Постанова № 77460825, 29.10.2018, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/61765/17-а

Категорія 87

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2018 року суддя Печерський районний суд міста Києва Писанець В.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Пенсійного фонду України, Біловодського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Пенсійного фонду України, Біловодського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської областіпро визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що позивач постійно проживає на території Німеччини та перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Луганська, особовий рахунок НОМЕР_3, та отримувала пенсію за віком з 16 серпня 1993 року і довічно.

Належні до виплати суми пенсії позивачу нараховувались Управлінням Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Луганська та перераховувалися кожного 25-го числа на іменну картку емітовану ПАТ КБ «ПриватБанк» на ім'я ОСОБА_2, р/р НОМЕР_1.

Проте, починаючи з червня 2014 року пенсія перестала поступати на вказаний рахунок позивача.

У зв'язку з тимчасовою не підконтрольністю території міста Луганська державі України Наказом Пенсійного фонду України від 11 листопада 2014 року № 113 «Про заходи щодо забезпечення реалізації постанови Кабінету міністрів України від 07 жовтня 2014 року № 595» та наказу Головного Управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 14 листопада 2014 року №14 - Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Луганськ, було переміщено за адресою: 92800, Луганська обл., смт. Біловодськ, вул. Філоненка, 11.

Проте, незважаючи на це, на неодноразові звернення позивача, пенсія позивачу не нараховується та не виплачується.

Тому, позивач звернулась з цим позовом до суду, просить:

- визнати протиправною бездіяльність Пенсійного фонду України по виконанню Постанови Кабінету міністрів України від 07 жовтня 2014 року № 595 щодо переміщення Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі міста Луганська та організації його повноцінної роботи, та Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Луганська, яка полягає у невиплаті їй нарахованої пенсії з 01 червня 2014 року;

- визнати протиправним та скасувати, за його наявністю, рішення Пенсійного фонду України та/або Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі міста Луганська про призупинення (припинення) виплати пенсії позивачу;

- зобов'язати Біловодське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської областіздійснювати нарахування на особовий пенсійний рахунок НОМЕР_3 та виплату на іменну картку, ПАТ КБ «ПриватБанк», р/р НОМЕР_1, призначеної пенсії, з урахуванням заборгованості негайно після проголошення судового рішення, а також утриматись від подальшого призупинення її виплати.

Ухвалою суду від 14 грудня 2017 року відкрито скорочене провадження у вказаній справі.

15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Відповідно до пункту 9 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності даною редакцією Кодексу.

У встановлений строк до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник відповідача Пенсійного фонду Українипозов не визнає, посилаючись на те, що ним виконано вимоги Постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 595 щодо переміщення управління Пенсійного фонду України Ленінського району міста Луганська, однак з об'єктивних причин, управління не може в повному обсязі забезпечувати провадження своєї діяльності за новим місцезнаходженням. Поряд із цим, зазначає, що позивачем суттєво пропущено шестимісячний строк позовної давності, адже, з позову вбачається, що ОСОБА_2 не отримує пенсію з червня 2014 року, а відтак представник відповідача вважає, що в розумінні ст. 122 КАС України строк позовної давності сплив у грудні 2014 року.

У відповіді на відзив представника відповідача на позовну заяву, представник позивача зазначає, що згідно Положення про Пенсійний фонд України, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року № 280 останній не тільки зобов'язаний координувати і організовувати роботу управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Луганська, а й забезпечувати своєчасне та повне фінансування і виплати пенсії ОСОБА_2 Поряд із цим, щодо тверджень представника відповідача про пропуск строку позовної давності представник позивача вказує, що перебіг строку позовної давності слід обраховувати з дня звернення позивача до суб'єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень, тобто з 22 серпня 2017 року, а не з червня 2014 року, як вказує представник відповідача, а відтак з урахуванням викладеного позов підтримав та просив задовольнити.

Відповідачем Біловодським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Луганської області відзиву на позовну заяву не надавалось. Таким чином, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами, а неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що постановою Ленінського районного суду міста Луганська від 25 березня 2011 року зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Луганська поновити ОСОБА_2 виплату пенсії за віком на території України починаючи з 10 лютого 2010 року, з моменту звернення до УПФУ в Ленінському районі міста Луганська.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2011 року, зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі міста Луганська нарахувати та виплачувати ОСОБА_2 пенсію за віком на підставах, визначених пенсійним законодавством, починаючи з дня звернення, тобто з 10 лютого 2010 року.

