Рішення № 77453201, 22.10.2018, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/11490/17

Провадження № 2-а/638/72/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.2018 Дзержинський районний суд м. Харкова

у складі: головуючого судді Штих Т.В.

при секретарі Тарасовій О.П., Вакулі І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харків адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди,-

встановив:

Позивач ОСОБА_1 01.08.2017 року звернулась до суду із адміністративним позовом, в якому просила визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі міста Харкова, правонаступником якого є Шевченківське об'єднане управління Пенсійного фонду України міста Харкова, по ненарахуванню починаючи з 31.01.2014 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідент. код НОМЕР_1, фіксованої індексації в розмірі 113,13 грн, та зобов'язати Шевченківське об'єднане управління Пенсійного фонду України міста Харкова провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 за період починаючи з 31.01.2014 року з відновленням нарахування фіксованої індексації в розмірі 113,13 грн. і виплатити їй недоотримані кошти; визнати протиправними дії Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України міста Харкова по відмові ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідент. код НОМЕР_1, в перерахунку пенсії по стажу на підставі довідки № 962 від 17.11.2008 року, виданої ПАТ «Харківхолодмаш», та зобов'язати Шевченківське об'єднане управління Пенсійного фонду України міста Харкова провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 по стажу на підставі довідки № 962 від 17.11.2008 року, виданої ПАТ «Харківхолодмаш», починаючи з 23.05.2017 року і виплатити їй недоотримані кошти; стягнути з Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України міста Харкова на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 10000,00 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилалась на те, що відповідач, починаючи з 31.01.2014 року, протиправно припинив їй виплату фіксованої індексації в сумі 113,13 грн. щомісячно, про що вона дізналась у червні 2017 року, а також при розрахунку розміру пенсії не врахував період роботи її чоловіка ОСОБА_2 на Харківському заводі холодильних машин з 27.07.1975 року по 27.07.1976 року. Вказаними діями відповідач спричинив їй також моральну шкоду, оскільки тривалий час (більше двох років) не надавав інформацію стосовно пенсії позивача. Позивач є літньою людиною, інвалідом з дитинства, їй встановлено 2-гу групу інвалідності. Для з'ясування вказаної інформації позивачем більш ніж за два роки було витрачено багато фізичних та душевних сил. Позивачу прийшлось багато нервувати через такі протиправні дії відповідача, що призводило до погіршення фізичного здоров'я.

В ході судового розгляду позивач уточнила позовні вимоги в частині стягнення з відповідача моральної шкоди та просила в цій частині стягнути з Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України міста Харкова моральну шкоду в розмірі 500000,00 грн.

За ч. 1 ст. 51 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, що діяла на момент звернення позивача із даною заявою, позивач має право в будь-який час до закінчення судового розгляду збільшити або зменшити розмір позовних вимог або відмовитися від адміністративного позову. З урахуванням викладеного суд задовольнив заяву позивача та розглянув позовні вимоги у зміненій редакції.

Відповідач надав суду письмові заперечення, в яких просив в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що Шевченківське об'єднане управління Пенсійного фонду України міста Харкова діяло в межах покладених повноважень та згідно чинного законодавства України і не порушило права та законні інтереси позивача. При цьому з приводу незарахування частини робочого стажу ОСОБА_2 зазначив, що внаслідок розбіжності у наявних довідках від підприємства та трудовій книжці документи були направлені на перевірку та від ПАТ «Харківхолодмаш» були отримані відомості про втрату первинних документів, що унеможливлювало врахування періоду роботи з 27.07.1975 року. З приводу індексації пенсії позивача посилався на те, що з 31.01.2014 року ОСОБА_1 встановлено пенсію за особливі заслуги перед Україною, а відповідно до діючого законодавства розмір індексації зменшується після перерахунку пенсії, якщо підвищення призначеного розміру пенсії без врахування фіксованої індексації менше суми фіксованої індексації. З приводу стягнення моральної шкоди зазначив, що вона позивачем не обґрунтована, а законодавство про пенсійне забезпечення не передбачає відшкодування моральної шкоди. Також відповідач надав суду в якості доказів копії матеріалів пенсійної справи позивача.

