Рішення № 77491574, 19.10.2018, Красилівський районний суд Хмельницької області

Красилівський районний суд Хмельницької області

Справа № 677/521/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.10.2018 м.Красилів

Красилівський районний суд Хмельницької області

в складі головуючого – судді Вознюка Р.В.,

за участі секретарів судового засідання Басистої Т.В.,

справа № 677/521/18,

учасники справи:

позивач – публічне акціонерне товаристве «ПРИВАТБАНК»,

відповідач – ОСОБА_1,

вимоги позивача – стягнення заборгованості,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду справу,

У С Т А Н О В И В:

13.04.2018 представник позивача звернувся до суду з позовом про стягнення із ОСОБА_1 боргу кредитором спадкодавця ОСОБА_2.

В обґрунтування позову вказав, що 29.08.2006 між закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПРИВАТБАНК», яке 30.04.2009 змінило найменування на публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК», яке в свою чергу 14.06.2018 реорганізовано в акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (надалі - АТ КБ «ПРИВАТБАНК») та ОСОБА_2 укладено договір б/н, відповідно до якого, остання отримала кредит у розмірі 9000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом згідно умов договору.

Відповідно до укладеного між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_2 договору б/н від 20.09.2011 ОСОБА_2 отримала 8000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом згідно умов договору.

14.04.2015 ОСОБА_2 померла. Згідно відповіді Красилівської державної нотаріальної контори спадкоємцем померлої ОСОБА_2, який звернувся із заявою про прийняття спадщини є ОСОБА_1.

Станом на дату смерті ОСОБА_2 її заборгованість за кредитним договором б/н від 29.08.2006 становить 16625 грн 73 коп., з яких: заборгованість за кредитом в сумі 9033 грн 18 коп., 6290 грн 11 коп. заборгованість за відсотками, заборгованість за пенею в сумі 1302 грн 44 коп..

На лист-претензію від 29.11.2017 з вимогою сплатити заборгованість спадкодавця ОСОБА_2 ОСОБА_1 не реагує, а тому позивач просить стягнути заборгованість в судовому порядку.

Відповідач ОСОБА_1 у відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнав, з тих підстав, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що його покійною дружиною ОСОБА_2 укладався з позивачем кредитний договір б/н від 29.08.2006. Крім того, позивачем не доведено наявності спадкового майна після смерті ОСОБА_2, яке ним прийнято в порядку спадкування після смерті останньої, сам факт спільного проживання спадкоємця зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини не свідчить про фактичне прийняття спадщини та про наявність будь-якого спадкового майна. Крім того, позивач з претензією кредитора до спадкоємців від 16.11.2017 надіслав йому після 29.11.2017, а до нотаріальної контори 25.09.2017, а з позовом до суду звернувся 27.02.2018, а отже банком пропущено піврічний та річний строк звернення з вимогою до спадкоємця.

Позивач у відповіді на відзив зазначив, що відповідно до укладеного договору б/н від 29.08.2006 ОСОБА_2 отримала 9000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом згідно умов договору; відповідно до укладеного договору б/н від 20.09.2011 ОСОБА_2 отримала 8000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом згідно умов договору. Підтвердженням укладення кредитного договору та наявності невиконаних кредитних зобов’язань є: копії кредитних договорів, розрахунок заборгованості, копія паспорта позичальника та виписка по рахункам. 29.04.2017 банку стало відомо про смерть ОСОБА_2, а 25.09.2017 банком було направлено претензію кредитора від 10.09.2017 до Красилівської державної нотаріальної контори, тобто з дотримання встановленого ч. 2 ст. 1281 ЦК України шестимісячного строку.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, обов’язок доказування укладення договору кредиту між сторонами та розміру заборгованості за цим договором покладено на позивача.

Позивач на підтвердження позовних вимог надав суду такі докази:

- копію анкети-заяви про приєднання до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 надання банківських послуг у ПриватБанку ОСОБА_2 від 29.08.2006;

- розрахунок заборгованості за договором № б/н від 29.08.2006, укладеного ПриватБанком та ОСОБА_2, станом на 31.12.2017;

- ОСОБА_3 та ОСОБА_4 надання банківських послуг;

- копію паспорта ОСОБА_2.

