Рішення № 77484363, 26.10.2018, Рахівський районний суд Закарпатської області

Справа № 305/1786/18

Провадження по справі 2/305/828/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.2018 року. Рахівський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого - судді Ємчук В.Е.

за участі: секретаря - Орос С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рахів у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Державна інспекція енергетичного нагляду України" Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про стягнення середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

В СТ А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі по тексту Позивач) звернувся в суд з позовом до Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Державна інспекція енергетичного нагляду України" Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі Відповідач) про стягнення середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу. Позов мотивував тим, що відповідно до наказу №1232-Б від 30.09.2015 року його було призначено на посаду державного інспектора з енергетичного нагляду Виноградівського відділення Державної інспекції з енергетичного нагляду Виноградівського відділення Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії у Західному регіоні відокремленого підрозділу "Державна інспекція енергетичного нагляду України" Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго". У червні 2018 року він написав заяву про звільнення із займаної посади за угодою сторін, згідно з п.1 ст.36 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України). Він був звільнений 07.06.2018 року, але трудову книжку у день звільнення йому роботодавець не повернув. На неодноразові усні вимоги лише 21 серпня 2018 року начальником Виноградівського відділення інспекції Держенергонагляду в Закарпатській області ОСОБА_2 йому повернуто трудову книжку, що підтверджується актом прийому-передачі. Позивач неодноразово повідомляв Відповідача та звертався з вимогою про видачу йому трудової книжки, оскільки він не міг працевлаштуватися. Затримка видачі трудової книжки тривала 41 робочий день, тому виходячи з того, що його середньоденна заробітна плата становила 1704,78 гривні, отже загальна сума компенсації за затримку видачі трудової книжки становить 69895,98 гривні, яку просить стягнути з Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Державна інспекція енергетичного нагляду України". Крім того, просить стягнути в його користь моральну шкоду, яку оцінив в суму 5000 гривень. Зазначає, що така полягає у позбавленні його Відповідачем гарантованого Конституцією України права на працю та можливості заробляти собі на життя, внаслідок чого він зазнав моральних страждань, втратив нормальні життєві зв'язки, які вимагали від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Несвоєчасна видача трудової книжки спричинила йому певні незручності, що спонукало його вносити зміни у звичайний спосіб життя.

Ухвалою Рахівського районного суду від 27.09.2018 року відкрито провадження за позовною заявою ОСОБА_1, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження на 13.10 год. 26 жовтня 2018 року, а Відповідачу був наданий строк протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, на подачу відзиву на позовну заяву.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі відповідач отримав 03.10.2018 року, що підтверджується повідомленням Укрпошти про вручення поштового відправлення.

На адресу суду 19.10.2018 року від представника Відповідача ОСОБА_3, надійшов відзив на позовну заяву, який був відправлений (17.10.2018) в межах п'ятнадцятиденного строку, відведеного судом на подачу відзиву, в якому зазначено про те, що вся позовна заява ОСОБА_1 побудована на маніпуляціях та наданні неправдивої інформації. Зокрема, адресу Відповідача вказано м.Виноградів, вул.Миру, 33 а, хоча Позивачу відомо, що даний підрозділ знаходиться в м.Києві по вул.С.Петлюри, 25. ОСОБА_1 надає неправдиву інформацію про його неодноразові вимоги повернення трудової книжки, однак не вказує, кому вони були адресовані, до позовної заяви не додає жодного такого повідомлення, натомість приховує єдине його звернення до Відповідача з цього приводу, коли він подав заяву про надіслання його трудової книжки на адресу інспекції Держенергонагляду у Західному регіоні, що розташована в місті Львові. Позивач був звільнений 08.06.2018 року, а не 07.06.2018 року, як він зазначив про це у позовній заяві, і у цей день його трудову книжку було направлено кур'єрською поштою на адресу, зазначену ним. У телефонному режимі йому було запропоновано забрати трудову книжку, однак Позивач повідомив, що вона йому наразі не потрібна, оскільки він є пенсіонером і його не візьмуть на облік у Центр зайнятості та просив при нагоді (у випадку перебування працівників Відповідача у відрядженні в місті Рахові) привести трудову книжку до його місця проживання. Зазначає, що разом з трудовою книжкою направлялись ще 22 трудові книжки працівників, які були в той день звільнені, і всі інші працівники тримали свої трудові книжки, оскільки мали потребу та бажання їх отримати. Враховуючи наведене вважає позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу безпідставними. Також зазначає, що є нічим не підтвердженими й страждання Позивача, за яких він поніс би будь-яку моральну шкоду, тому просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Копію відзиву Відповідач надіслав Позивачу 17.10.2018 року (квитанція додана до відзиву), яку ОСОБА_1 отримав 23.10.2018 року, що вбачається з відстеження поштових відправлень на сайті Укрпошти.

У свою чергу ОСОБА_1 26.10.2018 року подав відповідь на відзив, де зазначив, що відзив подав представник Відповідача ОСОБА_3, який не має на це відповідних повноважень. До відзиву додано заяву від 04.06.2018 року, яка ніби-то написана ним, однак заяви такого змісту він не писав та такої не надавав, а посилання Відповідача на те, що 08.06.2018 року трудову книжку надіслано кур'єрською службою й у телефонному режимі йому було запропоновано забрати її, є безпідставними, оскільки жодного листа до нього не надходило, а з повідомлення "Експрес Пошти" не можна встановити кому саме і що надіслано. Доказів надіслання відзиву Відповідачу ОСОБА_1 не надав, тобто у суду немає даних про те, чи дотримано Позивачем правил на подання відповіді на відзив, визначених ст.ст.178, 179 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до такого висновку.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу законів про працю України (далі по тексту КЗпП) працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

За змістом статті 24 КЗпП України визначено, що укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

В ході розгляду справи встановлено, що ОСОБА_1, починаючи з 01 жовтня 2015 року, обіймав посаду державного інспектора з енергетичного нагляду Виноградівського відділення Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії у Закарпатській області Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії у Західному регіоні відокремленого підрозділу "Головдерженергонагляд" Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (робоче місце м.Виноградів, вул.Миру, 33а) за переведенням з відокремленого підрозділу "Держенергонагляд у Західному регіоні" Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго".

