Рішення № 77465236, 02.10.2018, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/19313/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2018 року м.Рівне

Рівненський міський суд в складі судді Бердія М.А.,

при секретарі Кирийчук Н.М.,

з участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд –

ВСТАНОВИВ:

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги позивача підтримала з підстав викладених у позовній заяві, просить суд визнати виконавчий напис від 10 липня 2017 року вчинений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрований у реєстрі за №6239 таким, що не підлягає виконанню.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги позивача не визнав з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Третя особа приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 повідомлена належним чином про дату час та місце розгляду справи в судове засідання не з»явилася, до початку судового засідання подала суду заяву про розгляд справи у її відсутності.

Суд заслухавши представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, дослідивши письмові докази по справі, приходить до наступного:

Як було встановлено в судовому засіданні, 28 квітня 2007 року між ОСОБА_3 та ПАТ КБ “Приватбанк” був укладений кредитний договір №б/н, за умовами якого позивач ОСОБА_3 отримав кредит в сумі 5 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідно до умов кредитного договору, ПАТ КБ «Приватбанк» в порядку та на умовах визначених договором взяв на себе зобов»язання надати позивачу ОСОБА_3 кредитні кошти в сумі 5000 грн. зі сплатою 36 % річних.

26 листопада 2011 року Рівненським міським судом у справі №2-5517/11 задоволено позов ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 5463,06 грн., яка складається з наступного: 2640,00 грн. заборгованості по кредиту, 1576,72 грн. заборгованість за відсотками, 510,00 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом, 736,34 грн. штрафи та судові витрати в розмірі 54,63 грн. судового збору та 120 грн витрат на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи в суді.

10 липня 2017 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 вчинено виконавчий напис за № 6239, яким стягнуто з ОСОБА_5 не сплачену заборгованість за кредитним договором №б/н від 28.04.2007 року за період з 28.04.2007 року по 15.06.2017 року. Сума заборгованості складається із: заборгованості за кредитом - 2719,20 грн.; заборгованості за відсотками - 113 683,47 грн; пеня та комісія - 5 550,80 грн.; штраф - 6 097,67 грн. Загальна сума заборгованості становить 128 051,14 грн.

З аналізу норм ст. 50, 87, 88 ЗУ «Про нотаріат» вбачається, що метою вчинення виконавчого напису є надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.

Відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. При цьому, на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»).

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16,18 ЦК України, захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Проте, це право існує, поки суд не встановить зворотного.

У той же час, сам по собі факт подання стягувачем відповідних документів нотаріусу не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Як зазначено Верховним Судом у постановах: від 23.01.2018 року, у справі № 310/9293/15-ц, провадження № 61-154св18; від 14.02.2018 року, у справі № 760/2193/15-ц, провадження № 61-888св18; від 05.03.2018 року, у справі № 756/11960/15-ц, провадження № 61-715св17, суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.

Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису, оскільки законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості.

При цьому, суд має врахувати, що безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, з якою останній погоджується, що, відповідно, виключає можливість спору щодо її розміру, строку, за який вона нарахована тощо, а відтак, і документи, які підтверджують її безспірність, і на підставі яких нотаріусами здійснюються виконавчі написи, мають бути однозначними, беззаперечними, та такими, що містять вираз волі стосовно наявності певної заборгованості не тільки кредитора, а й самого боржника, або ж стовідсотково підтверджують наявність у боржника перед кредитором заборгованості саме в такому розмірі.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.

Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Як вбачається з матеріалів справи, що на дату вчинення виконавчого напису 10.07.2017 року, Рівненським міським судом 26.11.2011 року у справі № 2-5517/11 було задоволено позов ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та стягнуто з ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором №б/н від 28.04.2007 року в розмірі 5 463,06 грн.

В матеріалах справи № 2-5517/11 знаходиться розрахунок заборгованості ПАТ КБ «Приватбанк» за період з 28.04.2007 року по 24.06.2011 року. Даний розрахунок став підставою для задоволення позову та стягнення заборгованості в сумі 5463,06 грн., яка складалась з : 2640,00 грн. – заборгованості за кредитом; 1576,72 грн. – заборгованості за відсотками; 510,00 грн. – заборгованості по комісії; 736,34 грн. – штраф .

Зі змісту оскаржуваного виконавчого напису вбачається, що відповідач ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до приватного нотаріуса про стягнення заборгованості за період 28.04.2007 р. по 15.06.2017 року, яка складається з: 2719,20 грн. - заборгованості за кредитом; 113 683,47 грн. – заборгованості за відсотками; 5 550,80 грн. – пеня та комісія; 6 097,67 грн. – штраф.

Отже, заборгованість за відсотками, комісії і пені за період з 28.04.2007 року по 24.06.2011 року вже стягнута рішенням Рівненського міського суду по справі №2-5517/11 від 26.10.2011 року і не може бути повторно стягнута виконавчим написом приватного нотаріуса. Оскільки це суперечить вимогам ст. 61 Конституції України, про подвійне притягнення до відповідальності за одне й те ж порушення, що є недопустимим.

Повторне стягнення сум заборгованості за тим же кредитним договором, які вже були стягнуті раніше судовим рішенням вказують на намагання банку у такий спосіб повторно задоволити свої вимоги.

Вищенаведене свідчить, що дана заборгованість не може вважатись безспірною.

Постановою Пленуму ВСУ від 31.01.1992 р. №2 «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову у їх вчинені» роз’яснено, що відповідно до ст.ст.34, 36, 87, 88 ЗУ «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом і за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується документами, передбаченими спеціальним нормативним актами з цього приводу, і що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у випадках, коли законом встановлено інший строк давності, не минув цей строк.

Відповідно до п. 3.1 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій, нотаріус вчиняє виконавчі написи за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу (п.3.3 гл.16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України), тобто з дня, коли стягувач (кредитор) дізнався або повинен був дізнатися про те, що його право на належне виконання зобов’язання боржником порушено.

Строк, пропущений стягувачем навіть з поважних причин, не може бути поновлений нотаріусом. Пропуск стягувачем строку давності не позбавляє його права на звернення до суду з відповідним позовом.

Відповідач ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до Приватного нотаріуса ОСОБА_4 за вчиненням виконавчого напису з пропуском строку.

Поданим позивачем розрахунком заборгованості підтверджується, що останній платіж позивачем ОСОБА_3 було зроблено в червні 2007 року. Отже, з липня 2007 року у відповідача виникло право вимоги на звернення до приватного нотаріуса за вчиненням виконавчого напису.

Із заявою про вчинення виконавчого напису ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся в липні 2017 року, тобто після спливу трирічного строку із дня виникнення права вимоги.

За вищевикладених обставин позовні вимоги позивача підлягають до задоволення повністю.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати по справі понесені позивачем по сплаті судового збору в розмірі 640,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 12, 81, 89, 200, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання: 33000, м. Рівне вул. Виголвського, 15) до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (місцезнаходження: м.Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570), третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 (м.Дніпро, вул.Центральна, 6, оф.9) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, задоволити повністю.

Визнати виконавчий напис від 10 липня 2017 року вчинений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрований у реєстрі за №6239 таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_3 понесені позивачем судові витрати по справі по сплаті судового збору в розмірі 640,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Рівненського

міського суду ОСОБА_6