Рішення № 77485567, 23.10.2018, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

№ 336/4233/16-ц

провадження 2/336/18/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2018 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого судді Голубковій М.А.

за участю секретаря Когут С.І.

позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку, як об’єкту спільної сумісної власності, -

ВСТАНОВИВ:

19.07.2018 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя з позовною заявою уточненою в процесі розгляду до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку, як об’єкту спільної сумісної власності.

Позовна заява мотивована тим, що 31.12.1958 року позивачка зареєструвала шлюб з ОСОБА_6.

Від шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_6 мають двох дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_7 який помер у 2009 році.

Як зазначає позивачка на спільні кошти з чоловіком вони збудували житловий будинок за адресою м. Запоріжжя. пер. Морський, 26. Право власності на будинок було зареєстровано в БТІ в реєстраційній книзі № 166 за № 28017 від 30.08.1976 року.

25.03.2005 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 було розірвано.

Як вказує позивачка з 2000 року її чоловік ОСОБА_6 вимушений був поїхати в ОСОБА_8 де і проживав до дня смерті, що сталась 01.03.2013 року.

Вона як особа, що не була обізнана в юридичних справах не надавала значення тому факту, що будинок зареєстровано за її чоловіком, на час його перебування в ОСОБА_8 доглядала будинок та здійснювала всі права власника.

Проте, як стало відомо позивачці, за життя її колишній чоловік склав заповіт, яким заповів спірний житловий будинок їх сину ОСОБА_3 та онуку ОСОБА_4. Позивачка також вказує, що її вимоги на 1/2 частину вказаного житлового будинку в позасудовому порядку вирішити неможливо, що і стало підставою для звернення до суду.

Позивачка просить суд визнати за нею право власності на 1/2 частину житлового будинку № 26 по пер. Морському в м. Запоріжжя.

08.08.2016 року судом було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

За заявою позивача ухвалою суду від 26.04.2017 року до участі в справі було залучено співвідповідача ОСОБА_5.

Ухвалою від 24.07.2017 року було задоволено клопотання відповідача по справі ОСОБА_4 та витребувано копію спадкової справи № 198/2013 заведеної нотаріусом ОСОБА_9 Прохоровського нотаріального округу Бєлгородської області Російської Федерації, провадження у справі зупинено.

23.02.2018 року на адресу суду надійшла копія спадкової справи, провадження у справі поновлено.

15.12.2018 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів»

Відповідно до п. 9 Перехідних положень ЦПК України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу;

Відповідно до ч.2 ст.19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим кодексом, у порядку, зокрема позовного провадження (загального або спрощеного).

З огляду на положення п. 5 ч. 4 ст. 274 ЦПК України судом розгляд даної справи проводився в загальному порядку.

Позивач ОСОБА_1 та її представники по наполягали на задоволенні позову з вказаних у позові підстав також вказали, що позивач ОСОБА_1 користується однією з кімнат у вказаному будинку, проте така ситуація її не влаштовує з тих підстав, що половину спірного будинку вона вважає своїм майном набутим у шлюбі. До суду не зверталась з тих підстав, що розірвання шлюбу між нею та померлим ОСОБА_6 мало формальний характер і було необхідно для виїзду його в Російську Федерацію.

Відповідач ОСОБА_10 не заперечував проти задоволення позову.

Відповідачі ОСОБА_11 та його представник ОСОБА_2 заперечував проти задоволення позову, та вказали, що позивачка ОСОБА_1 вимог доПетрова Є.Д. під час розірвання шлюбу не заявляла вимог про визнання права власності на майно та про його поділ. Зазначали, що ОСОБА_1 про наявність заповіту ат про його умови була обізнана та не заперечувала проти його реалізації. Після смерті спадкодавця ОСОБА_6 до спадкової маси окрім спірного будинку увійшли будинок у селищі Прелєсноє Прохорівського району Білгородської області Російської Федерації, який не був охоплений заповітом. На прохання ОСОБА_1, він та його брат ОСОБА_5 відмовились від прийняття спадщину вигляді частки будинку на користь співвідповідача ОСОБА_1Є за умови, що ОСОБА_1 не буде оспорювати заповіт ОСОБА_6 та не буде заперечувати проти порядку користування житловим будинком № 26 по провулку Морському в м.Запоріжжя. Клопотали про застосування до вказаних правовідносин строків позовної давності та відмови в позові.

