Рішення № 77442348, 25.10.2018, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/8495/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2018 року

Шевченківський районний суд м.Львова

у складі: головуючого судді Баєвої О.І.,

секретаря судового засідання Губач Х.Б.

за участю позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу ОСОБА_1 до ДП «Львівдіпрокомунбуд» про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку, -

установив:

позивач звернувся до суду із позовною заявою, яку в подальшому уточнив та остаточно просив стягнути з Державного підприємства «Львівський Державний інститут проектування комунального будівництва» на його користь заборгованість по заробітній за період з 01.06.2017 року по 14.09.2017 року в сумі 8871,03 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 5544,35 грн., вихідну допомогу в сумі 616,82 грн., компенсацію за заподіяння моральної шкоди в сумі 10000 грн., а всього 25032,19 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що він з 21.04.2008 року працював у ДП «Львівдіпрокомунбуд» та обіймав посаду інженера відділу АУП, а в наступному переведений на посаду начальника відділу кадрів. Відповідно до наказу керівника підприємства з 14.09.2017 року його було звільнено з посади у зв’язку із скороченням чисельності працівників. При звільнені йому не виплачено заробітну плату, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 8871,03 грн. Крім того, позивач зазначає, що підприємство повинно виплатити йому суму середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 14.09.2017 року по 23.11.2017 року, яка на його думку становить 5544,35 грн., оскільки його одноденний заробіток становив 113, 15 грн., а розрахунок затримано на 49 днів.

Також ОСОБА_1 зазначає, що 14.09.2017 року йому перераховано вихідну допомогу у розмірі 1815,90 грн., проте не в достатній сумі, доплаті підлягає 616,82 грн.

Позивач просить суд стягнути із відповідача моральну шкоду у розмірі 10000 грн., оскільки недоотримана заробітна плата була єдиним джерелом його доходу.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 уточненні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі, покликаючись на обставини викладені у позовній заяві. Зазначав, що його посада фактично скорочена не була, він продовжував виконувати свої обов’язки.

Представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечила позовні вимоги та пояснила наступне. 14.09.2017 року позивач був звільнений у зв’язку із скороченням штату працівників на підставі наказу №11-к від 13.07.2017 року. Крім цього, наказом №21-к від 31.07.2017 року було встановлено з 07.08.2017 року неповний робочий день, кожний понеділок тижня, початок роботи з 09.00год., закінчення роботи 13.00 год. Представник відповідача зазначає, що позивачу було виплачено заробітню плату за вересень включно , кошти в сумі 373,58 грн., вихідну допомогу 1815,90 грн. Кошти за невикористану відпустку за 66 календарних днів не було виплачено вчасно через те, що на рахунках підприємства не було достатньо коштів. Одразу після поступлення таких коштів на рахунок підприємства ОСОБА_1 було виплачено 7276,69 грн. за невикористану відпустку. У зв’язку із вищенаведеним просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши думку учасників процесу, вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що наказом №8-к від 07.06.2017 року встановлено неповний робочий час (неповний робочий тиждень – 4 години на тиждень) для працівників відділів: АУП, ВК, ВІТВ, ВК-2, АБ, КБ, АШБ, ВТГВ, ЕТВ, КВ, ТГ, лабораторії з 07 червня 2017 року. З даним наказом був особисто ознайомлений ОСОБА_1

Відповідно до наказу №21-к від 31.07.2017 року з 07.08.2017 року встановлено неповний робочий день, кожний понеділок тижня, початок роботи з 09.00 год., закінчення роботи 13.00 год.

Зважаючи на наведене, суд вважає, що вимога позивача ОСОБА_1 про виплату йому заробітної плати у розмірі 8871,03 грн. є безпідставною, оскільки останній 01.06.2017 року по 14.09.2017 року працював неповний робочий день. На момент звільнення з ним проведено повний розрахунок за фактично відпрацьовані дні та години.

Суд не приймає твердження позивача про те, що наказ про встановлення неповного робочого часу його не стосувався, оскільки він працював начальником відділу АУП, а не звичайним працівником, оскільки з даним наказом позивач був ознайомлений, його не оскаржував та , на переконання суду, начальник відділу входить до складу працівників відділу.

