Ухвала суду № 77445732, 19.03.2018, Броварський міськрайонний суд Київської області

справа № 361/6421/17

провадження № 4-с/361/17/18

19.03.2018

УХВАЛА

Іменем України

19 березня 2018 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого-судді ОСОБА_1,за участю секретарів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за скаргою Публічного акціонерного товариства “Родовід Банк” на бездіяльність старшого державного виконавця Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_4, заінтересована особа: ОСОБА_5,

в с т а н о в и в :

У жовтні 2017 року Публічне акціонерне товариство “Родовід Банк” (далі – Банк або ПАТ “Родовід Банк”) звернулося до суду зі скаргою на бездіяльність старшого державного виконавця Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області(далі – Відділ ДВС) ОСОБА_4, у якій просило визнати незаконною бездіяльність старшого державного виконавця Відділу ДВС ОСОБА_4 у виконавчому провадженні № 52132857 по винесенню нею 30 червня 2017 року постанови про повернення виконавчого документа стягувачу та скасувати дану постанову.

В обґрунтування скарги зазначало, що рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 травня 2014 року, ухваленим у цивільній справі № 361/2575/14-ц, задоволено позов ПАТ “Родовід Банк” до ОСОБА_5 і ОСОБА_6 про стягнення з них солідарно заборгованості за кредитним договором. Також із кожного з них на користь Банку стягнуто судовий збір у розмірі по 1410 грн. 07 коп.

02 червня 2015 року на підставі вказаного рішення суду Банк одержав виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_5 судового збору у зазначеному розмірі, який ним пред’явлено до виконання до Відділу ДВС.

06 вересня 2016 року постановою державного виконавця Відділу ДВС було відкрито виконавче провадження № 52132857 про стягнення на користь Банку із ОСОБА_5 судового збору в розмірі 1410 грн. 07 коп.

11 жовтня 2017 року Банк отримав постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 30 червня 2017 року, винесену старшим державним виконавцем Відділу ДВС ОСОБА_4, підставою повернення виконавчого листа стягувачу державним виконавцем зазначено відсутність у боржника майна, на яке можливо звернути стягнення.

Стягувач ПАТ “Родовід Банк” вважає незаконною бездіяльність державного виконавця, оскільки державним виконавцем не здійснено усіх передбачених законом необхідних дій по виконанню вказаного виконавчого листа, що призвело до суттєвого порушення прав стягувача, та перешкоджає виконанню судового рішення.

Заявник ПАТ “Родовід Банк”, будучи повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з’явилося, подало до суду заяву, у якій просило розглянути скаргу без участі його представника.

Державний виконавець Відділу ДВС ОСОБА_4 у судове засідання не з’явилася, подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності та заперечення на скаргу, у яких вказувала на те, постанова про повернення виконавчого документа стягувачу нею винесена обґрунтовано, державним виконавцем вчинені усі можливі дії по виявленню майна боржника та виконанню судового рішення. Просила суд у задоволенні скарги відмовити.

Заінтересована особа боржник ОСОБА_5 у судове засідання не з’явився, про дату, час і місце розгляду скарги повідомлявся судом належним чином, про причини неявки суд він не повідомив.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини та дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 02 червня 2015 року ПАТ “Родовід Банк” на підставі рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 травня 2014 року, ухваленого у цивільній справі № 361/2575/14-ц за позовом Публічного акціонерного товариства “Родовід Банк” до ОСОБА_5 і ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, отримало виконавчий лист про стягнення із ОСОБА_5 на користь Банку судового збору в розмірі 1410 грн. 07 коп.

06 вересня 2016 року на підставі заяви стягувача на виконання цього виконавчого листа постановою державного виконавця Відділу ДВС ОСОБА_7 відкрито виконавче провадження № 52132857.

Також 06 вересня 2016 року державним виконавцем Відділу ДВС ОСОБА_7 у цьому ж виконавчому провадженні винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою для забезпечення виконання рішення суду накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_5, заборонено також здійснювати відчуження всього належного боржнику рухомого та нерухомого майна в межах суми боргу.

Із матеріалів виконавчого провадження № 52132857 видно, що державними виконавцями Відділу ДВС у даному виконавчому провадженні зроблено запити до відповідних державних органів для перевірки майнового стану боржника ОСОБА_5, наявності у нього нерухомого і рухомого майна, цінних паперів, грошових коштів та інших доходів, тощо.

30 червня 2017 року у виконавчому провадженні № 52132857 головним державним виконавцем Відділу ДВС ОСОБА_4 було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України “Про виконавче провадження”, мотивуючи тим, що відповідно до акта державного виконавця майно, на яке можливо звернути стягнення у рахунок погашення заборгованості, у боржника відсутнє, згідно із повідомленням Територіального сервісного центру 3243 регіонального сервісного центру МВС у Київській області транспортного засобу за боржником не зареєстровано.

У вказаній вище постанові зазначено, що повторно виконавчий документ може бути пред’явлений до виконання в строк до 30 червня 2020 року.