Представник позивача адвокат ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, є інвалідом 2 групи та інвалідом з дитинства. З 19.01.1991 року позивачу була встановлена пенсія по інвалідності, з 31.07.2009 року позивач за її заявою переведена на пенсію у зв'язку зі втратою годувальника - чоловіка ОСОБА_2.

Згідно розпорядження Харківської обласної державної адміністрації № 291 від 23.06.2014 року «Про встановлення пенсії за особливі заслуги перед Україною» з 31.01.2014 року позивачу призначено пенсію за особливі заслуги перед Україною в розмірі 70% від надбавки, яка була б встановлена годувальнику (померлому батьку позивача ОСОБА_4) - 32% від прожиткового мінімуму, визначеного для осіб, які втратили працездатність.

Шевченківське об'єднане управління Пенсійного фонду України міста Харкова є правонаступником Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі міста Харкова.

На початку 2015 року позивач звернулась до відповідача з проханням надати відомості про те, як змінився розмір її пенсії у зв'язку з призначенням пенсії за особливі заслуги перед Україною.

Листом від 24.02.2015 року № 41/л-11 відповідач надав розрахунки пенсії позивача станом на 01.01.2014 року та станом на 01.01.2015 року.

З порівняння цих розрахунків ОСОБА_1 дізналась про те, що починаючи з 31.01.2014 року її пенсійні виплати зменшені, зокрема, на суму об'єднаної доплати 113,13 грн. Оскільки діючим законодавством не передбачений термін «об'єднана доплата», то ОСОБА_1 неодноразово зверталась до відповідача, до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, до Пенсійного фонду України з вимогами роз'яснити, що саме мається на увазі. Однак, як вбачається з матеріалів справи, листи пенсійних органів (від 03.04.2015 року № 339/л-14, від 20.05.2015 року № 4577/л-11, від 23.03.2017 року № 4433-02/16, від 11.04.2017 року № 425-02/49) не містили відповіді на вказане питання.

Лише листом від 08.06.2017 року № 84/л-11 відповідач надав пояснення, що в розрахунку пенсії до 31.01.2014 року збережена об'єднана доплата в розмірі 113,13 грн - це фіксована індексація, яка сформована з 01.10.2012 року відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2012 рік» для забезпечення вимог постанови Кабінету Міністрів України від 13.06.2012 року № 526 та згідно постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 «Про затвердження порядку проведення індексації грошових доходів населення». Також було роз'яснено, що з 31.01.2014 року раніш встановлений розмір збереженої об'єднаної доплати (фіксованої індексації) зменшується після перерахунку пенсії, якщо підвищення призначеного розміру пенсії менше суми фіксованої індексації. Зменшення фіксованої суми індексації проводиться на суму підвищення пенсії.

Таким чином, суд погоджується з твердженням позивача про те, що він, незважаючи на численні запити, отримав від відповідача інформацію щодо юридичного обґрунтування такої складової пенсії, як «об'єднана доплата», та підстав припинення її виплати з 31.01.2014 року лише у червні 2017 року.

Відповідно до ч.2 ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, що діяла на момент звернення позивача до суду, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Враховуючи викладене, суд вважає, що внаслідок несвоєчасного надання відповідачем відповідей по суті звернень позивача, ОСОБА_1 шестимісячний строк для звернення до адміністративного суду не пропущений.

З листів відповідача від 08.06.2017 року № 84/л-11 та від 05.07.2017 року № 4504-02-1/49 та заперечень відповідача на позов слідує, що відповідач припинив нарахування та виплату об'єднаної доплати, що є фіксованою індексацією, одразу після нарахування позивачу пенсії за особливі заслуги перед Україною.

За ч.1 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин, пенсії, призначені за цим законом, індексуються відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення.

Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, зазначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, в т.ч. пенсії.

Відповідно до розрахунку, наведеного відповідачем у листі від 24.02.2015 року № 41/л-11 та у запереченнях проти позову, з 01.10.2012 року позивач ОСОБА_1 отримувала у складі пенсійних виплат також збережену об'єднану доплату (фіксовану індексацію) в розмірі 113,13 грн. на місяць.