Відповідач ОСОБА_5 заперечував проти задоволення позовних вимог та вказав, що ОСОБА_1 ще у 2009 році знала про складений ОСОБА_6 заповіт, з 1997 року не проживає за адресою м .Запоріжжя, пров. Морський, 26. Позивачка просила його ОСОБА_5 відмовитись від прийняття спадщини в РФ, вказавши, що його право проживання та порядок використання ним та ОСОБА_12 спірного житлового будинку не будуть порушені.

Всебічно вивчивши обставини справи, заслухавши учасників процесу, дослідивши надані письмові докази у сукупності, суд дійшов висновку, що заявлений позов є необґрунтованим та не підлягає задоволенню на підставі встановлених фактичних обставин справи та відповідних їм правовідносин.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України: Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Як передбачено положеннями ч. 1 ст. 5 ЦПК України Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Як встановлено з матеріалів справи, 31.12.1958 року між ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_2 було зареєстровано шлюб згідно свідоцтва про шлюб серії 1-ТЧ № 033229 (а.с. 20).

Рішенням виконкому № 12/343 від 14.12.1972 року ОСОБА_6 надано земельну ділянку по пров. Морському, 26 у м. Запоріжжя під забудову. (а.с.16)

На підставі договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будування індивідуального житлового будинку на праві власності ОСОБА_6 надано в безстрокове користування земельну ділянку по пров. Морському, 26 у м. Запоріжжя загальною площею 470 м. кв. (а.с.17)

Право власності на будинок було зареєстровано в БТІ в реєстраційній книзі № 166 за № 28017 від 30.08.1976 року. (а.с.18)

25.03.2005 року шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 було розірвано на підставі свідоцтва серії 1-ЖС № 169744 від 25.03.2005 року(а.с.21)

Згідно свідоцтва про смерть 01.03.2013 року помер громадянин ОСОБА_8 - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 34).

Як визначено ст.. 69 СК України Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою. Договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений.

На ухвалу суду 5 Запорізькою Державною нотаріальною конторою було надано спадкову справу заведену після смерті гр.. ОСОБА_14 № 289/2013.

Так в матеріалах вищезазначеної спадкової справи наявні заява ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6; заява ОСОБА_4 про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6, а також копія заповіту померлого ОСОБА_6 відповідно до змісту якого, спадкодавець заповідає на випадок своєї смерті будинок з усіма побудовами ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5 -1/3 частину, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 – 2/3.

На підставі судового доручення 23.02.2018 року на адресу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя надійшли копії спадкової справи № 198/2013 до майна ОСОБА_3 заведеної нотаріусом ОСОБА_9

Так в матеріалах зазначеної спадкової справи наявна заява ОСОБА_3 про видачу свідоцтва на спадкове майно, що складається з земельної ділянки та житлового будинку за адресою: РФ, Белгородська область, Прохоровський район, село Петрівка. Також наявні заяви ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6 про пропуск строку на прийняття спадщини після померлого ОСОБА_6 та відсутність претензій та спору, щодо спадкового майна.

На підставі вищезазначеної заяви ОСОБА_3 15.01.2014 року за останнім зареєстровано право власності на житловий будинок у РФ, Белгородська область, Прохоровський район, село Петрівка, площею 42,9 кв. м.

11.07.2018 року до матеріалів справи позивачем ОСОБА_1 були долучені письмові свідчення ОСОБА_15 та ОСОБА_16 Вказані особи в судовому засіданні не допитувались, їх підписи у заявах уповноваженою особою не засвідченні, з вказаних підстав суд визнає вказані докази недопустимими, оскільки останні не відповідають вимогам передбаченим ЦПК України.

В судовому засіданні в якості свідків були допитані ОСОБА_12, ОСОБА_17, та відповідач - ОСОБА_4 Надавши аналогічні пояснення, свідки показали, що позивачка ОСОБА_1 постійно проживає у Російській Федерації та у випадку коли приїздить до Запоріжжя, проживає в одній з кімнат спірного будинку. Про заповіт спадкодавця ОСОБА_6 позивачка була обізнана з моменту його укладання оскільки проживала з спадкодавцем на території РФ по день його смерті. Особисто вмовляла відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не приймати у спадщину будинок у РФ, Белгородська область, Прохоровський район, село Петрівка, запевняючи відповідачів, що не буде оспорювати заповіт спадкодавця, щодо спірного будинку, який знаходиться в м. Запоріжжя. по пров. Морському, 26.

