Рішення № 77439248, 23.10.2018, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 23.10.2018

Справа № 320/9618/17

2/320/1388/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2018 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді - Юрлагіної Т.В.,

за участю секретаря - Бондаренко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Мелітополі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи – ОСОБА_3, Відділ державної виконавчої служби Мелітопольського міськрайонного управління юстиції Запорізької області, ОСОБА_4, ОСОБА_5, про скасування арешту з майна,

за участю позивача – ОСОБА_1,

учасники справи:

відповідач - ОСОБА_2,

треті особи - Відділ державної виконавчої служби Мелітопольського міськрайонного управління юстиції Запорізької області, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2017 року позивач звернувся до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області з позовом до відповідача, яким зазначив - Відділ державної виконавчої служби Мелітопольського міськрайонного управління юстиції Запорізької області про зняття арешту з майна – житлового будинку №140 по вул. Південній у м. Мелітополі Запорізької області.

В подальшому позивач ОСОБА_1, змінив в позовній заяві склад учасників у справі зазначивши відповідачем - ОСОБА_2, яка є спадкоємицею після смерті ОСОБА_6 на підставі заяви якого було накладено арешт на спірне майно інших осіб визначив у якості третіх осіб.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу на праві приватної власності належить житловий будинок на праві спільної часткової власності за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Південна, буд.140. 16.11.2017 року позивач звернувся до нотаріуса з метою подарувати своїй дружині ОСОБА_3 належну йому ? частину вказаного житлового будинку, але отримав відмову у зв’язку з наявністю двох арештів – на підставі ухвали нарсуду м. Мелітополя від 22.05.2000 року та постанови Мелітопольського міського управління юстиції від 05.01.2001 року. Позивач вказує, що на виконанні у Відділі ДВС Мелітопольського міськрайонного управління юстиції у Запорізькій області перебувало зведене виконавче провадження про стягнення з нього заборгованості. Державним виконавцем було накладено арешт на вищевказаний житловий будинок. Рішенням Мелітопольського суду від 24.06.2004 року був задоволений позов його дружини ОСОБА_3 про виключення ? частини будинку №140 по вул. Південній у м. Мелітополі. Позивач зазначає, що оскільки об’єднане виконавче провадження закінчено та знищено у ВДВС Мелітопольського МРУЮ, тому арешт, накладений на житловий будинок №140 по вул. Південній у м. Мелітополі, слід зняти.

04.01.2018 року відкрито провадження у даній справі.

Після відкриття провадження у даній справі з’ясувалось, що позовну заяву ОСОБА_1 подано без додержання вимог, викладений у статтях 175,177 ЦПК України, тому ухвалою суду від 25 січня 2018 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху, позивачеві надано строк для усунення недоліків протягом п’яти днів з дня отримання ним ухвали.

05.02.2018 року до суду надійшла уточнена позовна заява ОСОБА_1

Ухвалою суду від 06.02.2018 року розгляд даної цивільної справи продовжений.

11.07.2018 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач, який також діє в інтересах третіх осіб: ОСОБА_3, ОСОБА_4 які були повідомлені про місце, дату та час розгляду справи належним чином, у судовому засіданні на задоволенні позовних вимог наполягав у повному обсязі за зазначеними у позовній заяві доводами та підставами.

Відповідач – ОСОБА_2 у судове засідання не з’явилася з невідомих причин, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, заяви про розгляд справи за її відсутності чи заперечень проти позову не надіслала.

Представник третьої особи – Відділ державної виконавчої служби Мелітопольського міськрайонного управління юстиції Запорізької області у судове засідання не з’явився, але від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності на підставі наявних матеріалів справи, заперечує проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1, до матеріалів справи наданий відзив на позовну заяву. Відповідно до вказаного відзиву представником зазначено, що на виконанні у Мелітопольському міськрайонному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області виконавчі документи про стягнення заборгованості з ОСОБА_1, при виконанні яких державним виконавцем виносилась постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 05.01.2001 року на теперішній час на примусовому виконанні не перебувають. На виконанні у відділі раніше перебувало зведене виконавче провадження у відношенні боржника ОСОБА_1 25.01.2012 року вказане виконавче провадження було завершено на підставі п.2 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження». Виконавчі документи повернуто стягувачам без виконання. Заборгованість ОСОБА_1 не сплатив. Стягувачам ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у рахунок часткового погашення боргу було передано у спільну сумісну власність ? частину житлового будинку №140 по вул. Південній у м. Мелітополі, яка не була реалізована з прилюдних торгів та належала ОСОБА_1 На підставі рішення Мелітопольського міськрайонного суду від 24.06.2004 року з акту опису та арешту майна виключено ? частину житлового вказаного будинку. Таким чином, на даний час співвласниками будинку є ОСОБА_3 – на ? частину будинку, та ОСОБА_5 і ОСОБА_4 – на ? частину зазначеного будинку на праві спільної сумісної власності. Враховуючи викладене, на даний час позивач не є власником житлового будинку №140 по вул. Південній у м. Мелітополі, тому звертатися з позовом про зняття арешту з даного майна, яке йому не належить, у нього немає законних підстав. Перевірити виконавчі документи за період з 2004-2014 роки немає можливості, оскільки виконавчі провадження знищені у зв’язку із закінченням терміну зберігання.