Розпорядженням Харківської обласної державної адміністрації від 23.06.2014 року № 291 позивачу з 31.01.2014 року встановлено пенсію за особливі заслуги перед Україною за померлого батька, при цьому розмір вказаної виплати склав 212,85 грн. на місяць. З того ж часу відповідачем було припинено нарахування та виплату позивачу фіксованої індексації.

Відповідач, обґрунтовуючи припинення фіксованої індексації позивачу починаючи з 31.01.2014 року, посилається на те, що згідно абзацу 3 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Разом з тим за ч.1 ст.5 Закону України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною» пенсія за особливі заслуги встановлюється як надбавка до розміру пенсії, на яку має право особа згідно із законом, у таких розмірах прожиткового мінімуму, визначеного для осіб, які втратили працездатність (далі відповідно до закону). З даної норми закону вбачається, що вказана пенсія є лише надбавкою до основного розміру пенсії, а не підвищенням розміру пенсії.

З порівняння розрахунків розміру пенсії позивача станом на 01.01.2014 року та на 31.01.2014 року видно, що розмір пенсії за віком не змінився і складає в обох випадках 1538,16 грн., також не змінився розмір пенсії у разі втрати годувальника (загальний) - 845,00 грн. Як видно, перерахунок основного розміру пенсії позивача не проводився і її розмір не змінився.

За ч. 2 ст. 6 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно абзацу 5 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Суд, керуючись ч.6 ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе застосувати вказану норму законодавства за аналогією в даному випадку, тобто в разі підвищення загального розміру пенсійних виплат за рахунок надбавок без підвищення основного розміру пенсії.

Враховуючи викладене, відповідачем неправомірно було припинено починаючи з 31.01.2014 року нарахування позивачу фіксованої індексації в розмірі 113,13 грн., а тому дана позовна вимога підлягає задоволенню.

23.05.2017 року на особистому прийомі, проти чого не заперечував представник відповідача, позивач ОСОБА_1 дізналась, що при розрахунку трудового стажу її чоловіка, ОСОБА_2, враховано період його роботи на Харківському заводі холодильних машин з 27.07.1976 року по 02.02.1977 року, хоча насправді ОСОБА_2 працював на вказаному підприємстві з 27.07.1975 року по 02.02.1977 року. Того ж дня позивач подала відповідачу довідку № 962 від 17.11.2008 року ВАТ «Харківхолодмаш» про підтвердження наявного трудового стажу починаючи з 28.07.1975 року та заяву про перерахунок пенсії від стажу.

Листом від 05.07.2017 року №4501-02-1/49 відповідач пояснив, що зарахувати період роботи ОСОБА_2 з 27.07.1975 року немає підстав. При цьому надано пояснення, що внаслідок розбіжностей між записами в трудовій книжці та довідці Шевченківським ОУПФУ м. Харкова проводилась з вказаного питання перевірка і отримано акт зустрічної перевірки № 388 від 15.06.2017 року ПАТ «Харківхолодмаш» з питань достовірності довідки № 962 від 17.11.2008 року на ОСОБА_2 за період роботи з 27.07.1975 року по 02.02.1977 року, згідно якого з'ясовано, що первинні документи підприємством були загублені. Управлінням також було надано суду копію довідки ВАТ «Харківхолодмаш» від 16.07.2008 року № 667, відповідно до якої дата прийому ОСОБА_2 на роботу до Харківського заводу холодильних машин - 28.07.1976 року.

Вирішуючи позовні вимоги у вказаній частині, суд виходить з наступного.

За п. 2.1 постанови Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 року «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" документами, що підтверджують трудовий стаж є документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу).

Відповідно до ч. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За ч. 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

З трудової книжки ОСОБА_2 вбачається, що він працював електрозварювальником 4-го разряду в цеху № 10 Харківського заводу холодильних машин з 28.07.1975 року (запис № 7) по 02.02.1977 року (запис № 8), однак запис № 7 в частині року прийняття на роботу перекритий відбитком печатки і є нечітким.