Разом з тим, пенсія позивачу перестала виплачуватись, починаючи з червня 2014 року.

У зв'язку з тимчасовою не підконтрольністю території міста Луганська державі України Наказом Пенсійного фонду України від 11 листопада 2014 року № 113 «Про заходи щодо забезпечення реалізації постанови Кабінету міністрів України від 07 жовтня 2014 року № 595» та наказу Головного Управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 14 листопада 2014 року №14 - Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганськ, було переміщено за адресою: 92800, Луганська обл., смт. Біловодськ, вул. Філоненка, 11.

Проте, незважаючи на це та на неодноразові звернення позивача, пенсія позивачу не нараховується та не виплачується.

Надаючи правову оцінку матеріалам та обставинам справи, а також наданим відзивом на позовну заяву, а також відповіді на відзив відповідача на позовну заяву, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі ст. 4 Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09 липня 2003 року (надалі також - Закон № 1058-IV) виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються умови, норми та порядок пенсійного, забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 цього Закону № 1058-IV визначається порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.

Відповідно до ст.ст. 47, 49 № 1058-IV з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року у справі № 1-32 виплата пенсії здійснюється територіальним органом Пенсійного фонду у тому числі і виплати пенсії громадянам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон.

Згідно з Постановою Кабінету міністрів України від 07 жовтня 2014 року № 595 «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей» Пенсійний фонд України був зобов'язаний забезпечити до 01 грудня 2014 року переміщення своїх підрозділів, з населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, в населені пункти, на території яких органи державної влади України здійснюють свої повноваження в повному обсязі.

Переміщення, згідно з п. 3 вказаної постанови здійснюється лише тих бюджетних установ, підприємств та організацій, що у разі зміни місце знаходження зможуть забезпечити провадження своєї діяльності.

Наказом Пенсійного фонду України від 11 листопада 2014 року № 113 «Про заходи щодо забезпечення реалізації постанови Кабінету міністрів України від 07 жовтня 2014 року № 595» та наказу Головного Управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 14 листопада 2014 року №14 - Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганськ, було переміщено за адресою: 92800, Луганська обл., смт. Біловодськ, вул. Філоненка, 11.

Незважаючи на формальне виконання зазначених розпоряджень, Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Луганськ і до теперішнього часу, до виконання покладених обов'язків не приступило, і як наслідок, протягом тривалого часу, ОСОБА_2 не отримує пенсійних виплат, із за чого несе матеріальні та моральні збитки.

Після неодноразових звернень до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Луганська та у Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області та Пенсійного фонду України про поновлення виплат, їй було відмовлено, посилаючись на відсутність матеріально-технічної можливості, відкритих рахунків у банках, необхідного підключення до баз Пенсійного фонду та інші підстав, які не дають права органам Пенсійного фонду не виконувати своїх обов'язків.

Виходячи із зазначених відповідей Пенсійного фонду, єдиною можливістю відновлення отримання пенсійних виплат вказано рішення, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2015 року № 637, про реєстрацію пенсіонера як тимчасового переселенця.

Разом з тим, позивач ОСОБА_2 не проживає на територіях, на яких органи державної влади України тимчасово не здійснюють, або здійснюють не в повному обсязі, свої повноваження.

Вона постійно проживає на території Німеччини.

Враховуючи те, що ОСОБА_2 не є мешканкою окупованих територій вона не має ані можливості, ані права реєструватися як тимчасово переміщена особа.

Таким чином, бездіяльність відповідачів щодо виконанню Постанови Кабінету міністрів України від 07 жовтня 2014 року № 595 «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей» щодо переміщення своїх підрозділів та організації, їх повноцінної роботи є протиправною.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» № 9 від 01 листопада 1996 року, виходячи із зазначеного у ст. 8 Конституції в Україні принципу верховенства права, конституційні права та свободи людини і громадянина є безпосередньо діючими. Вони визначають цілі і зміст законів та інших нормативно-правових актів, зміст і спрямованість діяльності органів законодавчої та виконавчої влади, органів місцевого самоврядування і забезпечуються захистом правосуддя. При цьому судова діяльність має бути спрямована на захист цих прав і свобод від будь-яких посягань шляхом забезпечення своєчасного та якісного розгляду конкретних справ.