Зазначену постанову про повернення виконавчого документа стягувачу ПАТ “Родовід Банк” одержало 11 жовтня 2017 року.

Не погоджуючись із постановою державного виконавця, стягувач ПАТ “Родовід Банк” подало до суду скаргу, у якій просило визнати незаконною бездіяльність державного виконавця при винесенні даної постанови та скасувати цю постанову державного виконавця як незаконну, посилаючись на те, що державний виконавець Турчина О.С. не вчинила усіх передбачених законом виконавчих дій щодо виконання судового рішення, зокрема, не зробила запитів до всіх державних установ з метою виявлення майна та коштів боржника ОСОБА_5

Із доданих до заперечень на скаргу відповідей на запити державного виконавця, наданих Державною фіскальною службою України, органами Пенсійного фонду України, вбачається, що інформація про номери рахунків, відкриті у банках чи інших фінансових установах стосовно ОСОБА_5, відсутня, відомостей про доходи боржника теж не виявлено.

З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна видно, що відомості про належність на праві власності боржникові ОСОБА_5 нерухомого майна відсутні.

Відповідно до акту державного виконавця, складеного 20 червня 2016 року за місцем проживання боржника ОСОБА_5 за адресою: Київська область, Броварський район, село Гоголів, вулиця Леніна, буд. 15, встановлено, що майна боржника, на яке можливо звернути стягнення у рахунок погашення заборгованості в розмірі 1410 грн. 07 коп., не виявлено, за цією адресою боржник не розшуканий.

За змістом ст. 1 Закону України “Про виконавче провадження” від 02 червня 2016 року № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) – сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У ч. 1 ст. 18 Закону України “Про виконавче провадження” встановлено, що виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до п. п. 3, 5, 6 ч. 3 ст. 18 цього Закону виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника – юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України “Про виконавче провадження” виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

У п. 7 ч. 1 ст. 37 вказаного Закону встановлено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо боржник – фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров’я, у зв’язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку.

Із оскаржуваної стягувачем ПАТ “Родовід Банк” постанови про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні № 52132857 з примусового виконання виконавчого листа про стягнення з боржника ОСОБА_5 на корить стягувача ПАТ “Родовід Банк” судового збору в розмірі 1410 грн. 07 коп. вбачається, що дана постанова головним державним виконавцем Турчиною О.С. винесена на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України “Про виконавче провадження”, тобто на підставі того, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Також у цій постанові вказано про те, що зазначений вище виконавчий лист може бути пред’явлений до виконання повторно в строк до 30 червня 2020 року.

За змістом ч. 4 ст. 37 Закону України “Про виконавче провадження” про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску виконавець виносить постанову.

Доказів того, що стягувачем чи іншими особами виявлено майно, яке на праві власності зареєстроване за боржником ОСОБА_5 та на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення заборгованості по судовому збору в розмірі 1410 грн. 07 коп., суду не надано.

Посилання ПАТ “Родовід Банк” у скарзі на те, що постанова державного виконавця Турчиної О.С. від 30 червня 2017 року про повернення виконавчого документа є незаконною та порушує права стягувача, оскільки державним виконавцем не вчинено всіх наданих йому законом дій по виконанню зазначеного вище виконавчого листа, будь-якими доказами не підтверджуються та спростовується відповідями державних органів, наданими на запити державного виконавця Відділу ДВС, про відсутність у боржника ОСОБА_5 будь-якого майна та доходів.

У ч. ч. 1, 3 ст. 12, ч. ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно із ч. 1 ст. 19, ч. 1 ст. 74 Закону України “Про виконавче провадження” рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

У ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ч. 3 ст. 451 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Оцінивши досліджені у судовому засіданні докази в їх сукупності, враховуючи, що державним виконавцем вчинені передбачені законом заходи щодо розшуку та виявлення майна боржника, на яке можливо звернути стягнення, однак такого не встановлено, заробітна плата чи інші доходи у боржника відсутні, суд дійшов висновку, що дії головного державного виконавця Відділу ДВС ОСОБА_4 та винесена нею постанова про повернення виконавчого документа стягувачу ґрунтуються на вимогах закону, підстав для скасування цієї постанови суд не вбачає, тому скарга ПАТ “Родовід Банк” задоволенню не підлягає.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ч. 5 ст. 37 Закону України “Про виконавче провадження” повернення ПАТ “Родовід Банк” виконавчого листа про стягнення з боржника ОСОБА_5 на користь Банку суми заборгованості по сплаті судового збору не перешкоджає стягувачу пред’явити цей виконавчий лист до виконання в строк до 30 червня 2020 року.

На підставі викладеного вище, керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 81, 89, 259, 260, 263 – 265, 447 – 451 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

У задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства “Родовід Банк” на бездіяльність старшого державного виконавця Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_4, заінтересована особа: ОСОБА_5 відмовити.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення до Апеляційного суду Київської області через Броварський міськрайонний суд Київської області.

Учасник справи у разі постановлення ухвали за його відсутності має право оскаржити ухвалу в апеляційному порядку протягом п’ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Дутчак І. М.