Рішення № 77470199, 29.10.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 жовтня 2018 року № 826/9614/17

Окружний адміністративний суд міста Києва колегією суддів у складі: судді-доповідача Келеберди В.І., суддів Качура І.А., Федорчука А.Б., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом публічного акціонерного товариства «БМ Банк»

до Міністерства юстиції України

треті особи без самостійних вимог на предмет спору:

товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма Міг»,

ОСОБА_2,

ОСОБА_3

про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії

За участю представників:

позивача - Іванова О.В., Пятецький С.В.

відповідача - Середа О.В.,

третьої особи 1 - Школьна І.П.,

третьої особи 2 - ОСОБА_8, ОСОБА_9

третьої особи 3 - ОСОБА_2,

ВСТАНОВИВ:

Обставини справи.

Публічне акціонерне товариство «БМ Банк» (01032, місто Київ, бульвар Тараса Шевченка, 37/122, код ЄДРПОУ: 33881201) (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва (далі - суд) з позовом Міністерства юстиції України (01001, місто Київ, вулиця Городецького, 13, код ЄДРПОУ: 00015622) (далі - відповідач) , треті особи без самостійних вимог на предмет спору: товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма Міг» (18002, Черкаська область, місто Черкаси, бульвар Шевченка, 161/1, код ЄДРПОУ: 21389433) (далі - третя особа 1), ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) (далі - третя особа 2), ОСОБА_10 (АДРЕСА_2) (далі - третя особа 3) та просить суд:

Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 24 липня 2017 року № 2336/5 «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень»;

Зобов'язати Міністерство юстиції України вчинити дії щодо:

- поновлення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів стосовно рішень про державну реєстрацію прав, які були скасовані наказом Міністерства юстиції України від 24 липня 2017 року № 2336/5, а саме:

- від 03 квітня 2017 року № 34589722, 34589588, 34589243, 34589132, 34589008, 34588863, 34587019, 34585934;

- від 23 червня 2017 року № 35837007, 35832945, 35833315;

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що наказом Міністерства юстиції України від 24 липня 2017 року № 2336/5 скасовано прийняті приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Науменко Т.М. рішення від 03 квітня 2017 року № 34589722, 34589588, 34589243, 34589132, 34589008, 34588863, 34587019, 34585934 та від 23 червня 2017 року № 35837007, 35832945, 35833315. Зважаючи на те, що оскаржуваний наказ видано відповідачем на підставі розгляду скарги, який відбувся із порушенням визначеної законодавством процедури та численними порушеннями чинного законодавства, що є підставою для визнання його протиправним та скасування.

Ухвалою суду від 08 серпня 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/9614/17, та призначено судовий розгляд справи на 11 жовтня 2017 року.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях які долучено до матеріалів справи з яких вбачається, що відповідача під час розгляду скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Міг» від 17 липня 2017 року діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією та законами України в результаті чого прийнято законне та обґрунтоване рішення.

Судом оголошено перерву до 01 листопада 2017 року.

У відповідному судовому засіданні протокольної ухвалою суд змінив порядок розгляду справи, ухваливши про перехід до подальшого завершення розгляду даної адміністративної справи в порядку письмового провадження.

Разом з тим, 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Таким чином, з дня набрання чинності нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України, тобто з 15 грудня 2017 року, адміністративне судочинство здійснюється за правилами цієї редакції Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Обставини встановлені судом.

19 липня 2011 року між приватним акціонерним товариством «БМ Банк» та приватним підприємством «Сфера-Дизель» укладено договір відновлювальної кредитної лінії № 6/45/190711 зі змінами і доповненнями внесеними додатковими договорами № 1 від 27 червня 2012 року, № 2 від 31 серпня 2012 року, № 3 від 30 серпня 2012 року (а.с. - 12-19).

Відповідно до умов Кредитного договору, Банк зобов'язався надати, а Позичальник отримувати та належним чином використовувати та повернути в передбачені Кредитним договором строки кредит у розмірі ліміту 4500000,00 гривень та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених Кредитним договором.

В якості виконання зобов'язань за кредитним договором між Банком та товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма Міг» 19 липня 2011 року було укладено договір іпотеки нерухомого майна № 6/45/190711-1, зі змінами та доповненнями до нього, внесеними додатковими договорами № 1 від 27 липня 2012 року, № 2 від 30 серпня 2012 року (а.с. - 20-27).