Цією Постановою № 9 встановлено, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і Закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить Законові, суд зобов'язаний застосувати Закон, який регулює ці правовідносини.

Так, Постановою Кабінету Міністрів України «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» № 637 від 05 листопада 2014 року встановлено, що продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509. Виплата (продовження виплати) пенсій, що призначені зазначеним особам, здійснюється в установах Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» та з використанням його платіжних пристроїв. Зазначені виплати припиняються з місяця, наступного за тим, у якому завершився строк дії такої довідки, виданої після 09 вересня 2015 року. У разі продовження строку дії довідки зазначені виплати поновлюються з дати припинення їх виплати.

Тобто, Постановою № 637 встановлені обмеження у реалізації громадянами прав на отримання пенсій, гарантованих ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зокрема: отримання пенсійних та інших соціальних виплат лише за наявності довідки; лише за місцем перебування таких осіб на обліку; лише через рахунки, відкриті в установах Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» та лише в межах строків дії довідки.

Отже, враховуючи, що такі положення Постанови № 637 є такими, що обмежують конституційні права соціально незахищених громадян України, що мешкали на територіях непідконтрольних державі та набули статус внутрішньо переміщених, її норми не можуть бути застосовані при вирішенні спору.

Також, не можуть бути застосовані при вирішенні спору положення Порядку виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки у банках, що затверджені Постановою Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо виконання ст. 3 Указу Президента України від 04 липня 1998 року № 734», № 1596 від 30 серпня 1999 року, в частині п. 6 та п.12.

Норми, які викладені у зазначених пунктах, є такими, що обмежують встановлене ст. 47 Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право отримувачів пенсій на самостійне визначення рахунку, до якого зараховується пенсія. Остання, на відміну від норм наведених у Порядку, встановлює, що право визначення банківського рахунку для зарахування пенсії належить особі, а не Кабінету Міністрів України.

Крім того, відповідно до положень ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до Законів України (ст. 8 Конституції України).

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії (ст. 8 Конституції України).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 46 Конституції України проголошує рівність всіх її громадян і гарантує соціальний захист, включаючи право на забезпечення в старості (право на пенсію), незалежно від місця проживання особи та укладення (або не укладення) Україною міжнародного договору з відповідною державою.

До конституційного права на соціальний захист враховується і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, що були заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення ст. 24 Конституції України, відповідно до яких громадяни мають рівні конституційні права і не можуть бути обмежені за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідно до ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

В умовах військового або надзвичайного стану можуть встановлюватись окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Не можуть бути обмежені права і свободи передбачені ст. 24-25, 27-29, 40, 47, 51, 52, 55-63 цієї Конституції.

Пунктом 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про незалежність судової влади» № 8 від 13 червня 2007 року передбачено, що відповідно до ст. 8, 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод. Суди при визначенні юридичної сили законів та інших нормативно-правових актів щодо їх діяльності повинні керуватися Конституцією України як актом прямої дії.

Крім того, як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року «підвищення мобільності населення, більш високі рівні міжнародного співробітництва та інтеграції, а також розвиток банківського обслуговування та інформаційних технологій більше не виправдовують здебільшого технічних обмежень щодо осіб, які отримують соціальні виплати.

У п. 54 цього ж рішення ЄСПЛ зазначив про порушення ст. 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі «Ілашку та інші проти Молдови та Росії» ЄСПЛ, задовольняючи позов щодо Молдови, визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем «Молдавської Республіки Придністров'я». Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов'язання за ст. 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.

У вказаному рішенні ЄСПЛ зазначив, що суд вважає, що коли держава не може забезпечити дію своєї влади на частині своєї території відповідно фактичній ситуації (наприклад, сепаратиський режим, військова окупація), держава не перестає нести відповідальність та здійснювати юрисдикцію. Воно повинно усіма доступними дипломатичними та правовими засобами із залученням іноземних держав та міжнародних організацій продовжувати гарантувати права та свободи, передбачені Конвенцією.

Надаючи оцінку вимогам позивача щодо виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 07 жовтня 2014 року № 595 щодо переміщення Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі міста Луганська та організації його повноцінної роботи, суд зазначає наступне.