Відповідно до ст.. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Як визначено ст.. 266 ЦК України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).Стаття 267 ЦК визначає наслідки спливу позовної давності, зокрема, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Так відповідачем ОСОБА_4 заявлено про застосування наслідків спливу строку позовної давності в тому числі письмово. Водночас позивачем жодних клопотань про поновлення строку та відомостей про поважність причин пропуску строку визначеного законом для захисту свого права, до суду не подавалось.

Згідно з ст.. 74 СК України Позовна давність не застосовується до вимог про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, якщо шлюб між ними не розірвано. До вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.

Як встановлено судом при розгляді справи, договір про поділ спірного майна між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 – не укладався. Доказів зворотнього сторони не надавали.

Шлюб між позивачкою ОСОБА_1 та спадкодавцем ОСОБА_6 було розірвано, ще у 2005 році. Проте позивачка ОСОБА_1 до суду з позовом про визнання за нею права власності на майно набуте під час шлюбу остання не зверталась. Як вказує позивачка ОСОБА_6 не порушував її майнових прав та вона вважала за недоцільне звертатись до державних органів чи суду за оформленням належної їй частини будинку.

Навіть враховуючи пояснення позивача, що підтверджуються показами свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_17 про ті обставини що позивач продовжувала проживати з колишнім чоловіком ОСОБА_6 в Російській Федерації, суд приходить до висновку про необхідність застосування до вказаних правовідношень положень ст.. 257 ЦК України, про застосування яких заявив відповідач ОСОБА_4

Так спадкодавець та колишній чоловік позивачки – ОСОБА_6 помер 01.03.2013 року.

За змістом положень ч.1,2 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Згідно ст.. 1270 ЦК України Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття

Зі змісту пояснень позивачки ОСОБА_1 вона знала про час та місце смерті свого чоловіка, приймала участь у понесених витрат в його похованні. Також позивач ОСОБА_1 була обізнана про той факт що спірне майно було зареєстрованою власністю лише її колишнього чоловіка ОСОБА_6 Про вказане свідчить наявність у позивача копій документів на будинок, факт проживання у шлюбі до 2005 року та давність реєстрації права власності на будинок з 1976 року.

Зі смертю колишнього чоловіка позивачки відкрилась спадщина на все належне йому майно в тому числі і на спірний житловий будинок, а позивач ОСОБА_1 не вжила жодних дій спрямованих на захист своїх майнових прав до нотаріальної контори не зверталась, фактично погоджуючись, що житловий будинок буде успадкований, а право власності на нього перейде до спадкоємців.

Суд також приймає до уваги покази свідків та факт проживання позивача з колишнім чоловіком у РФ, що підтверджують обізнаність ОСОБА_1 про наявність заповіту складеного 07.08.2009 року, щодо спірного будинку розташованого за адресою Україна, м.Запоріжжя, пров. Морський, 26. Таким чином позивачка будучи обізнаною про реєстрацію спірного будинку за її колишнім чоловіком ОСОБА_6 повинна була передбачати порушення своїх прав.

Обізнаність позивачки ОСОБА_1 про наявність чи відсутність заповіту на висновки суду також не впливає, оскільки саме зі смертю спадкодавця ОСОБА_6 та відкриття спадщини, позивачка дізналась про можливе порушення її майнових прав.

Як встановлено з матеріалів справи ОСОБА_1 з позовом про визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку що знаходиться у м. Запоріжжя, по пров. Морському, 26 звернулась лише 19.07.2018 року тобто через одинадцять років з дня розірвання шлюбу, через сім років з дати складання спадкодавцем ОСОБА_6 заповіту, а також через три роки і чотири місяці після смерті спадкодавця ОСОБА_6

Європейський суд з прав людини юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що «позовна давність – це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав – учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (п. 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти ОСОБА_8»; п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

За викладених обставин суд приходить до висновку про необхідність застосування до вказаних правовідносин наслідків пропуску позивачем строків позовної давності, про застосування яких заявив в судовому засіданні, також письмово, відповідач ОСОБА_4

Відповідно до п. 1 ст. 141 ЦПК України Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин витрати позивача по сплаті судового збору стягненню з відповідачів не підлягають.

Керуючись, ст. 4, 7, 10, 12, 13, 19, 78-80, 82, 89, 247, 258, 259, 263-265, 277, 352 ЦПК України, ст.. 69, 74 СК України, ст.ст. 257, 1220,1270 ЦК України, суд –

В И Р І Ш И В:

У позові відмовити у повному обсязі.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення з урахуванням п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя М.А. Голубкова