неврегульованість трудовим законодавством відносин з приводу відшкодування майнової шкоди положення цивільного законодавства можуть поширюватися на ці відносини.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила але не могла її відвернути, і ця подія завдала збитків.

Суд вважає слушними доводи відповідача ПАТ «Українська залізниця» з приводу того, що між ним та його працівниками, зокрема позивачем ОСОБА_1 з 20.03. 2017 виникли та дотепер існують обставини непереборної сили, які відповідач не міг передбачити чи відвернути, в період існування яких відповідач ПАТ «Українська залізниця» об'єктивно, з причин від нього не залежних позбавлений можливості виконати зобов'язання, передбачені трудовим законодавством.

Згідно з частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1,5,6,7 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Ухвалою суду від 17.10.2018(а.с.75-77) у відповідача були витребувані первинні документи: табелі обліку робочого часу, помісячні розрахунки заробітної плати, тощо. Проте ухвала суду не виконана відповідачем з посиланням на відсутність у нього таких документів на контрольованій частині України території(а.с.82-84).

Відповідно до ч. 10 ст. 84 ЦПК України у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з'ясування якої витребувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

На підставі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

Пунктом 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України « Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» № 2 від 12.06.2009 передбачено, що виходячи з принципу рівноправ'я сторін та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Приймаючи до уваги, що відповідач втратив контроль та доступ до виробничих потужностей, майна, документації, що знаходиться на тимчасово непідконтрольній території, суд також не приймає до уваги в якості належних доказів на підтвердження заявлених позовних вимог надані позивачем відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників про суми виплачених доходів та індивідуальні відомостей про застраховану особу(формаОК-5), оскільки інформація зазначена в них підтверджує факт не отримання позивачем доходів, сума нарахованої але невиплаченої заробітної плати нічим не підтверджена.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» від 17 червня 2011 року суд при оцінці доказів має керуватись критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), Series A № 25, cc. 64-65, n. 161). Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.

Проаналізувавши наведені докази з точки зору їх належності, допустимості, а їх сукупність з точки зору достатності та у взаємозв'язку, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по заробітній платі, оскільки позивачем не надано належних, допустимих, достовірних та переконливих доказів на підтвердження заявлених позовних вимог.

Суд вважає за необхідне зауважити, що сам по собі факт звільнення позивача ОСОБА_1 17.07.2017 не може бути підставою для задоволення позовних вимог та стягнення заборгованості по заробітній платі за час вимушеного простою з 20.03.2017 по 17.07.2017, та інші компенсації та виплати, оскільки відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України, ст.1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникові за виконану роботу, а не за факт перебування у трудових відносинах.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судові витрати по справі слід віднести за рахунок держави.

На підставі ст.ст.4, 94, 116 КЗпП України, ст.1 закону України «Про оплату праці», ст.ст. 263, 617 ЦК України, ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в України», керуючись ст.ст.4,19,259,263, 264, 265 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення заборгованості по заробітній платі за час вимушеного простою, вихідної допомоги при звільненні, компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розрахунку добутку середньоденного(годинного) заробітку та кількості робочих днів за період із 18.07.2017 по день ухвалення рішення судом, компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати станом на місяць ухваленого рішення судом, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.п. 15.5 п.15 ч. 1 розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Текст рішення виготовлений 31.10.18.

Суддя -