Відповідно до ч. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Позивачем була подана відповідачу для проведення перерахунку пенсії довідка ВАТ «Харківхолодмаш» № 962 від 17.11.2008 року, яка оформлена у відповідності до додатку № 5 до Порядку підтвердження наявного трудового стажу та підписана головою правління, головним бухгалтером, начальником відділу кадрів і засвідчена печаткою ПАТ «Харківхолодмаш».

В той же час довідка ВАТ «Харківхолодмаш» від 16.07.2008 року № 667, на яку посилається відповідач, оформлена не відповідно до додатку № 5 до Порядку підтвердження наявного трудового стажу.

Позивачем надані суду довідки, що видані на його запит ТОВ «Архіваріус» (м. Харків, пров. Інженерний 9). Так, відповідно до п.8 довідки документи по особовому складу (особові рахунки) ПАТ «Харківхолодмаш» за 1973-2000 роки передані на зберігання до ТОВ «Архіваріус» згідно акту приймання-передачі № 546/11 від 24.02.2011 року.

На підставі цих первинних документів ТОВ «Архіваріус» надало архівну довідку про наявність відомостей, відповідно до якої в картках особових рахунків, відомостях нарахування заробітної плати працівникам ВАТ «Харківхолодмаш» за 1975-1977 роки зазначений ОСОБА_2. При цьому довідка містить відомості про нарахування заробітної плати ОСОБА_2 за період з липня 1975 року по лютий 1977 року. Також від ТОВ «Архіваріус» отримано засвідчені копії карток особових рахунків ОСОБА_2, які підтверджують нарахування йому заробітної плати починаючи з липня 1975 року.

З викладеного видно, що наявні архівні документи підтверджують ту обставину, що ОСОБА_2 було прийнято на роботу на Харківський завод холодильних машин у липні 1975 року.

Таким чином, довідка № 962 від 17.11.2008 року ПАТ «Харківхолодмаш», на підставі якої позивач просила заявою від 23.05.2017 року провести перерахунок її пенсії від стажу, є достовірною, підстав відмовити у проведенні такого перерахунку у відповідача не було, а тому дана позовна вимога підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі "Стреч проти Сполучного Королівства" ("STRETCH v. THE UNITED KINGDOM" № 44277/98).

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("MALTZAN (FREIHERR VON) AND OTHERS v. GERMANY " № 71916/01, 71917/01 та 10260/02).

Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 20.03.2018 у справі №296/9364/16-а.

Відповідно до правової позиції палати в адміністративних справах Верховного Суду України, викладеної у постанові від 24.01.2006 року, суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

При цьому, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення (Постанова Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі 826/4418/14).

Вирішуючи позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди, суд виходить з наступного.

За ч. 2 ст. 21 Кодексу адміністративного судочинства України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

За п. 4 ч. 4 ст. 105 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може містити вимоги про стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю.

Обґрунтовуючи свою позовну вимогу, позивач посилається на тривале ненадання відповідачем інформації стосовно пенсії позивача. Позивач звернулась до відповідача за роз'ясненнями стосовно збереженої об'єднаної доплати до пенсії на початку 2015 року, а відповідь, яка дійсно пояснювала нарахування та припинення нарахування об'єднаної доплати в розмірі 113,13 грн, отримана нею тільки в червні 2017 року. При цьому було з'ясовано, що при нарахуванні пенсії позивачу мало місце порушення законодавства про індексацію доходів населення. Для отримання цієї інформації позивач навіть була змушена звернутись за правовою допомогою. Позивач є літньою людиною, інвалідом з дитинства, їй встановлено 2-гу групу інвалідності. Для з'ясування вказаної інформації позивачем більш ніж за два роки було витрачено багато фізичних та душевних сил. Позивачу прийшлось багато нервувати через такі протиправні дії відповідача, що призводило до погіршення фізичного здоров'я.

Відповідно до статті 56 Конституції кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно ст. 107 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійний фонд, його органи та посадові особи за шкоду, заподіяну особам внаслідок несвоєчасного або неповного надання соціальних послуг, призначення (перерахунку) та виплати пенсій, передбачених цим Законом, а також за невиконання або неналежне виконання ними обов'язків з адміністративного управління Накопичувальним фондом несуть відповідальність згідно із законом.

