Рішення № 77494378, 10.10.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.10.2018Справа № 910/10528/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Якименко М.М., при секретарі судового засідання Шкорупеєв А.Д., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Акціонерного товариства "ВТБ Банк" (01004, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка/вулиця Пушкінська, будинок 8/26; код ЄДРПОУ 14359319)

до Публічного акціонерного товариства "Українська Залізниця" (03680, м. Київ, вулиця Тверська, будинок 5; код ЄДРПОУ 40075815)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державного підприємства "Донецька залізниця" (83000, Донецька обл., місто Донецьк, вул. Артема, 68; код ЄДРПОУ 01074957)

про визнання неправомірними дії

Представники учасників справи:

від позивача: Михайлова В.В. - ордер 025338 від 05.06.2018 року;

від відповідача: Поліщук Ю.В. - довіреність №Ц/3-04/2-18 від 11.01.2018 року;

від третьої особи: не з'явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "ВТБ Банк" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Українська Залізниця" про зобов'язання виконати зобов'язання.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо повернення грошових коштів за Договорами про закупівлю послуг з надання кредиту за державні кошти №8, №9, №10, №11 від 30.04.2013 року.

З цих підстав позивач просив суд задовольнити позов та зобов'язати Публічне акціонерне товариство «Українська Залізниця» (03680, м. Київ, вулиця Тверська, будинок 5; код ЄДРПОУ 40075815) виконати зобов'язання (погашення заборгованості) за договором про закупівлю послуг з надання кредиту за державні кошти № 8 від 30.04.2013 року, договором про закупівлю послуг з надання кредиту за державні кошти № 9 від 30.04.2013 року, договором про закупівлю послуг з надання кредиту за державні кошти № 10 від 30.04.2013 року, договором про закупівлю послуг з надання кредиту за державні кошти № 11 від 30.04.2013 року, укладенні між Публічним акціонерним товариством «ВТБ Банк» (01004, м. Київ, бул. Т.Шевченко/вул. Пушкінська, буд. 8/26, ідентифікаційний код 14359319) та Державним підприємством «Донецька залізниця» (83000, Донецька обл., місто Донецьк, вул. Артема, 68, ідентифікаційний код 01074957) - у повній сумі заборгованості.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.08.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначити на 18.09.2018 року; залучено до участі у справі Державне підприємство "Донецька залізниця" (83000, Донецька обл., місто Донецьк, ВУЛ.АРТЕМА, 68; код ЄДРПОУ 01074957) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

05.09.2018 року представник позивача подав клопотання про зміну предмету позову, згідно якого просив суд Визнати неправомірними дії ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» (03680, м. Київ, вулиця Тверська, будинок 5, ідентифікаційний код 40075815), що порушують право кредитора Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» (01004, м. Київ, бул. Т.Шевченко/вул. Пушкінська, буд. 8/26, ідентифікаційний код 14359319) по кредитним договорам від 30 квітня 2013 року, а саме: договір про закупівлю послуг з надання кредиту за державні кошти № 8, Договір про закупівлю послуг з надання кредиту за державні кошти № 9, Договір про закупівлю послуг з надання кредиту за державні кошти № 10, Договір про закупівлю послуг з надання кредиту за державні кошти №11. Вищевказане клопотання прийнято судом, а тому справа розглядається з врахуванням зміни предмету позову.

17.09.2018 року через канцелярію суду представник відповідача подав відзив на позовну заяву.

В судовому засіданні 18.09.2018 року оголошено перерву до 26.09.2018 року.

25.09.2018 року через канцелярію суду представник позивача подав відповідь на відзив.

26.09.2018 року через канцелярію суду представник відповідача подав відзив на позовну заяву з врахуванням заяви позивача про зміну предмету позову.

В судовому засіданні 26.09.2018 року оголошено перерву до 03.10.2018 року.

03.10.2018 року через канцелярію суду представник відповідача подав заперечення на відповідь на відзив.

03.10.2018 року підготовче провадження у справі №910/10528/18 закрито, розгляд справи по суті призначено на 09.10.2018, про що судом винесено ухвалу від 03.10.2018 року.

В судовому засіданні 09.10.2018 року оголошено перерву до 10.10.2018 року.

