Рішення № 77494864, 22.10.2018, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" жовтня 2018 р. Справа № 924/730/18

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Гладюка Ю. В., при секретарі Комарніцька Н.П., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Біотехімпульс", м. Суми

до сільськогосподарського виробничого кооперативу "Перший національний виробничий кооператив", м. Шепетівка, Хмельницька обл.

про стягнення 39 955, 38 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився

від відповідача - ОСОБА_1 за довіреністю

встановив:

Позивач у позові просить суд стягнути з відповідача заборгованість, що виникла через неналежне виконання договору № 050401 від 05.06.17 в розмірі 39 955, 38 грн., з яких: 32 997, 60 грн. основний борг, 5 537, 27 грн. пеня, 488 грн. 3% річних, 932, 51 грн. інфляційні.

Обгрунтовуючи позов, позивач вказує, що на виконання договору він поставив відповідачу миючі та дизенфікуючі засоби. Проте, відповідач, у порушення договору не здійснив оплату поставленого товару в строки, визначені договором. Стягнення пені обумовлено наявністю відповідної умови договору відносно її застосування. Стягнення інфляційних та річних обумовлено ст. 625 ЦК.

Представник позивача в судове засідання не з’явився. В попередньому засіданні позов підтримав.

Представник відповідача в судовому засіданні та відповідач у заявах по суті справи вказали про безпідставність позову. Зокрема, зазначено, що (відзив від 21.09.18) вимоги позивача обґрунтовані невиконанням договору від 05.06.17. Як видно з копії цього договору, зі сторони відповідача він підписаний першим заступником голови кооперативу ОСОБА_2, що діє на підставі довіреності. Проте, в матеріалах справи копії даної довіреності немає. Згідно чинного законодавства особа, що вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Відсутність копії довіреності заступника керівника не дає змоги проаналізувати те, на який строк видана довіреність та який обсяг повноважень заступника. З огляду на це, договір не створює юридичних наслідків, оскільки підписаний особою без відповідних повноважень.

Крім того, в відповідача відсутні відомості, що підписуючи вищевказаний договір ОСОБА_2 діяв з метою забезпечення ведення господарської діяльності та в інтересах відповідача, оскільки станом на сьогоднішній день, за заявою відповідача, відносно підписанта договору здійснюється досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення – зловживання службовим становищем.

Отже, відповідач вважає договір неукладеним.

Також, вказує, що за Законом „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Такі документи повинні мати обов’язкові реквізити, зокрема: посади осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Вказаний перелік реквізитів кореспондується також з Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Зі змісту наданої позивачем видаткової накладної, якою позивач обґрунтовує здійснення господарської операції, неможливо ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (у спірних відносинах) зі сторони покупця. Так, біля підпису особи, що представляє відповідача відсутнє прізвище та ініціали, немає посилання на довіреність чи інші документи, що підтверджують повноваження особи, що підписала накладну. Також у справі відсутня довіреність на особу, яка підписала накладну. Отже, надана позивачем видаткова накладна не є первинним документом у розумінні Закону, а тому остання не може підтверджувати факт проведення господарської операції. Відповідач вважає, що вона підписана особою, що немає на те повноважень.

До того ж, відповідач не згідний з наданим позивачем розрахунком. Вказує, що датою виникнення заборгованості позивач зазначає 16.02.18. Проте, в силу договору оплата вартості товару здійснюється протягом 30 днів з моменту поставки. Тобто, у разі підтвердження позивачем укладення договору та здійснення поставки 16.02.18, перебіг тридцяти денного строку оплати виникає 17.02.18, а закінчується 18.03.18. Початок прострочення – 19.03.18.

Здійснивши перерахунок з урахуванням вказаного, відповідач зазначає, що можливими сумами боргу є 404, 11 - 3% річних; 395, 97 грн. інфляційні, 3 719, 24 грн. пеня.

В відповіді (від 17.10.18) на відзив відповідача позивач вказує – в разі визнання договору недійсним кожна сторона повинна повернути другій стороні все те, що вона отримала на виконання договору.

Відповідач вказує про те, що видаткова накладна підписана особою, яка немає на те повноважень. Проте, відповідач аргументує власну позиціє з посиланням на застаріле законодавство. Дійсно, факт передачі товару підтверджується видатковими накладними, які використовуються для обліку руху матеріальних цінностей. Згідно Закону „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” (з змінами) первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію. Первинні документи мають обов’язкові реквізити: назву документу; дату і місце складання; зазву підприємства; зміст і обсяг господарської операції; одиницю її виміру; посади осіб, відповідальних за здійснення операції; особистий підпис чи інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Вказане кореспондується також з вимогами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Вказані законодавчі вимоги передбачають наявність у документах такого реквізиту, як „інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, що брала участь в господарській операції” лише альтернативно такому реквізиту як особистий підпис особи.

