Рішення № 77460045, 17.10.2018, Монастирищенський районний суд Черкаської області

Провадження № 2-а/702/22/18

Справа № 702/761/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2018 року м. Монастирище

Монастирищенський районний суд Черкаської області в складі головуючого - судді Діденко Т.І., з участю секретаря – Прилуцької О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора СРПП Гайсинського ВП лейтенанта поліції ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання протиправною та скасування постановипро накладення адміністративного стягнення.

Підставою для позову позивач вважає те, що 17 вересня 2018 року посадовою (службовою) особою Відповідача Інспектором СРПП Гайсинського ВП лейтенантом поліції ОСОБА_2, було винесено постанову серія НК № 217624 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2. ст. 122 КУпАП щодо нього.

Позивач вважає дану постанову необгрунтованою, такою, що не відповідає нормам КУпАП, оскільки під час винесення постанови не дотримано вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, відповідно до яких, завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з’ясування обставин кожної справи та дотримання процесуального порядку розгляду справи.

При розгляді не були з’ясовані і доведені обставини, які б свідчили, що в його діях є ознаки проступку, за який законом встановлено адміністративну відповідальність.

Вважає постанову інспектора незаконною та такою, що підлягає скасуванню за таких підстав: 17 вересня 2018 року в проміжку часу між 23:10 та 23:20, керуючи автомобілем НОМЕР_1 за межами населеного пункту Мар’янівка Вінницької області наблизився позаду до вантажного автомобіля. Подивившись на покази спідометра, він оцінив швидкість вантажного автомобіля, як 30 км/год. Дорожня розмітка на даній дорозі була відсутня. Після цього він оцінив дорожню обстановку, переконався в достатній видимості та в тому, що по зустрічній смузі рух транспортних засобів відсутній, та виконав обгін з лівої сторони від вантажівки на ділянці прямої дороги і через 500 м був зупинений інспектором СРПП Гайсинського ВП лейтенантом поліції ОСОБА_2.

Інспектор відрекомендувався та зажадав надати йому документи. Після того, як він передав документи та поцікавився причиною зупинки, той повідомив, що зупинив його за порушення правил обгону «на ділянці з обмеженою оглядністю».

Згідно п. 11.3. ПДР, на дорогах із двостороннім рухом, які мають по одній смузі для руху в кожному напрямку, за відсутності суцільної лінії дорожньої розмітки чи відповідних знаків, виїзд на смугу зустрічного транспорту можливий лише для обгону та об’їзду перешкоди, що він і зробив на прямій ділянці дороги з достатньою видимістю, навіть формального порушення вимог ПДР у його діях немає.

Згідно ПДР України:

- обмежена оглядовість - видимість дороги в напрямку руху, яка обмежена геометричними параметрами дороги, придорожніми інженерними спорудами, насадженнями та іншими об’єктами, а також транспортними засобами;

- оглядовість - об’єктивна можливість бачити дорожню обстановку з місця водія;

- обгін - випередження одного або кількох транспортних засобів, пов’язане з виїздом на смугу зустрічного руху.

Він наголосив та повідомив інспектора, що оглядовість дороги дозволяла вчинити обгін. Інспектор його пояснення та доводи проігнорував.

Не зрозуміло чому інспектор вирішив, що даний відрізок дороги є «ділянкою з обмеженою оглядовістю», на це запитання інспектор відповідати йому відмовився і забрав всі його документи для складання постанови про накладення адміністративного стягнення, постанову про накладення адміністративного стягнення серія НК № 217624 передав йому для підпису. В постанові свідки та обставини правопорушення вказані не були.

Правопорушник не визнавав себе винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП. Протокол у справі про адміністративне правопорушення складений не був. Отже постанова не відповідає вимогам ст. 258 КУпАП. Дана стаття має вичерпний перелік випадків, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається. Правопорушення зазначене в постанові серія НК №217624, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП відсутнє, фіксування правопорушення в автоматичному режимі не проводилося. Отже, якщо адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП, не було зафіксоване в автоматичному режимі, працівник поліції не має права виносити постанову без складання відповідного протоколу.

В постанові не зазначено жодного доказу, на підставі якого інспектором було прийнято рішення про накладення на нього адміністративного стягнення. Не зазначені докази, обставини правопорушення, тобто, немає ні пояснень свідків, очевидців, ні фото-, відео- фіксації. Не зазначені мотиви відхилення доказів, на які він посилався. В порушення вимог ст. 251 КУпАП не зазначено, яким чином фіксувалося порушення ПДР.

Відсутність у справі не тільки пояснень, але й свідків взагалі грубо протирічить ст. 256 КУпАП та призводить до відсутності у справі передбачених законом доказів. За таких умов, стверджувати про доведеність правопорушення не можна. Обставини події може підтвердити свідок, його брат ОСОБА_3, який перебував у його автомобілі і якого вказати в якості свідка та допитати як свідка, інспектор відмовився, в протиріччя до вимог ст. 256, 272 КУпАП не зазначено жодних свідків, посилаючись на те, що він, ОСОБА_3, нібито, є заінтересованою особою, не зважаючи на те, що КУпАП таких обмежень не має і прямо вимагає фіксації даних та пояснень свідків, як будь-яких осіб, про яких є дані, що їм відомі обставини, які підлягають встановленню у даній справі. Зазначене говорить ще й про упередженість до нього співробітника поліції, який виніс постанову.