В судове засідання 10.10.2018 року представник третьої особо не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 10.10.2018 року представник позивача позовні вимог підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити, представник відповідача позовні вимоги не визнав та просив суд в їх задоволенні відмовити.

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 10.10.2018 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.04.2013 року між Публічним акціонерним товариством «ВТБ Банк» (в подальшому перейменовано в Акціонерне товариство «ВТБ Банк»; далі по тексту - ПАТ «ВТБ Банк», АТ «ВТБ Банк», Банк, позивач) та Державним підприємством «Донецька залізниця» (далі по тексту - ДП «Донецька залізниця», Позичальник, Боржник, третя особа) укладено наступні кредитні договори:

- Договір про закупівлю послуг з надання кредиту за державні кошти №8;

- Договір про закупівлю послуг з надання кредиту за державні кошти №9;

- Договір про закупівлю послуг з надання кредиту за державні кошти №10;

- Договір про закупівлю послуг з надання кредиту за державні кошти №11;

(далі разом по тексту - Кредитні договори).

У відповідності до п. 1.1., 1.1.3. Кредитних договорів, Банк надав Позичальнику послуги з надання кредиту в загальному розмірі 600 000 000,00 грн., а Позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використати та повернути Банку Кредит не пізніше останнього дня строку в 1100 днів (одна тисяча сто днів), перебіг якого починається з дати першого отримання Позичальником Кредиту, а також сплатити Ціну Договору та виконати інші зобов'язання в повному обсязі на умовах та в строки/терміни, визначені Договором.

10.09.2013 року Банк свої зобов'язання за Кредитними договорами виконав в повному обсязі, надавши Позичальнику кредитні кошти в розмірі 600 000 000,00 грн., що підтверджується меморіальними ордерами: №52311, №52449, №53275, №53403.

Отже, враховуючи положення п. 1.1., 1.1.3. Кредитних договорів та дату надання кредитних коштів - кінцевий строк повернення Кредиту становить 13.09.2016 року.

Згідно з п. 4.3.3. Кредитних договорів Позичальник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати Банку Ціну Договору в розмірі та в порядку, передбачених Договором.

Ціна Договору складається з плати за користування Кредитом та комісійних винагород, які Позичальник зобов'язаний поетапно сплачувати Банку в розмірі, порядку і на умовах, визначених цією Статтею (п. 3.1. Кредитних договорів).

Пунктом 3.2.3.1. Кредитних договорів передбачено, що проценти, нараховані за період з 25 числа попереднього місяця по 24 число поточного місяця (включно) сплачуються щомісяця з 25 числа кожного місяця, але не пізніше останнього Банківського дня того ж місяця (включно) на рахунок обліку/сплати процентів, визначений п. 12.1. Договору.

В день розірвання Договору/повернення Кредиту в повному обсязі, Позичальник зобов'язаний повністю погасити всі Боргові зобов'язання за Договором, в т. ч. суму нарахованої плати за користування Кредитом (п. 3.2.3.2. Кредитних договорів).

Згідно з п. 3.3.1. Кредитних договорів Позичальник зобов'язаний сплачувати Банку щорічну комісійну винагороду за управління Кредитом у розмірі 1 % процент річних від Ліміту кредитування в наступні строки, а саме:

- у розмірі 1% процент річних від Ліміту кредитування, що діє на початок першого року кредитування, починаючи з дати першого отримання Позичальником Кредиту (траншу);

- у розмірі 1% процент річних від Ліміту кредитування, що діє на початок другого року кредитування;

- у розмірі 1% процент річних від Ліміту кредитування, що діє на початок третього року кредитування.