Щодо вимоги позивача про виплату йому середнього заробітку за час затримки розрахунку в сумі 5544,35 грн., суд приходи до висновку про часткове задоволення такої виходячи з наступного.

Відповідно до ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Стаття 115 Кодексу законів про працю передбачає, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум, що передбачено ст.116 Кодексу законів про працю.

Відповідно до п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати нарахування виплат, що обчислюються із заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Наказом №8-к від 07.06.2017 року було встановлено неповний робочий тиждень – 4 години на тиждень для працівників ДП «Львівдіпрокомунбуд» у зв’язку із виробничою необхідністю. А наказом №21-к від 31.07.2017 року встановлено з 07.08.2017 року неповний робочий день, кожний понеділок тижня, початок роботи з 09.00 год., закінчення роботи о 13 год., а тому покликання позивача про те, що заборгованість середнього заробітку за час затримки розрахунку складає 49 робочих днів, безпідставні, оскільки ОСОБА_1 працював лише по понеділках, з 09.00 по 13.00 год. Тому слід стягнути з ДП «Львівдіпрокомунбуд» на користь ОСОБА_1 1131,50 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку (позивач працював за період з 14.09.2017 року по 23.11.2017 року 10 понеділків, а одноденний заробіток становить 113,15 грн.).

При вирішенні даної позовної вимоги судом не беруться до уваги доводи представника відповідача про неможливість вчасно здійснити розрахунок із ОСОБА_1 через недостатність коштів на банківських рахунках ДП «Львівдіпрокомунбуд», оскільки згідно з ст.47 Кодексу законів про працю власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Щодо вимоги ОСОБА_1 про стягнення вихідної допомоги у розмірі 616,82 грн. суд приходить до висновку, що така є підставною, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.44 Кодексу законів про працю при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

При обчисленні розміру вихідної допомоги використовується Порядок обчислення заробітної плати.

Судом встановлено, що розмір вихідної допомоги ОСОБА_1 становить 2432,72 грн. 14.09.2017 року йому було виплачено 1815,90 грн. вихідної допомоги, а отже стягненню підлягає 616,82 грн. Крім того, у судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 не заперечила факт неповної виплати ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні.

При вирішенні питання про стягнення компенсації за заподіяння ОСОБА_1 моральну шкоду суд керується ч.ч.3,4 ст.23 ЦК України, де зазначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Згідно з п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди» при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають з’ясуванню: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку.

Так, судом встановлено, що ДП «Львівдіпрокомунбуд» допустив заборгованість перед ОСОБА_1, проте позивачем не доведено порушення звичного устрою його життя та негативні психологічні наслідки, які він поніс внаслідок недотриманням ним суми середнього заробітної плати за час затримки розрахунку та вихідної допомоги у повному розмірі. А тому вимога ОСОБА_1 про виплату йому 10000 грн. моральної шкоди є безпідставною та не підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що слід стягнути з ДП «Львівдіпрокомунбуд» на користь ОСОБА_1 1131,50 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку, 616,82 грн. вихідної допомоги, в решті позовних вимог слід відмовити за безпідставністю.

Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача в користь державного бюджету - судовий збір в розмірі 704,80 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 7, 10, 12, 13, 77-80, 81, 95, 133, 141, 235, 258, 259, 263, 264, 265 ЦПК, суд, -

вирішив:

позовні вимоги ОСОБА_1 до ДП «Львівдіпрокомунбуд» про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку - задовольнити частково.

Стягнути з ДП «Львівдіпрокомунбуд» на користь ОСОБА_1 1131,50 грн. (одна тисяча сто тридцять одну гривню п’ятдесят копійок) середнього заробітку за час затримки розрахунку та 616,82 грн. (шістсот шістнадцять гривень вісімдесят дві копійки) вихідної допомоги.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Стягнути з ДП «Львівдіпрокомунбуд» 704,80 грн. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок) судового збору в дохід держави.

Позивач: ОСОБА_1, проживаючий за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідач: ДП «Львівдіпрокомунбуд», код ЄДРПОУ 03329054, адреса: 79005, м.Львів, вул.Ак.Богомольця, 9.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Суддя ОСОБА_3