Відповідно до підпунктів 1.1, 1.2-1.2.9 Договору іпотеки, товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма Міг» передала в іпотеку Банку нерухоме майно, а саме:

- нежитлове приміщення - торговий павільйон (літера А1), загальною площею 21.5, кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3;

- частина нежитлового приміщення - торговий павільйон (приміщення № 2-1, 2-2 в літері А-1, загальною площею 18,7 кв.м., що знаходиться за адресою, АДРЕСА_4;

- частина нежитлового приміщення - торговий павільйон (приміщення № 1-1, 1-2, 1-3 в літері А-1, загальною площею 31,9 кв.м., що знаходиться за адресою, АДРЕСА_5;

- частина нежитлового приміщення - торговий павільйон (приміщення № 1-1, 1-2, 1-4 в літері А-1, загальною площею 78,6 кв.м., що знаходиться за адресою, АДРЕСА_6;

- частина нежитлового приміщення - торговий павільйон (приміщення № 1-1, 1-2, 1-3 в літері А-1, загальною площею 34,7 кв.м., що знаходиться за адресою, АДРЕСА_7;

- частина нежитлового приміщення - торговий павільйон (приміщення № 1-1, 1-2, 1-3 в літері А-1, загальною площею 43,5 кв.м., що знаходиться за адресою, АДРЕСА_8;

- частина нежитлового приміщення - торговий павільйон (приміщення № 2-1, 2-2, 2-3 в літері А-1, загальною площею 37,5 кв.м., що знаходиться за адресою, АДРЕСА_9;

- частина нежитлового приміщення - торговий павільйон (приміщення № 1-1, 1-2 в літері А-1, загальною площею 28,3 кв.м., що знаходиться за адресою, АДРЕСА_10.

Умовами договору Іпотеки передбачено, що ПАТ «БМ Банк», як Іпотекодержатель, має право звернути стягнення на предмет іпотеки будь-яким способом, не забороненим законодавством, в тому числі на підставі рішення суду чи на підставі виконавчого напису нотаріуса у встановленому чинним законодавством України та Договором порядку, в тому числі відповідно до Застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя, що міститься у підпункті 6.6 Договору (пункт 6.2 Договору).

У зв'язку із невиконанням позичальником - приватним підприємством «Сфера-Дизель» своїх зобов'язань за договором відновлювальної кредитної лінії № 6/45/1907/11-1 від 19 липня 2011 року та утворенням заборгованості. Банк звернувся до Придніпровського районного суду міста Черкаси із позовними вимогами до вказаного підприємства та ОСОБА_13 про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 6/45/190711 відновлювальної кредитної лінії від 19 липня 2011 року.

Рішенням Придніпровського районного суду міста Черкаси від 23 березня 2014 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто солідарно із приватного підприємства «Сфера-Дизель» та ОСОБА_13 на користь публічного акціонерного товариства «БМ Банк» заборгованість за Кредитним договором № 6/45/190711 відновлювальної кредитної лінії від 19 липня 2011 року в сумі 4 706 674,67 гривень (а.с. - 28-33).

15 липня 2016 року Банком на адресу товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Міг» направлено вимогу від 14 липня 2016 року № 3118-05/5 про виконання зобов'язання за договором іпотеки, яку отримано товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма Міг» 18 липня 2016 року за підписом ОСОБА_14 (а.с. - 34-35).

15 липня 2016 року Банком також направлено вимогу від 14 липня 2016 року № 3117/05/5 на адресу приватного підприємства «Сфера-Дизель», яку ним отримано 20 липня 2016 року за підписом ОСОБА_13 (а.с. - 36-38).

Відповідно до вимоги, Банком запропоновано протягом 30 днів з моменту її отримання, повернути в повному обсязі на рахунок № 3739614501 суму заборгованості. Водночас повідомлено, що у разі невиконання вимоги, Банк може скористатися правом на звернення стягнення на предмет іпотеки з метою задоволення своїх вимог за кредитним договором за рахунок іпотечного майна.

Зважаючи на те, що станом на 30 березня 2017 року товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма Міг» та приватним підприємством «Сфера-Дизель» вимоги Банку не виконано, 03 квітня 2017 року за заявою приватного акціонерного товариства «БМ Банк» приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Науменко Т.М. зареєстровано право власності на майно, що перебуває і іпотеці банку відповідно до договору іпотеки.

