Рішення № 77482683, 30.10.2018, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 226/2279/18

Справа № 226/2279/18

Провадження №2/226/844/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2018 року Димитровський міський суд Донецької області в складі:

головуючого – судді Петуніна І.В.,

за участю секретаря – Альберті О.В.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3

третьої особи Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у Донецькій області

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Мирноград Донецької області в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська», третя особа: Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у Донецькій області про стягнення моральної шкоди у зв’язку з травмою на виробництві,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 виклад позиції позивача.

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» про відшкодування моральної шкоди у зв’язку з отриманою на виробництві травмою в обґрунтування якого вказав, що з 05.04.2004 року по 06.06.2008 року він перебував з відповідачем у трудових відносинах, працював на посаді гірничого монтажника. Під час трудової діяльності, 17.02.2008 року позивач отримав виробничу травму у вигляді відкритого внутрішньо-суглобового багато уламкового перелому н/з лівого стегна з пошкодженням медіальної групи м’язів, розривом внутрішньої бокової зв’язки та відкритий перелом міжмищелкового піднесення лівої в/гомілкової кістки. 21.02.2008 року за даним фактом на підприємстві відповідача був складений акт спеціального розслідування нещасного випадку за формою Н-5 та акт про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом за формою Н-1. 06.06.2008 року міжрайонною травматологічною МСЕК йому первинно встановлено 70 % втрати працездатності та третю групу інвалідності. У подальшому йому було встановлено: 12.06.2009 року 60 % втрати працездатності, 18.06.2010 року 50 % втрати працездатності, 06.07.2012 року 50 % втрати працездатності, 04.10.2018 року 40 % втрати працездатності та третю групу інвалідності. З приводу отриманої травми йому призначена одноразова допомога та щомісячні страхові виплати. Моральна шкода у зв’язку з отриманою ним травмою не призначалась та не виплачувалась. Позивач вважає, що внаслідок отриманої травми йому заподіяна моральна шкода, тому що перебуваючи на лікуванні, він не міг та не зможе вести повноцінний спосіб життя, втратив престижну гірничу спеціальність, протягом тривалого часу відчуває фізичні страждання, обумовлені важкістю хвороби, психологічний дискомфорт та значне порушення душевного спокою, яке він відчуває до теперішнього часу. Після втрати працездатності у нього змінилися умови життя, що тягнуть за собою зниження життєвої активності, систематичне нездужання та послаблення організму, переживання з приводу погіршення відносин з оточуючими. Він став обмеженим у русі, швидко стомлюється при незначних навантаженнях. До отримання професійного захворювання він самостійно виконував всю необхідну чоловічу роботу в побуті, в теперішній час йому доводиться для цього наймати працівників, він займався спортом, захоплювався риболовлею, але тепер змінився його життєвий уклад, від чого він відчуває постійний психологічний дискомфорт, став замкненим, втратив інтерес до життя. З урахуванням зазначеного, просить стягнути з відповідача на свою користь моральну шкоду в сумі 100000 грн.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

Позивач та його представник ОСОБА_2 до судового засідання не з’явились, про час та місце справи повідомлені у порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України, від представника позивача надійшла заява з проханням розглянути справу без його участі, вимоги позивача підтримав, наполягав на їх задоволенні.

Представник третьої особи Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у Донецькій області до судового засідання не з’явився, про час та місце справи повідомлений у порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України, клопотання про відкладення розгляду справи від нього не надходило.

Представник відповідача до судового засідання не з’явилась, надала суду відзив на позовну заяву, в якому пред’явлені позовні вимоги не визнала у повному обсязі. Вимоги позивача вважає такими, що не відповідають діючому законодавству України та порушують законні права та інтереси відповідача. Зазначила, що позивач не надав доказів у чому саме полягає протиправність поведінки відповідача, яка призвела до втрати працездатності позивачем, оскільки як зазначено в акті форми Н-1 причиною нещасного випадку з позивачем є невиконання ним вимог інструкції з охорони праці та невиконання ним посадових обов’язків. Укладаючи з відповідачем трудовий договір позивач під розпис був ознайомлений про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних та шкідливих виробничих факторів та можливість їх впливу на здоров’я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах. Позивач свідомо приймав запропоновані йому умови праці, усвідомлював можливість ушкодження його здоров’я та наслідки. Претензій від позивача за час роботи на умови праці не надходило. Під час трудової діяльності позивач користувався пільгами та компенсаціями, які надаються за роботу у шкідливих та небезпечних умовах праці. Позивачем було припущено, що моральна шкода йому була заподіяна діями відповідача, але належних цьому доказів не надано, немає причинного зв’язку між діями заподіювача шкоди та наслідками, що настали. За час роботи у відповідача позивач жодного разу не заявляв про порушення умов праці з боку відповідача. Крім того, позивач обґрунтував спричинення моральної шкоди виключно словами, не надавши доказів, які б підтверджували заподіяння йому моральної шкоди, а саме розрахункових документів (чеків, касових чеків, квитанцій) чи інших документів, які б свідчили про придбання необхідних ліків за призначенням лікаря для лікування профзахворювання. Повторні медичні огляди позивача вказують на той факт, що з кожним наступним оглядом ступінь втрати його працездатності зменшується, а ІІІ група інвалідності є робочою і такі люди залишаються повноправними членами суспільства. Через ненадання доказів належного спостереження у лікарів, як було рекомендовано позивачу, викликає сумнів той факт, що позивач дотримується рекомендацій, від чого позиція позивача видається непослідовною та неспроможною. Таким чином посилання позивача на зміну режиму та стану життя є безпідставними та не відповідають обставинам справи. Просила у задоволенні позовних вимог позивача відмовити у повному обсязі.