Згідно з наказом Головного державного інспектора України з енергетичного нагляду ОСОБА_4 №265-К від 07.06.2018 року ОСОБА_1 було звільнено з роботи з 08.06.2018 року за угодою сторін згідно п.1 ст.36 КЗпП України.

Статтею 4 Цивільного процесуального кодексу України встановлено право на звернення до суду за захистом, відповідно до якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Зі змісту статті 13 Цивільного процесуального кодексу України слідує, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Позивач звернувшись до суду із даною позовною заявою ставить вимогу щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі в сумі 69895,98 гривні та моральної шкоди в сумі 5000 гривень.

Відповідно до ч.1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику в день звільнення належно оформлену трудову книжку.

Відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 (далі — Інструкція № 58), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Питання, пов’язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання й обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників» від 27.04.1993 № 301, Інструкцією № 58 та іншими актами законодавства. Так, відповідно до п.4.1 та 4.2 Інструкції №58 власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.

Згідно з ч.4 ст.235 КЗпП України, в разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу, працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Отже, для застосування цієї норми права необхідна наявність таких умов: затримка у видачі трудової книжки, вина власника або уповноваженого ним органу у цьому, вимушений прогул, зумовлений затримкою видачі трудової книжки.

З матеріалів справи вбачається, що 04.06.2018 року, ОСОБА_1 звернувся до Головного державного інспектора з енергетичного нагляду ОСОБА_4 із заявою, в якій зазначив про те, що у зв'язку з його звільненням просить надіслати його трудову книжку на адресу інспекції Держенергонагляду у Західному регіоні за адресою: провулок Скнилівський 1-й, 10 А, м.Львів.

Судом встановлено, що 08.06.2018 року, тобто у день звільнення з роботи, ОСОБА_1 не перебував у місті Києві-112, вул.Дорогожицька, 11/8, де розташований Відокремлений підрозділ "Державна інспекція енергетичного нагляду України"та де, відповідно, зберігалася трудова книжка Позивача, а отже трудова книжка, відповідно, йому не була вручена, однак була надіслана за його заявою Інспекції Держенергонагляду у Західному регіоні за адресою м.Львів, провулок Скнилівський 1-й, 10 А, разом з трудовими книжками інших працівників, що підтверджується супровідним листом №01/08-3507 від 08.06.2018 року та накладною Експрес Пошти від 08.06.2018 року.

Згідно з актом прийому-передачі трудової книжки від 21.08.2018 року ОСОБА_1 отримав від начальника Виноградівського відділення Інспекції Держенергонагляду в Закарпатській області ОСОБА_5 трудову книжку серії БТ-ІІ №1298514 21 серпня 2018 року.

Як ствердив представник Відповідача ОСОБА_3 у відзиві на позов ОСОБА_1, крім поданої заяви про направлення трудової книжки на адресу Інспекції Держнагляду у Західному регіоні, інших заяв про видачу чи направлення йому трудової книжки не надавав та не звертався особисто для отримання трудової книжки за адресою м.Львів, провулок Скнилівський 1-ц, 1-А, яка ним була зазначена у заяві. Також ОСОБА_1 не надавав згоди на пересилання йому трудової книжки за його місцем проживання чи іншою адресою. Позивач не надав суду жодних доказів того, що він з'являвся до Відповідача чи то звертався до нього із заявами, вчиняв інші дії щодо отримання трудової книжки в Інспекції Держнагляду у Західному регіоні, що знаходиться у м.Львові, провулок Скнилівський 1-ц, 1-А, де знаходилася трудова книжка за його ж заявою.

Посилання Позивача у відповіді на відзив від 26.10.2018 року про те, що він не писав та не подавав заяви від 04.06.2018 року про направлення його трудової книжки до міста Львова, суд не бере до уваги, оскільки Відповідачем надано належним чином копію заяви, що містить інформацію про написання ОСОБА_1 заяви такого змісту, Відповідач у свою чергу на підтвердження своїх заперечень щодо зазначених обставин не надав суду жодних належних та достатніх доказів.

Статтею 81 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов’язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 83 Цивільного процесуального кодексу України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Аналізуючи вказані вище норми матеріального та процесуального права суд дійшов до висновку, що за відсутності доказів затримки Відповідачем видачі трудової книжки ОСОБА_1, доказів вини Відповідача в отриманні Позивачем трудової книжки лише 21.08.2018 року, позов ОСОБА_1 про стягнення в його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу до задоволення не підлягає.

Оскільки позовна вимога про стягнення моральної шкоди є похідною від вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, тому суд відмовляє у задоволенні такої.

Судові витрати за розгляд даної справи відповідно до ч.6 статті 141 ЦПК України слід віднести за рахунок держави.

Керуючись ст. ст. 12,13,76, 81,83,89, 141, 178, 263-265, 273, 279, 354, 355, п.15.5 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу Державна інспекція енергетичного нагляду України Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про стягнення середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Витрати по сплаті судового збору в сумі 1409,60 гривні віднести за рахунок держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Закарпатської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлено 30.10.2018 року.

Суддя: Ємчук В.Е.