Разом з тим, 25 липня 2017 року на адресу Банку надійшло повідомлення за підписом секретаря Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Департаменту державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України від 18 липня 2017 року № 3/21309-0-33-17/19к з копією скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Міг» на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та вимогою про скасування рішень державного реєстратора речових прав на нерухоме майно - приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Науменко Т.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 03 квітня 2017 року а саме: № 34589722, № 34589588, № 34589243, № 34589132, № 34589008, № 34588863, № 34587019, № 34585954 (а.с. - 64-68).

Після отримання зазначеного листа, позивач із сайту Міністерства юстиції України дізнався з'ясував, що скаргу розглянуто Комісією 21 липня 2017 року, тобто за 4 дні до отримання позивачем копії скарги.

25 липня 2017 року позивач звернувся до відповідача з проханнями повідомити про прийняте рішення. Станом на час звернення до суду, тобто на 01 серпня 2017 року відповіді позивачем не було отримано.

В подальшому позивач дізнався, що 24 липня 2017 року відповідачем прийнято оскаржуваний наказ № 2336/5, відповідно до якого скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Міг» задоволено та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 03 квітня 2017 року № № 34589722, № 34589588, № 34589243, № 34589132, № 34589008, № 34588863, № 34587019, № 34585954, прийняті приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Науменко Т.М., внесено записи про скасування записів про державну реєстрацію прав № 19830521, № 21078925, № 21078926, 19830595, № 19830020, № 19829559, № 19830151, № 19830236, № 19830336, № 19830424 та записів про державну реєстрацію припинення обтяження № 19830535 та іпотеки за № 19830558.

При цьому, товариством з обмеженою відповідальністю у скарзі зазначено про те, що про прийняті рішення їм стало відомо лише 14 липня 2017 року. Разом з тим, скаржником до господарського суду Черкаської області 11 квітня 2017 року та 24 квітня 2017 року подавалися позовні заяви про визнання недійними правочинів з реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що є в іпотеці Банку відповідно до Договору іпотеки. Однак, ухвалами суду від 03 травня 2017 року та 24 травня 2017 року позовні заяви повернуті без розгляду (а.с. - 39-63).

Таким чином, про прийняття рішень щодо реєстрації за позивачем права власності за приватним акціонерним товариством «БМ Банк» товариству з обмеженою відповідальності стало відомо ще на початку квітня 2017 року.

Окрім того, 23 червня 2017 року позивачем з громадянами ОСОБА_2 та ОСОБА_15 укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення - торгового павільйону (приміщення № 2-1, 2-2 в Літері А-1, загальною площею 18,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 (а.с. - 78-81).

При цьому, у сказі товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма Міг» було повідомлено Комісії про те, що право власності на вказаний об'єкт зареєстровано за акціонерним товариством «БМ Банк», проте, на час подання скарги зареєстровано за іншими власниками.

Позивач також зазначає про те, що особа, яка подала скаргу - ОСОБА_16 не підтвердила наявність своїх повноважень та не надала довіреності до скарги, чим порушила вимоги статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

За таких обставин, позивач вважає наказ протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки розгляд скарги відбувся з порушенням визначеної законодавством процедури та з порушенням норм чинного законодавства.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади утворення та організації діяльності органів виконавчої влади врегульовано Законом України «Про центральні органи виконавчої влади».

Відповідно до статті 3 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади у своїй діяльності керуються Конституцією України, цим та іншими законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства України. Організація, повноваження і порядок діяльності міністерств, інших центральних органів виконавчої влади визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України. Положення про міністерства, інші центральні органи виконавчої влади затверджує Кабінет Міністрів України.

Статтею 16 Закону передбачено, що центральні органи виконавчої влади утворюються для виконання окремих функцій з реалізації державної політики як служби, агентства, інспекції.

Діяльність центральних органів виконавчої влади спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через відповідних міністрів згідно із законодавством.

Відповідно до статті 17 Закону основними завданнями центральних органів виконавчої влади є:

1) надання адміністративних послуг;

2) здійснення державного нагляду (контролю);

3) управління об'єктами державної власності;

4) внесення пропозицій щодо забезпечення формування державної політики на розгляд міністрів, які спрямовують та координують їх діяльність;

5) здійснення інших завдань, визначених законами України.

Центральні органи виконавчої влади можуть здійснювати одне або кілька визначених частиною першою цієї статті завдань.