В позовній заяві позивач вказує, що з 2015 року ДП «Донецька залізниця» не виконує своїх обов'язків перед Банком та порушує умови Кредитних договорів, у зв'язку з чим утворилась кредитна заборгованість за наступними кредитними договорами:

1) За Договором про закупівлю послуг з надання кредиту за державні кошти №8 від 30.04.2013 p., яка станом на 30.05.2018 р. (включно), становить 193 224 235,37 грн., що складається з:

- 100 000 000,00 грн. - прострочена заборгованість за кредитом;

- 1 668 493,15 грн. - строкова заборгованість по сплаті процентів;

- 49 339 725,07 грн. - прострочена заборгованість по сплаті процентів;

- 1 000 000,00 грн. - прострочена заборгованість за комісійною винагородою;

- 823 706,65 грн. - пеня за несвоєчасну сплату процентів;

- 5 126 319,33 грн. - 3% річних за прострочення повернення кредиту;

- 2 153 733,50 грн. - 3% річних за прострочення сплати процентів;

- 81 205,48 грн. - 3 % річних за прострочення сплати комісійної винагороди;

- 23 820 000,00 грн. - інфляційні втрати, нараховані у зв'язку з простроченням оплати кредиту;

- 8 870 784,52 грн. - інфляційні втрати, нараховані у зв'язку з простроченням оплати процентів;

- 340 266,67 грн. - інфляційні втрати, нараховані у зв'язку з простроченням оплати комісійної винагороди.

2) за Договором про закупівлю послуг з надання кредиту за державні кошти №9 від 30.04.2013 p., яка станом на 30.05.2018 р. (включно), становить 193 224 235,37 грн., що складається з:

- 100 000 000,00 грн. - прострочена заборгованість за кредитом;

- 1 668 493,15 грн. - строкова заборгованість по сплаті процентів;

- 49 339 725,07 грн. - прострочена заборгованість по сплаті процентів;

- 1 000 000,00 грн. - прострочена заборгованість за комісійною винагородою;

- 823 706,65 грн. - пеня за несвоєчасну сплату процентів;

- 5 126 319,33 грн. - 3 % річних за прострочення повернення кредиту;

- 2 153 733,50 грн. - 3 % річних за прострочення сплати процентів;

- 81 205,48 грн. - 3 % річних за прострочення сплати комісійної винагороди;

- 23 820 000,00 грн. - інфляційні втрати, нараховані у зв'язку з простроченням оплати кредиту;

- 8 870 784,52 грн. - інфляційні втрати, нараховані у зв'язку з простроченням оплати процентів;

- 340 266,67 грн. - інфляційні втрати, нараховані у зв'язку з простроченням оплати комісійної винагороди.

3) за Договором про закупівлю послуг з надання кредиту за державні кошти №10 від 30.04.2013 p., яка станом на 30.05.2018 р. (включно) становить 405 517 841,16 грн., що складається з:

- 200 000 000,00 грн. - прострочена заборгованість за кредитом;

- 3 336 986,30 грн. - строкова заборгованість по сплаті процентів;

- 111 847 671,24 грн. - прострочена заборгованість по сплаті процентів;

- 2 000 000,00 грн. - прострочена заборгованість за комісійною винагородою;

- 1 647 413,35 грн. - пеня за несвоєчасну сплату процентів;

- 10 252 638,67 грн. - 3% річних за прострочення повернення кредиту;

- 5 515 506,64 грн. - 3% річних за прострочення сплати процентів;

- 162 410,95 грн. - 3% річних за прострочення сплати комісійної винагороди;

- 47 640 000,00 грн. - інфляційні втрати, нараховані у зв'язку з простроченням оплати кредиту;

- 22 434 680,68 грн. - інфляційні втрати, нараховані у зв'язку з простроченням оплати процентів;

- 680 533,33 грн. - інфляційні втрати, нараховані у зв'язку з простроченням оплати комісійної винагороди.

4) за Договором про закупівлю послуг з надання кредиту за державні кошти №11 від 30.04.2013 p., яка станом на 30.05.2018 р. (включно) становить 416 962 089,46 грн., що складається з:

- 200 000 000,00 грн. - прострочена заборгованість за кредитом;

- 3 336 986,30 грн. - строкова заборгованість по сплаті процентів;

- 119 847 671,24 грн. - прострочена заборгованість по сплаті процентів;

- 2 000 000,00 грн. - прострочена заборгованість за комісійною винагородою;

- 1 647 413,35 грн. - пеня за несвоєчасну сплату процентів;

- 10 252 638,67 грн. - 3% річних за прострочення повернення кредиту;

- 6 176 821,72 грн. - 3% річних за прострочення сплати процентів;

- 162 410,95 грн. - 3% річних за прострочення сплати комісійної винагороди;

- 47 640 000,00 грн. - інфляційні втрати, нараховані у зв'язку з простроченням оплати кредиту;

- 25 217 613,90 грн. - інфляційні втрати, нараховані у зв'язку з простроченням оплати процентів;

- 680 533,33 грн. - інфляційні втрати, нараховані у зв'язку з простроченням оплати комісійної винагороди.