Третя особа – ОСОБА_5 у судове засідання не з’явився, але в матеріалах справи є його заява про розгляд справи за його відсутності, а також письмові заперечення проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1, відповідно до яких зазначив, що він є співвласником разом з ОСОБА_4 ? частини житлового будинку №140 по вул. Південній у м. Мелітополі Запорізької області. Власником іншої ? частини вказаного будинку, згідно рішенням Мелітопольського міськрайонного суду, є дружина ОСОБА_1 – ОСОБА_3 Таким чином, на думку ОСОБА_5, позивач не має повноважень на звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до ч.1 ст. 223 ЦПК України суд вважає можливим розглядати справу за відсутності третіх осіб на підставі наявних матеріалів справи.

Вислухавши пояснення позивача, вивчивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, давши оцінку зібраним у справі доказам, суд встановив наступні факти та визначені відповідно до них правовідносини.

Так, 25 вересня 1990 року ОСОБА_1 було видане свідоцтво про право приватної власності на житловий будинок (домоволодіння) розташоване за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Південна, 140 ( Т1а.с.36).

На виконанні у відділі державної виконавчої служби Мелітопольського міськрайонного перебувало зведене виконавче провадження, до складу якого входило 13 виконавчих документів, про стягнення з боржника ОСОБА_1 заборгованості на користь юридичних та фізичних осіб, а також держави.

Постановою державного виконавця Мелітопольського міського управління юстиції від 05.01.2001 року при примусовому виконанні виконавчого листа №2-2225, виданого 10.08.2000 року Мелітопольським міським судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_7 7004 грн. 50 коп., накладений арешт та заборона на відчуження житлового будинку №140 по вул. Південній у м. Мелітополі, належного ОСОБА_1

13.06.2003 року державним виконавцем у присутності боржника було складено акт опису та арешту майна, згідно якого описано та накладено арешт на житловий будинок №140 по вул. Південній у м. Мелітополі Запорізької області.

На підставі рішення Мелітопольського міськрайонного суду від 24.06.2004 року, яке набрало законної сили 26.07.2004 року, з акту опису та арешту майна від 13.06.2003 року виключено ? частину вказаного житлового будинку, яка належить ОСОБА_3 на праві власності ( Т 1а.с.12).

Стягувачам ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у рахунок часткового погашення боргу ОСОБА_1 було передано у спільну сумісну власність ? частину житлового будинку №140 по вул. Південній у м. Мелітополі, яка не була реалізована з прилюдних торгів та належала ОСОБА_1, про що свідчить додана до матеріалів справи копія свідоцтва про придбання майна від 05.06.2009 року ( Т 1а.с.9).

Згідно інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 110457181 від 12.01.2018 року, копія якого додана до матеріалів справи ( Т1 а.с.48-49), ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів від 05.06.2009 року на праві спільної сумісної власності належить ? частина житлового будинку №140 по вул. Південній у м. Мелітополі.

Згідно інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 113377447 від 08.02.2018 року, яка перебуває в матеріалах справи ( Т1 а.с.72-75), 1/2 частини нерухомого майна житлового будинку №140 по вул. Південній у м. Мелітополі Запорізької області, зареєстрована за ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 (рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень індексний номер 3588563 від 26.06.2017) на підставі свідоцтва про право власності від 25.09.1990 року видавник Виконавчий комітет Мелітопольської міської ради.

25.01.2012 року вказане виконавче провадження було завершено на підставі п.2 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження».