У разі якщо більшість функцій центрального органу виконавчої влади складають функції з надання адміністративних послуг фізичним і юридичним особам, центральний орган виконавчої влади утворюється як служба.

У разі якщо більшість функцій центрального органу виконавчої влади складають функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери його управління, центральний орган виконавчої влади утворюється як агентство.

У разі якщо більшість функцій центрального органу виконавчої влади складають контрольно-наглядові функції за дотриманням державними органами, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, юридичними та фізичними особами актів законодавства, центральний орган виконавчої влади утворюється як інспекція.

Згідно з пунктом 1 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року № 228 (далі - Положення № 228), Міністерство юстиції України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Міністерство юстиції України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України.

Пунктом 10 Положення № 228 визначено, що Мін'юст у межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, здійснює організацію і контроль за їх виконанням.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року N 1952-IV.

Разом з тим, 26 листопада 2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 834- VIІІ «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та деяких інших законодавчих актів України, який набрав чинності 13 грудня 2015 року.

Згідно з вищевказаним Законом Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» викладено в новій редакції, яка почала діяти з 01 січня 2016 року.

Статтею 37 Закону № 1952-IV передбачено порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації прав.

Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Міністерство юстиції України розглядає скарги, зокрема, на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір).

Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.

У разі якщо розгляд та вирішення скарги потребують перевірки діяльності державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав, а також залучення скаржника чи інших осіб, Міністерство юстиції України та його територіальні органи можуть подовжити строки розгляду та вирішення скарги, повідомивши про це скаржника. При цьому загальний строк розгляду та вирішення скарги не може перевищувати 45 календарних днів.

За результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про:

1) відмову у задоволенні скарги;

2) задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про:

а) скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатами розгляду скарги;

б) скасування рішення про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав;

в) внесення змін до записів Державного реєстру прав та виправлення помилки, допущеної державним реєстратором;

г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав;

ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав;

д) скасування акредитації суб'єкта державної реєстрації;

е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України;

є) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо:

1) скарга оформлена без дотримання вимог, визначених частиною п'ятою цієї статті;

2) на момент прийняття рішення за результатом розгляду скарги відбулася державна реєстрація цього права за іншою особою, ніж зазначена у рішенні, що оскаржується;

3) наявна інформація про судове рішення або ухвалу про відмову позивача від позову з того самого предмета спору, про визнання позову відповідачем або затвердження мирової угоди сторін;

4) наявна інформація про судове провадження у зв'язку із спором між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав;

5) є рішення цього органу з того самого питання;

6) в органі розглядається скарга з цього питання від того самого скаржника;

7) скарга подана особою, яка не має на це повноважень;

8) закінчився встановлений законом строк подачі скарги;

9) розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції органу;

10) державним реєстратором, територіальним органом Міністерства юстиції України прийнято таке рішення відповідно до законодавства.

Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України.

Рішення, дії або бездіяльність Міністерства юстиції України та його територіальних органів можуть бути оскаржені до суду.

Відповідно до пункту 2 Положення про Комісію з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 12 січня 2016 року № 37/5 Комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації є постійно діючим колегіальним консультативно-дорадчим органом при Міністерстві юстиції України, що в межах повноважень, визначених Законами України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємств та громадських формувань», Порядком розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1128, забезпечує розгляд скарг у сфері державної реєстрації (далі - Порядок № 1128).

Згідно з пунктом 8 Порядку № 1128 під час розгляду скарги по суті Комісія встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, зазначених у скарзі, та інші обставини, які мають значення для об'єктивного розгляду скарги, у тому числі шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), та у разі необхідності витребування документів, пояснень тощо у суб'єкта оскарження, і вирішує:

1) чи мало місце прийняття оскаржуваного рішення суб'єктом оскарження, чи мала місце оскаржувана дія або бездіяльність суб'єкта оскарження;

2) чи було оскаржуване рішення прийнято суб'єктом оскарження на законних підставах, чи здійснювалася дія або вчинялася бездіяльність суб'єктом оскарження на законних підставах;

3) чи належить задовольнити кожну з вимог скаржника або відмовити в їх задоволенні;

4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у своїй скарзі (зокрема внесення шляхом виправлення технічних помилок у записах реєстрів взамін скасування рішення державного реєстратора);

5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.