Позивач вважає, що Публічне акціонерне товариство «Українська Залізниця» (далі по тексту - ПАТ «Українська Залізниця», відповідач) є правонаступником Державного підприємства "Донецька залізниця" (код ЄДРПОУ 01074957), у відповідності до положень Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», Постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 №200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» та Постанови Кабінету Міністрів України від 2 вересня 2015 року №735 «Питання публічного акціонерного товариства «Українська залізниця». А тому на думку позивача ПАТ «Українська Залізниця» є відповідач у даній справі з виконання Кредитних договорів.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що відповідач вчиняє неправомірні дії, що порушують право кредитора Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» (код ЄДРПОУ 14359319) по кредитним договорам від 30 квітня 2013 року, а саме: договір про закупівлю послуг з надання кредиту за державні кошти № 8, Договір про закупівлю послуг з надання кредиту за державні кошти № 9, Договір про закупівлю послуг з надання кредиту за державні кошти № 10, Договір про закупівлю послуг з надання кредиту за державні кошти №11.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а за статтею 16 цього ж Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права і інтересу. Отже, підставою звернення до суду є наявність порушеного, не визнаного або оспорюваного права та інтересу.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Суд зазначає, що предметом розгляду даної справи є визнання неправомірними дії відповідача, порушують право кредитора Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» (код ЄДРПОУ 14359319) по кредитним договорам від 30 квітня 2013 року, а саме: договір про закупівлю послуг з надання кредиту за державні кошти № 8, Договір про закупівлю послуг з надання кредиту за державні кошти № 9, Договір про закупівлю послуг з надання кредиту за державні кошти № 10, Договір про закупівлю послуг з надання кредиту за державні кошти №11.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 ст. 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Однак, станом на момент розгляду даної справи до ПАТ «Укрзалізниця» не перейшли права й обов'язки (в тому числі зобов'язання за кредитними договорами) ДП «Донецька залізниця», з огляду на наступне.

ПАТ «Укрзалізниця» як нова юридична особа утворене згідно із Законом України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» (далі - Закон) та постанови Кабінету Міністрів України «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» від 25.06.2014 року №200 (далі по тексту - Постанова КМУ №200) .

Відповідно до Постанови КМУ №200 ПАТ «Укрзалізниця» утворюється на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття, в тому числі ДП «Донецька залізниця».

Статтею 44 ГПК України встановлено, що усі фізичні і юридичні особи здатні мати процесуальні права та обов'язки сторони, третьої особи, заявника, боржника (процесуальна правоздатність).

Юридична особа набуває процесуальних прав та обов'язків у порядку, встановленому законом, і здійснює їх через свого представника.

Відповідно до ст. 80 ЦК України, юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.

Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації (ч. 4 ст. 87 ЦК України).

Статтею 91 ЦК України передбачено, що юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду.

Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Станом на момент розгляду даної справи, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі по тексту - Реєстр) відсутній запис про припинення ДП «Донецька залізниця», що свідчить про повну цивільну правоздатність останньої (має цивільні права та обов'язки) та здатність нести відповідальність (цивільна дієздатність).

Отже, до моменту внесення запису до Реєстру про припинення юридичної особи, ДП «Донецька залізниця» є абсолютним учасником цивільних правовідносин (має права, обов'язки та несе відповідальність за невиконання останніх).