Наведене свідчить про те, що не зазначення у видаткових накладних розшифровки підпису особи, номера та дати довіреності на отримання товарно - матеріальних цінностей не є безумовною підставою для висновку про позбавлення їх юридичної сили та доказовості, а тому наявність печатки є свідченням участі підприємства в проведення господарської операції.

У запереченнях на відповідь на відзив від 19.10.18 відповідач стверджує – у відповіді на відзив позивач не надав доказів наявності необхідного обсягу дієздатності в підписанта договору зі сторони відповідача та не надав аргументів для спростування твердження відповідача про недійсність правочину. Також, відповідач вважає, що додані до відповіді докази не можуть прийматись судом, оскільки вони подані поза строками їх подання.

Разом з тим, наведено, що в поданій копії експрес – накладної міститься підпис ОСОБА_3, на яку видано довіреність. Однак, видаткова накладна, що подана на підтвердження позовної вимоги містить підпис іншої особи. Поряд з цим, довіреність датована 19.02.18, а видаткова накладна 16.02.18.

З приводу аргументів позивача про реєстрацію податкової накладної як підтвердження поставки товару. Податкові накладні складаються та реєструються постачальником. Тому, оскільки всі дії з приводу реєстрації податкової накладної вчинені позивачем, факт такої реєстрації не може свідчити про схвалення договору і поставку товару. Не подано також підтвердження реєстрації.

Матеріалами справи встановлено.

Згідно виписки з ЄДРЮОФОПГФ відповідач зареєстрований як суб’єкт господарської діяльності, код 40108269.

Згідно витягу з ЄДРЮОФОПГФ від 01.08.18 Т ОВ „Біотехімпульс” є юридичною особою, код 36778933, відомостей про припинення діяльності немає. Згідно статуту вказаного товариства, останнє є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахункові рахунки в банках, печатку і штамп зі своєю повною і скороченою назвою. Товариство може від свого імені укладати угоди, набувати майнові та особисті немайнові права і нести обов’язки, бути позивачем і відповідачем в суді.

05.06.17 між ТОВ „Біотехімпульс” (постачальник) та С/Г ВК „Перший національний виробничий кооператив” укладено договір в силу якого у строки і на умовах, визначених даним договором постачальник зобов’язується передати покупцю товар, а покупець зобов’язується прийняти і оплатити товар, найменування і кількість якого визначається у видаткових накладних які є невід’ємною частиною цього договору.

Ціна за одиницю товару та загальна вартість товару за даним договором визначається у видаткових накладних за попередньою усною домовленістю між сторонами (п. 2.1.). Оплата за товар здійснюється таким чином: 100 % відсоткова оплата вартості товару протягом 30 календарних днів з моменту поставки товару. (п. 3.2.). Факт передачі і приймання товару підтверджується видатковою накладною (п. 5.4.).

У разі прострочення строків виплати товару понад 30 днів, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день такого прострочення (п. 7.2.).

Договір засвідчений: зі сторони відповідача - підписом першого заступника голови кооперативу ОСОБА_2 та скріплений печаткою відповідача; зі сторони позивача – підписом та печаткою директора.

Згідно видаткової накладної від 16.02.18 № 570: постачальником є – позивач; покупець – відповідач; вказано договір - № 050401 від 05.04.17; найменування товару - фільтр тонкої очистки молока; вартість 32 997, 60 грн.; посвідчено зі сторони постачальника підписом бухгалтера та печаткою товариства; зі сторони відповідача - підпис без вказівки на прізвище і посаду особи та печатка товариства.

Також, позивач додав: копію податкової накладної від 16.02.18, де зазначено, що постачальником є позивач, отримувачем – відповідач, сума виплати – 32 997, 60 грн.; рахунок на оплату від 16.02.18 № 587, виставлений відповідачу за договором № 050401 від 05.04.17 за фільтр тонкої очистки молока на суму 32 997, 16 грн., який підписаний позивачем та скріплений його печаткою; експрес – накладна від 16.02.18 № 20400078678205, де вказано, що відправником є позивач, одержувачем є відповідач, відправлення – „Фільтр”; довіреність на отримання товаро – матеріальних цінностей від 19.02.18 № 42, видана відповідачем на ім’я ОСОБА_3, засвідчена печаткою; експрес – накладна для одержувача від 19.02.18 з підписом останнього.

