Рішення № 77440986, 29.10.2018, Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 188/1535/18

Провадження № 2-о/188/71/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2018 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Місюра К.В.

за участю секретаря судового засідання: Хандрига Л.І.

за участю представників сторін:

від заявника: ОСОБА_1

від зацікавленої особи: не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Петропавлівка цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту смерті,-

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до суду, відповідно до якої просить встановити факт смерті його матері ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, про що зроблено відповідний актовий запис про смерть № 1575 від 18.09.2018 року, уродженка міста Звєрєво, Ростовської області РСФСР, громадянки України, місце проживання: мікрорайон Сонячний, 33/122, м. Макіївка Донецької області, місце смерті м. Макіївка Донецької області, причина смерті: хронічна серцево-судинна недостатність, атеросклеротичний кардіосклероз, ішемічна хвороба серця, з метою подальшої реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану та отримання відповідного свідоцтва про смерть.

Заявлені вимоги мотивовані тим, що 17.09.2018 року в населеному пункті м. Макіївка Донецької області, розташованому на території, непідконтрольній державній владі України, померла громадянка України ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1. Померла м. Макіївка Донецької області, розташованому на території, непідконтрольній державній владі України. Причина смерті: хронічна серцево-судинна недостатність, атеросклеротичний кардіосклероз, ішемічна хвороба серця.

Єдиними наявними документами, що підтверджують факт смерті ОСОБА_2 на території, непідконтрольній державній владі території України є : лікарське свідоцтво про причину смерті №235 від 17 вересня 2018 року, що видане Центром первинної медико-санітарної допомоги №1 м. Макіївка Донецької області; свідоцтвом про смерть від 18.09.2018 року, актовий запис № 1575 серії ДНР № 117969 видане Макіївським міським відділом запису актів цивільного стану Державної реєстрації палати Міністерства юстиції Донецької народної республіки; свідоцтвом про поховання від 18.09.2018 року виданим відділом в м. Макіївка Державного підприємства «Ритуал».

В судовому засіданні заявник просить заяву задовольнити, посилаючись на те, що без реєстрації смерті на території України він позбавлений права на отримання виплат на поховання.

Представник Петропавлівського районного відділу реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області в судове засідання не з’явився, направив заяву про розгляд справи у відсутність їх представника та не заперечував проти задоволення заяви.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні представника заявника, суд вважає, що заява підлягає задоволенню в повному обсязі.

Зі змісту ст. 4 ЦПК України вбачається, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорювальних прав, свобод чи інтересів.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

У відповідності до п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи, зокрема, про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Згідно ч. 2 ст. 317 ЦПК України справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду.

Відповідно до п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» заяви про встановлення факту смерті особи в певний час приймаються до провадження суду і розглядаються за умови подання заявниками документів про відмову органів реєстрації актів громадянського стану в реєстрації події смерті. Заявник зобов'язаний обґрунтувати свою заяву посиланнями на докази, що достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин. При цьому слід мати на увазі, що встановлення з зазначених підстав факту смерті відрізняється від встановлення факту реєстрації смерті (яке провадиться на підставі п. 4 ст. 273 ЦПК і полягає у з'ясуванні, насамперед, обставин не самої події смерті, а її реєстрації в органах реєстрації актів громадянського стану) та від оголошення особи померлою, яке провадиться за правилами глави 35 ЦПК.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_1 батьками останнього є ОСОБА_3 та ОСОБА_2(а.с. 5).

Відповідно до ксерокопії фотокартки вбачається зображення заховання померлої та частини кладовища, наявність пам’ятника з фотокарткою та табличкою з прізвищем, ім’ям та по-батькові померлої особи, а саме: «ОСОБА_2, 16.01.1921 року-помер 17.09.2018 року» (а.с. 9-10).

Відповідно свідоцтва про смерть, виданого 18.09.2018 року Макіївським міським відділом запису актів цивільного стану Державної реєстрації палати Міністерства юстиції Донецької народної республіки, встановлено що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, дійсно померла 17.09.2018 року (а.с. 7).

Після смерті матері заявник звернулася до відділу державної реєстрації актів цивільного стану Петропавлівського районного управління юстиції у Дніпропетровській області за видачею свідоцтва про смерть, однак йому було відмовлено, оскільки заявником для підтвердження факту смерті ОСОБА_2 пред’явлено документ, виданий на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження. У зв’язку із чим заявнику було відмовлено у видачі свідоцтва про смерть та запропоновано звернутися до суду для встановлення факту смерті.

Як встановлено, заявник мав намір встановити факт смерті матері, оскільки це має юридичне значення, а саме для реєстрації органами державної реєстрації актів цивільного стану України факту його смерті та видачі свідоцтва про смерть.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована територія України є невід’ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

Відповідно до п. 1 Постанови Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України "Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей" запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України.

Згідно з ч. 1-2 ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина. Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Статтею 17 ч.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачено, що у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.

Згідно зі ст. 18 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Згідно ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою. Державна реєстрація смерті проводиться за останнім місцем проживання померлого, за місцем настання смерті чи виявлення трупа або за місцем поховання.

Пунктом 5 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 52/2 від 18 жовтня 2000 року, передбачено, що підставами для проведення державної реєстрації смерті, зокрема є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024 (далі - лікарське свідоцтво про смерть).

Оскільки заявник, який є громадянином України, а його мама ОСОБА_2, 17.09.2018 року померла на тимчасово непідконтрольній Україні території в с. Макіївка Донецької області, після її смерті заявник не може отримати свідоцтво про смерть відповідного зразку, а отримане свідоцтво про смерть не може бути використане заявником для реєстрації смерті на території України та з метою захисту законних прав та інтересів громадянина України ОСОБА_1, суд приходить до висновку про задоволення заяви про встановлення факту смерті ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, міста Звєрєво, Ростовської області РСФСР, померлої 17.09.2018 року в м. Макіївка, Донецької області.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 76-78, 79, 293, 315, 317 ЦПК України, Законом України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України, суд –

ВИРІШИВ:

Заявлені вимоги задовольнити.

Встановити факт смерті громадянки України ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка померла 17 вересня 2018 року у віці 97 років, в м. Макіївка, Донецької області, про що зроблено відповідний актовий запис про смерть № 1575 від 17.09.2018 року, уродженка міста Звєрєво, Ростовської області РСФСР, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії ДНР № 117969 видане Макіївським міським відділом запису актів цивільного стану Державної реєстрації палати Міністерства юстиції Донецької народної республіки, зареєстрована за постійним місцем проживання мікрорайон Сонячний, 33/122, м. Макіївка Донецької області, смерть якої настала в результаті хронічна серцево-судинна недостатність, атеросклеротичний кардіосклероз, ішемічна хвороба серця, що підтверджується довідкою про причину смерті № 239 від 17.09.2018 року та захоронена 18.09.2018 року на кладовищі Червона горка, м. Макіївка, що підтверджується свідоцтвом про захоронення серії АА № 016905.

Витрати у справі віднести на заявника.

Рішення підлягає негайному виконанню.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення...

Суддя ОСОБА_4