Згідно із ст. 104 ЦК України, юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

За приписами ч.ч. 2, 3 ст. 107 ЦК України, після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), які мають містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов'язань юридичної особи, що припиняється, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами. Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» (у редакції, чинній на час здійснення державної реєстрації ПАТ «Українська залізниця») державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру (далі - Реєстр). Порядок проведення державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців включає, зокрема, внесення відомостей про юридичну особу або фізичну особу - підприємця до Реєстру.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» (у редакції, чинній на час здійснення державної реєстрації ПАТ «Українська залізниця») якщо відомості, які підлягають внесенню до Реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Частиною 15 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» (у редакції, чинній на час здійснення державної реєстрації ПАТ «Українська залізниця» - 21.10.2015) передбачено, що злиття вважається завершеним з моменту державної реєстрації новоутвореної юридичної особи та державної реєстрації припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті злиття.

Відповідно до ч. 4 ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», у разі злиття юридичних осіб здійснюється державна реєстрація новоутвореної юридичної особи та державна реєстрація припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті злиття. Злиття вважається завершеним з дати державної реєстрації припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті злиття.

Моментом переходу прав до правонаступника юридичної особи слід вважати дату внесення відповідного запису до Реєстру.

Отже, до внесення до Реєстру запису про припинення юридичної особи, її цивільна правоздатність не припиняється, при цьому, до правонаступника (у разі припинення шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення) переходять усі права та обов'язки припиненої юридичної особи лише з моменту внесення такого запису. В Реєстрі є інформація про те, що ДП «Донецька залізниця» перебуває у стані припинення, однак запису про припинення у Реєстрі немає.

Станом на момент розгляду справи, ПАТ «Укрзалізниця» не стало правонаступником підприємств залізничного транспорту, розташованих на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції (в тому числі й Державного підприємства «Донецька залізниця»), оскільки процедура реорганізації цих підприємств та передача всіх їх прав та обов'язків до ПАТ «Укрзалізниця» відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання інвентаризації майна підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції» від 12.11.2014 №604 (далі по тексту - постанова КМУ №604) призупинена до завершення проведення антитерористичної операції (інвентаризація та оцінка майна ДП «Донецька залізниця» не проведена).

Згідно із ст. 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» період проведення антитерористичної операції триває до дати набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Згідно із додатком до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року №1275-р «Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція», Донецька та Луганська область є територією проведення антитерористичної операції.

ДП «Донецька залізниця» знаходиться в зоні проведення антитерористичної операції (м. Донецьк), залишається юридичною особою, свої зобов'язання та документи на їх підтвердження до ПАТ «Укрзалізниця» не передавало і не могло передати в силу вищенаведених нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України; самостійно продовжує здійснювати свою господарську діяльність, веде претензійну роботу і розрахунки, бере участь в судових процесах (про що є відкрита інформація в Єдиному реєстрі судових рішень), а тому продовжує самостійно нести відповідальність за зобов'язаннями підприємства. Крім того, у представників ПАТ «Укрзалізниця» відсутній будь-який доступ до приміщення, майна та документів ДП «Донецька залізниця» (відсутні будь-які докази видачі кредитних коштів, оригінали кредитних договорів).

Враховуючи викладене, питання правонаступництва ПАТ «Українська залізниця» стосовно ДП «Донецька залізниця» визначається спеціальним Законом і прийнятими на його виконання постановами КМУ №200 та №604, які пов'язують перехід прав і обов'язків ДП «Донецька залізниця» до ПАТ «Українська залізниця» з інвентаризацією, складанням передавального акту та внесенням майна до статутного капіталу правонаступника, чого станом на сьогодні не здійснено.

Відповідно до пунктів 4, 5 Постанови КМУ №200 проведенню реорганізації (злиття) має передувати проведення інвентаризації майна підприємств, що реорганізуються (зливаються) та складання актів інвентаризації майна, після чого мають складатися та затверджуватися передавальні акти майна та зведені акти майна, що вносяться до статутного капіталу ПАТ «Укрзалізниця».

Вказівка в Законі, Постанові КМУ №200 та Статуті Відповідача про те, що ПАТ «Укрзалізниця» утворюється на базі, зокрема, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування не означає автоматичного правонаступництва без припинення, зокрема, юридичної особи ДП «Донецька залізниця».