Під час розгляду скарги по суті обов'язково запрошується скаржник та/або його представник (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб'єкт оскарження та інші заінтересовані особи, зазначені у скарзі або встановлені відповідно до відомостей реєстрів. Неприбуття таких осіб, яким було належним чином повідомлено про розгляд скарги, а також неотримання такими особами повідомлень про час та місце розгляду скарги з причин, що не залежать від суб'єкта розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду (пункт 9 Порядку № 1128).

Відповідно до пункту 10 Порядку № 1128 суб'єкт розгляду скарги своєчасно повідомляє особам, запрошеним до розгляду скарги по суті, про час і місце розгляду скарги в один з таких способів:

1) телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі);

2) шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін'юсту;

3) засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі та/або інших документах, що додаються до скарги).

Згідно з пунктом 11 Порядку № 1128 копії скарги та доданих до неї документів надаються особам, запрошеним до розгляду скарги по суті (крім скаржника), не пізніше дня, що передує дню розгляду скарги по суті. Суб'єкт оскарження має право подавати письмові пояснення по суті скарги, які обов'язково приймаються комісією до розгляду.

У разі повідомлення скаржником та/або його представником, іншими особами, які беруть участь у розгляді скарги по суті, про наявність судового спору між тими самими сторонами, з того ж предмета, з тих же підстав, про які зазначено у скарзі, ними надається копія відповідного рішення суду на засідання комісії.

Відповідно до пункту 12 Порядку № 1128 за результатами розгляду скарги суб'єкт розгляду скарги на підставі висновків комісії приймає мотивоване рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених Законами, у формі наказу.

Пунктом 14 передбачено, що висновок комісії, на підставі якого суб'єктом розгляду скарги приймається рішення про задоволення скарги, обов'язково містить інформацію про те, що:

1) рішення, дії або бездіяльність суб'єкта оскарження не відповідають законодавству у сфері державної реєстрації;

2) скарга підлягає задоволенню в повному обсязі чи частково (з обов'язковим зазначенням у якій частині) шляхом прийняття суб'єктом розгляду скарги рішень, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та пунктом 2 частини шостої статті 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».

З матеріалів справи вбачається, що товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма Міг» 17 липня 2017 року звернулось до Міністерства юстиції України зі скаргою на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та вимогою про скасування рішень державного реєстратора речових прав на нерухоме майно - приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Науменко Т.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 03 квітня 2017 року а саме: № 34589722, № 34589588, № 34589243, № 34589132, № 34589008, № 34588863, № 34587019, № 34585954, яку зареєстровано Міністерством юстиції України 18 липня 2017 року за № 21309-0-33-17 (а.с. - 65-68).

Комісією з питань розгляду скаргу у сфері державної реєстрації 21 липня 2017 року розглянуто скаргу товариства та за результатами її розгляду складено висновок про задоволення скарги товариства в повному обсязі та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 03 квітня 2017 року а саме: № 34589722, № 34589588, № 34589243, № 34589132, № 34589008, № 34588863, № 34587019, № 34585954 та від 23 квітня 2017 року № 35837007, № 35832945, № 35833315, які прийнято приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Науменко Т.М. та внести записи про скасування записів про державну реєстрацію прав № 19830521, № 21078925, № 21078926, № 19830595, № 19830020, № 19829559, № 19830151, № 19830236, № 19830336, № 19830424 та записів про державну реєстрацію припинення обтяження за № 19830535 та іпотеки за № 19830558 (а.с. - 204-208).

Вказаний висновок обґрунтовано тим, що відповідно до відомостей Державного реєстру прав, приватному нотаріусу Науменко Т.М. під час проведення оскаржуваних реєстраційних дій щодо переходу права власності на Об'єкти на підставі іпотечного договору, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, не подавався передбачений Законом про іпотеку документ, яким визначено вартість таких Об'єктів.

Повідомлення про вручення поштового відправлення не відповідають вимогам, встановленими Правилами, та не підтверджують факт направлення Вимоги 1 та Вимоги 2, оскільки відсутній опис таких поштових відправлень, у зв'язку з чим вони не можуть вважатися документами, що підтверджують факт отримання іпотекодавцем та боржником письмової вимоги іпотекодержателя.