Згідно Постанови Кабінету міністрів України від 07 жовтня 2014 року № 595 «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей» Пенсійний фрнд України був зобов'язаний забезпечити до 01 грудня 2014 року переміщення своїх підрозділів, з населення пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, в населені пункти, на території яких органи державної влади України здійснюють свої повноваження в повному обсязі.

Переміщення, згідно п. 3 Постанови № 595, здійснюється лише тих бюджетних установ, підприємств та організацій, що у разі зміни місце знаходження зможуть забезпечити провадження своєї діяльності.

Наказом Пенсійного фонду України від 11 листопада 2014 року № 113 «Про заходи щодо забезпечення реалізації постанови Кабінету міністрів України від 07 жовтня 2014 року № 595» та наказу Головного Управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 14 листопада 2014 року № 14 - Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Луганськ, було переміщено за адресою - 92800, Луганська обл., смт. Біловодськ, вул. Філоненка, 11.

Суд звертає увагу на обґрунтування позивача, зокрема, що зазначені розпорядження з вини Пенсійного фонду України, з причини відсутності належного контролю, виконані не в повному обсязі. Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Луганська і до теперішнього часу, до виконання покладених обов'язків не приступило, і як наслідок, протягом тривалого часу, ОСОБА_2 незаконно, не отримує пенсійних виплат, із за чого несе матеріальні та моральні збитки.

Після неодноразових звернень до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Луганська та у Головне управління Пенсійного фонду України в Луганської області та Пенсійного фонду України про поновлення виплат, йому було необґрунтовано відмовлено, посилаючись на відсутність матеріально-технічної можливості, відкритих рахунків у банках, необхідного підключення до баз Пенсійного фонду та інші підстав, які не дають права органам Пенсійного фонду не виконувати своїх обов'язків.

На підставі зазначеного вище суд приходить до висновку, що таким чином бездіяльність саме Пенсійного фонду України по належному виконанню Постанови Кабінету міністрів України від 07 жовтня 2014 року №595 «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей» щодо переміщення своїх підрозділів та організації, їх повноцінної роботи є протиправною.

Окрім зазначеного вище, суд звертає увагу на надані для підтвердження представником позивача відповіді, надіслані електронною поштою, заступника начальника ГУ ПФУ в Луганській області від 19 березня 2015 року №90/В-11 та від 02 червня 2017 року №250/В-11, які підтверджують неможливість виконання рішення.

На підставі вище зазначеного суд приходить до висновку, що невиконання Постанови Кабінету міністрів України 07 жовтня 2014 року №595 порушує права позивача оскільки до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Луганська так і не функціонує.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, відповідачем, з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин по справі та вимог законодавства, не у повній мірі доведено правомірність своїх дій.

Судові витрати слід розподілити відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 73-79, 139, 242-246, 250, 255, 257-262, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Пенсійного фонду України, Біловодського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії- задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі міста Луганська щодо невиплати ОСОБА_2 нарахованої пенсії з 01 червня 2014 року.

Зобов'язати Біловодське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської областіздійснювати нарахування на особовий пенсійний рахунок № НОМЕР_3 та виплату на іменну картку ОСОБА_2, ПАТ КБ «ПриватБанк», р/р НОМЕР_1, призначеної пенсії, з урахуванням заборгованості негайно після проголошення судового рішення, а також утриматись від подальшого призупинення її виплати.

Визнати неправомірною бездіяльність Пенсійного фонду України по виконанню Постанови Кабінету міністрів України від 07 жовтня 2014 року № 595 щодо переміщення Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі міста Луганська та організації його повноцінної роботи.

Стягнути на користь ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань Пенсійного фонду України судовий збір у розмірі 673,60 грн.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів до Шостого апеляційного адміністративного суду через Печерський районний суд міста Києва.

Якщо було оголошено вступну та резолютивну частину судового рішення або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Шостого апеляційного адміністративного суду або через Печерський районний суд міста Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності КАС України в редакції від 15 грудня 2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_2, проживаюча за адресою: АДРЕСА_1;

Відповідач І - Пенсійний фонд України, код ЄДРПОУ 00035323, юридична адреса: вул. Бастіонна, 9, м. Київ, 01601;

Відповідач ІІ - Біловодське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області, код ЄДРПОУ 41247269, юридична адреса: вул. Центральна, 77, смт. Біловодськ, Луганська обл., 92800.

Суддя В. А. Писанець