Відсутність, на час розгляду даної справи, запису в Реєстрі про припинення юридичної особи - ДП «Донецька залізниця», свідчить про те, що до ПАТ «Українська залізниця» не перейшли обов'язки третьої особи, оскільки такий перехід відбувається з моменту внесення запису до Реєстру про припинення юридичної особи (аналогічної правової позиції притримується Верховний Суд України у постановах від 08.02.2017 у справі № 910/5096/16, від 22.02.2017 у справі № 910/8325/16; та Вищий Господарського суд України в постанові від 23.08.2017 по справі №908/476/15-г).

Отже, до внесення в Реєстр запису про припинення юридичної особи, її цивільна правоздатність не припиняється, при цьому, до правонаступника (у разі припинення шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення) переходять усі права та обов'язки припиненої юридичної особи лише з моменту внесення такого запису.

Підтвердженням того, що до ПАТ «Укрзалізниця» не перейшли права й обов'язки (в тому числі зобов'язання за договорами) ДП «Донецька залізниця» є відомості зі зведеного передавального акту від 06.08.2015 року, зокрема, при складанні якого вказано вартість, склад активів та зобов'язань, які переходять до ПАТ «Укрзалізниця», та зазначено, що майно, яке розташоване на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції не включено до переліків і зведених актів інвентаризації майна, а відображено в балансі і закріплюється в частині активів за ПАТ «Укрзалізниця» на праві господарського відання до проведення його інвентаризації та оцінки, відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про деякі питання інвентаризації майна підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції» від 12.11.2014 №604.

Таким чином, обґрунтування Позивача про те, що конкретно зобов'язання Відповідача, включене до передавальних актів та те, що ПАТ «Укрзалізниця» вчиняє протиправні дії відносно майна ДП «Донецька залізниця» не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки інвентаризація та оцінка майна ДП «Донецька залізниця» не проведені в силу антитерористичної операції.

При цьому відповідно до передавального акту майна, прав та обов'язків ДП «Донецька залізниця» (про який зазначено Позивачем у позовній заяві), яке розташоване на території проведення АТО від 05.08.2015 правонаступництво щодо всього майна, усіх прав та обов'язків останнього, яке розташоване на території проведення АТО не включалося до зведених актів інвентаризації, а відображається в балансі і закріплюється в частині активів за ПАТ «Українська залізниця» на праві господарського відання до проведення його інвентаризації та оцінки відповідно до п. 2 постанови КМУ №604, що відповідно спростовує твердження Позивача про користування ПАТ Укрзалізниця» майном ДП «Донецька залізниця» (аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду, зокрема, від 14.02.2018 по справі №910/23138716, від 19.04.2018 по справі №910/653/17, від 02.05.2018 по справі №905/1247/16, від 06.06.2018 по справі №219/10025/15-ц).

Таким чином, на момент розгляду даної справи триває процедура реорганізації ДП «Донецька залізниця» у формі злиття в новоутворене ПАТ «Укрзалізниця» та можливим (майбутнім) правонаступництвом ПАТ «Укрзалізниця» всіх прав та обов'язків ДП «Донецька залізниця», а тому не потребує доказування факт ненастання правонаступництва від ДП «Донецька залізниця» до ПАТ «Укрзалізниця».

Щодо безпідставного посилання AT «ВТБ Банк» на судові справи №826/4143/17, №910/5809/15-г.

Суд звертає увагу, що справа №826/4143/17 за позовом Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» до Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, начальника відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців - державного реєстратора Печерської районної в місті Києві державної адміністрації Пайкової О. Є., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ПАТ «Укрзалізниця» не стосується предмету спору справи №910/10528/18, виходячи з наступного.

Ухвалою Верховного Суду від 05.02.2018 по справі №826/4143/17 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ «Укрзалізниця» на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2017, що залишено без змін постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.07.2017, якою визнано протиправною реєстраційну дію начальника відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців державного реєстратора Пайкової О.Є. Печерської районної в місті Києві державної адміністрації з внесення змін до відомостей про юридичну особу ПАТ «Укрзалізниця», що не пов'язані зі змінами в установчих документах від 02.12.2016 №10701070033060039, зміна додаткової інформації; скасовано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) запис про внесення змін до відомостей про юридичну особу ПАТ «Укрзалізниця», що не пов'язані зі змінами в установчих документах від 02.12.2016 №10701070033060039, зміна додаткової інформації; зобов'язано Печерську районну в місті Києві державну адміністрацію вилучити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис про внесення змін до відомостей про юридичну особу ПАТ «Укрзалізниця», що не пов'язані зі змінами в установчих документах від 02.12.2016 №10701070033060039, зміна додаткової інформації. У справі №826/4143/17 Позивач оскаржує дії державного реєстратора щодо неналежного внесення відомостей до ЄДР, а не питання правонаступництва.