Таким чином, приватним нотаріусом Науменко Т.М. при розгляді заяв та прийняття рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 03 квітня 2017 року № 34589722, № 34589588, № 34589243, № 34589132, № 34589008, № 34588863, № 34587019, № 34585954 всупереч законодавству у сфері державної реєстрації прав:

не встановлено належним чином наявність факту виконання умов Договору іпотеки, з якими Закон про іпотеку та Договір іпотеки пов'язують можливість переходу права власності на об'єкт, не перевірено документи на наявність підстав для відмови у державній реєстрації прав (статті 10 Закону, статті 35, 37 Закону про іпотеку, пункту 57, 61 Порядку № 1127) та не відмовлено у державній реєстрації прав, оскільки Рекомендоване повідомлення 1 та Рекомендоване повідомлення 2 не відповідають вимогам встановленим Законом (статті 18, 24 Закону, пункту 12 Порядку № 1127, пункту 89, 90, 106 Правил).

На підставі висновку, прийнятого Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 21 липня 2017 року за результатами розгляду скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Міг» від 17 липня 2017 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18 липня 2017 року № 21309-0-33-17 та доповнень до неї, відповідно до пункту 2 частини шостої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пункту 12 Порядку розгляду скаргу сфері державної реєстрації. Затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1128, Міністерством юстиції України24 липня 2017 року прийнято наказ про № 2336/5 про задоволення скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Міг» в повному обсязі та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 03 квітня 2017 року а саме: № 34589722, № 34589588, № 34589243, № 34589132, № 34589008, № 34588863, № 34587019, № 34585954 та від 23 квітня 2017 року № 35837007, № 35832945, № 35833315, які прийнято приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Науменко Т.М. та внести записи про скасування записів про державну реєстрацію прав № 19830521, № 21078925, № 21078926, № 19830595, № 19830020, № 19829559, № 19830151, № 19830236, № 19830336, № 19830424 та записів про державну реєстрацію припинення обтяження за № 19830535 та іпотеки за № 19830558 (а.с. - 209).

Разом з тим, з долученої до матеріалів справи копії скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Міг» від 17 липня 2017 року вбачається, що про прийняття рішень, що оскаржуються, товариству з обмеженою відповідальністю «Фірма Міг» стало відомо лише 14 липня 2017 року під час формування Витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с. - 65-67).

Разом з тим, з долучених до матеріалів справи копії позовної заяви зазначеного товариства про визнання правочину недійсним від 11 квітня 2017 року вбачається, що товариству нещодавно стали відомі факти неправомірних дій зі сторони ПАТ «БМ Банк», що полягали у незаконній перереєстрації права власності на нежитлові приміщення-торгові павільйони, що являються предметом іпотеки (а.с. - 39-46).

Аналогічні твердження містяться і у позовній заяві товариства від 24 квітня 2017 року (а.с. - 47-54).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що під час подання скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма Міг» вказано неправдиві відомості та не дотримано вимог статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки скаргу до Міністерства юстиції подано 17 липня 2017 року, тоді як рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю. Таким чином, строк оскарження сплив у червні 2017 року.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача стосовно того, що Комісія приймає рішення за наявності тієї інформації, яка зазначена у скарзі та не повинна витребовувати докази того, коли саме скаржник дізнався чи міг дізнатися про порушення своїх прав, оскільки відповідно до пункту 5 Порядку, перед розглядом скарги по суті комісія вивчає скаргу для встановлення, зокрема: чи дотримано вимоги Законів щодо строків подання скарги, вимог щодо її оформлення та/або щодо документів, що долучаються до скарги.

Відповідно до пункту 7 Порядку, у разі коли встановлено порушення вимог Законів щодо строків подання скарги, вимог щодо її оформлення та/або щодо документів, що долучаються до скарги, суб'єкт розгляду скарги на підставі висновку комісії приймає мотивоване рішення про відмову у задоволенні скарги без розгляду її по суті у формі наказу.

Таким чином, недотримання особою, яка подає скаргу, передбачених законом вимог щодо її оформлення, неподання доказів порушення внаслідок прийняття державним реєстратором рішень її прав, виключає можливість розгляду скарги та є безумовною підставою для відмови у її задоволенні.

В матеріалах справи міститься роздруківка з веб-сайту ddr.minjust.gov.ua, згідно з якою, на виконання пункту 10 Порядку на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України розміщено оголошення про призначення на 21 липня 2017 року на 14.00 року розгляд скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Міг» від 17 липня 2017 року, зареєстровану в Міністерстві юстиції України 18 липня 2017 року № 21309-0-33-17 (а.с. - 173).

