Рішення № 77472348, 24.10.2018, Господарський суд Рівненської області

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" жовтня 2018 р. м. Рівне Справа № 918/577/18

Господарський суд Рівненської області у складі судді Марача В.В.,

при секретарі Ярощук О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Виконавчого комітету Вараської міської ради

до відповідача Фізичної особи-підприємця Антонюк Любові Платонівни

про стягнення заборгованості в розмірі 25 892, 57 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: представник Хазов Ю.М.;

від відповідача: представник не з'явився.

Статті 42, 46 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав визначених статтею 35,37 ГПК України відсутні.

ВСТАНОВИВ:

Виконавчий комітет Вараської міської ради (надалі - Позивач або ВК Вараської міської ради) звернувся в Господарський суд Рівненської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Антонюк Любові Платонівни (надалі - Відповідач або ФОП Антонюк Л.П.) в якому просить стягнути з останньої 25 892, 57 грн.

Свої вимоги Позивач мотивує тим, що відповідно до умов п.п. 2.4.1 п. 2.1. Договору про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Вараш, замовник будівництва - ФОП Антонюк Л.П. зобов'язалася внести на рахунок Вараської міської ради кошти пайової участі у розвитку інфраструктури міста Вараш в розмірі 25 892, 57 грн., однак у визначений договором строк (протягом 30 календарних днів) ФОП Антонюк Л.П. кошти не сплатила.

22.10.2018 року до суду від Позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій, у зв'язку з частковою сплатою Відповідачем заборгованості в сумі 9000,00 грн., останній просить стягнути з ФОП Антонюк Л.П. заборгованість по сплаті пайової участі у розвитку інфрастрактури м. Вараш Рівненської області в сумі 16 892,57 грн. До заяви Позивач додає копії банківських виписок про сплату Відповідачем 09.07.2018р., 04.09.2018 р. та 16.10.2018 р. грошових коштів на загальну суму 9 000,00 грн..

Статтею 169 ГПК України встановлено, що при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, або на вимогу суду заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі. Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 ГПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Відтак дана заява приймається судом до розгляду.

Крім того, 24.10.2018 року до суду від Позивача надійшла заява, в якій останній просить суд, у зв'язку із зменшенням позовних вимог, повернути надмірно сплачений судовий збір.

Статтею 7 Закону України "Про судовий збір" унормовано підстави повернення судового збору, яким зокрема зазначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення даної заяви та поверненняи Позивачу - Виконавчому комітету Вараської міської ради судового збору від суми зменшених позовних вимог.

Представник Позивача в судовому засіданні 24.10.2018 року позовні вимоги, з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог, підтримав, з підстав зазначених у позовній заяві.

Представник Відповідача в судове засідання 24.10.2018 року не з'явився, відзиву на позов не надав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 33013 0959757 6, яке наявне в матеріалах справи.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Зважаючи на те, що неявка представника Відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Таким чином суд вважає, що Відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, відтак, керуючись статтею 202 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності Відповідача та відзиву з боку останнього за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, заслухавши пояснення представника Позивача, з'ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, безпосередньо дослідивши докази у справі, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню. При цьому господарський суд керувався наступним.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 11.04.2018 року у справі № 918/46/18, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 19.04.2018 р., позов Виконавчого комітету Вараської міської ради задоволено частково, визнано укладеним договір між виконавчим комітетом Вараської міської ради та фізичною особою підприємцем Антонюк Любов'ю Платонівною про пайову участь замовника будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Вараш Рівненської області у вказаній редакції, в решті позову відмовлено та стягнуто з Фізичної особи - підприємця Антонюк Любові Платонівни на користь Виконавчого комітету Вараської міської ради 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. судових витрат.

Згідно ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами .

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії .

Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб'єктний склад спору. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Немає винятків стосовно преюдиціальності фактів, що не входили у предмет доказування в раніше розглянутій справі. Якщо суд помилково включив факт у предмет доказування, це не позбавляє його властивостей преюдиціального факту в розгляді іншої справи. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності .

Аналогічна положення знайшли своє відображення в пункті 2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", згідно якої не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Отже, виходячи з вищевикладеного, обставини встановлені судовим рішенням по справі № 918/46/18, яке набрало законної сили, повторного доведення не потребують.

За змістом п. 1.1. Договору про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Вараш, Замовник будівництва (ФОП Антонюк Любов Платонівна) здійснює пайову участь у створенні і розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури м. Вараш шляхом перерахування коштів до міського бюджету, при здісненні будівництва об'єкта містобудування на умовах, зазначених цим Договором, а Одержувач (Виконавчий комітет Вараської міської ради) приймає дані кошти на окремий рахунок.

Відповідно до п.п. 2.4.1. п. 2.4. даного Договору, Замовник будівництва зобов'язується внести на відповідний рахунок Одержувача кошти пайової участі у розвитку інфраструктури міста Вараш, відповідно до розрахунку, який є невід'ємною частиною даного Договору та встановлених строків (графіку): 1) 25 892, 57 грн. ( двадцять п'ять тисяч вісімсот дев'яносто дві гривні 57 копійок). Загальна сума коштів пайової участі становить 25 897 грн. 57 коп., яка повинна бути сплачена на протязі 30 (тридцяти) календарних днів.

Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

Положеннями ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На підставі наведеного, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача відповідно до Договору про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Вараш 16 892 грн. 57 коп. заборгованості по сплаті пайової участі у розвитку інфрастрактури м. Вараш Рівненської області обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі викладеного, враховуючи, що Позивач довів наявність заборгованості по сплаті пайової участі у розвитку інфрастрактури м. Вараш Рівненської області в сумі 16 892 грн. 57 коп. зі сторони Відповідача згідно Договору про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Вараш, а Відповідач вказаних обставин належними та достатніми доказами не спростував, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Виконавчого комітету Вараської міської ради (34400, Рівненська обл., м. Вараш, м-н Незалежності, 1, код ЄДРПОУ 03315879) задоволити.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Антонюк Любові Платонівни (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Виконавчого комітету Вараської міської ради (34400, Рівненська обл., м. Вараш, м-н Незалежності, 1, код ЄДРПОУ 03315879) 16 892,57 грн. (шістнадцять тисяч вісімсот дев'яносто дві гривні 57 коп.) заборгованості по Договору про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Вараш та 1 149,55 грн. (одну тисячу сто сорок дев'ять гривень 55 коп.) витрат по сплаті судового збору.

3. Повернути Виконавчому комітету Вараської міської ради (34400, Рівненська обл., м. Вараш, м-н Незалежності, 1, код ЄДРПОУ 03315879) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 612,45 грн. (шістсот дванадцять грн. 45 коп.), у зв'язку із зменшенням розміру позовних вимог в частині стягнення 9000,00 грн. заборгованості, сплачений згідно платіжного доручення № 717 від 21.08.2018 року, оригінал якого знаходиться у матеріалах справи № 918/577/18, про що винести ухвалу.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно - західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 30 жовтня 2018 року.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя Марач В.В.