Розгляд справи на місці, без підготовки та надання йому часу для звернення за правовою допомогою, подання документів, які характеризують особу, інших доказів не тільки порушує його права, передбачені ст. 268 КУпАП , але й призводить до порушення ст. 33, 268 КУпАП.

Позивач вважає, що дії інспектора були незаконними. У його діях немає складу правопорушення, у якому його було визнано винуватим.

Керуючись ст. 33, 242, 251, 256, 258, 268, 272, 280 КУпАП позивач просить визнати дії Інспектора СРПП Гайсинського ВП лейтенанта поліції ОСОБА_2, щодо притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності протиправними.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії НК № 217624, яка винесена 17.09.2018 інспектором СРПП Гайсинського ВП лейтенантом поліції ОСОБА_2 про притягнення його, ОСОБА_1, до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП, а справу - закрити.

Позивач ОСОБА_1 позов підтримав, просить його задоволити про, що подав до суду заяву від 19.09.2018.

Відповідачі про час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому порядку, відзивів на позовну від 25.09.2018 та заяв про відкладення розгляду справи станом на 17.10.2018 не подали.

Дослідивши докази у справі, оскаржувану постанову , суд вважає, що позов підлягає до задоволення, оскільки за правилами ст. 11 КАС України розгляд i вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів i у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 9 КУпАП для притягнення правопорушника до адміністративної відповідальності уповноважена особа органу поліції повинна встановити вину в скоєнні цього правопорушення.

Згідно з ст. 251 КУпАП доказами в справi про адміністративне правопорушення є будь-якi фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- i кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- i кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, якi використовуються при нагляді за виконанням правил, норм i стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руку, протоколом про вилучення речей i документів, а також іншими документами.

Ст. 69 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-якi фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги i заперечення oci6, якi беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх oci6 та їхніх представників, показань свідків, письмових i речових доказів, висновків експертів. При розгляді кожного конкретного правопорушення відповідний уповноважений орган чи посадова особа повинна керуватись принципом індивідуалізації відповідальності. Цей принцип вимагає, щоб при виборі конкретного заходу адміністративного стягнення враховувались всі обставини вчиненого правопорушення i особа порушника, та характер правопорушення.

Посадовою особою, яка винесла постанову не було оцінено докази з врахуванням всебічного, повного i об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, рішення було прийняте одностороннє, таке, що суперечить закону i правосвідомості, тим самим порушено статтю 252 КУпАП.

Згідно ст. 254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення складається в разі його вчинення, але оскільки не було пред'явлено жодного доказу, правопорушення не зафіксовано належним чином, як того вимагає чинне законодавство, відповідно до п.1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події i складу адміністративного правопорушення.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду Укратни від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодаветва у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руку та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких грунтується висновок про вчинення адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на якi посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. 3 урахуванням положень ст. 62 Конституції України, яка має вищу юридичну силу, про те, що обвинувачення не може грунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, yci сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з ч.2 ст.258 КУпАП у випадках, передбачених ч.1 цієї статті, постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься безпосередньо на місці вчинення цього правопорушення, її зміст повинен відповідати загальним вимогам до змісту постанови по справі про адмінправопорушення, встановленим статтею 283 цього Кодексу.

Згідно ч. 3 ст.258 КУпАП поліцейський повинен дотримуватись вимог ст. 283 КУпАП, про те, що постанова виноситься тільки за результатами розгляду справи.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог ст.245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо вiн заперечує проти адміністративного позову.

Наведена норма передбачає покладення на відповідача, як суб'єкта владних повноважень, тягаря доказування наявності складу адміністративного правопорушення у діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, яка у протилежному випадку вважається добросовісною.

Суд встановив, що інспектор при винесенні постанови порушив вимоги ст.258, 278, 279, 283 КУпАП.

Із наданих суду позивачем доказів суд не вбачає в діях позивача складу правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП та підстав для відмови у задоволенні позову. Відповідачі не наддали суду належних доказів винуватості позивача в правопорушенні, передбаченому ч.2 ст.122 КУпАП.

Керуючись ч.2 ст. 19, 62 Конституції України; ч.2 ст.122, ст.247, 258, 278, 279, 283, 293 КУпАП; ст. 8-10, 72, 77, 90, 210, 211, 241-246, 295 КАС України, суд

в и р і ш и в :

Позов задоволити.

Визнати дії інспектора СРПП Гайсинського ВП лейтенанта поліції ОСОБА_2 щодо накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки руху, зафіксоване не в автоматичному режимі протиправними.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адмініністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії НК № 217624 від 17.09.2018, яка винесена інспектором СРПП Гайсинського ВП лейтенантом поліції ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП, провадження у даній справі закрити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 29.10.2018.

Суддя Т.І.Діденко