Рішення № 77488776, 18.10.2018, Приморський районний суд м. Одеси

Провадження №2/522/1850/17

Справа № 522/15020/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАІНИ

18 жовтня 2018 р. м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси, у складі :

головуючого - судді Домусчі Л.В.,

за участю секретаря судового засідання – Вадуцкої В.І.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, за участю третьої особи на боці відповідача без самостійних вимог щодо предмету спору - Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

В С Т А Н О В И В:

До суду 11.08.2017 року надійшов позов ОСОБА_1, який останнього разу позивачкою був уточнений 20.11.2017 року, та за яким просила визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, таким, що втратив право користування житловою площею в квартирі АДРЕСА_1; стягнути з відповідача на її користь компенсацію витрат на правову допомогу у розмірі 6000 грн. та судовий збір у розмірі 640,00 грн..

В обґрунтування позову зазначила, що вона, ОСОБА_1, зареєстрована та постійно проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2, та є відповідальним наймачем на підставі ордеру №021808/983 від 07.03.1980 року. Окрім неї, за вказаною адресою зареєстровані її син - ОСОБА_3, її донька – ОСОБА_4, онучка – ОСОБА_5, зять – ОСОБА_2. 17 вересня 2004 року донька позивачки ОСОБА_4 та ОСОБА_2 уклали шлюб, актовий запис №350, який у подальшому за рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 27.07.2017 року (справа №522/11309/17) було розірвано. Посилалась на те, що починаючи з листопада 2016 року відповідач вивіз свої особисті речі та не проживає в зазначеній квартирі, що підтверджується відповідним актом, складеним сусідами та завіреним начальником дільниці №6 ЖКС «Фонтанський» від 09.10.2017 року. З посиланням на положення ст. 71 ЖК України, а також на те, що вона знаходиться в скрутному матеріальному становищі через постійний ріст цін на комунальні платежі, ліки, продукти харчуванні та інше, при цьому самостійно несе всі витрати, пов’язані з утриманням квартири, у свою чергу відповідач у спірному приміщенні не проживає більше 6 місяців та комунальні послуги не сплачує, посилаючись на протиправну та агресивну поведінку відповідача по відношенню до неї та членів її родини, просила задовольнити позов з підстав ст. 71 ЖК України.

Дана справа, в порядку ст. 11-1 ЦПК України, була передана судді Свяченої Ю.Б. для розгляду та ухвалою суду від 14.08.2017 року було відкрито провадження.

У зв`язку з рішенням Дисциплінарної палати від 22.11.2017 року № 3723/3дп/15-17 про притягнення до дисциплінарної відповідальності та внесення подання ОСОБА_6 Правосуддя про звільнення ОСОБА_7 з посади судді Приморського районного суду м. Одеси, на підставі наказу керівника апарату суду ОСОБА_8 від 08.12.2017 року № 218/а про передачу нерозглянутих справ, та на підставі службової записки секретаря судового засідання – Шеян І.В., з метою дотримання розумних строків розгляду справи, недопущення порушень законних прав та інтересів громадян та законних інтересів сторін по справі, здійснено повторний авто розподіл справи.

Справа надійшла до провадження судді Домусчі Л.В.. Ухвалою суду від 25.01.2018 року справу прийнято до провадження та ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання на 28.02.2018 року.

До суду 28.02.2018 року надійшли письмові пояснення від представника третьої особи – ОСОБА_9 (по довіреності від 18.01.2018 року), згідно яких зазначили, що у разі задоволення позову для зняття з реєстрації місця проживання відповідача позивач маж право звернутись до Центру надання адміністративних послуг Одеської міської ради та визначили документи, які необхідно при цьому подати (а.с.92-94).

28.02.2018 року розгляд справи було відкладено на 16.04.2018 року у зв’язку з перебуванням судді у відпустці.

16.04.2018 року за клопотанням сторін розгляд справи було відкладено на 14.05.2018 року.

Ухвалою суду від 14.05.2018 року по справі було закрито підготовче засідання та справу призначено до судового розгляду на 17.07.2018 року.

17.07.2018 року розгляд справи було відкладено на 18.10.2018 року.

У судовому засіданні 18.10.2018 року позивачка та її адвокат – ОСОБА_10 поданий позов та обставини, якими він обґрунтований, підтримали та просили задовольнити у повному обсязі. Посилались на те, що відповідач за вказаною адресою не проживає з листопада 2016 року, усі речі з неї він забрав, він живе з іншою сім’єю на теперішній час. Представник позивачки стверджував, що відповідач має дві інші адреси свого місця проживання: м. Одеса, Девалоновський узвіз, 12, кв. 31 (згідно матеріалів кримінального провадження) та м. Первомайськ, вул. Андрія Антонюка, 3 (згідно позовної заяви про поділ майна подружжя). Позивачка також посилалась на те, що відповідач хоч і зареєстрований у вказаній квартирі, проте не мешкає там останні два роки, за весь цей час він ніколи до них приходив, окрім одного разу, коли вчинив сварку та наніс тілесні ушкодження її доньці (його колишній дружині). При цьому вона змушена сама платити комунальні послуги.

Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити. У минулих судових засіданнях пояснив, що дійсно не мешкає за вказаною адресою, винаймає інше житло. При цьому посилався на те, що його з вказаної квартири вигнали та він зміг забрати лише особисті речі, усе інше залишилось в квартирі, та викликав з цього приводу поліцію і на теперішній час у суді на розгляді є спір про поділ майна подружжя. Посилався на те, що ніколи не руйнував квартиру, навпаки, робив там ремонт, прибудував кімнату, де він з донькою позивачки саме і мешкали. Вказував, що жив у квартирі ще в червні 2017 року. Саме тоді повідомив дружині (доньці позивачки), що бажає з нею розлучитись, за 1-2 дня до розлучення він прийшов до квартири, оскільки там зареєстрований, проте потрапити туди не зміг. Потрапив лише з нарядом поліції та 20.07.2017 року забрав усі власні речі. До цього постійно мешкав у вказаній квартирі. Стверджував, що жодних тілесних ушкоджень колишній дружині не вчиняв та усе це брехня. Пояснив, що перша адреса – це адреса, яку він повідомив працівнику поліції, мешкав там декілька разів у червні 2017 року та тепер не проживає там; інша адреса – це адреса приватного будинку цивільного чоловіка його сестри, де він тимчасово перебував. Одружився вдруге він лише 08.08.2018 року.

Представник третьої особи був присутній у судовому засідання та просила вирішити справу з урахуванням їх пояснень від 28.02.2018 року.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення осіб, які були присутні у судовому засіданні, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 зареєстрована та постійно проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2 та є відповідальним наймачем на підставі ордеру №021808/983 від 07.03.1980 року.

Окрім неї за вказаною адресою зареєстровані її син - ОСОБА_3, її донька – ОСОБА_4, онучка – ОСОБА_5, та колишній зять – ОСОБА_2.

Як вбачається з матеріалів справи, 17 вересня 2004 року донька позивачки ОСОБА_4 та ОСОБА_2 уклали шлюб, актовий запис №350, який у подальшому за рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 27.07.2017 року (справа №522/11309/17) було розірвано. Від шлюбу мають неповнолітню доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Правовою підставою позову зазначено положення ст. 72 ЖК України.

Як вбачається з позовних вимог та пояснень сторони позивача, відповідач протягом останніх двох років не мешкає у вказаній квартирі, що і стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом..

На підтвердження чого надала до суду копію акту, складеного сусідами будинку та завіреного начальником дільниці №6 ЖКС «Фонтанський» від 09.10.2017 року, згідно якої відповідач не проживає за адресою з листопада 2016 року (а.с.58).

При цьому, судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 є комунальною власністю територіальної громади м. Одеси.

Статті 61-70 ЖК України передбачають і встановлюють порядок користування жилими приміщеннями в будинках державного і громадського житлового фонду.

Поряд з цим нормами глави 59 ЦК України встановлюється порядок користування житлом за договором найму (оренди).

Особливим інститутом житлового права є збереження житла за тимчасово відсутніми. Порядок збереження житла за тимчасово відсутніми членами сім’ї наймача житла державного, комунального житлового фонду визначено ст. 71 ЖК України, а їхні права та обов’язки - ст. 78 ЖК України, які встановлюють випадки збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадинами.

Відповідно до ст. 71 ЖК України за тимчасової відсутності наймача або членів сім’ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім’ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк, за заявою відсутнього, може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору – судом. Тимчасова відсутність особи може бути безперервною, але не повинна перевищувати шести місяців.

Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. Тимчасова відсутність наймача, членів його сім’ї не потребує згоди інших членів сім’ї. Не має значення і причина відсутності, якщо остання не перевищила шість місяців.

Відповідно до ст. 72 Житлового кодексу Української РСР визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Правильний і своєчасний розгляд житлових спорів є гарантією реального здійснення конституційного права особи на житло, захисту прав і охоронюваних законом інтересів державних органів, підприємств та установ, організацій у здійсненні покладених на них завдань щодо управління житловим фондом, його експлуатації та збереження.

Відповідно до ст. 9 ч. 4 ЖК УРСР ніхто не може бут виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим примушенням інакше, як з підстав і порядку передбачених законом.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Між тим, дослідивши матеріали позову, заслухавши пояснення осіб, які були присутні у судовому засіданні суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не знайшли свого належного підтвердження та є необґрунтованими.

З даним позовом ОСОБА_1 звернулась до суду 11.08.2017 року, отже на момент звернення до суду з відповідним позовом необхідно встановити відсутність відповідача за вказаною адресою з власної волі та не менше 6 місяців.

Проте, як встановлено судом з пояснень сторін, наданих в судовому засіданні, відповідач 26.06.2017 року звертався до органів поліції з приводу перешкоджання йому в проживанні в цій квартирі, про що свідчать також талон-повідомлення №001080 від 26.06.2017 року та талон-повідомлення №053135 від 24.07.2017 року.

Крім того, позивачка також підтвердила, що в цей день відповідач вчинив сварку за їх місцем проживання, у зв’язку з чим вона вимушена була викликати поліцію, про що також свідчить талон-повідомлення №053134 від 24.07.2017 року.

Крім того, судом встановлено, що в Приморському районному суді м. Одеси розглядається кримінальна справа за обвинувальним актом від 31.10.2017 року стосовно ОСОБА_2, потерпіла ОСОБА_4 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, щодо конфлікту від 17.06.2017 року.

Згідно копії вказаного обвинувального акту від 31.10.2017 року вбачається, що у сторін виник конфлікт з приводу поділу майна та між ними існують тривалі неприязні відносини.

Таким чином, обставини справи свідчать про стійкий конфлікт між мешканцями квартири та існування між сторонами неприязних стосунків, що не дає змоги відповідачу, який на законній підставі вправі мати доступ до квартири, вільно (без перешкод) перебувати в ній.

Отже, відсутність у кватирі протягом певного періоду часу не може розглядатися як таке, що відповідач втратив до квартири інтерес як до свого місця проживання та виїхав на інше постійне місце проживання.

Крім того, з боку сторони позивача не доведено належними та допустимими доказами відсутність відповідача за адресою вказаної квартири не менше 6 місяців, навпаки, як вбачаться з пояснень сторін відповідач неодноразово намагався потрапити до квартири, останнього разу там був липні 2017 року (тобто незадовго до подання відповідного позову). Тобто, суд прийшов до висновку щодо відмови у задоволені позову з підстав, заявлених позивачем за положеннями ст. 71 ЖК України, оскільки останні не знайшли свого належного підтвердження за розглядом справи.

Суд також не приймає до уваги посилання представника позивачка щодо його одруження вдруге та інших двох адрес перебування відповідача, вказаних працівниками поліції в матеріалах кримінального провадження та в позові про поділ майна подружжя, оскільки ці дані не дають підстав для встановлення обставини постійного проживання особи в конкретному помешканні та відношення до цього помешкання як постійного місця проживання. Належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, які підтверджували б вибуття відповідача на інше постійне місце проживання матеріали справи не містять.

На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених у судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

У зв’язку з відмовою в задоволенні позов, підстав для відшкодування позивачу понесених судових витрат суд не вбачає.

З 23.10.2018 року по 29.10.2018 року суддя перебувала у відпустці, тому повний текст рішення суду складено 30.10.2018 року.

Керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 1, 3, 15-16, 316, 317, 318, 319, 327 ЦК України, ст..9, 71 ЖК України, Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» ст.ст. 3-13, 23, 30, 43, 49, 76-82, 89, 141, 223, 247, 258-259, 265, 268, 354 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2, місце реєстрації: АДРЕСА_2), за участю третьої особи на боці відповідача без самостійних вимог щодо предмету спору - Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 38226515, юридична адреса: м. Одеса, вул. Косовська, буд. 2-д), про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1 ст. 354 ЦПК України.

Повний текст рішення суду складено 30.10.2018 року.

Суддя: Домусчі Л.В.