Так, постановою державного виконавця Чубової Н.В. Державної виконавчої служби Мелітопольського міського управління юстиції 22 червня 2004 року була винесена постанова про закінчення виконавчого провадження відкритого по примусовому виконанню виконавчого листа № 2-2225 від 10.08.2000 року виданого Мелітопольським міським судом про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_7 7004 грн. 50 коп., у зв’язку із сплатою ОСОБА_3 вказаних коштів та відсутністю претензій з боку ОСОБА_6 (Т1 а.с.149).

Відповідно до копії актового запису про смерть № 681 від 03 квітня 2008 року ОСОБА_6 помер 01 квітня 2008 року, його спадкоємицею є відповідач по справі - ОСОБА_2 (Т1 а.с.171).

Статтею 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованого Україною 17.07.97 року передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 41 Конституції України закріплено право кожного володіти, користуватися і розпоряджатись своєю власністю.

Згідно ;an=843046">статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 ЦК України передбачено право кожної особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» загальними засадами державної реєстрації прав є: 1) гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно га їх обтяження; 2) обов'язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; 3) публічність державної реєстрації прав; 4)внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом; 5)відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникло до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.

Частиною 2 ст. 27 того ж Закону передбачено, що державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі: 1) рішення суду щодо обтяження речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили; 2) рішення державного виконавця щодо обтяження речових прав на нерухоме майно; 3) визначеного законодавством документа, на якому нотаріусом вчинено напис про накладення заборони щодо відчуження нерухомого майна; 4) рішення органу місцевого самоврядування про віднесення об'єктів нерухомого майна до застарілого житлового фонду; 5) договору, укладеного в порядку, визначеному законом, яким встановлюється обтяження речових прав на нерухоме майно, чи його дубліката; 6) закону, яким встановлено заборону користування та/або розпорядження своїм майном; 7) інших актів органів державної влади та посадових осіб згідно із законом.

Зазначені положення Закону в повній мірі відповідають положенням законодавства України на час внесення запису про-арешт майна позивача до реєстру заборон в 1993 році.

Проте, на цей час відсутні будь-які дані, які б могли свідчити про наявність законних підстав для накладення оскаржуваного арешту на майно позивача, що дозволяє зробити висновок про їх відсутність.

Державний реєстратор відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав вносить до нього записи про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав (п. 5 ч. З ст. 10 Закону).

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 1 січня 2013 року, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статей 316-317 ЦК України право власності є правом особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежного від волі інших осіб. Власнику надається право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1 ст. 321 ЦК України).

Так, відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 ЦК України)

З погляду Європейського Суду повага власності основний метод права, міжнародного й внутрішнього дотримання. У Конвенції говориться, що держава зобов'язана дотримувати, виконувати, зміцнювати, захищати й забезпечувати права власності фізичних і юридичних осіб. Порушення Конвенції й Протоколів будуть тоді, коли піде недотримання, невиконання й не забезпечення державою зазначених норм.

Відповідно до ст. 1 "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод", Високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією права і свободи, визначенні в розділі І "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод".

В силу ст. 13 розділу І "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод", кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Протокол N 1 стаття 1 "Захист власності" говорить "Кожна фізична або юридична особа має право на повагу своєї власності. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства й на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права". Тим самим у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод чітко встановлено: право власності кожної фізичної і юридичної особи, неурядової організації й групи приватних осіб, повинне поважатися.

У першу чергу ця повага повинна виходити від держави й втілюватися у вигляді прийняття законодавчих, виконавчих дій, що захищають право власності від незаконних зазіхань із боку кого б то не було.

Як встановлено матеріалами справи та було вище зазначено, ОСОБА_1 на даний час позбавлений права володіти, користуватися та розпоряджатися ? часткою зареєстрованого за ним на праві власності будинку № 140 по вул. Південній в м. Мелітополі у зв'язку із накладенням арешту.

Згідно із п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27.08.76 року N 6 "Про судову практику у справах про виключення майна з опису", за правилами, встановленими для розгляду позовів про виключення майна з опису, розглядаються вимоги громадян і організацій, що ґрунтуються як на праві власності, так і не праві володіння ним і відповідачами в справі суд притягує боржника, особу, в інтересах якої накладено арешт на майно.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 ЦПК України, позови про зняття арешту з майна пред'являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково в частині скасування арешту з 1/2 частини нерухомого майна житлового будинку №140 по вул. Південній у м. Мелітополі Запорізької області, накладеного на підставі постанови б/н виданої 05.01.2001 року видавник Мелітопольське міське управління юстиції та про скасування арешту (зняти обтяження) з 1/2 частини нерухомого майна житлового будинку №140 по вул. Південній у м. Мелітополі Запорізької області, яка зареєстрована за ОСОБА_1 накладеного на підставі ухвали б/н видана 22.05.2000 року видавник Нарсуд м. Мелітополь та у повній мірі відповідають вимогам ст. 41 Конституції України, ст. ст. 15, 16, 316-317, 321, 391 ЦК України, ст. 60 Закону України "Про виконавче провадження", положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та судовій практиці.