В підтвердження здійснення досудового розслідування позивач додав: заяву про вчинене кримінальне правопорушення від 17.04.18; повідомлення про початок досудового розслідування від 18.04.18 з підписом слідчого СВ Шепетівського ВП ГУНП в Хмельницькій області; постанова про залучення представника потерпілого від 20.04.18.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши заяви по суті справи та наявні докази та давши їм оцінку в сукупності, судом враховується таке.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Спірні правовідносини, як вказує позивач у позові виникли на підставі договору, який при дослідженні його умов дає підстави стверджувати, що він є господарським. В свою чергу відносини між сторонами за своїм характером являються господарськими, виходячи зі змісту ст.ст. 173, 174 ГК України, як такі, що виникли з господарського договору, і відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України є предметом його регулювання.

Відповідно до ч.2 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач та відповідач підписали договір поставки від 05.06.17. При цьому, договір, зі сторони позивача підписаний директором підприємства та скріплений печаткою підприємства. Зі сторони відповідача договір підписаний першим заступником голови кооперативу ОСОБА_2 та скріплений печаткою товариства.

Відповідач, заперечуючи проти позову вказує, що по відношенню до ОСОБА_2 заступника голови кооперативу немає доказів того, що він уповноважений на підписання договору. Довіреність, про яку йдеться у договорі (на підставі якої діє ОСОБА_2М.) в справі відсутня. Тому, відповідач вважає, що договір не укладений. Наявна у справі видаткова накладна, оформлена на виконання даного договору також не є належним доказом проведення господарської операції, оскільки не містить відомостей про те, хто її підписав.

Згідно ст. 1 Закону „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно ч. 2 ст. 9 цього Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пунктів 2.1, 2.2., 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.95 № 88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення; господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів; підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи; первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналіз вищевказаних норм законодавства (діючого на час здійснення спірних відносин) свідчить про те, що факт здійснення господарської операції засвідчується первинними документами. Первинні документи ідентифікуються як такі - згідно наявних в них обов’язкових реквізитів. Щодо ідентифікації особи, яка здійснює господарську операцію Закон та Положення визначають, що документ повинен містити: або особистий підпис, або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь в господарській операції.

Сукупність всіх вищевказаних реквізитів первинного документу, в тому вигляді, який вказаний в Законі і Положенні дає підстави зазначити, що констатація факту того, що господарська операція відбулася можлива тоді, коли документ дає змогу встановити: сторони господарської операції; дату її проведення; зміст господарської операції; достатні данні для ідентифікації контрагентів.

Як вбачається з наявної копії видаткової накладної від 16.02.18 № 570 вона містить: назву документу: його номер та дату; найменування постачальника – ТОВ „Біотехімпульс”; найменування покупця – сільськогосподарський виробничий кооператив „Перший національний виробничий кооператив”; номер і дату договору, на підставі якого оформлена накладна - № 050401 від 05.04.17; зміст і обсяг господарської операції – купівля фільтра тонкої очистки молока на суму 32 997, 60 грн.; місце складання - м. Суми; прізвище і посада повноважної особи від постачальника - бухгалтер ОСОБА_4 та її підпис; печатку ТОВ „Біотехімпульс”; печатку С/Г ВК „Перший національний виробничий кооператив” та підпис в графі „отримав” без вказівки на посаду і прізвище особи, яка підписала.

Дані відомості, при порівнянні з даними, які необхідні для констатації факту здійснення господарської операції є достатніми. При цьому, суд зазначає, що при ідентифікації отримувача поставленого товару суд врахував дані (визначені Законом як інші дані, що дають змогу для ідентифікації), достатні для його ідентифікації, а саме печатка, з вказівкою про найменування товариства – сільськогосподарський виробничий кооператив „перший національний виробничий кооператив” та його ідентифікаційний код – 40108269.

Суд погоджується з тим, що накладна № 570 містить недоліки, однак суд їх вважає неістотними, оскільки з наявних на накладній реквізитів вбачається проведення господарської операції. При цьому, суд врахував умови ч. 2 ст. 9 Закону „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, де встановлено, що неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Таким чином, подана накладна від 16.02.18 № 570 є належним доказом здійснення господарської операції між сторонами спору, а доводи відповідача з цього приводу не переконливі.

Не можуть прийматися до уваги і доводи щодо неукладеності договору, виходячи з такого. Згідно п. 2.6. постанови Пленуму ВГС України № 11 від 29.05.13 „Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними” визнання договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами.

За п. 3.3. вказаної постанови якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа (в даному разі в договорі вказано, що ОСОБА_2 зі сторони відповідача діє на підставі довіреності № 03/01/2017Д від 03.01.17), що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента.

Згідно п. 4.3. постанови наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним. Доказами такого схвалення можуть бути вчинення дій що свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів та ін.).

Факт виконання договору, як встановлено вище підтверджується видатковою накладною від 16.02.18. Виконання ж договору, як зазначено в вищевказаних роз’ясненнях є свідченням наступного його схвалення та позбавляє можливості відповідача посилатися на обставини його не укладення. Такі обставини мали бути перевірені відповідачем на стадії укладення договору, а не за результатом його виконання.

