Рішення № 77471880, 25.10.2018, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" жовтня 2018 р. м. Житомир Справа № 906/723/18

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Лозинської І.В.

за участі секретаря судового засідання: Шевчук - Сингаївської І.Г.

за участю представників сторін:

- від позивача: ОСОБА_1 - представник за дов. від 06.09.2018

- від відповідача: ОСОБА_2 - представник за дов. від 04.06.2018

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариств "ДАК "Ліки України" (м. Київ)

до Комунального підприємства "Центральна районна аптека № 118" Житомирської районної ради (Житомирська область, Житомирський район, с. Троянів)

про стягнення 7772,19 грн.

У засіданні суду оголошено вступну і резолютивну частини рішення та повідомлено дату складення повного рішення у відповідності до вимог ст. 238 ГПК України.

Публічне акціонерне товариство "ДАК "Ліки України" звернулось до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Комунального підприємства "Центральна районна аптека № 118" Житомирської районної ради 7239,96 грн., з яких, 4570,00 грн. боргу, 1480,97 грн. інфляційних, 408,92 грн. 3% річних, 779,18 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору поставки наркотичних та психотропних лікарських засобів від 28.01.2013 № 65 НП/х щодо своєчасного проведення розрахунку за отриману медичну продукцію.

Ухвалою від 29.08.2018 господарський суд відкрив провадження у справі, постановив здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначив засідання суду для розгляду справи по суті.

Ухвалою від 02.10.2018 господарський суд прийняв до розгляду заяву позивача вих. №1.1/311, від 24.09.2018 про збільшення позовних вимог та постановив вважати заявленим до розгляду спір про стягнення з відповідача 7772,19 грн., з яких 4570,89 грн. боргу, 1735,23 грн. інфляційних втрат, 410,17 грн. 3% річних, 1055,90 грн. пені (а. с. 66).

Ухвалою від 09.10.2018 господарський суд відклав розгляд справи, призначив засідання суду для розгляду справи на 25.10.2018 о 14:30.

Представник позивача в засіданні суду підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, письмових поясненнях з уточненням позовних вимог вих. № 1.1/311, від 24.09.2018 (а. с. 30 - 32), поясненнях вих. № 1.1/312, від 26.09.2018 на відзив на позовну заяву (а. с. 59, 60); надав пояснення щодо звернення до суду в межах строку позовної давності, встановленого ч. 1 ст. 261 ЦК України.

В засіданні суду представник позивача заявив та надав клопотання про долучення до матеріалів справи копій таких документів: видаткової накладної № 190 від 18.08.2015 на суму 485,72 грн. з довіреністю № 69 від 18.08.2015 та вимогами - замовленнями № 3 та № 4 від 18.08.2015; видаткової накладної № 159 від 05.08.2015 на суму 50,05 грн. з довіреністю № 64 від 04.08.2015 та вимогою - замовленням № 2 від 04.08.2015 (а. с. 74 - 81), яке задоволено господарським судом.

Представник відповідача в засіданні суду заперечила проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву вих. № 98, від 20.09.2018 (а. с. 49), зокрема, за безпідставністю, у зв'язку з пропуском позивачем строку позовної давності, а також тим, що за даними бухгалтерського обліку у відповідача не обліковується кредиторська заборгованість перед позивачем; у відповідача закінчився строк дії ліцензії на наркотичні засоби, психотропні речовини та прекурсори; надала письмову інформацію на вимогу суду щодо місця реєстрації ОСОБА_3 (а. с. 82).

