Ухвала суду № 77479416, 30.10.2018, Сахновщинський районний суд Харківської області

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.10.2018 рокуСправа № 634/880/18 Провадження № 1-кп/634/155/18

Сахновщинський районний суд Харківської області в складі:

Головуючого судді - Єрьоміної О.В.,

при секретарі - Лісняк С.П.,

за участю прокурора - Корінний Р.В..,

захисника - Жигилія П.В.,

представника потерпілого- ОСОБА_8.,

потерпілої - ОСОБА_2,

обвинуваченого - ОСОБА_3,

розглянувши у підготовчому відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Сахновщина Харківської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_3 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, - встановив:

До Сахновщинського районного суду Харківської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_3, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12018220420000189 від 17.06.2018 року, у вчинені злочину, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України.

Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, вивчивши надані суду матеріали, вважає, що обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору, виходячи з наступного.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Частиною 4 статті 110 КПК України встановлено, що обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 КПК України.

Обвинувальний акт - це важливий процесуальний документ досудового розслідування, його процесуальне значення полягає в тому, що він встановлює межі майбутнього судового розгляду, яке здійснюється лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення ( ч. 1 ст. 337 КПК України).

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити виклад обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Між тим, при викладенні обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, що міститься в обвинувальному акті, його автор виклав їх неконкретно.

З обвинувального акту вбачається, що 17 червня 2018 року в період часу з 01.30 до 02.00 години, точного часу встановити не представилося можливим, ОСОБА_3 знаходився в приміщенні літньої кухні, розташованої на території домоволодіння ОСОБА_4 АДРЕСА_1, та розпивав спиртні напої разом з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Під час сумісного вживання алкоголю, між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 в присутності ОСОБА_5 на підґрунті раптово виниклих неприязних відносин відбулася сварка.

ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, діючи умисно, на грунті раптово виниклих особистих неприязних відносин до ОСОБА_6, з метою заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, схопивши зі столу ніж, наніс йому один удар ножем, який тримав у правій руці, в область черева зліва, чим спричинив ОСОБА_6 тілесні ушкодження відповідно до довідки Сахновщинської ЦРЛ у вигляді проникаючого ножового поранення живота. У результаті чого 17.06.2018 року о 04.13 годині поблизу с. Андріївка Кегичівського району Харківської області ОСОБА_6 помер в кареті швидкої медичної допомоги «БШД 3802» під час транспортування з Сахновщинської ЦРЛ до Красноградської ЦРЛ з метою подальшого надання хірургічної допомоги.

Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть № 12-17/137-КРт/18 від 20. 06. 2018 року причина смерті ОСОБА_6 - гостра крововтрата. Проникаюче колото-різане поранення черевної порожнини з ушкодженням печінки.

Згідно висновку експерта № 12-17/137-КРт/18 від 12.09.2018 року між спричинення ОСОБА_3 колото-різаного поранення ОСОБА_6 та настанням його смерті мається причинний зв'язок.

Таким чином, сторона обвинувачення вважає, що ОСОБА_3 своїми діями вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 121 КК України, тобто умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.

Диспозиція цієї статті є бланкетною, тобто для визначення характеру й тяжкості тілесних ушкоджень необхідне посилання на Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затвердженої МОЗ України від 17. 01. 1995 року, оскільки до предмету доказування відноситься тяжкість тілесного ушкодження.

Відповідно до чинного КПК України обов'язково призначається експертиза для встановлення причин смерті, тяжкості та характеру тілесних ушкоджень. Ці експертизи проводяться згідно з КК, КПК та Правилами судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень.

Так п. 4.8 Правилами судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затвердженої МОЗ України від 17. 01. 1995 року, передбачено, що у випадку смерті за наявності тілесних ушкоджень судово-медичний експерт поряд з вирішенням інших питань зобов'язаний встановити наявність чи відсутність причинного зв'язку між ушкодженням і смертю. Якщо в постанові про призначення експертизи міститься питання про ступінь тяжкості ушкоджень, що були виявлені на трупі, судово-медичний експерт зобов'язаний зазначити, чи мають ці ушкодження ознаки тяжкого, середньої тяжкості чи легкого, використовуючи критерії, що викладені у цих правилах.

Крім того, диспозиція ч. 2 ст. 121 КК України законодавцем викладена у такій редакції: умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинене способом, що має характер особливого мучення, або вчинене групою осіб, а також з метою залякування потерпілого або інших осіб, чи з мотивів расової, національної або релігійної нетерпимості, або вчинене на замовлення, або таке, що спричинило смерть потерпілого.

Дані викладені в фактичних обставинах справи мають відповідати формулюванню пред'явленого обвинувачення.

Тоді як, цим вимогам закону даний обвинувальний акт не відповідає.

Так, викладені в обвинувальному акті обставини кримінального правопорушення є такими, що суперечать один одному, оскільки у обставинах кримінального правопорушення зазначено, що відповідно до довідки Сахновщинської ЦРЛ ОСОБА_3 спричинив ОСОБА_6, зокрема, тілесні ушкодження, тоді як ОСОБА_3 обвинувачується у заподіянні тяжких тілесних ушкоджень, що спричинило смерть потерпілого.

Порушення цих вимог вже на цій стадії є грубим порушенням прав обвинуваченого на захист від пред'явленого обвинувачення.

У п. 11 постанови пленуму Верховного Суду України № 6 від 30.05.2008 року «Про практику застосування кримінально-процесуального законодавства при попередньому розгляді кримінальних справ у судах першої інстанції», з наступними змінами, зазначено, що істотними порушеннями при складанні обвинувального висновку необхідно вважати такі порушення вимог, які виключають можливість здійснення обвинуваченим свого захисту і можливість прийняття судом законного рішення у справі. Такі порушення мають місце у випадках, коли в обвинувальному висновку містяться положення, які суперечать один одному, звинувачення, викладене в обвинувальному висновку, є неконкретним.

Такі розбіжності та недоліки обвинувального акту виключають можливість здійснення обвинуваченим свого захисту і можливість прийняття судом законного рішення у справі.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено те, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини й основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09 жовтня 2008р. зазначив, що у тексті підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню обвинувачення особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення (рішення від 19 грудня 1989 р. у справі «Камасінскі проти Австрії», № 9783/82, п. 79).

Крім того, Суд нагадує, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення від 25 березня 1999 р. у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», № 25444/94, п. 52; рішення від 25 липня 2000 р. у справі «Матточіа проти Італії», № 23969/94, п. 58; рішення від 20 квітня 2006 року у справі «І.Н. та інші проти Австрії», № 42780/98, п. 34).

Справедливість під час провадження у справі необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому (рішення від 1 березня 2001 р. у справі «Даллос проти Угорщини», № 29082/95, п. 47). Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п. 3 ст. 6 Конвенції (рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47).

За таких обставин, вважаю, що кримінальне провадження не може бути призначено до судового розгляду, а обвинувальний акт на підставі п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України підлягає поверненню прокурору.

Керуючись ст.ст. 291, 314 КПК України, суд, -

ухвалив:

Обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_3, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12018220420000189 від 17.06.2018 року, у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, повернути прокурору.

Ухвала суду може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.

Суддя :