Рішення № 77496216, 31.10.2018, Торецький міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Дзержинський міський суд Донецької області)

Провадження № 2/225/1058/2018

Єдиний унікальний номер № 225/4229/18

Дзержинський міський суд Донецької області

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

31 жовтня 2018 року м.Торецьк

Дзержинський міський суд Донецької області у складі:

головуючого – судді Челюбєєва Є.В.,

за участі

секретаря Бондарчук Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Дзержинського міського суду Донецької області цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства “Піреус банк МКБ” до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2018 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2, в якому ставить питання про стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором у сумі 66019 грн. 63 коп.

Заявлені вимоги обґрунтовує тим, що між Публічним акціонерним товариством «Піреус банк МКБ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № HEna від 02.08.2011, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 40000 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом у фіксованому розмірі 18% річних, з кінцевим терміном повернення до 01.05.2021. Починаючи з 02.08.2012 процентна ставка є плаваючою та складається з фіксованого відсотку + FAIR.

Крім того, з метою забезпечення повернення кредиту між ПАТ «Піреус банк МКБ» та ОСОБА_2 був укладений договір поруки № HEna/05345/S-1 від 02.08.2011 року, відповідно до якого ОСОБА_2 взяла на себе на добровільних засадах зобов’язання перед позивачем відповідати в повному обсязі по зобов’язанням ОСОБА_1, які виникають з умов кредитного договору.

Відповідно до умов договору ОСОБА_1 повинен був щомісяця, починаючи з місяця отримання кредиту, частково погашати суму зобов’язання згідно графіку погашення кредиту.

Однак, відповідач ОСОБА_1 зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, відповідно до цього Банк станом на 12.06.2018 нарахував заборгованість за кредитом у сумі 66019 грн. 63 коп., з них 34876 грн. 82 коп. – заборгованість по кредиту, 31142 грн. 81 коп. – заборгованість по відсоткам.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, надавши суду письмову заяву, в якій просив розглянути справу у його відсутності, заявлені вимоги підтримує повністю, проти розгляду справи на підставі ст. 280-282 ЦПК України не заперечує.

Належно повідомлений відповідач в судове засідання не прибув з невідомих причин, про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений у порядку, визначеному ч. 6 і ч. 11 ст. 128 ЦПК України, шляхом надіслання рекомендованих листів з повідомленням про вручення та опублікування на офіційному веб-сайті судової влади України оголошення про виклик.

Приймаючи до уваги, що позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, тому суд розглядав справу на підставі ст.ст. 208-283 ЦПК України, заочно, у зв’язку з чим постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд вважає, що заявлені вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Між сторонами по справі виникли цивільно-правові відносини на підставі договору кредитування, які регулюються Цивільним кодексом України.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін та погоджені ними. При цьому згідно ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, відповідно до кредитного договору № HEna від 02.08.2011 (а.с. 4-13) ОСОБА_1 отримав кредит у сумі 40000 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом у фіксованому розмірі 18% річних, з кінцевим терміном повернення до 01.05.2021. Починаючи з 02.08.2012 процентна ставка є плаваючою та складається з фіксованого відсотку + FAIR.

Як вбачається з матеріалів справи, в порушення умов кредитного договору ОСОБА_1 не сплачував суми кредиту та відсотки за його користування, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість.

У зв'язку з цим суд зазначає, що відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Згідно ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу.

Згідно з умовами зазначеного кредитного договору (пунктом 4) дата сплати щомісячних платежів складає кожне 2 число місяця протягом дії кредитного договору (а.с. 4- зворот).

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, відповідач ОСОБА_1 припинив виконувати щомісячні зобов'язання з погашення кредиту та процентів за користування кредитом з 02 жовтня 2014 року, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість.

Суд, перевіривши розрахунок заборгованості за кредитним договором № HEna від 02.08.2011, укладеного між ПАТ «Піреус банк МКБ та ОСОБА_2 встановив, що станом на 12.06.2018 утворилась заборгованість на загальну суму 66019 грн. 63 коп., з них 34876 грн. 82 коп. – заборгованість по кредиту, 31142 грн. 81 коп. – заборгованість по відсоткам (а.с. 1; 14-15).

Отже, позовні вимоги про стягнення суми заборгованості є повністю доведеними, тому підлягають задоволенню і з відповідача ОСОБА_1 необхідно стягнути заборгованість за кредитом у сумі 34876 грн. 82 коп., заборгованість за відсотками в сумі 31142 грн. 81 коп.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення заборгованості з відповідача ОСОБА_2, то суд зазначає наступне.

02 серпня 2011 року, між ПАТ «Піреус банк МКБ» та ОСОБА_2 був укладений договір поруки № HEna/05345/S-1 від 02.08.2011 року, відповідно до якого ОСОБА_2 взяла на себе на добровільних засадах зобов’язання перед позивачем відповідати в повному обсязі по зобов’язанням ОСОБА_1, які виникають з умов кредитного договору (а.с. 20-21).

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, відповідач ОСОБА_1 припинив виконувати щомісячні зобов'язання з погашення кредиту та відсотків з 02 жовтня 2014 року, тому утворилась заборгованість за кредитним договором. У свою чергу банк звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2, як до поручителя 08 серпня 2018 року.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).

Припинення поруки пов'язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Отже, порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора.

Регулюючи правовідносини з припинення поруки у зв'язку із закінченням строку її чинності ч.4 ст.559 ЦК України передбачає три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки (перше речення ч.4 ст.559 ЦК України); протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, якщо кредитор не пред'явить вимоги до поручителя (друге речення ч.4 ст.559 ЦК України); протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов'язання не встановлено або встановлено моментом пред'явлення вимоги), якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя (третє речення частини ч.4 ст.559 ЦК України).

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі; застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не може.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов'язань застосоване в другому реченні ч.4 ст.559 ЦК України словосполучення «пред'явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред'явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості з боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Отже, виходячи з положень другого речення ч.4 ст.559 ЦК України слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого ч.2 ст.1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Таким чином, закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

Відповідна правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові № 6-53цс14 від 17.09.2014 р.

Разом із тим правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобов'язань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов'язань.

Виходячи з цього, на поручителя може бути покладений солідарний з боржником обов'язок щодо сплати простроченої заборгованості в межах визначеного ч. 4 ст. 559 ЦК України строку, тобто починаючи з 08 лютого 2018 року по 08 серпня 2018 року, заборгованість кредиту - 34876 грн.82 коп., відсотки за користування кредитом в розмірі 2457 грн. 15 коп.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги частково доведеними, тому підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 263, 280 ЦПК України

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, на користь Публічного акціонерного товариства «Піреус банк МКБ» заборгованість за кредитом в сумі 34876 (тридцять чотири тисячі вісімсот сімдесят шість) грн. 82 коп., заборгованість за відсотками в сумі 2457 (дві тисячі чотириста п’ятдесят сім) грн. 15 коп., а також витрати на сплату судового збору у розмірі 996 (дев’ятсот дев’яносто шість) грн. 41 коп.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Піреус банк МКБ» заборгованість за відсотками в сумі 28685 (двадцять вісім тисяч шістсот вісімдесят п’ять) грн. 66 коп., а також витрати на сплату судового збору у розмірі 765 (сімсот шістдесят п’ять) грн. 59 коп.

Рішення може бути оскаржено позивачем до Донецького апеляційного суду через Дзержинський міський суд Донецької області шляхом подання в 30 денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, позивач має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Є.В. Челюбєєв