Представник позивача щодо цього висловив припущення, що відсутність в даних обліку відповідача боргу перед позивачем, може свідчити лише про порушення відповідачем порядку ведення бухгалтерського обліку.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

1. Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

05.05.2015 між Державною акціонерною компанією "Ліки України" (ПАТ "Державна акціонерна компанія "Ліки України") (продавець/позивач), Комунальною установою "Обласна база спеціального медичного постачання" Житомирської обласної ради (виконавець) та КП "Центральна районна аптека № 118" Житомирської районної ради (покупець/відповідач) укладено Договір купівлі - продажу лікарських засобів № 24-Ж (а. с. 34 - 36) (далі - Договір), згідно з п. 1.1. продавець зобов'язується передати у власність покупця лікарські засоби (медтовар), виконавець зобов'язується відпустити та забезпечити одержання покупцем медтовару, а покупець отримати та оплатити продавцю кошти за медтовар, в кількості, асортименті і по цінах згідно погоджених накладних (специфікацій), що є невід'ємними частинами договору.

Виконавець здійснює відпуск медтовару покупцю на підставі розпорядження продавця відповідно до письмових замовлень покупця, в яких останній визначає номенклатуру медтовару, кількість, термін та умови поставки (п. 1.3. Договору).

Відповідно до п. 4.2. Договору розрахунки за медтовар здійснюються покупцем по факту отримання останнім відповідно вартості медтовару, вказаної у видаткових накладних.

Пунктом 4.5. Договору усю суму вартості відвантаженої виконавцем партії медтовару покупець перераховує на рахунок продавця.

Згідно з п. 6.1.1. та 6.1.2. Договору покупець зобов'язаний: прийняти медтовар у виконавця по кількості згідно з видатковими накладними продавця, по якості відповідно до сертифікатів якості виробника; своєчасно та в повному обсязі сплачувати за отриманий медтовар.

Продавець зобов'язаний забезпечити поставку медтовару, якість якої відповідає умовам, установленим цим Договором (п. 6.2.1. Договору).

Пунктом 8.2. Договору сторонами погоджено, що при затримці оплати отриманого медтовару на строк більш ніж 2 банківських днів, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочки. До часу сплати покупцем суми пені та основного боргу продавець та виконавець мають право не відвантажувати наступні партії медтовару.

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2015 (п. 11.1. Договору).

Пунктом 11.2. Договору передбачено, що в частині взаєморозрахунків він діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, визначених цим договором.

На підставі відповідних вимог-замовлень, видаткових накладних та довіреностей, які є в матеріалах справи, позивач поставив відповідачу медтовар на суму 10260,89 грн.

Відповідач частково сплатив позивачу за отриманий медтовар кошти в сумі 5690,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями та оборотно-сальдовою відомістю по рахунку позивача за період з 01.01.2015-25.09.2018.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань за останнім утворилась заборгованість у розмірі 4570,89 грн.

Позивачем на адресу відповідача направлялась вимога про погашення боргу у сумі 4570,89 грн. (а. с.13,14), яка була повернута відправнику за закінченням встановленого строку зберігання, згідно з довідкою працівника поштового зв'язку (а.с.15)

За таких обставин, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення заборгованості за поставлений медтовар на підставі Договору у сумі 4570,89 грн. боргу, 1055,90 грн. пені,1735,23 грн. інфляційних втрат, 410,17 грн. 3 % річних.

2. Норми права, які застосував господарський суд.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

За ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, сплатити гроші тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Беручи до уваги зміст правовідносин, які склалися між сторонами, та характер взятих ними зобов'язань, суд дійшов висновку про те, що між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з договору купівлі - продажу.

Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ГПК України).

За ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

За ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін та умови, які є обов'язковими згідно з актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

3. Щодо позовних вимог в частині стягнення 4570,89 грн. основного боргу.

Судом встановлено, що на підставі вимог - замовлень відповідача: № 1 від 04.08.2015 (а. с. 33); №2 від 04.08.2015 (а. с. 81), № 3 та № 4 від 18.08.2015 (а. с. 77,78) позивачем здійснено передачу медтовару через уповноважену особу відповідача - в.о. завідувача аптекою ОСОБА_3 на загальну суму 10260,89 грн., що підтверджується такими видатковими накладними: №158 від 05.08.2015 на суму 9725,12 грн. по довіреності № 63 від 04.08.2015 (а. с. 10,11); № 159 від 05.08.2015 на суму 50,05 грн. по довіреності № 64 від 04.08.2015 (а. с. 79, 80); № 190 від 18.08.2015 на суму 485,72 грн. по довіреності № 69 від 18.08.2015 (а. с. 75, 76).