Однак суд не приймає до уваги заперечення відповідача в частині дотримання ним вимог пунктів 9-11 Порядку щодо належного повідомлення заінтересованої особи про час і місце розгляду скарги, оскільки лист, яким Комісією було надіслано копію скарги і повідомлено, що час і місце розгляду скарги буде зазначено на офіційному сайті Міністерства юстиції України надіслано позивачу лише 21 липня 2017 року, про що свідчить відбиток штампу державного підприємства «Укрпошта», який міститься на конверті. При цьому, позивачем зазначене повідомлення отримано лише 25 липня 2017 року, тобто після розгляду скарги та прийняття наказу «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень». З наведено вбачається, що станом на 21 липня 2017 року позивач не знав та не міг знати про наявність скарги та призначення її до розгляду на зазначену дату.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем не було дотримано вимог чинного законодавства, оскільки позивача, який є заінтересованою особою та за яким було зареєстровано право власності на нерухоме майно, не було належним чином та своєчасно повідомлено про розгляд скарги.

Вказані обставини позбавили позивача права на прийняття участі у розгляді скарги, надання пояснень (заперечень) та доказів на їх обґрунтування з метою її повного та об'єктивного розгляду і прийняття законного і обґрунтованого рішення.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що під час розгляду скарг товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Міг», відповідачем порушено процедуру розгляду скарг у сфері державної реєстрації, а саме вимог пунктів 5, 7, 9 та 11 Порядку, а тому спірний наказ підлягає скасуванню, оскільки відповідачем його прийнято протиправно та із порушенням норм чинного законодавства.

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Тобто, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02)).

Отже, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Відповідно до частини третьої статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Із системного аналізу вищевикладеного. З метою повного забезпечення захисту прав позивача, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача шляхом зобов'язання відповідача вчинити дії щодо поновлення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів стосовно рішень про державну реєстрацію прав, які були скасовані наказом Міністерства юстиції України від 24 липня 2017 року № 2336/5, а саме:

від 03 квітня 2017 року № 34589722, 34589588, 34589243, 34589132, 34589008, 34588863, 34587019, 34585934;

від 23 червня 2017 року № 35837007, 35832945, 35833315.

Враховуючи надані докази, а також норми чинного законодавства суд приходить до переконання про обґрунтованість позовних вимог, а тому позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2)з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 КАС України).

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Суд не може витребувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову, що є підставою для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Долученим до матеріалів справи платіжним дорученням № 2303694 від 01 серпня 2017 року підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 3200,00 гривень за дві вимоги немайнового характеру, який підлягає відшкодуванню.

Керуючись статтями 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Задовольнити адміністративний позов публічного акціонерного товариства «БМ Банк» (01032, місто Київ, бульвар Тараса Шевченка, 37/122, код ЄДРПОУ: 33881201) до Міністерства юстиції України (01001, місто Київ, вулиця Городецького, 13, код ЄДРПОУ: 00015622), треті особи без самостійних вимог на предмет спору: товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма Міг» (18002, Черкаська область, місто Черкаси, бульвар Шевченка, 161/1, код ЄДРПОУ: 21389433), ОСОБА_2 (АДРЕСА_1), ОСОБА_10 (АДРЕСА_2) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії.

2. Визнати протиправним та наказ Міністерства юстиції України від 24 липня 2017 року № 2336/5 «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень».

3. Зобов'язати Міністерство юстиції України вчинити дії щодо поновлення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів стосовно рішень про державну реєстрацію прав, які були скасовані наказом Міністерства юстиції України від 24 липня 2017 року № 2336/5, а саме:

- від 03 квітня 2017 року № 34589722, 34589588, 34589243, 34589132, 34589008, 34588863, 34587019, 34585934;

- від 23 червня 2017 року № 35837007, 35832945, 35833315.

4. Присудити на користь публічного акціонерного товариства «БМ Банк» (01032, місто Київ, бульвар Тараса Шевченка, 37/122, код ЄДРПОУ: 33881201) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України (01001, місто Київ, вулиця Городецького, 13, код ЄДРПОУ: 00015622) сплачений позивачем судовий збір у розмірі 3 200 (три тисячі двісті гривень) 00 копійок.

Відповідно до частини першої статті 293 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 255 КАС України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя-доповідач В.І. Келеберда

Судді: І.А. Качур

А.Б. Федорчук