Відповідно до ст. 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно із ст. 2 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи вищезазначені обставини та норми чинного законодавства, суд дійшов до висновку про законність, обґрунтованість та правомірність позовних вимог ОСОБА_1 в частині скасування арешту з 1/2 частини нерухомого майна житлового будинку №140 по вул. Південній у м. Мелітополі Запорізької області, яка зареєстрована за ОСОБА_1 на підставі постанови б/н видана 05.01.2001 року видавник Мелітопольське міське управління юстиції та про скасування арешту (зняти обтяження) з 1/2 частини нерухомого майна житлового будинку №140 по вул. Південній у м. Мелітополі Запорізької області, яка зареєстрована за ОСОБА_1 на підставі ухвали б/н видана 22.05.2000 року видавник Нарсуд м. Мелітополь.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 про зняття арешту з нерухомого майна на ? частину житлового будинку №140 по вул. Південній у м. Мелітополі, яка зареєстрована та перебуває у спільній сумісній власності ОСОБА_5 та ОСОБА_4, суд вважає вказані позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню оскільки від імені ОСОБА_4 в позовній заяві відсутні вимоги про зняття арешту з належної йому частини, а крім того ? частина житлового будинку №140 по вул. Південній в м. Мелітополі Запорізької області перебуває у спільній сумісній власності ОСОБА_5 та ОСОБА_4, частки співвласників не виділені.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 12,13 ,30, 81, 82, 89, 141, 223, 259, 279, 263-265 ЦПК України, ст. 41 Конституції України, ст. ст. 15, 316-317, 321, 391 ЦК України, Статтею 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованого Україною 17.07.97 року,ст. ст. 3, 10, 26 Закону України "Про державну реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27.08.76 року N 6 "Про судову практику у справах про виключення майна з опису" суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи – ОСОБА_3, Відділ державної виконавчої служби Мелітопольського міськрайонного управління юстиції Запорізької області, ОСОБА_4, ОСОБА_5, про зняття арешту з майна про скасування арешту нерухомого майна – задовольнити частково.

Скасувати арешт (зняти обтяження) з 1/2 частини нерухомого майна житлового будинку №140 по вул. Південній у м. Мелітополі Запорізької області, яка зареєстрована за ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 (рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень індексний номер 3588563 від 26.06.2017), зареєстрованого в Єдиному реєстрі обтяжень об'єктів нерухомого майна за реєстраційним номером 21099153 від 25.05.2005 року на підставі постанови б/н видана 05.01.2001 року видавник Мелітопольське міське управління юстиції (відомості про реєстрацію до 01.01.2013 року реєстраційний номер обтяження 2008228, 25.05.2005, реєстратор Мелітопольська державна нотаріальна контора Мелітопольський міський нотаріальний округ);

Скасувати арешт (зняти обтяження) з 1/2 частини нерухомого майна житлового будинку №140 по вул. Південній у м. Мелітополі Запорізької області, яка зареєстрована за ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 (рішення про державну реєстрацію індексний номер 3588563 від 26.06.2017), зареєстрованого в Єдиному реєстрі обтяжень об'єктів нерухомого майна за реєстраційним номером 21099063 від 25.05.2005 року на підставі ухвали б/н видана 22.05.2000 року видавник Нарсуд м. Мелітополь (відомості про реєстрацію до 01.01.2013 року реєстраційний номер обтяження 2006803, 25.05.2005, реєстратор Мелітопольська державна нотаріальна контора Мелітопольський міський нотаріальний округ);

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи – ОСОБА_3, Відділ державної виконавчої служби Мелітопольського міськрайонного управління юстиції Запорізької області, ОСОБА_4, ОСОБА_5, про зняття арешту з нерухомого майна на ? частину житлового будинку №140 по вул. Південній у м. Мелітополі, яка зареєстрована та перебуває у спільній сумісній власності ОСОБА_5 та ОСОБА_4 – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Запорізької області через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; на ухвали суду якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційного скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений та проголошений 29 жовтня 2018 року.

СУДДЯ: