Рішення № 77485812, 19.10.2018, Городоцький районний суд Львівської області

441/283/17 2/441/64/2018

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.10.2018 року Городоцький районний суд Львівської області в складі:

головуючого – судді Українець П.Ф.

з участю секретаря Петрик-Ключник М.Є.

представників ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Городок Львівської обл. справу за позовом ОСОБА_4 до ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії – Львівське обласне управління АТ «Ощадбанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору – ОСОБА_5 про визнання недійсним іпотечного договору, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_4 звернувся з позовом до ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії – Львівське обласне управління АТ «Ощадбанк» про визнання недійсним іпотечного договору від 31.05.2012р., що укладений між ОСОБА_6 та ПАТ «Державний ощадний банк України».

Вимоги мотивував тим, що 31.05.2012р. між ПАТ "Державний ощадний банк України" та ОСОБА_6 укладено іпотечний договір, в який 31.03.2014р. внесено зміни, за означеним договором ОСОБА_6 передала в іпотеку нежитлову будівлю, крамницю, міні-бар, площею 297,5 м кв., на вул. Чорновола, 16 «б» у м. Городок Львівської обл. Вищеозначене нерухоме майно ОСОБА_6 набуто на підставі договору купівлі-продажу від 31.05.2012р., тобто під час перебування з ним у шлюбі, тому є спільним майном подружжя.

Між тим, державна реєстрація вищеозначеного нерухомого майна здійснена 07.06.2012р., виключно за ОСОБА_6, його частка у цьому об’єкті на момент укладення іпотечного договору - 31.05.2012р., виділена в натурі і зареєстрована як об’єкт нерухомості за ним не була, а отже іпотекодавець не мала права на розпорядження таким і на передачу його в іпотеку.

Просив позов задовольнити.

Ухвалою судді Городоцького районного суду Львівської обл. від 27.02.2017р. відмовлено у відкритті провадження у вищеозначеній справі (а.с.16-17).

Ухвалою Апеляційного суду Львівської обл. від 11.05.2017р. вищеозначену ухвалу скасовано, справу скеровано до суду першої інстанції для продовження розгляду зі стадії відкриття провадження (а.с.43-44).

08.06.2017р. справа надійшла до суду (а.с.47), а 09.06.2017р. відкрито провадження у вищеозначеній справі.

В суді позивач ОСОБА_4 позов підтримав, пояснив, що передане ОСОБА_6 31.05.2012р. в іпотеку майно набуте у шлюбі, є спільним майном подружжя, що згоди на укладення оспорюваного договору іпотеки він не давав, дав інші пояснення просить визнати недійсним іпотечний договір від 31.05.2012р., що укладений між ОСОБА_6 та ПАТ «Державний ощадний банк України».

На підтримання позиції позивача ОСОБА_4 висловився представник ОСОБА_1, також пояснив, що право власності на передане в іпотеку майно ОСОБА_6 набула лише 07.06.2012р., тобто після укладення іпотечного договору, що в оспорюваному іпотечному договорі неправильно вказано правовстановлюючі документи на майно, що передається в іпотеку, тому з огляду на положення п. 1 ст. 203, п.1 ст. 215, ст. 236 ЦК України, такий є недійсним з моменту його укладення, дав інші пояснення, просить позов задовольнити.

В суді представник позивача ОСОБА_7 позов підтримала з мотивів у ньому наведених, просила визнати недійсним іпотечний договір від 31.05.2012р., що укладений між ОСОБА_6 та ПАТ «Державний ощадний банк України». 19.10.2018р. ОСОБА_7 в судове засідання не з’явилась, причин неявки не повідомила, про час і місце розгляду справи повідомлена належно (а.с.219).

Представник відповідача ОСОБА_2 та представник третьої особи ОСОБА_3, кожен, висловились на відмову у позові, мотивуючи в основному тим, що іпотечний договір від 31.05.2012р., укладений між ОСОБА_6 та ПАТ «Державний ощадний банк України» з дотриманням вимог чинного законодавства, що ця обставина встановлена рішенням Городоцького районного суду Львівської обл. від 23.08.2016р., яке ухвалою Апеляційного суду Львівської обл. від 23.03.2017р. залишено без змін, а також, що позивач пропустив строк на звернення із позовом до суду, дали інші пояснення, просить, кожен, у позові відмовити.

Заслухавши учасників справи, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 31.05.2012р. між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 укладено договір купівлі-продажу, що посвідчений приватним нотаріусом Городоцького районного нотаріального округу Львівської обл. ОСОБА_9 і зареєстрований в реєстрі за № 401, за яким ОСОБА_6 придбала у ОСОБА_8 нерухоме майно - нежитлову будівлю, крамницю, міні-бар, площею 297,5 м кв. на вул. Чорновола, 16 «б» у м. Городок Львівської обл.

31.05.2012р. між ПАТ "Державний ощадний банк України" та ОСОБА_6 укладено кредитний договір № 1978, за яким остання отримала кредит у Банку в розмірі 437 500 грн., із сплатою 15,5 % річних в порядку, на умовах та в строки, що визначені цим договором.

З метою забезпечення зобов'язань за вищеозначеним кредитним договором, 31.05.2012р. між ПАТ "Державний ощадний банк України" та ОСОБА_6 укладено іпотечний договір, що посвідчений приватним нотаріусом Городоцького районного нотаріального округу Львівської обл. ОСОБА_9 та зареєстрований в реєстрі за № 402, а 31.03.2014р. між ПАТ "Державний ощадний банк України" та ОСОБА_6 укладено договір про внесення змін до вищеозначеного іпотечного договору.

Відповідно до умов іпотечного договору від 31.05.2012р. ОСОБА_6 передала в іпотеку нежитлову будівлю, крамницю, міні-бар, площею 297,5 м кв. на вул. Чорновола, 16 «б» у м. Городок Львівської обл., що належать їй на підставі договору купівлі-продажу від 31.05.2012р.

Із копії витягу про державну реєстрацію прав від 07.06.2012р. убачається, що на підставі договору купівлі-продажу від 31.05.2012р. ОСОБА_6 зареєструвала право власності на нежитлову будівлю, крамницю, міні-бар, площею 297,5 м кв. на вул. Чорновола, 16 «б» у м. Городок Львівської обл. (а.с.10).

Відповідно до змісту ст.ст. 572, 575 ЦК України іпотека є видом забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.

Поясненнями сторін та матеріалами справи також встановлено, що рішенням Городоцького районного суду Львівської обл. від 03.02.2015р. стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПАТ "Державний ощадний банк України" заборгованість за кредитним договором від 31.05.2012р. в сумі 485 369 грн. 35 коп., шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 31.05.2012р., і зокрема на нерухоме майно - нежитлову будівлю, крамницю, міні-бар, які знаходяться у м. Городок, вул. Чорновола, 16 «б» Львівської обл. площею 297,5 м кв. і належать на праві приватної власності ОСОБА_6

Постановою державного виконавця ВДВС Городоцького РУЮ серія ВП № 47007047 від 25.09.2015р. закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа Городоцького районного суду Львівської обл. № 2/441/24/2015 від 11.03.2015р. про стягнення з ОСОБА_6 в користь ПАТ "Державний ощадний банк України" 485 369 грн. 35 коп. заборгованості, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 31.05.2012р. і зокрема на нерухоме майно - нежитлову будівлю, крамницю, міні-бар на вул. Чорновола, 16 «б» у м. Городок, Львівської обл. площею 297,5 м кв., що належать на праві приватної власності ОСОБА_6, у зв'язку з стягненням з боржника заборгованості.

ОСОБА_4 просить про визнання недійним іпотечного договору від 31.05.2012р. укладеного між ПАТ "Державний ощадний банк України" та ОСОБА_6, вимогу обґрунтовує тим, що передане в іпотеку майно є спільною власністю подружжя, що відповідно до вимог ст. 319 ЦК України та ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про іпотеку» об’єктом іпотеки може бути лише нерухоме майно, зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений в натурі об’єкт права власності, якщо інше не встановлено цим законом. Частина об’єкта нерухомого майна може бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі і реєстрації права власності на неї, як на окремий об’єкт нерухомості (ч. 3 ст. 5 ЗУ «Про іпотеку»).

Згідно ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу, і, зокрема, якщо зміст правочину суперечить цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

Отже підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог щодо відповідності змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства саме на момент вчинення правочину.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 ЗУ «Про іпотеку» предметом іпотеки також може бути об’єкт незавершеного будівництва, майнові права на нього, інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуте ним у власність відповідне нерухоме майно у майбутньому. Обтяження такого нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації у встановленому законом порядку незалежно від того, хто є власником такого майна на час укладення іпотечного договору.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 31.05.2012р. передала в іпотеку належне їй на підставі договору-купівлі-продажу від 31.05.2012р. нерухоме майно, на яке в подальшому 07.06.2012р. вона набула право власності, що обтяження цього майна іпотекою зареєстроване у встановленому законом порядку.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За положеннями ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, рішенням Городоцького районного суду Львівської обл. від 23.08.2016р., яке ухвалою Апеляційного суду Львівської обл. від 23.03.2017р. залишено без змін, у позові ОСОБА_4 до ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії – Львівське обласне управління АТ «Ощадбанк» та інші про визнання недійсним договору іпотеки від 31.05.2012р. відмовлено (а.с. 59-65).

Вищеозначеним рішенням встановлено відповідність оспорюваного договору положенням чинного законодавства, як в цілому, так і в частині одержання згоди другого із подружжя на купівлю майна та його наступну передачу в іпотеку.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що ОСОБА_6 31.05.2012р. передала в іпотеку належне їй на підставі договору купівлі-продажу від 31.05.2012р. нерухоме майно, на яке в подальшому 07.06.2012р. остання набула право власності, що ОСОБА_4 31.05.2012р. надавав письмову згоду на укладення ОСОБА_6 кредитного договору та договору іпотеки, а тому підстав до визнання недійсним договору іпотеки з мотивів наведених позивачем, суд не вбачає.

За положеннями ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

ОСОБА_4 вимоги про визнання іпотечного договору нікчемним не заявлялось.

З урахуванням наведеного, суд не входить в обговорення покликань представника ОСОБА_1 у судових дебатах про нікчемність іпотечного договору.

Покликання представників відповідача і третьої особи щодо пропуску ОСОБА_4 строку на звернення із позовом до суду і що ця обставина встановлена рішенням суду від 23.08.2016р. та не підлягає доказуванню, суд бере до уваги, але не покладає в основу рішення, оскільки відмовляє у позові за безпідставністю позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 81, 82, 133, 141, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд –

у х в а л и в :

у позові ОСОБА_4 до ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії – Львівське обласне управління АТ «Ощадбанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору – ОСОБА_5 про визнання недійсним іпотечного договору від 31.05.2012р., що укладений між ОСОБА_6 і ПАТ «Державний ощадний банк України» та зареєстрованого в реєстрі за № 402 - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, через Городоцький районний суд Львівської обл. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 29.10.2018р.

Суддя Українець П.Ф.