Відповідач частково сплатив позивачу за отриманий медтовар кошти на загальну суму 5690,00 грн., що підтверджується такими платіжними дорученнями (а. с. 41-47): № 815 від 14.09.2015 на суму 1000,00 грн.; № 829 від 15.09.2015 на суму 500,00 грн.; № 991 від 13.10.2015 на суму 500,00 грн.; № 1395 від 21.12.2015 на суму 2000,00 грн.; № 1409 від 22.12.2015 на суму 500,00 грн.; № 1544 від 11.02.2016 на суму 590,00 грн.; № 1543 від 10.02.2016 на суму 600,00 грн., а також оборотно-сальдовою відомістю по рахунку позивача за період з 01.01.2015-25.09.2018 (а. с. 48).

Однак. відповідач доказів сплати заборгованості в повному обсязі суду не надав.

Враховуючи факт не виконання належним чином обов'язку зі оплати поставленого медтовару на підставі Договору купівлі - продажу лікарських засобів № 24-Ж, відповідач зобов'язаний оплатити позивачу залишок основного боргу у розмірі 4570,89 грн.

4. Щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення 1055,90 грн. пені.

З розрахунку пені, виконаного позивачем, вбачається нарахування пені на загальну суму 1055,90 грн. за період з 26.08.2015 по 26.02.2016 (а. с. 37).

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у 3 роки (ст. 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлено спеціальну позовну давність. Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За загальним правилом, перебіг загальної та спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст.261 ЦК України).

Так, за зобов’язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст.261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252 - 255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов’язується не стільки зі строком дії (припиненням дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми, початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Разом з тим, стягнення неустойки (штрафу, пені) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), в якому вона нарахована, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Тому в задоволені вимог щодо стягнення пені в розмірі 1055,90 грн., яка заявлена до стягнення за межами строку позовної давності, слід відмовити.

5. Щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення 1735,23 грн. інфляційних втрат та 410,17 грн. 3% річних згідно з розрахунками позивача.

За ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредиторів від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримання ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки за порушення виконання зобов'язання.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних нарахувань (а. с. 38), судом встановлено, що він проводився не за кожний повний місяць прострочення боргу, а за період з 26.08.2015 до 22.08.2018, тому здійснивши власний розрахунок, суд прийшов до висновку про правильну суму інфляційних втрат у розмірі 1703,91 грн.

Щодо розрахунку 3% річних, виконаного позивачем, суд, здійснивши їх перерахунок, прийшов до висновку про його хибність на 0,29 грн., так як позивачем зазначено кількість днів прострочення - 1093, тоді як період з 26.08.2015 до 22.08.2018 нараховує 1092 дні, тому 3% річних підлягають задоволенню на суму 409,88 грн.

Отже, за розрахунками суду, до стягнення з відповідача підлягає 3% річних у сумі 409,88 грн. та інфляційних втрат у сумі 1703,91 грн.

6. Мотиви відхилення судом заперечень відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву вих. № 98, від 20.09.2018 (а. с. 49).

6.1.Щодо пропуску позивачем строку позовної давності.

Позовна давність пов'язується із судовим захистом суб'єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості в судовому порядку здійснити належне їй цивільне майнове право. Тобто сплив позовної давності позбавляє цивільне суб'єктивне право здатності до примусового виконання проти волі зобов'язаної особи.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Початок перебігу позовної давності визначається ст. 261 ЦК України і пов'язується не стільки зі строком дії (припиненням дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи.

Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України). А за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Сторонами погоджено, що розрахунки за медтовар здійснюються покупцем по факту отримання останнім відповідно до вартості медтовару, вказаної у видаткових накладних (п. 4.2. Договору).

У видаткових накладних №158 від 05.08.2015 на суму 9725,12 грн. та №159 від 05.08.2015 на суму 50,05 грн. зазначено дату оплати - 26.08.2015; у видатковій накладній №190 від 18.08.2015 на суму 485,72 грн. - 08.09.2015.

У позовній заяві позивачем визначено дату оплати за поставлений медтовар - 26.08.2015 згідно з видатковою накладною № 158 від 05.08.2015, пояснюючи це тим, що в суму сплати за вказаними платіжними дорученнями у розмірі 5690,00 грн. увійшла оплата за видатковими накладними №159 від 05.08.2015 на суму 50,05 грн. і № 190 від 18.08.2015 на суму 485,72 грн.

Позивач направив до господарського суду позовну заяву з вимогою про стягнення заборгованості з відповідача 23.08.2018, про що свідчить відтиск штемпеля та інформація на конверті "Укрпошта Експрес".

Зважаючи на викладене, суд прийшов до висновку, що позивачем не пропущено загальний строк позовної давності для звернення до господарського суду за захистом свого порушеного права.

З огляду на викладене, заперечення відповідача щодо пропуску позивачем строку позовної давності відхиляються за безпідставністю.

6.2. Щодо відсутності за даними бухгалтерського обліку відповідача кредиторської заборгованості перед позивачем.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" від 05.10.2017 № 2164-VIII бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації; питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" від 05.10.2017 № 2164-VIII підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Зважаючи на наявність первинних документів в матеріалах справи, які свідчать про господарські правовідносини між сторонами, суд вважає заперечення відповідача безпідставними та відхиляє їх.

6.3. Щодо закінчення строку дії ліцензії на наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори, виданої відповідачу - 02.09.2015.

Як вбачається з ліцензії Комітету з контролю за наркотиками серії АВ № 533559 від 23.09.2010, виданої відповідачу (а. с. 50), строк її дії встановлено з 02.09.2010 по 02.09.2015.

Видаткові накладні як доказ передачі відповідачу медтовару датовані 05.08.2015 та 18.08.2015, тобто поставка медтовару відбулась в період дії вказаної ліцензії.

З огляду на викладене, вказані заперечення відповідача також є безпідставними та такими, що підлягають відхиленню.

7. Висновок господарського суду Житомирської області за результатами розгляду позовної заяви.

За ч. 2, 3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 73 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивачем доведено суду обґрунтованість заявлених позовних вимог належними та допустимими доказами у справі.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково на загальну суму 6684,68 грн., з яких 4570,89 грн. основного боргу, 1703,91 грн. інфляційних втрат, 409,88 грн. 3% річних.

В частині стягнення суми пені у розмірі 1055,90 грн., інфляційних втрат у розмірі 31,32 грн., 3% річних у розмірі 0,29 грн. слід відмовити.

8. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Розподіл судових витрат врегульовано ст.129 ГПК України, п.2 ч.1 якої унормовано, що судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Центральна районна аптека №118" Житомирської районної ради (12460, Житомирська область, Житомирський район, с. Троянів, вул. Войтицького, 9, код ЄДРПОУ 05484965) на користь Публічного акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Ліки України" (04075, м. Київ, вул. Максименка, 28, код ЄДРПОУ 20078889):

- 4570,89 грн. основного боргу;

- 1703,91 грн. інфляційних втрат;

- 409,88 грн. 3% річних;

- 1515,46 грн. судового збору.

3. Відмовити в позові в частині стягнення 1055,90 грн. пені.

4. Відмовити в позові в частині стягнення 31,32 грн. інфляційних втрат.

5. Відмовити в позові в частині стягнення 0,29 грн. 3% річних.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 30.10.18

Суддя Лозинська І.В.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - 3 сторонам