Відповідно до ч. 5 Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України «Про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України» від 30.07.2015 року № 13-1, під час здійснення прийому та обслуговування особи користуються правами, передбаченими Законами України "Про звернення громадян", "Про захист персональних даних", "Про доступ до публічної інформації", законодавством про пенсійне забезпечення, законодавчими та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють відповідні відносини.

Особи, що звертаються до органів Пенсійного фонду, мають право: звертатися до органів Пенсійного фонду особисто або через представника, повноваження якого оформлено у встановленому законом порядку; одержати відповідь про результати розгляду звернення в обраний ними спосіб (усно, в письмовій та/або електронній формі); ознайомлюватись з матеріалами пенсійної справи, отримувати виписку з розпорядження про призначення (перерахунок) пенсії, про періоди страхового стажу та заробітної плати, яка врахована при розрахунку пенсії, копії документів, які знаходяться в пенсійній справі; безоплатно отримувати інформацію про особу, що обробляється Пенсійним фондом; отримувати консультації та роз'яснення щодо застосування законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, пенсійне забезпечення, у тому числі щодо прав та обов'язків платника єдиного внеску та застрахованої особи; інші права, визначені чинним законодавством.

Відповідно до ч.3 Положення встановлені принципи здійснення прийому та обслуговування осіб, що звертаються до органів Пенсійного фонду: додержання вимог чинного законодавства та етичних норм поведінки; прозорість, відкритість та зрозумілість дій у сфері надання послуг; компетентність та ефективність; своєчасність та якість; нерозголошення інформації, повідомленої особою, яка звертається за отриманням послуги, крім випадків, встановлених чинним законодавством; орієнтація на одержувача - формування ефективної системи взаємодії з одержувачем послуги, надання послуги на базі централізованих інформаційних технологій незалежно від місця взяття його на облік (проживання, перебування на обліку); інформованість - функціонування постійно діючої системи інформаційного забезпечення одержувача послуги.

Відповідно до ч.7 Положення органи Пенсійного фонду зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно розглядати звернення; забезпечувати реалізацію передбачених законодавством прав осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду; повідомляти осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду, про результати перевірки звернення і суть прийнятого рішення; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснювати порядок оскарження прийнятого рішення; не допускати безпідставної передачі звернень іншим органам.

Враховуючи викладене, суд погоджується із позивачем в тому, що відповідач припустив тривале порушення її прав внаслідок ненадання на протязі більше двох років (з лютого 2015 року по червень 2017 року) змістовної відповіді щодо складових пенсії позивача, нарахування та виплата яких припинились.

Разом з тим відповідно до ч.2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема:

- коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень;

- у випадках, передбачених статтями 7, 440-1 Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК) та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди (наприклад, ст. 49 Закону "Про інформацію", ст. 44 Закону "Про авторське право і суміжні права";

- при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону "Про захист прав споживачів" чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

За ч.3 вказаної постанови під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

За п.5 вказаної постанови оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

За п.9 вказаної постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

З урахуванням викладеного суд вважає, що позивачем не доведено склад цивільного правопорушення з боку відповідача, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають у зв'язку з їх необґрунтованістю.

Керуючись ст. 250 КАС України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати противоправними дії Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова по не нарахуванню, починаючи з 31 січня 2014 року ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 фіксованої індексації в розмірі 113 гривен 13 копійок, та зобов'язати Шевченківське об'єднане управління Пенсійного фонду України міста Харкова провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 за період починаючи з 31 січня 2014 року з відновленням нарахування фіксованої індексації в розмірі 1123 гривен 13 копійок і невиплати їй недоотримані кошти.

Визнати протиправними дії Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова по відмові ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 в перерахунку пенсії по стажу на підставі довідки № 962 від 17 листопада 2008 року, виданої ПАТ « Харківхолодмаш», та зобов'язати Шевченківське об'єднане управління Пенсійного фонду України міста Харкова провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 по стажу на підставі довідки № 962 від 17 листопада 2008 року, виданої « Харківхолодмаш», починаючи з 23 травня 2017 року і виплатити їх недоотримані кошти.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття рішення судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного адміністративного суду Харківської області через Дзержинський районний суд міста Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну чистини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий: Т.В. Штих