Клопотань в порядку ст. 222 ЦПК України учасниками справи суду не надано, підстави для вирішення справи шляхом укладення мирової угоди відсутні.

Суд вважає, що в справі є достатньо матеріалів про права i взаємовідносини сторін i немає необхідності вислуховувати особисті пояснення осіб, які не з’явилися до суду.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

31.08.2018 року на підставі ухвали судді відкрите провадження у даній справі, яка розглядається у спрощеному позовному провадженні, розгляд якої по суті призначений на 09.00 год. 28.09.2018 року, відповідачу запропоновано подати суду відзив на позовну заяву, третій особі – пояснення (заперечення).

В результаті надходження 27.09.2018 року від позивача ОСОБА_1 заяви з проханням перенесення розгляду справи, розгляд справи відкладений на 09.00 год. 30.10.2018 року.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що з 05.04.2004 року по 06.06.2008 року ОСОБА_1 працював у ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» у якості гірничого монтажника та звільнений за ст.40 п.2 КЗпП України у зв’язку з невідповідністю виконуваній роботі за станом здоров’я (а.с. 6-8).

Під час роботи на підприємстві відповідача з позивачем стався нещасний випадок на виробництві, в результаті якого він отримав травму у вигляді відкритого внутрішньо-суглобового багато уламкового перелому н/з лівого стегна з пошкодженням медіальної групи м’язів, розривом внутрішньої бокової зв’язки та відкритий перелом міжмищелкового піднесення лівої в/гомілкової кістки. 21.02.2008 року за даним фактом на підприємстві відповідача був складений акт спеціального розслідування нещасного випадку за формою Н-5 та акт про нещасний випадок, пов’язаний з виробництвом за формою Н-1 (а.с. 9-10, 11-12).

Внаслідок отриманої травми ОСОБА_1 06.06.2008 року міжрайонною травматологічною МСЕК первинно встановлено 70 % втрати працездатності та 3 групу інвалідності. У подальшому йому було встановлено: 12.06.2009 року 60 % втрати працездатності, 18.06.2010 року 50 % втрати працездатності, 06.07.2012 року 50 % втрати працездатності. Востаннє, 04.10.2018 року йому встановлено 40 % втрати працездатності та залишено 3 групу інвалідності (а.с. 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38).

Тривалий час внаслідок отриманої травми ОСОБА_1 перебував на лікуванні, а саме: з 18.02.2008 року по 14.03.2018 року, з 20.10.2008 року по 09.01.2009 року, з 22.09.2014 року по 25.09.2014 року, з 05.09.2016 року по 14.09.2016 року у травматологічному відділенні Мирноградської центральної міської лікарні, з 20.03.2009 року по 08.04.2009 року, з 16.06.2009 року по 02.07.2009 року, з 20.08.2009 року по 10.09.2009 року, з 26.11.2011 року по 12.10.2011 року у КЛПЗ «Донецька обласна лікарня відновного лікування» (а.с. 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21).

V. Оцінка суду.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.3 Конституції України, життя і здоров’я людини визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.153 КЗпП України, на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно ч.1 ст.2371 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

За змістом ч.ч.1-3 ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я та у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ч.4 ст.23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов’язана з розміром цього відшкодування.

Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України в п.3 постанови № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв’язку з ушкодженням здоров’я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв’язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв’язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Суд вважає, що в результаті отриманої виробничої травми, під час роботи на підприємстві відповідача, позивачем отримана моральна шкода, оскільки внаслідок її отримання, позивач зазнавав фізичного болю, тривалий час лікувався, що змінило звичний уклад його життя.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує характер, глибину, зазнаваних позивачем душевних страждань, тривалість негативних наслідків. При цьому суд враховує те, що втрата працездатності встановлена не безстроково, що позивачу встановлена 3-я група інвалідності, враховує розмір втрати професійної працездатності, тому виходячи з засад розумності і справедливості вважає, що на користь позивача має бути стягнуто 20000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

В силу ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір пропорційно задоволеним вимогам в сумі 140,96 грн.

На підставі ч.1 ст.3 Конституції України, ст.ст.153, 2371 КЗпП України, ст.ст.23 ЦК України, керуючись ст.ст.2, 5, 10-13, 34, 141, 258-259, 265, 274, 352, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце реєстрації: м-н «Східний», 3/45, м.Мирноград Донецької області, 85327, фактичне місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_1 до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська», місцезнаходження: м.Родинське Донецької області, 85310, код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій 31599557, третя особа: Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у Донецькій області, місцезнаходження: вул.Свободи, 5, м.Слов’янськ Донецької області, 84122, код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій 41325231 про стягнення моральної шкоди у зв’язку з травмою на виробництві, задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь ОСОБА_1 за отриману ним моральну шкоду внаслідок виробничої травми від 17.02.2008 року у розмірі 20000 (двадцять тисяч) грн.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь держави судовий збір у сумі 140 (сто сорок),96 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана до Донецького апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 30 жовтня 2018 року.

Суддя І.В.Петунін