Дослідивши надані суду докази судом об’єктивно встановлено, що 29.08.2006 ОСОБА_2 із заявою до АТ КБ «ПРИВАТБАНК».

Встановити повний зміст заяви не представилося можливим, оскільки надана суду копія цієї заяви виконана шляхом накладення інших документів, що підтверджується накладенням текстів цих документів одного на іншого.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» зазначає, що 29.08.2006 між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір б/н, відповідно до якого, остання отримала кредит у розмірі 9000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом згідно умов договору.

Однак, надані позивачем докази не підтверджують укладення 29.08.2006 договору б/н між позивачем та ОСОБА_2 та отримання нею кредиту у розмірі 9000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.

Будь-яких доказів про отримання ОСОБА_2 платіжної картки з кредитним лімітом суду позивачем надано не було.

Також, позивачем не надано доказів про рух коштів по такій картці.

Надані позивачем ОСОБА_3 та ОСОБА_4 надання банківських послуг не містять будь-яких відміток про намір ОСОБА_2 укласти з позивачем кредитний договір, а тому не є належними доказами укладення такого договору.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості не є доказом волевиявлення ОСОБА_2 на укладення кредитного договору із позивачем, а також не є належним і допустимим доказом про вчинення банківських операцій на підтвердження розміру заборгованості відповідача перед позивачем.

Посилання позивача на укладений між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_2 договір б/н від 20.09.2011 про отримання кредиту, як на доказ підтвердження, що ОСОБА_2 29.08.2006 уклала кредитний договір, за яким існує заборгованість на загальну суму 16625 грн 73 коп., є безпідставним, оскільки цей доказ не є належним і будь-яким чином він не підтверджує факт укладення позивачем та відповідачем кредитного договору 29.08.2006.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, суд доходить висновку, що звертаючись до суду з позовом про стягнення заборгованості, позивач не надав належних та допустимих доказів укладення АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_2 кредитного договору та його невиконання, на підставі якого нарахована заборгованість по тілу кредиту, заборгованість за відсотками за користування кредитом, пені.

Враховуючи викладене у позові слід відмовити за недоведеністю, оскільки докази, які були надані АТ КБ «ПРИВАТБАНК», не доводять того факту, що 29.08.2006 між ним та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, що містить відповідні умови кредитування, з яким погодилася ОСОБА_2, і на підставі умов якого банком зроблено розрахунок заборгованості на загальну суму 16625 грн 73 коп..

14.04.2015 ОСОБА_2 померла.

Спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 є її чоловік ОСОБА_1.

Дані обставини сторонами не заперечуються.

Докази, що після смерті ОСОБА_2 залишилося спадкове майно та докази його вартості позивачем суду надані не були.

Відповідно до ст. 608 ЦК України зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Відповідно до ст. 1216, 1218 ЦК України спадкування є перехід прав та обов'язків (спадщини від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За змістом зазначених норм у разі смерті фізичної особи, боржника за зобов'язаннями у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов'язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи - її спадкоємця, таким чином, відбувається передбачена законом заміна боржника за зобов'язанням.

Згідно зі ст. 1282 ЦК України, спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Виходячи з наведеного, при вирішенні спору про стягнення із спадкоємців коштів для задоволення вимог кредитора встановленню підлягають обставини, пов'язані із з'ясуванням вартості отриманого останніми майна.

Позивач не довів у ході судового розгляду, що після смерті ОСОБА_2 залишилася спадщина, її обсяг та вартість, і що спадкоємець останньої може за рахунок вартості майна одержаного у спадщину задовольнити вимоги кредитора, що також є підставою для відмови у позові.

За таких обставин суд констатує про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв’язку з відмовою у задоволенні позову, судовий збір покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 76-81, 141, 264-265 ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 611, 623, 1054, 1281, 1282 ЦК України, суд,

У Х В А Л И В:

Відмовити в позові публічного акціонерного товариства «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Хмельницького апеляційного суду через Красилівський районний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач – публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК», місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д; код ЄДРПОУ 14360570.

Відповідач – ОСОБА_1, 28.07.1970 народження, зареєстроване місце проживання: 31000, АДРЕСА_1.

Повний текст рішення складено 29.10.2018.

Суддя ОСОБА_5