Не враховуються судом і доводи відповідача про розтрату майна ОСОБА_2, оскільки вони документально не підтверджені. Ті докази, які надав відповідач свідчать лише про початок досудового розслідування. Доказів же встановлення вини даної особи у розтраті немає.

Отже, враховуючи вказані обставини, суд дійшов висновку про укладеність договору від 05.04.17 № 050401. В свою чергу, уклавши договір поставки, сторони визначили умови, права та обов'язки сторін, які є обов'язковими для них.

Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. За ст. 692 ЦК покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов’язковий для виконання сторонами.

З позовних матеріалів вбачається, що позивач на виконання умов договору поставив відповідачу фільтр точної очистки молока на суму 32 997, 60 грн., що підтверджується видатковою накладною від 16.02.18 (яка, як встановлено вище є достатнім доказом).

Обов’язок оплати, відповідно до договору, виникає у відповідача протягом тридцяти календарних днів з моменту поставки у розмірі 100%, тобто - 19.03.18 року. Проте, як вбачається з матеріалів справи оплата проведена не була. Докази оплати в повному обсязі, в зазначені у договорі строки у справі відсутні.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Статтею 525 Цивільного кодексу України обумовлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи, що строк оплати пропущено (докази оплати відсутні), у відповідача виникла заборгованість, розмір якої підтверджується документально та становить 32 997, 60 грн. (накладна). За таких обставин, позов, в частині стягнення основного боргу підлягає задоволенню.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги в частині стягнення інфляційних і річних відповідають чинному законодавству, та підлягають задоволенню. Однак, ознайомившись з поданим позивачем розрахунком таких нарахувань, суд вказує, що позивачем невірно обраний період нарахування. Так, позивач, при розрахунку річних обрав період з 16.02.18 - з моменту поставки. Однак, згідно договору оплата має здійснюватися на протязі 30 днів з моменту оплати. Тому, прострочення настає з 19.03.18. Розрахувавши інфляційні позивач обрав період з лютого по червень. Проте, враховуючи вищевказані умови договору про момент настання прострочки, дійсним періодом нарахування є квітень – травень 2018, оскільки при розрахунку інфляційних найменшою одиницею виміру є місяць (повний).

Здійснивши перерахунок даних нарахувань з урахуванням вказаних відміток, суд встановив дійсні розміри: річних 406, 81 грн., інфляційних – 31, 15 грн.

Згідно ст. ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Враховуючи вказані законодавчі положення, неустойка (штраф та пеня) є договірними способом забезпечення зобов’язання, а тому наявність у договорі п. 7.2., що передбачає застосування неустойки (штрафу) є підставою для задоволення позову, в частині стягнення останньої.

При цьому, суд вказує, що п. 7.2. договору зазначає про можливість стягнення штрафу. Проте, враховуючи зміст даного пункту (у разі прострочки строків оплати товару понад 30 днів, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день такого прострочення) суд зазначає, що фактично сторони погодили умови про пеню, а не штраф, оскільки визначили розмір неустойки за кожен день прострочення (що відповідає пені), а не визначили відсоток від ціни договору конкретною сумою (що відповідає штрафу).

Також суд зазначає, що розмір заявленої пені, через невірний період нарахування (з 16.02.18) є неправильним. Правильний розмір становить 4 641, 36 грн.

Отже, позов обґрунтований, підлягає задоволенню частково.

Судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з сільськогосподарського виробничого кооперативу "Перший Національний виробничий кооператив" (30403, Хмельницька область, м. Шепетівка, Старокостянтинівське шосе, 31, код 40108269) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Біотехімпульс" (40009, Сумська область, м. Суми, вул. Біопільський шлях, 30/3, код 36778933) 32 997, 60 грн. (тридцять дві тисячі дев'ятсот дев'яносто сім грн. 60 коп.) основного боргу, 406, 81 грн. (чотириста шість грн. 81 коп.) 3% річних, 4 641, 36 грн. (чотири тисячі шістсот сорок одна грн. 36 коп.) пені, 31, 15 грн. (тридцять одна грн. 15 коп.) інфляційних та 1 762 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві грн. 00 коп.) судового збору.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. (ч.1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. (ч.1 ст. 256 ГПК України).

Повний текст рішення складено 31.10.18.

Суддя Ю.В. Гладюк

Відрук 3 прим:

1 – до справи

2 – ТОВ „Біотехімпульс” (40009, Сумська область, м. Суми, вул. Білопільський шлях, 30 / 3)

3 – С/Г ВК „Перший національний виробничий кооператив” (30400, Хмельницька область, м. Шепетівка, Старокостянтинівське шосе, 31)