В свою чергу, предметом спору у господарській справі №910/10528/18 є зобов'язання виконати зобов'язання ПАТ «Укрзалізниця» як правонаступника ДП «Донецька залізниця» за кредитними договорами у зв'язку з неналежними виконанням третьою особою своїх зобов'язань з повернення кредитних коштів.

Банком жодним чином не обґрунтовано, яким чином оскарження іншою юридичною особою в адміністративному порядку правомірності вчинення запису в розділі «Інформація про здійснення зв'язку з юридичною особою» щодо засвідчення факту правонаступництва впливає на дослідження та оцінку обставин в межах розгляду даної господарської справи, на перевірку та надання належної правової оцінки поданим сторонами доказам та доводам стосовно наявності чи відсутності юридичних підстав виникнення правонаступництва, оскільки обставини, з якими закон пов'язує перехід прав та обов'язків особи до правонаступника визначено не обсягом та змінами інформації в ЄДР, а Законом України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», постановою Кабінету Міністрів України «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» від 25.06.2014 №200, постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання інвентаризації майна підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції» від 12.11.2014 №604.

Що стосується наведеної позивачем судової справи №910/5809/15-г, суд зазначає, що судом застосовано матеріальні норми права, які не підлягають застосуванню у даній справі, оскільки стороною по справі №910/5809/15-г виступала Державна адміністрація залізничного транспорту України (юридична адреса - м. Київ, і на яку не розповсюджується дія постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання інвентаризації майна підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції» від 12.11.2014 № 604).

Крім цього, посилання Позивача на інші рішення судів, які зазначені в позовній заяві, не підтверджує перехід зобов'язань за кредитними договорами від ДП «Донецька залізниця» до Відповідача.

Виходячи з вищенаведеного, суд дійшов до висновку, що на момент розгляду даної справи ПАТ "Українська Залізниця" (код ЄДРПОУ 40075815) не є правонаступником Державного підприємства "Донецька залізниця" (код ЄДРПОУ 01074957)

Суд також звертає увагу, що Банк не надсилав претензії про сплату заборгованості Відповідачу, а тому твердження Позивача про те, що ПАТ «Укрзалізниця» не сплачувало заборгованість після направлення претензії є передчасним, що підтверджується копією претензії (наявна в матеріалах справи), яка адресована міністру інфраструктури України та голові комісії з припинення ДП «Донецька залізниця».

Таким чином, Позивачем жодним чином не доведено неправомірність дій ПАТ «Укрзалізниця», які б порушували право ПАТ «ВТБ «Банк» за кредитними договорами.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Однак, Позивачем не доведено, яким чином порушене право останнього, зокрема, ПАТ «Укрзалізниця», а навпаки зазначив про реалізацію превентивного способу захисту своїх прав з метою запобігання їх порушення в майбутньому, що підтверджує про відсутність порушеного права Банку.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги AT «ВТБ Банк» до ПАТ «Укрзалізниця» є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (ч. 1 ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22 лютого 2007 року в справі «Красуля проти Росії», від 5 травня 2011 року в справі «Ільяді проти Росії», від 28 жовтня 2010 року в справі «Трофимчук проти України», від 9 грудня 1994 року в справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 1 липня 2003 року в справі «Суомінен проти Фінляндії», від 7 червня 2008 року в справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії») свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 ст. 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.12 року «Про судове рішення» рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, не порушено відповідачем, а тому в позові слід відмовити.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються судом на позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 73-80, 86, 129, 233, 236 - 238, 240, 241, 255, 256 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 Господарського процесуального кодексу України)

Відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» та ст. 256 Господарського процесуального кодексу України рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя М.М. Якименко

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 31.10.2018 року.